Порятунок реального сектора, або Інфляція замість дешевих кредитів

Реальний сектор економіки задихається без кредитів, причому дешевих і довгих. Причина – гроші у банки багато і надовго не несуть. І, як відзначають експерти, розраховувати на приплив найближчим часом не варто. Залишається ввімкнути друкарський верстат?  

Останнім часом дедалі частіше звучать оптимістичні заяви українських банкірів про готовність кредитувати реальну економіку. Відновлення позик бізнесменам обіцяють уже в другому півріччі 2010-го. Це особливо важливо на тлі прогнозів експертів, які радять забути про прямі закордонні інвестиції у вітчизняні компанії. Але, як відомо, кредитні ресурси в Україні і до кризи були вельми дорогими, а за останній рік стали взагалі захмарними. Відсоток за кредитом напряму залежить від ставки за депозитними вкладами. Як наслідок, реальний сектор економіки, який прагне «довгих і дешевих» грошей, максимум під 10% річних, може розраховувати хіба що на 18-20%, та й те до кінця року. Винні в цьому прості  вкладники, які погоджуються нести гроші в банки тільки під високий відсоток. Залишається надія на НБУ, який на початку цього року видав ухвалу про стимулювальні кредити для комбанків. Проте є сумніви, що вона працюватиме. Все свідчить про те, що відновлення кредитування найближчим часом малоймовірне, а отже, нашу економіку чекає стагнація. Єдиним драйвером, який може забезпечити економічне зростання, експерти вважають інфляцію.

Малореальні кредити для реального сектора

Як відомо, реальний сектор економіки, до якого належать галузі виробництва і сфера послуг, потребує довгострокових кредитів – на 3-5 років. З початком кризи банки фактично згорнули цей вид позики, оскільки позбулися тих-таки довгострокових кредитних ресурсів через масовий відтік депозитів населення. Зараз ситуація начебто поліпшується, але гроші в банки несуть на рік, у кращому разі на два, а відсотки за них хочуть одержати максимальні (середня відсоткова ставка за депозитами становить сьогодні 20% річних). Відповідно, кредитні ставки досягають 30% річних. Банкіри констатують, що без допомоги держави наростити обсяги кредитування економіки вони не в змозі.

На початку лютого цього року Міністерство юстиції зареєструвало ухвалу правління Національного банку №47 "Про затвердження Положення про рефінансування і надання Нацбанком кредитів банкам з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри".

Передбачається, що стимулювальні кредити регулятор видаватиме тільки тим банкам, які відповідають встановленим НБУ критеріям класифікації. Пропонується розділити фінустанови за класами А (найнадійніші), Б, В і Г. Гроші надаватимуться строком до 5 років банкам, зарахованим до класу, не нижчого за Б, іншим – строком до 3 і до 1 року. Про ймовірну вартість стимулювальних кредитів для комерційних банків, з урахуванням попереднього прогнозу інфляції на 2010 рік на рівні 9,7%, голова Національного банку Володимир Стельмах сказав: «Ми повинні узяти половину з цієї інфляції, щоб банки додавали ще половину, і загальна вартість для кінцевого позичальника повинна бути в межах 10%».

Чудова новина для бізнесу. Щоправда, пізніше директор дирекції з банківського регулювання і нагляду НБУ Олексій Бережний уточнив, що стимулювальні кредити насамперед слід спрямувати на пріоритетні галузі економіки, а виконавча влада в особі уряду повинна визначити ці стратегічні напрями. «Я не вважав би, що цей підхід (видача стимулювальних кредитів – ред.) кардинально змінить ситуацію на ринку кредитування, але він зможе надати підтримку в кредитуванні реально важливих стратегічних для економіки підприємств», – відзначив А.Бережний. Говорячи про запропоновану регулятором систему рефінансування банків для видачі стимулювальних кредитів, він наголосив, що міжнародні фінансові організації з цього приводу «не висловили значного оптимізму та ентузіазму».

Виявляється, навіть в НБУ не вірять, що ця ухвала кардинально змінить ситуацію на ринку кредитування. До того ж право вирішувати, які з галузей економіки у нас є стратегічно важливими, Нацбанк залишає за Кабміном. Тобто знову йдеться про розподіл державної підтримки в ручному режимі, а це, як показало життя, ніколи не давало позитивного результату.

Кредити будуть дешевшати, але не швидко і не набагато

Ще раз повторимо – запорукою здешевлення кредитів є зниження відсоткових ставок за депозитами. Як відзначає голова правління АКБ «Укрсоцбанк» Борис Тимонькін, сподіватися значного зниження ставки за депозитами найближчим часом не варто. “Коли влітку 2008 року гривня почала зміцнюватися, ми платили 16% за депозитами в гривні, потім відсотки були знижені до 13. Але при цьому у нас відразу ж почали падати обсяги вкладів. Безумовно, ставки за депозитами знижуватимуться, але це буде дуже плавний процес. Мій прогноз – до кінця цього року середня ставка за депозитами буде на рівні 17-18%, тоді як сьогодні – 20%”.

Щодо того, чи повинен НБУ знизити облікову ставку для здешевлення кредитів, Б.Тимонькін відзначив, що це абсолютно непов`язані речі. “Всі вважають, що це так, але ж ніхто не може піти в Нацбанк і взяти гроші. Джерело кредитування – депозитні вклади, ставки за якими і визначають об`єктивну ціну грошей для кредитування”, – підкреслив він.

Що стосується розгляду депозитів як засобу захисту заощаджень громадян від інфляції, то, як відзначив Б.Тимонькін, у Європі ніхто навіть не намагається цього робити. “Депозити – засіб для зберігання грошей і отримання певного доходу. Якщо ж ви хочете заробляти гроші, то для цього є всілякі інвестиційні фонди”, – вважає він.

Говорячи про передумови відновлення кредитування української економіки, експерт зауважив, що зараз в Україні спостерігається надлишок грошей. “Банки, які вистояли в кризу, мають сьогодні надліквідність, і у нас проблема не в наявності грошей, а в тому, кому їх дати”, – пояснив банкір.

З приводу того, під які відсотки сьогодні готовий кредитуватися реальний сектор економіки, Б.Тимонькін сказав: “25% річних за гривневими кредитами, і нам ще дякую скажуть”. При цьому він додав, що “якщо зараз видача кредиту – маленьке диво в українському банку, то в другій половині 2010 року банки вже почнуть конкурувати на ринку кредитування. Ми готові давати довгострокові гроші, і багато, нормальному клієнтові”. А нормальний клієнт, за словами Б.Тимонькіна, це насамперед той клієнт, який має що дати у заставу. “Крім того, це той клієнт, у якого є бізнес, який генерує достатній кеш-флоу. І що найважливіше, нормальний клієнт – це той, хто нормально поводився стосовно банку в кризовий період, платив відсотки, спілкувався з банком, а не ховався”, – наголосив банкір.

Інфляція замість кредитів

Те, що деякі бізнесмени готові брати кредити і під 25%, це, звичайно, чудово, оскільки свідчить про наявність в Україні компаній, які доволі успішно працюють і в умовах кризи. Але таких незрівнянно менше, ніж тих, кому вкрай потрібні довгострокові кредити і ставка 10% – той максимум, який вони можуть собі дозволити. Але може все не так уже й погано – 2010-й стане останнім кризовим роком, а там економіка почне відновлюватися, і кредити подешевшають.

Але, як вважає екс-заступник голови Національного банку Сергій Яременко, сьогодні нам слід виходити з того, що криза затяжна і чекати зарубіжних інвестицій не варто. “Хто захоче інвестувати у будівництво нових потужностей в Україні, коли у власній країні аналогічне виробництво завантажене заледве на 70%. При цьому тренд банківських інвестицій в реальний сектор економіки у нас спадний, а значить, не закладається ніяких основ для подальшого її зростання. Щоправда, металурги, як завжди, обходяться якимись офшорними схемами, залишаючи в них частину своєї виручки, але немає передумов вважати, що тіньові схеми повсюдно допоможуть нашій економіці вирватися з кризи”, – відзначив експерт. За його словами, “у даній ситуації ми повинні відповісти на питання, звідки брати гроші, оскільки сподіватися доводиться тільки на власні сили. А у нас, крім друкарського верстата, нічого немає. Звичайно, є ризик, що може повторитися 93-й рік з його нестримними емісіями і гіперінфляцією, але я не думаю, що це можливо. Рано чи пізно Україна піде шляхом США, які включили друкарський верстат”.

С.Яременко впевнений, що тільки таким чином Україна одержить надію на пожвавлення економіки. Як тут не пригадати недавню заяву виконавчого директора НБУ Ігоря Шумило про те, що, за оцінками Нацбанку, ймовірність ревальвації гривні вища, ніж девальвації. При цьому він наголосив, що одним із важливих чинників у цьому процесі буде ухвалення держбюджету.

У зв`язку з цим С.Яременко підкреслює, що ревальвація свідчитиме про стагнацію економіки, тоді як девальвація дає надію на її зростання.

“Що стосується кредитування економіки, то слід насамперед враховувати, що, приймаючи депозити під 20% (річних – ред.), банки завищують ставку за кредитами і для населення, і для реального сектора економіки. Такий абсурд спостерігається тільки в нашій країні, оскільки у всьому світі вклади населення є джерелом розвитку економіки. Цю проблему треба

вирішувати комплексно, роз`яснюючи населенню, що від підтримки високих ставок за депозитами воно врешті-решт нічого не виграє. Давайте знижувати депозитні ставки до 5% і під такий самий відсоток видавати кредити”, – закликає С.Яременко.

Але навряд чи цей заклик буде почутий банкірами, які з останніх сил борються за клієнта, а головне – самим клієнтом. Сьогодні ризикувати своїми грошима, довіряючи їх банкам, українці готові тільки за умови високих ставок, які як мінімум покривають інфляцію.

Як наслідок, надій на здешевлення кредитів, а значить, і на відчутне зростання кредитування, майже немає. Залишається тільки пригадати думку фінансових аналітиків, що запустити економіку в умовах кризи зможе контрольована інфляція. Президентські вибори залишилися позаду, настав час непопулярних рішень, одним з яких, скоріш за все, і стане запуск друкарського верстата. Відомий постулат про те, що вливання грошової маси зніме дефіцит дешевих і довгих грошей для економіки, цілком може бути перевірений на практиці. Українцям вкотре пропонують постраждати за світлі ідеали економічного зростання. Будемо сподіватися, що якщо інфляцію й «запустять», то вона не перетвориться на весняний паводок, а справді проллється на млин нашої економіки.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News