Чи співпрацюватиме МВФ з «новою» Україною...

На порядку денному четвертий транш МВФ. Інтрига – як поведеться Фонд щодо нової влади. Києву світять непрості переговори...

Вступ Віктора Януковича на посаду Президента України увімкнув "маячок" (чи "стоп-сигнал" - це кому як подобається) для всіх міжнародних й іноземних організацій, які так чи інакше співпрацюють з Україною. У тому числі, й для МВФ. Інавгурація пройшла, урочисті прийоми іноземних представників відбулися, до речі, кулуарні переговори теж. Початок, так би мовити, покладено. Але інтрига зберігається – що буде далі?

Крім політичної плутанини, на авансцену виходить економічна складова. Відсутність бюджету, фінансові дірки і можливий дефолт України – найбільш розкручувані теми останніх днів. Як відзначають експерти, у 2010 році на обслуговування держборгу необхідно близько 30 млрд. дол. Але до цієї цифри можна додати банківські й корпоративні борги, що, на думку аналітиків, може скласти у сумі більше 100 млрд дол. Таким чином, зовнішній і внутрішній борг України може сягнути 90% ВВП. Цифри «гідні пошани». До цього ще можна додати розрахунки за російський газ. За весь 2009 рік оплату блакитного палива можна назвати порційною емісією. Ми викручувалися за рахунок НБУ (викуп ОВДП) і засобів МВФ. Швидше за все, і нинішній рік не обійдеться без цього. Висновок експертів невтішний – без допомоги ззовні не обійтися. Хто буде кредитором, з урахуванням того, що зовнішні позики для України практично закриті? Залишається розраховувати на «допомогу» Міжнародного валютного фонду. Адже обіцяв, а слово, як кажуть, не горобець...

Згадали не доречно

Про МВФ днями згадав уряд. Вірніше, в.о. міністра фінансів Ігор Уманський. Він заявив, що місія МВФ прибуде в Україну 7 березня. Або йому не терпиться зустрітися з кредиторами, або просто переплутав – назвав технічні переговори консультаціями. Того ж дня спантеличений постійний представник МВФ в Україні Макс Альер повідомив, що наразі візит місії в названі терміни не планується.

Мінфін тут же підкоригував помилку шефа. На своєму сайті оприлднив заяву, що 7, правда, квітня, до Києва приїде технічна місія Фонду. А це – звична практика. Техмісія займається моніторингом, аналізом даних, підготовкою нового меморандуму та ін. А далі буде видно.

Після підписання Віктором Ющенком закону про підвищення соцстандартів (можна додати сюди і нестиковки з Кабміном з бюджетних питань) Фонд загальмував свою участь в українському капіталі. Дворічною програмою кредитування stand-by передбачалася сума близько 16,4 млрд. дол. З початку 2008 року Україна одержала три транші на 12 млрд. дол. Доля четвертого в 3,8 млрд. дол. зависла в повітрі. Ми розраховували одержати його в листопаді 2009 року, за підсумками третього перегляду програми. Але місія МВФ завершила роботу в Києві в кінці жовтня, при цьому жодне позитивне рішення прийнято не було. Тоді МВФ говорив про необхідність формування консолідованої позиції української влади в питанні реалізації антикризових заходів і ухвалення держбюджету-2010. А 14 січня 2010 р. глава МВФ Домінік Стросс-Кан заявив, що співпраця Фонду з Україною поновиться після завершення президентських виборів.

Політичне гальмо економічної дружби

Вибори відбулися, і тепер, за логікою, Фонд має оголосити вердикт. Але гальмування має місце. Іноземці вкотре недоврахували реалії українського політичного життя. Зокрема те, що для України прихід на посаду президента представника Партії регіонів зовсім не означає, що його конкурент на виборах (Юлія Тимошенко) тут же подасть у відставку з поста прем`єр-міністра і у результаті відбудеться зміна еліт, або заявить про свій намір тісно співпрацювати з легітимно вибраним новим президентом. Як бачимо, ні того, ні іншого не відбувається, навпаки – внутрішня, руйнівна конфронтація посилюється. Значить, і президент, і прем`єр мають право чекати один від одного "підстави". Причому чим більше "підстава", тим краще для спритнішої сторони (утім, тільки не для України).  Зрозуміло, що наші діячі цілком можуть ризикнути поставити на кон міжпартійної боротьби все, у тому числі і ГТС, і гроші МВФ, і т.д. і т.п. Ось тільки наші зарубіжні "донори", навчені гірким досвідом дворічного протистояння президента і прем`єра, навряд чи ризикнуть узяти участь у таких іграх ще раз. Тому МВФ дав собі фору і має за краще прислати місію, коли все заспокоїться. За розрахунками Фонду, на "нормалізацію" місяця півтора мало б вистачити.

Плюс економічна складова.  Немає бюджету – немає траншу, немає уряду – немає бюджету, немає коаліції – немає уряду. Очевидна ланцюгова реакція. А Фонд чекає, хто виступить представником української сторони на переговорах – Микола Азаров, Сергій Тігипко (двом готують місце прем`єра) чи Ірина Акімова (міністр економіки в опозиційному уряді). До останньої персони Фонд більш прихильний, називаючи її ліберальним економістом. До речі, вчора Віктор Янукович призначив Акімову першим заступником голови Адміністрації Президента (кажуть, прийме справи Олександра Шлапака. Якраз в тему.).

Що до Азарова, то за його участі співпраця з Фондом під питанням, як і в цілому вона викликає сумнів за нинішньої влади. «Регіонали» постійно критикували дії МВФ, які, на їх думку, змушували Україну йти «чужим» шляхом, що провокувало більше проблем, ніж економічної вигоди.

Наприклад, одна із заяв Азарова: «Враховуючи політику МВФ, який, незважаючи на провал своєї програми, продовжує гроші давати, він переслідує, перш за все, якісь свої цілі, мені незрозумілі, і, напевно, політичний підтекст тут є». Далі - ще цікавіше. «Будь-який новий уряд може задати МВФ питання: а чому ви виділяли гроші, не контролюючи ефективність виконання програми? А раз так, то наша відповідальність за повернення цих кредитів виникає тільки тоді, коли ви (МВФ) визнаєте, що вели щодо України неефективну політику. І може йтися тільки про списання цих ресурсів, тому що Україна не зобов`язана розплачуватися за тими кредитами, які були видані на здійснення неефективної політики», - вважає Азаров. При цьому він не сумнівався, що четвертий транш буде наданий.

Ці заяви були зроблені ще восени минулого року. І розрахунки майбутніх переможців на допомогу «ненависного» Фонду, як і на вирішення ситуації з боргом, таки мали місце. Вони розуміли, що піднятися з дна Україні без чиєї-небудь руки не вийде, усвідомлюючи, що все страшне чужими ногами пройдене. Вистояно у найважчий кризовий рік, Фонд вдалося умовити на поступки щодо бюджетного розпису, на виділення коштів з валютних резервів для оплати російського газу.

До речі, не можна не згадати і про гнучкі зміни в роботі МВФ. Головний економіст Міжнародного валютного фонду Олівье Бланшард раніше говорив, що МВФ пом`якшує контроль перетікань капіталу. Це безпрецедентний крок, на який Фонд йде з урахуванням «глибоких шрамів» світової економіки від глобальної економічної кризи.

З будь-якої ситуації шукаємо вихід... 

Взагалі Януковичу пощастило з періодом входження у владу. Криза відступає, показники світового виробництва ростуть. Попит на метал збільшується, а це підтягне за собою і будівельну галузь, ціни на продовольство теж підвищуються, а наш АПК – єдиний сегмент економіки, який в кризу показав позитивний результат. Тобто справи йдуть на поправку. У цей момент не завадила б допомога, і можна вважати, що «ключик» у нас в руках.

А ось якраз щодо опори аналітики сумніваються. Так, на думку експерта з питань бюджету Андрія Новака, Міжнародний валютний фонд навряд чи підтримуватиме тісні стосунки з новообраним президентом, так само, як і з діючим урядом.

За його словами, тандем проросійського президента і прем`єра-популіста є невдалим для співпраці з МВФ. «Попередній президент вважався для західного світу зрозумілим, демократом. Багато в чому завдяки Ющенку ми одержували зовнішні кредити», - говорить експерт.

У той же час, на думку А.Новака, кошти МВФ сьогодні Україні украй необхідні, проте направляти їх потрібно не на "проїдання" або ж покриття соціальних виплат, а на конкретні програми.

І ще одна думка. Економіст компанії Astrum Investment Management Олексій Блінов вважає, що відтермінування виділення Україні чергового транша МВФ сприяє стабільності гривні і стримуванню зростання цін.

Він підкреслив, що МВФ не припиняє співпрацю з Україною, а просто затримує виділення чергового транша. Такий прецедент вже був минулої весни, коли Україна одержала кредит в травні замість лютого, як спочатку передбачалося. На думку А.Блінова, четвертий транш від МВФ надійде в Україну найімовірніше – навесні 2010 року.

Як пояснив експерт, гарантом нинішньої стабільності гривні щодо долара є різке звуження обсягу гривневих ресурсів в економіці. У разі приходу транша від МВФ дані кошти були б повністю використані на бюджетні цілі, зокрема, на фінансування передвиборних підвищень «соціалки». «Тобто витрачання четвертого транша за своєю суттю було б грошовою емісією, коли в економіку вкидалися б додаткові 32-33 млрд. грн. (еквівалент четвертого траншу в національній валюті), - відзначив А.Блінов. - Через бюджет ці гроші розповзлися б серед безлічі економічних агентів, і згодом значна їх частина могла б вийти на валютний ринок, погіршуючи позиції гривні».

Виходить, що перенесення термінів надання чергового траншу – цілком позитивна річ. І в тому, що Фонд роздумує, є вигода. Але бентежить одне – як довго ми перебуватимемо в такій «виграшній» ситуації?  Не можна скидати з рахунків фінансовий колапс, а він не за горами. Платити доведеться і за зовнішніми боргами, і за внутрішніми, яких накомичилася космічна сума.

Що ж до МВФ, то все залежить від того, як поведеться нинішня влада, як вона вестиме переговори і захищатиме національні інтереси, адже саме "невміння" це робити Тимошенко і Ющенка викликало у «регіоналів» хвилю обурення. Не дарма Фонд дав собі досить часу на те, щоби різні гілки влади в Україні розібралися – хто, де, з ким і чим зайнятий. МВФ навряд чи ризикне співпрацювати з ще однією "солодкою" суперечливою парочкою (Янукович-президент і Тимошенко-прем`єр), йому цілком вистачило антагоністів Ющенка і Тимошенко. Отже час покаже, чому навчилися теперішні верхи, знаходячись в опозиції.

Олена Бистрицька (УНІАН)

УНІАН в Google News