З 10 лютого 2010 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором» від 21 січня 2010 року №1822-VI (далі – Закон).

Закон передбачає внесення змін та доповнень до статей 10561 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та  6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон про фінпослуги).

Адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери» Микола БУРТОВИЙ пояснив агентству УНІАН основні новації закону і наслідки, які випливають для фінустанов та позичальників.

Відео дня

За його словами, суть змін полягає у розширенні кола суб’єктів, на яких розповсюджується заборона в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків по кредитним договорам. Відтепер заборона розповсюджується не лише на банки, а і на будь-які інші фінансові установи, до яких, відповідно до ст.1 Закону про фінпослуги, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Вказане нововведення, на думку адвоката, є виправданим, адже окрім банків надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, також можуть кредитні спілки (союзи) і ломбарди і будь-які інші фінансові установи (незалежно від назви та форми). Такий  висновок можна зробити, проаналізувавши визначення кредитного договору, надане в ст. 1054 ЦК. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, законодавець усунув свою помилку та розповсюдив заборону на всі фінустанови, зауважив юрист.

Інші, більш цікаві доповнення, внесені до Закону про фінпослуги. Так в ч.2 ст.6 продубльована заборона фінустановам в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків по кредитному договору, а в ч.3 цієї ж статті введена заборона вимагати дострокового погашення боргу та розривати в односторонньому порядку кредитний договір у разі незгоди позичальника із пропозицією фінустанови збільшити відсотки.

За  словами М.БУРТОВОГО, на увагу заслуговує наступне. По-перше, в Законі про фінпослуги, на відміну від цього ж положення в ЦК, заборона розповсюджена не тільки на відсотки по кредиту, а і на інші платежі, що передбачені договором кредиту. А їх в договорі може бути передбачено сила силенна, особливо у договорах про надання так званих «безвідсоткових» кредитів. «Так званих» тому, що статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється. У зв’язку з цим, банки замість назвати ці платежі відсотками, називають їх комісією. Це можуть бути комісії: за видачу кредиту, за управління кредитом та/або кредитною справою, за обслуговування позичкового рахунку, за дострокове погашення кредиту та інші.

Враховуючи, що закон про фінпослуги є спеціальним по відношенню до ЦК, у разі наявності спору, застосуванню підлягатиме саме норма спеціального закону.

По-друге, Закон передбачає, що встановлені ним норми застосовуються до кредитних договорів, які укладені або продовжують діяти після набрання ним чинності. Тобто, якщо в кредитному договорі передбачено, що він діє довше ніж до 10.02.2010, на нього розповсюджується дія вказаних вище положень Закону.

Окрім цього, додає адвокат, після 10.02.2010 р. усі спори, що перебувають у судах за зверненнями банків про розірвання кредитного договору та дострокове стягнення всієї суми кредиту з підстав незгоди позичальника із збільшенням відсотків по кредиту чи інших платежів по договору, на підставі норм Закону, підлягають вирішенню на користь позичальників, шляхом відмови в позові банку. Знову ж таки за умови, що кредитний договір діє довше ніж до моменту набрання чинності Законом.

Загалом можна стверджувати, що нові зміни та доповнення до чинного законодавства спрямовані скоріше на захист громадян у відносинах із фінансовими установами, вважають у юридичній фірмі.