Тимошенко vs Янукович: бюджетно-податкова політика у президентстві
Тимошенко vs Янукович: бюджетно-податкова політика у президентстві

Тимошенко vs Янукович: бюджетно-податкова політика у президентстві

10:28, 20.01.2010
10 хв.

Попри роздуту соціальну частину виборчої програми, Тимошенко і Януковича об`єднує і те, що жоден з них не назвав механізми реалізації своїх обіцянок...

Інструменти бюджетно-податкової політики у перехідних економіках, якою, по суті, є і Україна, порівняно ефективніші і дієвіші, ніж інші доступні механізми держрегулювання. Динаміка і вектор економічного розвитку нашої країни значною мірою залежатимуть від того, якої позиції з тих чи інших питань у даній сфері дотримуватиметься майбутній президент. Усупереч популярній думці, що економічні парадигми В.Януковича і Ю.Тимошенко дуже близькі, два кандидати на посаду голови держави сповідують різні підходи, які ілюструють не тільки їх передвиборні гасла, але і досвід роботи на посаді прем`єр-міністра.

Бюджетно-податкова політика у нинішньому році несе не тільки конструктивний потенціал стимулювання економіки, але і серйозні макроекономічні ризики. Новому президентові доведеться спочатку навести лад у даній сфері, тільки після цього він зможе задіяти усі інструменти для вирішення пріоритетних завдань.

Кандидати обіцяють...

Відео дня

Параметри бюджетно-податкової політики в ідеалі мають відображатися у передвиборних програмах кандидатів, проте електоральні очікування змушують учасників президентських перегонів говорити те, що хочуть почути виборці, а не розповідати, які завдання насправді вони вважають пріоритетними. У зв`язку з цим і В. Янукович, і Ю. Тимошенко декларують пріоритетом №1 підвищення соціальних стандартів, для реалізації чого будуть задіяні інструменти фіскальної політики. Зокрема, Віктор Федорович у своїй програмі обіцяє «збільшити середньомісячну заробітну плату в 2-2,5 раза», «підвищити мінімальні пенсії до рівня прожиткового мінімуму», «значно збільшити соціальні виплати незахищеним верствам населення», «ввести необхідні адресні дотації малозабезпеченим сім`ям» та ін.

Юлія Володимирівна у разі перемоги на виборах обіцяє «законодавчо збільшити мінімальну складову зарплати у структурі собівартості до рівня світових стандартів, підвищити пенсії не менше ніж до 60% середньої заробітної плати», «допомогу сім`ям з інвалідами збільшити не менше, ніж до 2000 гривень у місяць», «продовжити програму повернення вкладів Ощадбанку СРСР», «довести розмір стипендії до рівня прожиткового мінімуму». Особливо цікава ідея Ю.Тимошенко створити особовий рахунок для кожної людини, на якому акумулюватиметься пенсія. При цьому невикористані пенсійні гроші успадковуватимуться.

У програмах кожного з кандидатів є ще і власні креативні соціальні мегапроекти, наприклад, програма «Територія якісного життя» Ю.Тимошенко чи програма «Будівництво соціального житла і надання державної підтримки молодим сім`ям при будівництві і придбанні житла» В.Януковича.

Окрім названих напрямів, кандидати у президенти декларують широкий перелік інших обіцянок, які вимагають розширення соцстатей бюджетних витрат.

Окрім роздутої соціальної частини виборчої програми, кандидатів у президенти об`єднує і те, що жоден з них не назвав механізми реалізації своїх обіцянок і не пояснив джерела їх фінансування. Це закономірно, оскільки таких на даний момент просто не існує. При цьому, тому, хто стане президентом, перші два роки буде складно хоч би утримати соціальні стандарти на рівні 2008-2009 років. Охолоджевання економіки призвело до зниження доходів зведеного бюджету, можливості підвищення фіскального тиску вичерпані, а уряд через захоплення практикою авансового стягування податків і невідшкодування ПДВ перетворився на найбільшого боржника українського бізнесу. Крім того, в останні два роки Україна сформувала досить значний портфель зобов`язань, обслуговування яких у 2010 році ляже важким тягарем на державний бюджет. При цьому зростання доходів державної скарбниці цьогоріч буде мінімальним, навіть при позитивній динаміці ВВП.

Про податки на новий манер

На відміну від бюджетного блоку, фіскальній сфері у програмах кандидатів відведено значно менше уваги. Але саме у цьому питанні вони сповідують кардинально протилежні підходи. У В.Януковича чітко простежується вектор на підтримку вітчизняного бізнесу. І навіть не викликає сумнівів, що саме він буде пріоритетним для нього у разі президентства.

У його передвиборній програмі йдеться про чіткі завдання:

- запровадження податкових канікул для малого бізнесу строком на п`ять років;

- зниження ПДВ до 17% в 2011 році;

- зниження податку на прибуток до 19% у 2012 році з подальшим зниженням на 1% щорічно – до 16%.

Крім того, у коментарях В.Янукович обіцяв ввести податкові пільги (стимули) для підприємств, які використовують екологічно чисті і енергозберігаючі технології, відмінити окремі податки, у тому числі, і ринковий збір, звільнити інвесторів при створенні нових виробничих потужностей на десять років від податків при імпорті устаткування, технологій ікомплектуючих, аналоги яких не виробляються в Україні, заморозити ставки єдиного податку, зменшити податкове навантаження на фонд оплати праці та ін.

Тотальне зниження податків, яке пропонує кандидат у президенти, на тлі його обіцянок збільшити соціальні витрати виглядає фантастично, хоча це завдання для української економіки є надактуальним. Крім того, сама концепція зниження фіскального тиску в запропонованому варіанті – не може бути реалізовна. Щодо податку на прибуток, то в світі дійсного спостерігається стійка тенденція до зниження його ставки. Тільки минулого року це здійснили більше 20 країн. Наприклад,  Канада – з 22,1% до 19,5%, Чехія – з 24% до 19,5%,  Данія - з 28% до 25%,  Німеччина – з 25% до 15%, Албанія - з 20% до 10%, Боснія і Герцеговина – з 30% до 10%, Грузія - з 20% до 15%, Македонія - з 12% до 10%. Україна фактично заморозила реформу податкової системи, а тому і номінальна, й імпліцитна ставки даного податку в нашій країні зараз одні з найвищих. Не викликає сумнів, що дане питання є дуже актуальним завданням, проте потрібно враховувати, що зниження ставки податку з 25% до 19% приведе до скорочення надходжень до бюджету більш ніж на 10 млрд. грн.

Що ж до зниження ПДВ, який в Україні перетворився на податок на споживання, то раціональність такого кроку неоднозначна. Якщо уряд знижує одні податки, то інші має підвищити чи, принаймні, заморозити. Усе залежить від пріоритетів. Держава може брати гроші чи з доходів, чи зі споживання. Але оскільки доходи громадян невеликі, а бізнес ще достатньо слабкий, то держбюджет наповнюється за допомогою ПДВ й акцизів. Для В.Януковича пріоритет, швидше за все, - підтримка промисловості, тому, як мінімум, податок на прибуток і платежі за використання природних ресурсів точно не підвищуватимуться. Відповідно, об`єкт оподаткування має бути зміщений на споживання. В Україні ПДВ виконує фіскальну функцію, це є нормальним для економіки, що розвивається.

Про фіскальну платформу Ю.Тимошенко у програмі сказано дуже мало, натомість зроблено було достатньо, щоби оцінити пріоритети її фіскальної політики. Нинішній прем`єр-міністр останнім часом, що збігається із завданнями її опонента, стала більше уваги приділяти підтримці бізнесу. Це пов`язано, очевидно, із тим, що у лавах її прихильників з`явилися крупні українські бізнесмени. Навіть в умовах різкого падіння податкових надходжень у 2009 році вона уникала посилення прямого фіскального тиску на бізнес, хоча активно використовувала непрямі інструменти (стягування авансових платежів за податками, неповернення ПДВ).

Однак, Ю.Тимошенко, усвідомлюючи утопічність подібних ініціатив, не обіцяє різкого зниження фіскального тиску на економіку. Більше того, вона навіть запропонувала ввести спеціальні податки на розкіш, що є вельми популярним у розвинених країнах. У разі, якщо Ю.Тимошенко буде обрана Президентом, то прогнозованими рішеннями будуть:

1. Підвищення податків (зборів) на споживання (акцизи) і майно.

2. Індексація фіксованих податків (зборів), зокрема, ринкового збору, єдиного податку, плати за спеціальне використання природних ресурсів та ін.

3. Посилення боротьби зі схемами уникнення оподаткування, що може ускладнити роботу і легальному бізнесу.

Безумовно, виходити з такими пропозиціями до виборців нерозсудливо, тому Ю.Тимошенко вважає за краще не говорити про ці ініціативи. Якоюсь мірою це було раціональним рішенням, оскільки на відміну від опонента у фіскальній сфері кандидат не брала на себе апріорі нездійсненних обіцянок.

Навіть у разі істотного поліпшення економічної ситуації у найближчій перспективі жоден з кандидатів не зможе реалізувати переважну більшість бюджетних і фіскальних ініціатив. Для того, аби почати втілювати свої обіцянки, майбутньому пПрезидентові знадобитися могутній бюджетний ресурс, дієвих механізмів формування якого не запропонував жоден з них. Проте, у середньостроковій перспективі у міру того, як ситуація в економіці почне поліпшуватися, відмінності між підходами Ю.Тимошенко і В.Януковича будуть усе виразнішими. Президентство Юлії Володимирівни характеризуватиметься стрімкішим розширенням соціальних витрат, ніж Віктора Федоровича. Це стимулюватиме розвиток так званого «харчоблоку», тобто тих галузей, які орієнтовані на обслуговування населення (легка, харчова промисловості, транспорт, комунальне господарство, торгівля, освіта та ін.). Це позитивна тенденція, але даний сектор є дуже нестійкою основою економіки країни.

В.Янукович більше уваги приділятиме бізнесу як такому, особливо крупній промисловості, яка є каркасом українського господарського комплексу. Зниження фіскального навантаження на підприємства сприятиме тому, що економіка відновиться швидше, ніж при його опонентові. Проблема у тому, що громадяни відчуватимуть ці позитивні зміни тільки частково, оскільки програми підтримки бізнесу В.Януковича будуть задороими для бюджету, що вимагатиме стримування росту соціальних витрат.

Олексій Молдован, Центр антикризових досліджень (для УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся