Економічна модернізація "вилікує" Україну від недоінвестування...
Економічна модернізація "вилікує" Україну від недоінвестування...

Економічна модернізація "вилікує" Україну від недоінвестування...

14:04, 14.03.2011
14 хв.

Уряд затвердив політику інновацій на найближчу "п’ятирічку". На часі - оприлюднення списку з майже 170 проектів на загальну суму 368 млрд. грн., які вже увійшли до Програми, і матимуть  підтримку. Пріоритет - енергоефективність та машинобудування...

Україна хворіє на недоінвестування. Недуга затяжна і триває всі роки незалежності. На одну особу в рік припадає «аж» 977 доларів прямих іноземних інвестицій, тоді як у Росії цей показник становить понад 2000, Чехії – понад 12000, а в Естонії – майже 14000 доларів.

Втім, навіть ті мізерні кошти, які таки вкладають у вітчизняну економіку, не можна назвати повноцінними інвестиціями: це «короткі» гроші, які спрямовують у банківську систему чи торгівлю, але аж ніяк не в промисловість. Ті незначні інвестиції, які приходять в українську економіку, в основному мають характер не інвестицій розвитку, а просто завоювання ринку, або це спекулятивні інвестиції, мета яких швидко заробити великі відсотки у фінансовому секторі. Принаймні - саме так вважає багато хто з вітчизняних економістів.

За рівнем валового накопичення основного капіталу, а простіше кажучи, - за рівнем кардинального оновлення виробництв або створення нових - Україна жодного року ще не досягла навіть половини від рівня останнього радянського кризового 1990 року. Якщо 96-го – цей показник склав близько 15%, в 2008-го - 43%, а 2009-го – знову різкий спад - до 21% від рівня 1990-го.

Відео дня

У свою чергу відсутність інвестиційних ресурсів негативно позначилась на впровадженні новітніх технологій, закріплюючи за Україною сировинну модель економіки. Ступінь зношення основних засобів виробництва перевищив 60% (на транспорті близько 84%). Щорічно оновлюється лише 4-6% основних фондів.

Ці факти підводять до простого висновку - країна всі роки незалежності, по суті, живе за рахунок радянської промисловості та інфраструктури, які з кожним роком все більше старіють. Кардинально змінити ситуацію можна лише одним шляхом – значно збільшити інвестиції в оновлення старих та створення нових підприємств. Плюс широкомасштабний розвиток інфраструктури, без якої економічне зростання неможливе. Від транспортної (автошляхи, залізниці, мости, порти і т.п.) та енергетичної - до ЖКГ та житлового фонду.

Досвід лідерів: гроші власних великих корпорацій + інвестумови від держави

Усі успішні країни світу (від США та Японії до Південної Кореї та Сінгапуру) у різні часи так чи інакше використовували стимули для залучення інвестицій, створювали такі умови, щоб інвестор приносив гроші та технології й будував нові високопродуктивні виробництва саме на їх території.

Південна Корея менш ніж за 40 років з відсталого аграрного регіону перетворилася на одного з лідерів автомобільної промисловості, точного машинобудування та виробництва побутової техніки. Пак Чжон Хі – «батько» реформ - у 60-ті поставив за мету створити експортоорієнтовану економіку, основу якої складали великі промислові підприємства. В результаті світ почув про Samsung, LG, Hyundai та інші загальновизнані корейські бренди.

Всі сьогоднішні динамічні країни Азії по-суті наслідують японську модель. Так от зруйнована та відстала повоєнна Японія вже наприкінці 70-х випередила Західну Європу та США за багатьма показниками. Однією з найбільш важливих причин конкурентоздатності японських товарів на західних ринках стало створення більш масового виробництва. Так, у 80-х «Тойота» на трьох заводах виробляла 3 млн. авто на рік. А американська фірма «Форд»  - стільки ж на 20 заводах.

У всіх країнах, які досягали видатних успіхів протягом півтори-двох десятиліть, і йдеться не лише про "азійських тигрів", завжди визначну роль відігравали і відіграють власні великі корпорації, які, концентруючи фінансові ресурси, перетворювалися у потужних світових гравців. І завжди це відбувалося за активної інвестиційної політики держави, яка створювала для цього умови.

Що таке умови для інвестора? Якщо коротко, - це політична та фінансова стабільність, зменшення загального рівня податків, спрощення всіх адміністративних процедур (дерегуляція), зменшення корупції, покращення якості трудових ресурсів, демонополізація значної частини ринків та розвиток фінансово-банківського сектора. І найважливіше – вибір перспективних економічних ніш та створення системи стимулів, аби розвивали саме ці галузі.

І сьогодні якщо проект у пріоритетній високотехнологічній сфері запускається в будь-якій країні Євросоюзу, наприклад, у Німеччині або Словаччині, то інвестор одразу ж отримує 25-50% від суми інвестицій з держбюджету. І це при тому, що вартість кредиту в Європі – 3,5-4%. В Китаї держава може компенсувати до 80% інвестицій. От і порівняймо: який інвестор наважиться прийти в Україну, якщо є Китай, Сінгапур, Малайзія, Індонезія чи, нарешті, Словаччина, де його зустрінуть з розпростертими обіймами та ще й грошей дадуть? Вже не лише держави G20, а й країни другого та третього ешелону створюють системи стимулів для розвитку високотехнологічних галузей.

Україна не має таких ресурсів: навіть за сприятливих зовнішніх умов країна ще 5-7 років буде виходити із боргової ями. Інвестори це розуміють, тож вимагають лише одного: стабільних умов для їхньої безперешкодної діяльності.

Заявлені сьогоднішньою владою кроки - безальтернативні. Інша справа, як швидко і наскільки якісно реалізовуються всі ініціативи - дерегуляція, боротьба з корупцією, розвиток інфраструктури, фінансового ринку тощо. Нарешті чи не вперше уряд намагається створити реальну систему стимулювання модернізації та розвитку пріоритетних секторів.

«Ідея правильна, бо, як показує досвід останніх 20 років, ніякі гасла, ніякі декларації не спрацювали. Щоб створити інвестиційне поле в галузях економіки, потрібна точкова робота за підтримки держави», – вважає директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень Сергій Толстов.

«Наживка» для інвестора

В лютому 2011 р. уряд затвердив Програму розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності на період до 2015 року. Спробуймо розібратися про що йдеться. "Це стратегічний документ. Він визначить розвиток нашої економіки на середньотермінову перспективу і водночас закладе основу принципових структурних змін в економіці", – так представив проект прем’єр-міністр України Микола Азаров .

З наявної у нас  інформації випливає, що в уряді нарешті почали розуміли суть необхідних країні реформ – створити загальні умови для бізнесу та стимулювати модернізацію економіки через пріоритетні та високотехнологічні галузі. Програма реалізовуватиметься у 2 етапи. Перший – вихід з інвестиційної кризи – триватиме протягом 2011-2012 рр. і включатиме покращення умов для інвесторів, підтримання галузей, які працюють на внутрішній та зовнішній попит, накопичення інвестиційних ресурсів. Тут йдеться про аграрний, військово-промисловий, гірничо-металургійний комплекси, машинобудування та легку промисловість. На другому етапі (2013-2015 рр.) сконцентруються на тих секторах, які, як очікують, лежатимуть в основі «економіки майбутнього», і вимагатимуть значно більших коштів (аерокосмічна сфера, інформаційно-комунікаційні технології, біо- та нано-технології, фармацевтика та медичне обладнання).

Автор Програми - перший віце-прем`єр-міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв, підкреслює, що головна мета - модернізувати економіку, вивести її на новий технологічний рівень, створити максимально сприятливі умови для інвестора. «В промисловості суттєво має зрости доля високотехнологічних виробництв, а відтак – загальна конкурентоздатність нашої економіки», - сказав він в коментарі УНІАН.

На виконання програми з тисяч проектів відібрано список із майже 170 проектів на загальну суму 368 млрд. грн. Всі вони або вже реалізовуються, або будуть впроваджуватися протягом кількох років. За словами Клюєва, були розглянуті інвестиційні програми та пропозиції 1200 великих платників податків, які формують левову частку податкових надходжень країни. Також було опрацьовано пропозиції міністерств і відомств та всіх регіонів України.

Як стверджує наше джерело в Кабміні, список постійно поновлюється та доповнюється. Саме ці проекти стають пріоритетними та зможуть брати участь у конкурсах на держпідтримку. «Існують чіткі критерії, прописані в Програмі: проект має бути високотехнологічним, створювати нові робочі місця, розвивати саме вітчизняне виробництво, бути спрямованим на імпортозаміщення, дбати про навколишнє середовище і, найголовніше, - мати достатню частину приватного капіталу. Інші проекти, навіть якщо вони дуже важливі, просто не потрапляють у список. Чесно кажучи, під виглядом загальнодержавних інтересів пробують проштовхнути і відверті дрібниці. Але у нас є команда - жорстко відмовляти», - повідомив один з працівників Мінекономіки. На наше запитання щодо звичної практики розбазарювання державних коштів, наш співрозмовник відповів: «Це раніше давалися держгарантії на кредити під все що тільки можна. В рамках програми проекти відбираються лише в межах чітких критеріїв. Більше того – до конкурсів будуть допускатися лише самоокупні проекти. Це гарантуватиме їх успішну реалізацію».

Отже урядовці вирішили не вигадувати велосипед, а використати досвід успішних країн. Найближчими роками планується застосовувати такі основні форми держпідтримки пріоритетних проектів:

- державні гарантії;
- здешевлення кредитів;
- пряме бюджетне фінансування;
- надання кредитів за рахунок держбюджету;
- часткова компенсація вартості продукції;
- інвестиційні субвенції місцевим бюджетам;
- залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій;
- стимули, передбачені новим Податковим Кодексом.

Ставка - на енергонезалежність і машинобудування

В очікуванні оприлюднення списку проектів, які вже увійшли до Програми, УНІАНу вдалося дізнатися, що перше, на чому робиться наголос: «серед проектів-переможців будуть лише ті, які давно потрібні країні; деякі з них були заявлені ще на початку століття, однак за ці роки країна так і не спромоглися бодай частково втілити їх в життя». Загальним пріоритетом уряд проголосив підвищення енергоефективності – переважна більшість проектів містить саме таку складову.

В центрі уваги також розвиток енергетичної галузі – поки саме в цій категорії найбільша кількість проектів. До складу переможців можуть увійти як локальні інвестори з проектами модернізації або добудови енергетичних потужностей, так і закордонні, що виявляють зацікавленість у розробці українських родовищ нафти та газу. В напрямку «інфраструктура» серед фаворитів - проекти з транспортного забезпечення в рамках підготовки країни до Євро-2012. Решта проектів-переможців, як передбачається, зосередяться у напрямах інноваційного розвитку машинобудування та АПК. За оптимістичними прогнозами, державна підтримка спричинить збільшення частки підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, удвічі – з 12 до 25%, а частка машинобудування в загальній структурі промисловості має зрости з 12-13% до 20% до  2015 року.

Потік інвестицій увімкнуть "сигнали" від МВФ та уважність влади до думки бізнесу...

На перший погляд, кількість прекрасних програм, які ухвалювалися різними урядами величезна, а тих, що виконано – одиниці. Критики зазначають: ініціативи уряду можуть суттєво загальмувати чиновники на місцях, які звикли до корупції та будуть виявляти найбільший спротив реформам. «Інвестор практично сплачує в Україні 3 додаткових податки: корупційний (всюди платить хабарі), адміністративний (витрачає купу часу на легальне ведення бізнесу) та інфраструктурний (держава не допомагає при створенні бізнес-середовища, доріг, складів, університетів, які займаються прикладною наукою тощо). Тому у нас найбільший інвестор – Кіпр», – зазначив президент Центу економічного розвитку Олександр Пасхавер.

Думка фахівців поки підтверджується міжнародними рейтингами. Так, у щорічному звіті Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації (IFC) щодо умов ведення бізнесу, Україна посідає 145 місце серед 183-х країн. І хоча, порівняно з минулим роком, ми піднялися на 2 сходинки, нас досі випереджають Нігерія (137), Еквадор (130), Намібія (69) і навіть Папуа-Нова Гвінея (103).

Деякі критики кажуть жорсткіше: «все одно вкрадуть». Проте така логіка хибна за своєю сутністю. Якщо так вважати, то, виходить, треба взагалі нічого не роботи? Як сказав хтось з експертів, якщо в теплиці вилазять бур‘яни, то їх виривають, а не ламають цей зручний засіб для збільшення врожаю. Треба віддати належне: за рік роботи сьогоднішня влада показала спроможність оперативно  завершувати реалізацію великих інфраструктурних проектів, які вже багато років перебували на стадії "стабільного недобудування".

Експерти також відзначають, що чи не вперше уряд системно зробив ставку на приватний капітал, який стає основою реалізації всіх проектів, та поєднав його із залученими коштами, у тому числі ресурсами державних і недержавних банків та міжнародних фінансових організацій. Уряд також розраховує на грантову допомогу Європейського Союзу, яка використовуватиметься як на проведення реформ, так і на ряд конкретних проектів в різних галузях. Так 2 березня перший віце-прем’єр України Андрій  Клюєв та член Єврокомісії Штефан Фюле підписали в Брюсселі Меморандум щодо Національної індикативної програми допомоги ЄС для України на 2011 - 2013. Загальний обсяг допомоги в рамках програми складе € 470,05 млн. Програма передбачає спрямування допомоги на три пріоритетні сфери: «Належне управління та верховенство права»; «Сприяння вступу в силу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» (у тому числі - створення зони вільної торгівлі); сфера «Сталий розвиток» (енергетика, довкілля, транспорт, регіональний розвиток).

«Звичайно, надана фінансова підтримка Єврокомісії опосередковано вплине на активність інвесторів, але більш переконливим аргументом для західних бізнесменів стане черговий транш МВФ», – вважає керівник Центру інвестицій Києво-Могилянської бізнес-школи Євген Пенцак. Загалом експерти сходяться на тому, що заявлені урядом 100 млрд. грн. інвестицій на 2011 рік – реальна цифра. Якщо влада буде більш послідовна у своїх кроках і прислухатиметься до думки бізнесу, ця сума може бути ще більшою.

Валерій Новіков (для УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся