Українським банкам загрожує нова криза?

Підсумки фінансової кризи свідчать, що ніяких уроків влада не винесла. Перекладення коштів з однієї кишені в іншу не несе позитивних зрушень, посилює необхідність запровадження принципово нової моделі регулювання економіки...

Підсумки фінансової кризи свідчать, що ніяких уроків влада не винесла. Регулювання залишилося на тому ж рівні, що й до кризи. Тільки якщо до неї болючі моменти “заліковувалися” кредитами іноземних банків, що давало змогу підтримувати як валютний курс, так і споживання, то в останній час анестезія здійснюється переважно за рахунок позики МВФ і приватизації.

Однак ані економіка, ані фінансовий сектор не в змозі тривалий час йти на підйом без суттєвих інвестицій і збільшення продуктивності. Уже зараз виявляються чіткі ознаки падіння світових цін на ряд сировинних товарів, у т.ч. на продукцію металургійного сектору, яка займає майже  40% товарного експорту України. Це означає погіршення податкових надходжень і відсутність перспектив для зростання економіки. Очікуване підвищення ціни на російський газ додатково відобразиться на рентабельності підприємств. А торговельний баланс навряд чи покращиться при новій спіралі кредитування банками населення на закупівлю імпортних товарів.

Окрім того, залучення на зовнішніх ринках для України поступово ставатимуть дорожчими як через збільшення зовнішнього боргу, так і відмову МВФ надалі кредитувати бюджетний дефіцит і фактично поповнювати резерви НБУ. Вже в травні золотовалютні резерви Нацбанку знизилися приблизно на 0,5 млрд дол., а гривня продемонструвала незначну девальвацію.

До того ж, у липні потрібно акумулювати 19 млрд грн. для виплати боргу, залученого в 2008 році, а загалом у 2011-ому  уряду треба погасити понад 80 млрд. грн. позики.

Приватизація «Укртелекому» частково вирішила проблему бюджетного дефіциту, однак залучені гроші незначні порівняно з боргами, які треба віддавати.

При падінні податкових надходжень в певних секторах економіки проблему дефіциту бюджету вирішуватимуть в основному через банківський сектор, де поки що надзвичайно багато ліквідності. Він і поглинатиме нові випуски ОВДП. Але наскільки довго  купуватимуть банки облігації під 8-9%, якщо у їх портфелі обсяг цих цінних паперів досяг 68,8 млрд грн. (станом на 10 червня 2011 року). А це вже близько 6,6% усіх активів банківської системи України. Показово, що на кінець 2009 року даний показник складав  2,1%, тоді як до початку фінансової кризи, у 2008 році – менше 1%.

Специфіка полягає у тому, що з початку року банки видали кредитів на 35 млрд грн., і за цей же період придбали ОВДП на 14 млрд грн. Нові випуски корпоративних облігацій здійснюють переважно банки. Напрошується логічне питання – на які цілі залучаються ці ресурси, коли інвестування в реальний сектор економіки практично не здійснюється?..

Корпоративні облігації з реального сектору стали раритетом, їх практично немає на ринку і нові випуски майже не здійснюються. Торги відбуваються переважно з ОВДП, чи з облігаціями банківського сектору, де практично половину кредитів в реальний сектор економіки надано в іноземній валюті. Незначна девальвація знову може поставити під удар банки, оскільки зараз майже 50% депозитів населення (292 млрд грн.) перебуває в іноземній валюті, тоді як у серпні 2008 року - 37%. А тому незначна девальвація і падіння довіри до національної валюти викличе масове зняття коштів і переведення їх в іноземну валюту, а нинішній профіцит ліквідності досить швидко перетвориться на дефіцит.

Однак кошти на рекапіталізацію банків вже буде тяжко знайти. Податкові надходження  навряд чи перевищать план, єдина надія на вітчизняні банки (нерезиденти поступово виходять з ОВДП, за останні 3 місяці їх було продано на близько 3 млрд грн.). Хоча, чи будуть купувати банки облігації, випущені на рекапіталізацію своїх конкурентів?.. До всього ще додамо зростаючу інфляцію, викликану надмірною ліквідністю і новим стрибком видачі роздрібних кредитів «на будь-які потреби» (банки знову активізують кредитування населення: лише за квітень-травень на ці цілі пішло 3,3 млрд грн).

За таких обставин навіть незначна девальвація чи проблеми в одного з банків можуть спровокувати негативні наслідки для усього банківського сектору та економіки загалом. Навіть незначне збільшення зарплат не має під собою підґрунтя - росту продуктивності, а ситуація на ринку нерухомості добре відображає відсутність передумов для стрибка  споживання. Отже нарощування роздрібних кредитів стане лише новою міною, причому не сильно уповільненої дії.

У даному випадку слід якомога швидше вжити ряд заходів щодо заборони або запровадження суттєвих обмежень на роздрібне кредитування, посилення контролю за рухом капіталу, зокрема, у формі купівлі і продажу облігацій нерезидентами, і нарешті фіксації на певний період обмінного курсу гривні.

Досвід країн, що розвиваються, зокрема, Бразилії, Китаю і навіть В’єтнаму, де в останні роки запроваджено обмеження на рух капіталу, у т.ч. облігацій, суттєві резервні вимоги щодо зростання закордонних банківських позичок і взагалі – обмеження на збільшення  кредитного портфелю, є надзвичайно корисним для нинішніх умов. Там створено умови для реінвестування зароблених підприємствами коштів і заощаджень без значних іноземних вливань. Досвід США 2007 року, Греції 2010 року, а також Іспанії та Ірландії є не менш корисним в сенсі негативу, який несе в собі концентрація грошей в одному секторі і надмірна орієнтація на споживання.

Перекладення коштів з однієї кишені в іншу у будь-якому випадку не несе позитивних зрушень, посилює необхідність запровадження принципово нової моделі регулювання економіки, яка орієнтується не тільки на зовнішні кредити, податкові надходження чи продаж природного ресурсу, у т.ч.землі.

Керівник відділу Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів України Сергій Кульпінський (для УНІАН)

УНІАН в Google News