Експерти: «Ринку безготівкових платежів необхідне прозоре держрегулювання»
Експерти: «Ринку безготівкових платежів необхідне прозоре держрегулювання»

Експерти: «Ринку безготівкових платежів необхідне прозоре держрегулювання»

14:39, 17.01.2011
17 хв.

Безготівкові платежі активно розвиваються в усьому світі, їх значення в глобальному масштабі постійно збільшується. У таких умовах увага держави до цього сегменту ринку є закономірною. Про перспективи розвитку даного ринку в Україні УНІАН розповіли експерти...

 

Безготівкові платежі активно розвиваються в усьому світі, їх значення в глобальному масштабі постійно збільшується. У таких умовах увага держави до цього сегменту ринку на пострадянському просторі є закономірною. Так, 10 грудня 2010 Держдума РФ прийняла в першому читанні законопроект про національну платіжну систему, який передбачає комплексне регулювання платіжних систем, що діють на території Росії. Цим документом планується впорядкувати вимоги до організації та функціонування платіжних систем, а також врегулювати питання контролю їх діяльності.

Ініціативи у сфері державного регулювання ринку безготівкових платежів запропоновані і з боку української влади. Про це, а також про перспективи розвитку даного ринку в Україні УНІАН розповіли експерти: Ігор Бураковський - голова правління, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій; кандидат економічних наук Олександр Охріменко та співвласник консалтингової компанії ТОВ «Фінком Інвест» Роман Бублик.

Відео дня

Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський:

- В Україні, в порівнянні з європейськими країнами, низький рівень використання платіжних карт. Які фактори, на Вашу думку, стримують розвиток даного ринку?

Можна назвати, як мінімум, кілька факторів, що стримують розвиток розрахунків за допомогою платіжних карт. Перший - психологічний, оскільки культура розрахунків картками є багато в чому імпортованою. Картки з'явилися в середині 50-х років минулого століття в США і є атрибутом розвиненої ринкової системи. А ринок - це, перш за все, певна модель поведінки, в даному випадку, покупців.

Другий важливий чинник пов'язаний з природою розрахунків: транзакції, які проводяться через касовий апарат безпосередньо в електронному вигляді, відрізняються більшим ступенем прозорості. Іншими словами, багато торгово-сервісних підприємств, на жаль, не зацікавлені в прозорому обліку обороту грошових коштів. Третій фактор – сьогодні картковий платіж не розглядається багатьма українськими торговельними підприємствами як інструмент залучення клієнтів.

Крім того, державне регулювання безготівкових платежів в Україні в недостатній мірі стимулює розвиток безготівкових платежів та мережі прийому карт.

Тим не менш, я вважаю, що за цими розрахунками майбутнє. Повноцінний перехід на безготівкові платежі рано чи пізно здійсниться і в нашій країні.

- Чи безпечні розрахунки платіжними картками?

На мій погляд, використання електронних платежів є досить безпечним. Якщо подивитися основні статті витрат, пов'язані з підтриманням платіжної системи, то значна їх частина йде саме на протидію зломам і несанкціонованому доступу до інформації про клієнтів, удосконалення програмно-апаратного забезпечення. Надійність та захист персональних даних клієнта в міжнародних платіжних системах сьогодні вийшли на перше місце. З іншого боку, важливим фактором є рівень особистої фінансової грамотності власника карти.

- У сучасному світі існують і широко використовуються міжнародні платіжні системи. Між тим, деякі країни ініціюють створення національних платіжних систем. У чому полягають переваги і недоліки як тих, так і інших?

Будь-яка система, чи то національна, чи міжнародна, повинна відповідати певним вимогам клієнта. Перше – система повинна бути доступна як в географічному плані, так і в плані здійснення операцій. Друге – оплата за використання системи повинна бути обґрунтованою і прийнятною. Третє – швидкість здійснення транзакцій. Четверте – система повинна бути безпечною. Причому мова йде не тільки про безпеку в плані уразливості щодо зломів чи зловживань. Важливі також надійність, технічний супровід та модернізація: система повинна мати резервні комп'ютерні потужності, які будуть забезпечувати стабільність роботи в разі технічних проблем і збоїв. Але основна проблема полягає в тому, щоби на національному або регіональному ринку підтримувалися правила чесної конкуренції.

У світі існують різні за рівнем ефективності проекти створення національних платіжних карток. Франції, наприклад, довелося шукати приватного інвестора, оскільки національний картковий проект, створення якого тривало би близько 10 років і потребувало би значних державних інвестицій, зайшов у глухий кут. Разом з тим, Китай випустив національну картку.

Відзначу, що досвід КНР не є показовим для України в силу ряду причин. Завдяки сильній регуляторній політиці і величезним масштабам країни, Китай зробив спробу створення національної монополії на ринку платіжних послуг – China Union Pay. Природно, що при монопольному становищі державної структури і відсутності конкуренції вибір споживачів обмежений, якість послуг – нижче світового рівня, а вартість проекту настільки велика, що Китай змушений субсидіювати цю компанію з державного бюджету. За таких умов китайські банки практично не можуть ефективно конкурувати з іншими фінансовими інститутами на світовому ринку платежів шляхом диверсифікації лінійки продуктів, що надаються клієнтам.

Крім того, Китай як член СОТ порушує взяті на себе зобов'язання, що є предметом розгляду даною організацією, включаючи цілком реальну можливість застосування санкцій.

У будь-якому випадку, розглядаючи питання створення національної платіжної системи, необхідно відповісти на три питання: скільки це буде коштувати, хто ці інвестиції здійснить, наскільки система буде надійною? Створювані з нуля системи несуть в собі високі ризики. У силу цього у міжнародних систем є переваги.

- Чи необхідно посилити державний контроль ринку електронних платежів? Які зараз надходять пропозиції з боку влади?

Регулювання, безумовно, необхідне, однак воно має створювати рівні умови і бути зрозумілим для всіх учасників ринку, а також сприяти посиленню конкуренції. При цьому регулювання електронних платежів потрібно розглядати не окремо, а в більш широкому контексті норм СОТ і тенденцій розвитку індустрії безготівкових платежів та фінансової сфери в цілому. Серед останніх ініціатив можна назвати запропоновану Національним банком Концепцію впровадження нагляду (оверсайту) за платіжними системами в Україну. Є ініціативи і з боку народних депутатів. Їх реалізація потребує серйозних інвестицій, оскільки планується створення певних структур.

- Про які законопроекти йде мова?

Існує два законопроекти, які широко обговорюються сьогодні. Їх розробники пропонують врегулювати кілька питань, використовуючи два інструменти. Перший з них передбачає створення квазісаморегулюючої організації – Платіжної ради. Передбачається, що до неї увійдуть представники індустрії, тобто, банки та платіжні системи. Цей орган буде наділений широкими повноваженнями як в плані розробки правил і стандартів відповідних операцій, так і в плані впливу на тарифну політику. Зрозуміло, що ціна послуги – це те, що цікавить усіх. І тут ми стикаємося з певними проблемами, пов'язаними з недостатньою прозорістю процесу формування цієї структури. Така структура є зацікавленою особою, тому її дії несуть загрозу порушення ринкового механізму. Регуляторні функції повинен виконувати незалежний регулятор - Нацбанк.

Також передбачається ввести обов'язкове розміщення гарантійних депозитів учасниками платіжних систем за операціями, проведеними у межах України, в банках-резидентах в національній валюті. Тут два ризики: по-перше, низький рівень надійності багатьох банків-резидентів, у порівнянні із закордонними, по-друге, таке розміщення може призвести до підвищення вартості відповідних послуг для кінцевих споживачів.

Планується замкнути всі операції, що проводяться на території України, на спеціальному національному кліринговому центрі, що фактично означає утворення монополії на ринку. Крім того, нова система призведе до збільшення витрат банків, оскільки їм доведеться змінювати налагоджені технології роботи.

Такий підхід, на мій погляд, не є продуманим, оскільки немає відповіді на питання, скільки це буде коштувати. Я переконаний, що поки ми не отримаємо відповіді на ці питання, не можна бути впевненим, що запропоновані ініціативи є економічно доцільними та своєчасними. Регулювання сфери безготівкових платежів – дуже трудомісткий процес, оскільки в ньому задіяна велика кількість учасників: держателі платіжних карток, банки, що випускають карти і обслуговуючі торгово-сервісні підприємства, платіжні системи. З іншого боку, необхідно враховувати, що в цій сфері вже існує налагоджене міжнародне регулювання, починаючи з норм СОТ і закінчуючи досвідом європейських країн. І, врешті-решт, ця сфера досить «інформаційноємна», тому що пов'язана з розвитком нових інформаційно-комунікаційних технологій.

- Яка роль електронних платежів в процесі виведення економіки з тіні?

Тіньова економіка – дуже складне явище, тому тут не можна лінійно мислити: перейдемо на безготівкові розрахунки – позбудемося тіньових схем. У той же час, дослідження показують, що чим менше електронних платежів на душу населення, тим вище рівень тіньової економіки (у процентному відношенні до ВВП). І навпаки. Наприклад, в Україні, Румунії та Болгарії відношення тіньової економіки до ВВП перевищує 40%, тоді як на душу населення припадає менше 20 електронних операцій на рік. У Фінляндії, Швеції та Данії рівень «тіні» складає 20% ВВП при 140-180 електронних операціях на душу населення. Тому розвиток електронних платежів може бути одним з інструментів боротьби з тіньовою економікою.

Безсумнівно, ми зацікавлені у розвитку платіжних систем для переведення готівкових розрахунків в безготівкові, в тому числі, за допомогою карток. Але необхідно пам'ятати про те, що ці технології можуть використовуватися не тільки для комерційних операцій, але і для обліку певних платежів, які здійснюються, наприклад, в якості соціальної допомоги. Реалізація таких проектів потребує, перш за все, продуманої регуляторної бази.

- Які заходи є найбільш ефективними для підвищення конкуренції на цьому ринку?

Кращою мірою є створення такого середовища, яке має чіткі і зрозумілі правила і принципи поведінки учасників ринку. В умовах ринкової економіки ці правила визначають гравці ринку.

- Які карти сьогодні користуються найбільшим попитом серед українців? Чим уподобання співвітчизників відрізняються від уподобань європейців?

У нас дуже перспективний ринок, потенціал якого лежить в двох напрямках. Перше – збільшення кількості власників платіжних карт, а значить збільшення населення, охопленого банківськими послугами, нарівні зі збільшенням частки безготівкових платежів у загальному обсязі операцій за картками. Друге – розширення переліку послуг, які можна оплачувати платіжними картами. Якщо порівнювати цифри, то в 2009 р. у нас було приблизно 39 мільйонів осіб, які мали картки, тобто, це практично все доросле населення. 146 банків з 180 входять в платіжні системи. Якщо дивитися на кількість карт, то в України, за підсумками 2008 року, випускалася 1 карта на душу населення, а в США - 5,1, у Сінгапурі - 3,3.

Якщо подивитися на уподобання користувачів, то в України 1,2% - так звані корпоративні картки. Їх сегмент у нас є дуже нерозвиненим. 98,8% - особисті картки, при цьому слід зазначити, що з них 93,5% - картки з магнітною стрічкою, в той час як сьогодні в світі широко використовуються чіпові карти. 82,7% - дебетові карти, що обслуговують зарплатні або схожі пенсійні, студентські проекти, 17,3% - кредитні карти. Перспективи сегменту кредитних карток залежать і від того, наскільки швидко буде розвиватися споживче кредитування в широкому сенсі цього слова.

У цілому, електронні платежі не можуть розглядатися поза макроекономічним контекстом, загальною економічною і культурною ситуацією в країні. Український ринок має одну особливість: близько 80% операцій - операції зі зняття готівки, яка потім використовується у розрахунках. Потрібно, перш за все, говорити про заходи стимулювання безготівкових платежів, фінансової грамотності з тим, щоби прискорити перехід на розрахунки картками. Такий досвід у деяких країнах є.

Кандидат економічних наук Олександр Охріменко:

- Скажіть, будь ласка, як криза вплинула на розвиток в Україні ринку безготівкових платежів?

Після кризи цей ринок дещо скоротився. Деяке зростання спостерігається, але воно викликане не стільки розвитком ринку, скільки необхідністю людей мати картки для того, щоби хоч якось забрати свої гроші з банків і розрахуватися в торгових мережах. От і маємо квазіприріст. Хоча насправді кількість карток і транзакцій зменшилася, люди знову стали більше довіряти готівці.

Як тільки клієнти банків почнуть забувати про кризу, а для цього бажано, щоби пройшло хоча би близько двох років, кількість безготівкових платежів за допомогою карток, безумовно, зросте. У нас дуже великий ринок. Можна сказати, що для економіки України масовий перехід на безготівкові розрахунки за своєю масштабністю можна буде порівняти з іпотечним бумом. Такий перехід радикально змінить всю економіку.

- Які основні фактори на сьогодні визначають розвиток ринку електронних платежів?

Найголовніший чинник, що впливає на розвиток платіжних систем, - економічна криза, наслідки якої ми спостерігаємо. Другий фактор - технічна нездатність швидко обробляти великі масиви інформації.

- Як Ви оцінюєте ініціативи зі створення національної платіжної системи?

Складно говорити, який позитивний ефект це принесе. Але те, що це потребуватиме значних ресурсів - факт. Єдине, що може відбутися в майбутньому, якщо буде створена національна платіжна система, - певна систематизація розрахунків картками. Але на першому етапі це будуть тільки додаткові витрати і більше нічого.

У дійсності створити подібну систему дуже складно. Так, є країни, де це вдалося, але створювалася національна система до або одночасно з розвитком міжнародних платіжних систем. У той час, коли на ринку працюють світові гіганти, створювати свою маленьку систему дуже складно.

Співвласник консалтингової компанії ТОВ «Фінком Інвест» Роман Бублик:

- Скажіть, будь ласка, як би Ви оцінили поточний стан ринку платіжних карт?

Сьогоднішній стан даного ринку в Україні – щось середнє між кам'яним віком і доісторичним періодом. Тут потрібно сказати особливе спасибі банкірам, які, по суті, не проводили роз'яснювальну роботу і не докладали особливих зусиль для розвитку цього сегменту. Найцікавіше, що на випуск карт, на установку банкоматів, на утримання необхідного персоналу витрачаються величезні гроші, а рівень розвитку ринку яким був, таким і залишився.

- Які, на Вашу думку, перспективи розвитку даного напрямку?

Якщо врахувати, що гірше, ніж зараз, навряд чи може бути, то перспективи розвитку масштабні. Технології розвиваються, можливостей з'являється дуже багато, системи безпеки на сьогодні теж досить прогресивні. Причому як системи щодо запобігання витоку даних, так і робота зі спірними платежами у нас розвинуті досить добре.

- Які заходи будуть найбільш ефективними для популяризації розрахунків платіжними картками?

Банки повинні створювати послуги, орієнтуючись на звичайного споживача, а не розробляти їх, як мінімум, для кандидатів, якщо не докторів економічних наук. Тут гарним прикладом може бути історія розвитку комп'ютерних технологій в нашій країні, коли масово випускалася навчальна література, пізніше орієнтуючись на рядового користувача, стало спрощуватися програмне забезпечення і так далі. Банкірам, в першу чергу, потрібно зайнятися саме цим питанням, тому що рівень інформованості споживача про банківські послуги сьогодні являє собою щось середнє між нульовим рівнем і серединою плінтуса. Але основна проблема полягає в тому, що всередині самих банків хороших фахівців потрібно ще пошукати.

- Як би Ви оцінили існуючу систему регулювання роботи платіжних систем? Як Ви ставитеся до останніх ініціатив в цій сфері?

Що стосується безпосередньо карткового бізнесу, то мені незрозуміло, що саме тут потрібно регулювати. Він відрегульований всередині самих платіжних систем.

Щодо окремих ініціатив, то, як кажуть в Одесі, «це про все, і ні про що». З одного боку, цю сферу контролювати необхідно, з іншого боку... Якщо подивитися на запропоновані законопроекти, то написано багато, але я так і не зміг знайти в жодному законопроекті, у жодній пояснювальній записці простого пояснення: проблема така-то, потребує вирішення такого-то, і що даний законопроект буде вирішенням конкретної проблеми. Існують два методи регулювання - стримуючий і стимулюючий. На жаль, в законодавстві України і в регулюванні чого би то не було стимулюючий ефект виявити вельми складно.

Розмовляв Олексій Савченко (УНІАН)

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся