Міжнародна фінансова корпорація «шиє костюмчик під клієнта»

Про те, що заважає міжнародним фінансовим організаціям збільшувати інвестиції в українську економіку, про підвищення значущості їхніх ресурсів в умовах обмеженого кредитування та інші аспекти співпраці в інтерв'ю УНІАН розповіла керівник діяльності МФК в Україні Олена Волошина.

    Про те, що заважає міжнародним фінансовим організаціям збільшувати інвестиції в українську економіку, про зростання значущості їхніх ресурсів в умовах обмеженого кредитування, успіхи агросекторута особливості української енергоефективності в інтерв'ю УНІАН розповіла керівник діяльності Міжнародної фінансової корпорації (МФК) в Україні Олена Волошина.    

– Олено, який обсяг інвестицій в середньому за рік МФКспрямовує на реалізацію проектів в Україні?

– В середньому, залежно від ситуації, ми вкладаємо в українську економіку від 150 до 400 млн. дол. на рік. У минулому фінансовому році ми інвестували 156 млн. дол. Варто уточнити, що для нас фінансовий рік закінчується 30 червня, тому ми ведемо підрахунки, виходячи з цієї дати. У році, що почався, ми чекаємо, що обсяги вкладень будуть більшими – приблизно на рівні 250 млн. дол. У роботі вже декілька доссить великих операцій. Наприклад, операція з компанією «Нібулон» про надання кредитного фінансування на 50 млн. дол, ще декілька операцій, сподіваємося, будуть підписані найближчим часом..

– Чи зростає попит на інвестиції МФК з боку українських компаній?

– Попит на кошти є завжди, особливо якщо їх надають міжнародні фінансові інститути. І річ не в тому, що вони дешевші, а в тому, що це фінансування вдало поєднує в собі вартість і довжину грошей. Адже в українського банківського сектора, який у принципі скоротив розмір вливань в економіку, немає можливості надати кошти на 5-8 років, а у нас вона є. Але ми залишаємося дуже перебірливими у виборі компанії-партнера. Зокрема, для малого бізнесу прийти до нас безпосередньо за фінансуванням на 100 тис. дол. немає жодного сенсу. Цей сегмент ми закриваємо шляхом надання грошей українським банкам, лізинговим компаніям та іншим фінпосередникам на ринку.

– Чи є якийсь прогрес з отриманням міжнародними фінансовими організаціями можливості випускати гривневі облігації?

– На жаль, ми не просунулися в цьому питанні. При цьому попит на довгострокову гривню на ринку величезний. Розроблено проект закону про випуск боргових зобов'язань міжнародними фінінститутами, але він далекий від досконалості, у зв'язку з чим створено робочу групу для його доопрацювання. Але навіть якщо цей документ буде прийнятий у тому вигляді, в якому є, у нас все одно виникає проблема через ухвалу Національного банку, яка обмежує стелю відсоткової ставки для кінцевого позичальника. Тому говорити про те, що в поточних ринкових умовах якийсь український позичальник може одержати 3- або 5-річну гривню під 10%, просто нереально.

– Може, Нацбанк побоюється, що отримання МФК права випускати гривневі облігації ускладнить йому контроль ліквідності нацвалюти?

– МФК ніяким чином не збиралася вливати настільки значні суми в цей інструмент, щоб це  могло серйозно вплинути на ліквідність. Якщо ми щороку вкладаємо в українську економіку близько 400 млн. дол., то приблизно половину можна було б надати у гривні. Побоювання Національного банку, що ця гривня буде дуже дорога, розвіялося б ринковим попитом. Такий діалог ми ведемо з НБУ, але поки що він, на жаль, нічим не закінчився.

– У якій формі МФК зараз інвестує?

– Є певні обмеження щодо валюти, оскільки сьогодні ми можемо надавати фінансування тільки в доларах або євро. Що стосується інструменту, то це довгі обігові кошти, інвестиційний довгостроковий кредит, безпосередньо входження у капітал компанії, коли МФК стає міноритарним акціонером, а також гібридні продукти, які поєднують боргове фінансування та інвестиції у капітал.

По суті, ми шиємо костюмчик під клієнта, формуємо операцію, виходячи з інтересів компанії, але досить консервативно. Якщо ми говоримо про інвестиції в капітал компанії, то наше завдання – зайти у проект і підняти його до певного рівня, а потім вийти. На жаль, у нас не так багато операцій з прямим інвестуванням у капітал. У певному сенсі це українська специфіка. Часто українські акціонери хочуть, щоб у них викупили частину акцій, тобто вони хочуть піти в кеш, але ми так не робимо. Наші ресурси йдуть у проект. І другий момент, який специфічний саме для українського ринку, – надмірні очікування щодо ціни бізнесу. На жаль, навіть криза не відкоректувала таку позицію.

– МФК визначила своїм пріоритетом в Україні реалізацію проектів у фінансовому секторі, агробізнесі та енергоефективності. У якому напрямі, на вашу думку, вдалося досягти найбільш значущих результатів?

– Найбільших результатів нам вдалося досягти в агробізнесі. Але це не тільки наша заслуга, а заслуга всього сектору, який досить динамічно розвивається. Слід відзначити роботу в агрострахуванні, яка щойно почала демонструвати результати. Створено певні страхові продукти для українського агросектору, які можуть бути затребувані ринком. Проведено роботу з вдосконалення законодавчої бази, зараз все це починає поступово розвиватися.

Також ми впроваджуємо проекти з розвитку агрофінансування, проект з питань харчової безпеки, який дасть змогу українським підприємствам вийти на нові експортні ринки, а нам з вами – їсти нормальні продукти харчування. Ми намагаємося впровадити в Україні світові практики, міжнародні стандарти.

У минулому фінансовому році ми запустили ще один новий проект в секторі агробізнесу. Він у певному сенсі базується на платформі більш ніж 15-річної роботи МФК у галузі регуляторного середовища і поліпшення бізнес-клімату. Новий консультативний проект  сфокусований на сільському господарстві.

Якщо говорити про інвестиції, то реалізовано доволі інноваційний проект – спробували знайти механізм розділення ризиків між банком і постачальником. У цьому конкретному випадку – між компанією Bayer, яка є постачальником засобів захисту рослин, і банками «Райффайзен Банк Аваль» і «Креді Агріколь». Інновація вже дає позитивні результати.

Крім того, працює консультаційна програма, яка допомагає українським підприємствам в агросекторі оцінити, наскільки ефективно вони використовують енергоресурси, управляють відходами виробництва. Підприємство за результатами проекту може звернутися за фінансуванням не тільки до нас, але й, наприклад, до ЄБРР або до будь-якого українського банку.

– Чи можна говорити про прогрес України у забезпеченні енергоефективності?

– Загалом беручи, будь-яка інвестиція МФКу промисловий сектор – вкладення в енергоефективність, оскільки відбувається модернізація виробництва.

Можу з упевненістю сказати, що як мінімум нам вдалося привернути до цього питання увагу підприємств. Хоча це тільки частково наша заслуга, в основному – справа рук кризи, так би мовити, «позитив» від підвищення ціни на російський газ, що змусило українські підприємства задуматися про енергоефективність. Але відбулося все, на жаль, у період, коли бракує ліквідності, особливо довгострокової.

А ось де ми бачимо для себе величезне поле для роботи і де нам поки що важко зрушитися з мертвої точки – енергоефективність у житловому секторі. І це при тому, що проведено дуже багато досліджень, результати яких говорять про величезні втрати. Розуміння є, бажання є, є міністерство, яке хоче це робити, є навіть муніципалітети, які хочуть і намагаються щось робити, але поки що більшою мірою це точкові дії. Є спроби створення спеціальних фондів, виділення бюджетних коштів, але, на жаль, їх немає у потрібній кількості для модернізації всього житлового фонду.

На наш погляд, потрібно зосередити зусилля не на створенні фонду, який профінансує один-двабудинки в якомусь місті, а на розробці умов залучення банківського сектору для кредитування таких проектів.

– За участі МФК створено низку фондів для реструктуризації проблемних активів. Наскільки активно вони працюють?

– МФК спільно з партнерами було створено декілька таких регіональних фондів. Але їхні спроби роботи в Україні не увінчалася успіхом. Основна причина – серйозні іноземні інвестиції на цьому ринку не запрацювали.

В Україні майже все вирішувалося або шляхом списання проблемної заборгованості з балансів банків на спеціально створені структури, або шляхом продажу портфелів таких активів іншим банкам. Думаю, інвестори побоюються цього ринку, і обгрунтовано, оскільки є питання до законодавчої бази, в тому числі й щодо оподаткування. Наша консультативна програма активно працює в цьому напрямі, зокрема, з банківськими асоціаціями, біржами тощо. Спільно зі Світовим банком ми надавали рекомендації щодо цього питання.

– Як ви оцінюєте ситуацію з проблемними активами в Україні?

– Дослідження ринку ми проводили на початку роботи нашого проекту. Судячи із заяв експертів, ситуація стабілізувалася, але обсяг проблемних кредитів істотно не зменшився.

– Які заходи стосовно капіталізованих державою у період кризи кредитно-фінансових установ можуть дати ефект?

– Питаннями капіталізованих банків більшою мірою займалися наші колеги з МБРР, вони вели діалог з урядом. Що стосується МФК, то свого часу до нас звертався уряд і просив розглянути можливість заходу в капітал цих банків і надання ліквідності їм з метою подальшої приватизації. В інших країнах ми такі проекти реалізовували, але щодо України нам потрібно зрозуміти стратегію власника, тобто держави, що вона збирається з цими банками робити. Поки що ми цього не побачили і не почули. В принципі, за наявності в Україні 176 банків немає сенсу «проблемні» залишати в державній власності.

– Дякую.

Розмовляв Олексій Савченко (УНІАН)

УНІАН в Google News