З 10 лютого 2010 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків і інших платежів, передбачених кредитним договором» від 21 січня 2010 року № 1822-VI.
Закон передбачає внесення змін і доповнень до ст. 10561 Цивільного кодексу (ЦК) України і ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».
Адвокат юридичної фірми «Ілляшев та партнери» Микола БУРТОВИЙ пояснив агентству УНІАН основні новації закону і результату його дії для фінустанов і позичальників.
За його словами, суть змін полягає в розширенні кола суб`єктів, на яких поширюється заборона в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків за кредитними договорами. Відтепер заборона поширюється не лише на банки, а й на будь-які інші фінансові установи, до яких, відповідно до ст. 1 Закону про фінпослуги, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, а також компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Дане нововведення, на думку адвоката, є виправданим, адже окрім банків надавати кошти у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, можуть також кредитні спілки, ломбарди і будь-які інші фінансові установи, незалежно від назви і форми. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши визначення кредитного договору в ст. 1054 Цивільного кодексу. Так, за кредитним договором банк чи інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі і на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. Таким чином, законодавець усунув свою помилку і поширив заборону на всі фінустанови, відзначив юрист.
Інші, цікаві доповнення, внесено до закону про фінпослуги. Так, у ч. 2 ст. 6 продубльовано заборону фінустановам в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків за кредитним договором, а в ч. 3 цієї самої статті введено заборону вимагати дострокового погашення боргу і розривати в односторонньому порядку кредитний договір у разі незгоди позичальника з пропозицією фінустанови збільшити відсотки.
Як відзначив М.БУРТОВИЙ, у законі про фінпослуги, на відміну від цього самого положення у ЦК, заборону поширено не лише на відсотки за кредитом, а й на інші платежі, передбачені договором кредиту. А їх в договорі може бути передбачено множина, особливо у договорах про надання так званих безвідсоткових кредитів. Так званих – тому, що статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безвідсоткових кредитів заборонено. У зв`язку з цим банки, замість того, щоб називати ці платежі відсотками, називають їх комісією. Це можуть бути комісії за видачу кредиту, за управління кредитом і/або кредитною справою, за обслуговування кредитного рахунку, за дострокове погашення кредиту тощо.
Враховуючи, що закон про фінпослуги є спеціальним щодо ЦК, у разі наявності суперечки застосовуватиметься саме норма спеціального закону.
По-друге, за словами М.БУРТОВОГО, закон передбачає, що визначені ним норми застосовуються до кредитних договорів, які укладені або продовжують діяти після набирання ним чинності. Тобто якщо у кредитному договорі передбачено, що він діє довше, ніж до 10 лютого 2010 року, то на нього поширюється дія зазначених положень закону.
Крім того, додав адвокат, після 10 лютого 2010 року всі суперечки, які перебувають у судах щодо звернень банків про розірвання кредитного договору і дострокове стягнення всієї суми кредиту у зв`язку з незгодою позичальника на збільшення відсотків за кредитом або інших платежів за договором, на підставі норм закону підлягають розв’язанню на користь позичальників, шляхом відмови у позові банку. Знову ж таки, за умови, що кредитний договір діє довше, ніж до моменту набирання чинності даним законом.
В цілому можна стверджувати, що нові зміни і доповнення до чинного законодавства спрямовані швидше на захист громадян у відносинах з фінансовими установами, вважають у юридичній фірмі.
