Металурги підбивають підсумки – виробництво росте разом зі збитками

Прибутки падають, а виробництво росте... Металургів, а жаль, продовжують скорочувати, а покращення виробничих показників не веде до підвищення зарплатні. До того ж, робити прогнози на 2010 рік металурги не беруться...

Остання у цьому році щомісячна балансова нарада підприємств гірничо-металургійного комплексу, яка традиційно проводиться у столиці, пройшла у порівняно спокійній обстановці і багато в чому нагадувала аналогічні наради докризових часів. Звичні теми і проблеми у більш-менш звичних інтерпретаціях порушувалися у залі засідань Мінпромполітики. Було навіть приємно почути про те, що українські металурги знову зіткнулися з дефіцитом коксу, що свідчить про подальше зростання обсягів виплавки сталі. Метизники традиційно «наїхали» на «АрселорМіттал Кривий Ріг», вже вкотре висловивши категоричну незгоду з ціновою політикою підприємства відносно катанки. Головуючий на нараді – заступник міністра промислової політики України Володимир Севернюк – демонстрував повну обізнаність про суть конфліктів, що виникають між окремими підприємствами ГМК і обіцяв допомогти у їх “розрулюванні”, та, як завжди, не бажав вдаватися у подробиці у присутності журналістів. У цілому, як кажуть, нарада пройшла у дусі взаєморозуміння. Ось тільки замість традиційного прогнозу щодо обсягів виробництва основних видів металопродукції на наступний рік учасники обмежилися лише планами на січень 2010-го. При цьому, «Металургпром» оприлюднив цифри збитків вітчизняних метпідприємств за підсумками 3-х кварталів цього року. У результаті складається враження, що металурги навряд чи розділяють оптимізм уряду щодо швидкого оздоровлення економіки і розраховують якомога довше зберігати ті преференції, на які їм дозволяє розраховувати «кризова ситуація в галузі».

Процес іде, але занадто кволо

Заступник генерального директора об`єднання «Металургпром» Іван Пономаренко на балансовій нараді повідомив, що збитки металургійних підприємств України за підсумками січня-жовтня цього року склали 4 млрд. 660 млн. грн., тоді як за аналогічний період 2008 року прибуток метпідприємств складав 15 млрд. грн. Зрозуміло, що ці збитки розподіляються між фінансово-промисловими групами, зайнятими в ГМК, далеко не рівномірно. Для одних перші 9 місяців цього року виявилися відверто провальними, тоді як інші змогли за рахунок високого ступеня інтеграції всіх складових металургійного виробництва утриматися «у плюсі». Природно, що у «Металургпромі» відмовилися уточнити, хто і скільки втратив за три квартали поточного року, щоби зайвий раз не нервувати членів об`єднання. Проте, неважко припустити, що більше за всіх потерпіли від кризи метпідприємства, які не мають власної сировинної бази.

Разом з тим, І.Пономаренко відзначив, що за період дії постанови Кабінету міністрів №925 про першочергові заходи зі стабілізації ситуації в ГМК, підприємства гірничометалургійного комплексу України отримали економію коштів у розмірі 1,5 млрд. грн. «Бажано, щоб дія постанови була продовжена до кінця кризи», - додав заступник гендиректора «Металургпрому».

На відміну від фінансових, виробничі показники хоч і далекі від докризових, та, разом з тим, більш обнадійливі. У жовтні наші металурги виробили на 7,6% сталі більше, ніж у вересні, але вже за листопад в Україні було виплавлено на 1% сталі менше, ніж у жовтні. Разом з тим, враховуючи, що у листопаді на цілих два робочих дня менше, ніж у жовтні, можна сміливо говорити про стабілізацію обсягів виробництва. До того ж, грудневе виробництво сталі експерти прогнозують на рівні листопадових показників. Так чи інакше, але кінець другого кризового року став для вітчизняної металургії відносно успішним, особливо на тлі прогнозів про другу хвилю кризи, яку нам обіцяли саме на осінь.

Якщо ж говорити про річні показники виробництва основних видів продукції ГМК, то, за даними Мінпромполітики, у поточному році вони будуть в середньому на 17% нижче торішніх, що знову ж далеко не гірший сценарій з анонсованих на початку цього року. Зрозуміло, сталі цього року буде виплавлено тільки 29,5 млн. тонн, що на 20% менше, ніж у 2008 році. Разом з тим, виробництво залізорудної сировини очікується на рівні 95% від торішнього, що є безперечним успіхом українських ГЗКів. При цьому, не можна не брати до уваги, що у першій половині 2008 року гірничорудні й металургійні підприємства України йшли на випередження рекордних з часів розпаду СРСР показників за обсягами виробництва, досягнутих у 2007 році. У результаті, хоча галузь сьогодні й далека від результатів останнього докризового року, проте вона знаходиться на цілком пристойному рівні завантаження виробничих потужностей, що становить близько 80%.

На 2010 рік «Металургпром» обмежив свій прогноз лише січнем, який, як відомо, чи не наполовину складається з свят. Так, за даними об`єднання, у січні 2010 року металургійні підприємства України планують виробити 2 млн. 770 тис. тонн металопрокату, що на 4,5% перевищить планові показники грудня 2009-го. Виплавка сталі у січні наступного року планується на рівні 2 млн. 990 тис. тонн (на 5% більше, ніж планується виробити за останній місяць цього року). Отже, попри свята замовлення у наших металургів, судячи з таких прогнозів, є.

Навіть падіння виробництва не вберегло металургів від дефіциту сировини

Криза кризою, а баланс із забезпечення сировиною зводити доводиться. І з цим у наших металургів, гірників і коксохіміків традиційні труднощі. За даними «Металургпрому», за січень-листопад балансовий графік забезпечення українських метпідприємств залізорудною сировиною (ЗРС) був виконаний на 94%. При цьому імпортні постачання ЗРС за 11 місяців склали 3,6 млн. тонн, що на 33% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Та найцікавіше, що на тлі збільшення імпорту на 23% виріс експорт українського ЗРС, який за січень-листопад склав 25,8 млн. тонн.

У зв`язку з цим в «Укррудпромі» уточнили, що окремі підприємства не вибирають, заявлені раніше обсяги залізорудного концентрату. Зокрема,  Дніпровський і Алчевський меткомбінати, а також «Запоріжсталь» не повністю викупляють концентрат у Інгулецкого ГЗКа, крім того, Алчевський меткомбінат недобирає окатиші у Північного ГЗК. Неважко здогадатися, що саме Алчевський і Дніпровський меткомбінати, які входять до складу корпорації ІСД, виступили в ролі основних імпортерів залізорудного концентрату в Україну. Разом з ними імпортують ЗРС і ММК ім. Ілліча та «Запоріжсталь». Таким чином, доводиться констатувати, що навіть в умовах кризи постачальники ЗРС не змогли остаточно вирішити цінові розбіжності з вітчизняними металургами, у яких відсутня власна сировинна база. У результаті, ГЗКам стало вигідніше експортувати свою продукцію, аніж сперечатися з вітчизняним споживачем. Той факт, що на балансовій нараді цьому питанню особливої уваги не приділяли, говорить про те, що проблема хоч і залишається, та не особливо дошкуляє зацікавленим сторонам.

Гострішою виявилася ситуація із забезпечення металургів коксом. Як відзначив голова асоціації «Укркокс» Анатолій Старовойт , наступного року коксохіміки можуть розраховувати тільки на 17 млн. тонн коксівного вугілля вітчизняного виробництва. «Тоді як наша потреба – 24,6 млн. тонн коксівного вугілля. Відповідно, дефіцит складатиме більше 7 млн. тонн вугілля, і цей обсяг доведеться імпортувати», - відзначив А.Старовойт.

При цьому він додав, що не прогнозує наступного року збільшення видобутку українськими вуглевидобувними підприємствами коксівного вугілля. «Ми хочемо, щоби наша вугільна промисловість розвивалася, проте нехай вона розвивається у напрямку енергетичного вугілля, пиловугільного палива», - сказав глава «Укркоксу». Заява А.Старовойта свідчить про те, що низька якість українського коксівного вугілля й обмежені обсяги його видобування не дозволять вугільникам розраховувати на збільшення поставок своєї продукції металургам.

Разом з тим, генеральний директор державного підприємства «Вугілля України» Олег Погодін на балансовій нараді заявив, що вважає обсяги імпорту коксівного вугілля в Україну невиправдано високими. «Сьогодні ми говоримо, що на 2010 рік прогнозується дефіцит у 7 млн. тонн, на місяць це складе 550-600 тис. тонн імпорту коксівного вугілля. Але що ми бачимо в останні місяці цього року: жовтень – 996 тис. тонн, листопад – 843 тис. тонн вугілля ввезено в Україну. Про яких 550 тис. тонн можна говорити?», - сказав О.Погодін. І додав: «При цьому ціна імпортного вугілля значно вища, ніж вітчизняного, і щоби нівелювати свої витрати, металурги лобіюють зниження цін на коксівне вугілля на внутрішньому ринку. Таким чином, металурги намагаються компенсувати свої збитки за рахунок вугільників».

У зв`язку з цим В.Севернюк відзначив, що у вересні поточного року металурги зіткнулися з гострим дефіцитом коксу. «Я не можу сказати прем`єр-міністру, що не потрібно імпортувати коксівне вугілля, бо у нас і свого вистачає. У вересні коксохіміки не змогли забезпечити металургійне виробництво коксом, тому що в країні не було коксівного вугілля. Сьогодні коксохіміки вдячні “Метінвесту” й “АрселорМіттал”, за те, що вони змогли швидко покрити дефіцит, імпортувавши це вугілля», - додав замміністра.

Якщо дефіцит коксу можна віднести до проблем, з якими українські металурги не розлучаються вже багато років, то питання про тарифні ставки на перевалку вантажів у портах було для балансової наради новою темою. Металурги, були, м’яко кажучи, незадоволені тим, що вартість перевалки метпродукції  в українських портах практично втричі перевищує вартість аналогічних робіт у зарубіжних портах.  Представники підприємств ГМК прямо заявили про необхідність зниження тарифів на навантажувально-розвантажувальні роботи в українських портах, які сьогодні в середньому складають 15 дол. за 1 тонну металопродукції. Наголошувалося, що така вартість перевалки є для вітчизняних металургів критичною, оскільки різко знижує їх конкурентоспроможність на світовому ринку. За даними Мінпромполітики, у портах Туреччини середня ціна перевалки складає 6 дол. за 1 тонну, а в Китаї 5 дол. за 1 тонну.

Металургів стало менше, але отримують вони однаково мало

«Ситуація у соціально-трудових відносинах у ГМК погіршується», - констатують у ЦК Профспілок гірників і металургів . За даними ЦК, за січень-листопад цього року чисельність працівників, зайнятих у галузі, зменшилася на 70 тис. чоловік. «Це люди, які пішли з різних причин, – частина за власним бажанням, частину скоротили за згодою сторін. Якщо у серпні цього року зменшення чисельності працівників, зайнятих у ГМК, склало близько 56 тис. чоловік, порівняно з 2008 роком, то за результатами 11 місяців тенденція до зменшення зберігається», - відзначив у ході наради представник ЦК профспілки. При цьому, на його думку, коли люди йдуть за власним бажанням, це не означає, що вони знайшли роботу краще, просто вони не згодні працювати у важких умовах за мізерну платню. У режимі неповної зайнятості сьогодні знаходяться близько 35-40 тис. працівників ГМК. На ряді підприємств припинена дія багатьох пунктів колективних договорів про соціальні гарантії й виплати.

Та найсумніше, вважають у Профспілці, те, що покращення виробничих показників у галузі не дає у результаті підвищення зарплат чи відновлення дії колективних договорів. «Основним питанням для працівників ГМК залишається заробітна плата. На жаль, тільки зараз зарплата починає виходити на докризовий рівень. При цьому йдеться про номінальну заробітну плату, тоді як реальна, з урахуванням інфляції, значно зменшилася», - додав представник ЦК Профспілки. Така ситуація, на його думку, може спричинити до страйків. У Профспілці металургів переконані, що отримавши преференції від держави, які за 11 місяців дозволили метпідприємствам заощадити 1,5 млрд. дол., бізнес не повинен забувати про те, що у відповідь уряд чекав збереження соціальних гарантій для працівників ГМК.

Що рік прийдешній нам готує

Весь 2009 рік українські металурги украй неохоче давали довгострокові прогнози з ситуації на світовому ринку металу, а відповідно, і про власні обсяги виробництва. З одного боку, ситуація на ринку була справді важко прогнозованою, коли на зміну місяцю відносного підйому приходив чергове, хай і не обвальне, зниження. З іншого боку, тут безумовно грає роль і психологічний момент – якщо справи і пішли вгору, то краще про це промовчати, аби не наврочити.

Та якщо самі металурги прагнуть уникати прогнозів на 2010 рік, то експерти все ж таки беруться за цю невдячну справу. Правда, експертні оцінки вельми різняться – якщо найоптимістичніше налаштовані кажуть про 15 і більше відсотків зростання, то песимісти сподіваються лише на збереження обсягів виробництва на рівні 2009 року. Є і проміжний, так би мовити, помірно оптимістичний прогноз, згідно з яким, зростання обсягів виробництва основних видів продукції українського ГМК складе у 2010 році 5-6%. Це дасть приріст у виплавці сталі на рівні не більше 2 млн. тонн за підсумками року. Крім того, наступного року очікується зростання на традиційних для українських металургів ринках збуту – у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Проте, цей попит теж буде далекий від докризових показників, оскільки обсяги будівництва в арабських країнах впали дуже серйозно. Варто пригадати хоча би фактичний дефолт найбільшої інвестиційної компанії Дубая – Dubai World, яка фінансувала будівельні проекти в Еміратах. Таким чином, успішним 2010 рік можна буде назвати і при виплавці 32-33 млн. тонн сталі. Такі обсяги виробництва дозволять нашим металургам більш менш нормально функціонувати і як мінімум закінчити наступний рік без збитків. Зовсім інша справа – гірничорудні підприємства. Враховуючи нарощування обсягів експорту української залізорудної сировини цього року, у 2010 році наші ГЗК цілком зможуть вийти на результати виробництва 2008 року і навіть перевищити їх.

Якщо вже мова зайшла про прогнози на наступний рік, то без політики не обійтися. Незабаром президентські вибори з усіма можливими наслідками... Відомо, що зміна влади в Україні веде до перестановки сил у сфері бізнесу – одні фінансово-промислові групи йдуть в опозицію разом зі своїми політсилами, інші делегують повноважних представників у Кабмін і на керівні посади у державних структурах. У цьому процесі вихідці з ГМК завжди були на перших ролях. Якщо спростити політико-металургічну диспозицію до двох кандидатів і двох ФПГ, то все стане максимально просто: переможе Віктор Федорович – стане простіше жити “Метінвесту”. Якщо ж прорветься Юлія Володимирівна, то лоббіювати свої інтереси стане простіше підприємствам “ІСД”. Але це вже перебільшений примітивізм...

Звичайно, насправді усе значно складніше, і так би мовити, тонше. Усі без винятку підприємства ГМК розраховують наступного року зберегти ті пільги, які держава їм надала  початком кризи. При цьому будь-яка політична сила, опинившись біля владного керма, попри свої особисті симпатії, прекрасно розуміє, що ГМК – це провідна галузь нашої економіки. Відповідно, знаходити спільну мову з металургами слід дуже акуратно, і відверто притискати одних, віддаючи перевагу іншим навряд чи хтось наважиться. Залишається сподіватися, що у 2010 році у наших металургів будуть збалансовані не тільки поставки сировини, але й обсяги державної підтримки.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News