Банківську систему доб'ють проблемні кредити?

Банківську систему доб'ють проблемні кредити?

Якщо вже сьогодні не зайнятися вирішенням питання збільшення обсягу проблемних кредитів у банківській системі, то не уникнути другої хвилі кризи, причому суто українського походження…

Портфель проблемних кредитів є одним із головних показників фінансового стану банківської системи. Згідно з даними Нацбанку України, за підсумками 2009 року він збільшився у 3,9 раза й сягнув 9,4%. У  грошовому еквіваленті на частку проблемних кредитів припадає близько 70 млрд. грн. із загальної суми 723 млрд. грн., яку банки «позичили» своїм клієнтам. Зростання очевидне, але в умовах кризи воно закономірне. Аналогічна ситуація спостерігається у всіх країнах світу, хоча процентне співвідношення менше. Приміром, у Росії та Казахстані частка проблемних кредитів перебуває на рівні 6%, у Білорусі – близько 2%. Але це офіційна статистика. Реальність трохи гірша й має зазвичай прихований характер, що пов`язане як зі специфікою банківського обліку, так і з механізмом погашення проблемних позик.

Swedbank особливо відзначився

Загалом ситуація спокійна, але не без «ізюминки». Певний шок викликали результати роботи у 2009 році групи Swedbank. За рахунок українських проблемних кредитів її збитки перевищили 1 млрд. дол. (загальний збиток групи Swedbank за підсумками 2009 року становить приблизно 1,46 млрд. дол.). За підрахунками фахівців групи, збитковість кредитного портфелю українських «дочок» – «Сведбанка» і «Сведбанка Інвест» (раніше «ТАС Банк» і «ТАС Інвест банк») становить понад 53% усіх виданих банком кредитів. Фактично виходить, що більш ніж половина виданих українськими «дочками» позик виявилися «ненадійними», і тепер материнській компанії доведеться за власні кошти покривати збитки.

У цьому випадку особливо дивуватись не доводиться. Задля вдалого продажу «тасівців»  власник активно нарощував їхній кредитний портфель, щоб підвищити активи і, відповідно, виставити гідну ціну. Нічого нового, аналогічно поводяться багато власників: завжди хочеться продати свій товар якомога дорожче, особливо такий, як комерційний банк.

Іпотека осторонь не залишилась

На таке значне зростання проблемної заборгованості вплинув й іпотечний бум 2005-2008 років. Тільки на вторинному ринку ціни на житло за цей період виросли більш ніж утричі, що спонукало банки вкладати гроші у будівництво. При цьому під час видачі кредитів керувалися постулатом, що ціни на нерухомість будуть рости завжди. Під впливом іпотечної лихоманки у США кредити на купівлю житла видавали навіть безробітним, а в умовах українського ринку надання позики неплатоспроможним клієнтам стало правилом ведення бізнесу. Пристрасті підігрівалися ще й тим, що роботу співробітників банку почали оцінювати за обсягами виданих кредитів. Як наслідок, процес активізувався без урахування реальної економічної доцільності.

За даними НБУ на кінець 2009 року, банками було видано кредитів для купівлі  нерухомості на суму близько 98 млрд. грн., причому на валютні кредити припадало близько 85%. Безпосередньо будівельні компанії одержали позики на 41 млрд. грн. На жаль, більша частина кредитів, виданих юридичним особам, не класифікується, тому важко оцінити реальну суму, інвестовану в нерухомість. Але не варто думати, що всі ці кредити проблемні. Населення повільно, та все ж гасить їх. Складніша ситуація з юридичними особами. Чимало компаній збанкрутувало, а вцілілі під натиском кризи й раді були б знайти компроміс із банками, але не можуть у найближчі роки реалізувати свою власність через її низьку ліквідність. Частина компаній якщо й здатні обслуговувати кредити, то робити це не поспішають – сподіваються, що інфляція знецінить позику до мінімуму. Як наслідок, банки, з одного боку, мають великий кредитний портфель, а з іншого – ще більші проблеми з його обслуговуванням.

Висновок один – сьогодні гостро назріла потреба комплексного вирішення проблеми. Шляхи очевидні – запровадження механізму «токсичного» банку або держфонду, регулювання нормативів ліквідності банківського сектору, держбюджетні вливання задля покриття збитків. Якщо цього не зробити, то другої хвилі банківської кризи, причому суто українського походження, не уникнути...

Наталя Щербатюк, аналітик Українського аналітичного центру (для УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter