Солотвинський солерудник - катастрофа з землетрусом на перспективу...

Солотвинський солерудник - катастрофа з землетрусом на перспективу...

ДП «Солотвинський солерудник» втрачає як стратегічне значення для економіки та безпеки держави, так і регіональне - містоутворюючого підприємства. А за висновками науковців, загрожує техногенною катастрофою...

На державному рівні знову згадали про прокляте вже Богом і людьми місце - державне підприємство «Солотвинський солерудник». Чому прокляте? А тому, що це стратегічне підприємство, яке колись відігравало потужну роль в економіці краю, давало державі сіль, а ще лікувало астматиків, навіть ближнього зарубіжжя, нині опинилося в катастрофічній ситуації, виходу з якої, здається, вже практично не має…

Почнемо з подій нинішньої осені. 23 листопада до Закарпатської ОДА в порядку інформування надійшов лист з Рахункової палати, в якому йдеться про те, що «…невжиття Кабінетом Міністрів України протягом останніх 10 років своєчасних заходів щодо забезпечення стабілізації роботи ДП «Солотвинський солерудник» і неефективне управління державною власністю спричинило тяжкі соціально-економічні наслідки в регіоні, викликані зупинкою виробничої діяльності підприємства». Власне, в листі наводяться дані проведеного цього року аудиту ефективності використання держкоштів, спрямованих на заходи з ліквідації наслідків затоплення і консервації шахт № 8 та 9 Солотвинського солерудника Тячівського району Закарпатської області. Результати дослідження, м’яко кажучи, сумні: солекопальня - на межі катастрофи, а соціально-економічні наслідки для навколишньої території - непередбачувані.

Якщо ж детальніше, то мова власне про те, що підприємство зараз не працює, видобуток солі практично не здійснюється, натомість у двох шахтах з невідомих причин прибуває вода. По-перше, вона загрожує затопленням підземних відділень Республіканської та Закарпатської обласної алергологічних лікарень (подібних в Україні немає); по-друге, вода вимиває соляні поклади, через що під землею утворюються порожнини, зрештою вони провалюються, це загрожує житловим будинкам, об’єктам соціальної інфраструктури, дорогам, електромережам, які розташовані поряд з підприємством.

Воду наразі відкачують, на це витрачаються величезні кошти, але результату практично ніякого це не дає. Потрібне наукове дослідження процесів, що тут тривають, аби вирішити, як рятувати солекопальню, а якщо не рятувати, то як законсервувати. Певна річ, на все це потрібні величезні фінансові ресурси. З відповідним проханням закарпатська влада зверталася до керівництва держави вже стільки разів, що й не порахувати. Результат – нуль. І це попри те, що попередні висновки науковців підтвердили: якщо ситуацію лишити напризволяще, вона загрожує техногенними катастрофами, причому не лише в Закарпатті...    

З землетрусом на перспективу 

Землетрус - не “страшилка”, а вирок науковців. Згідно з висновками українського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, гідромеханіки та маркшейдерської справи НАН України («Про результати науково-дослідних робіт та інженерно-геологічних досліджень на Солотвинському соллеруднику» від 25.02.2009), в процесі провалоутворення тривають катастрофічні зміни. Провали в районі урочища «Чорний мочар», шахт № 7 та 8 розвиваються по площі й глибині зі швидкістю 1-2 метри на тиждень (!) Лише протягом однієї години 6 березня ц.р. карстове провалля неподалік шахти № 7 збільшилося у діаметрі на 50-70 метрів та продовжує інтенсивно зростати. Що найстрашніше – один з провалів поширюється в бік житлового масиву, розповідає перший заступник начальника Головного управління АПК Закарпатської ОДА Степан Нодь. «З досягненням критичного рівня затоплення шахти № 9 можуть початися непередбачувані та непрогнозовані руйнівні підземні процеси. Результатом цього однозначно буде виникнення інших та розширення наявних карстових провалів. Уже підраховано, що у зоні небезпечних процесів опиняться 292 будинки, де проживають 1253 мешканця селища Солотвино. У карстонебезпечну зону також потрапляють об`єкти інфраструктури смт Солотвино, а саме: дві загальноосвітні школи, міська лікарня та поліклініка, Солотвинський водоканал, частина мережі централізованого водопостачання та водовідведення, лінія електромереж, підстанція напругою 100 кВ, частина підвідного газопроводу високого тиску, відділення поштового зв`язку, ділянка автомобільної дороги державного значення «Мукачево-Рогатин» та ділянки автомобільних доріг комунальної власності», - наголосив він.

До речі, фахівці зазначають, що деякі підходи до ліквідації наслідків катастрофічної ситуації на Солотвинській солекопальні виявилися хибними. Так, уже зараз довели, що ропа (соляна вода), яку інтенсивно відкачували в озеро з шахти № 9, спускається вниз, у шахтні виробки. Вода, як відомо, вимиває сіль. Це каже про те, що воду, яку відкачували з шахти, не можна було скидувати в озера, бо відбувається зворотній процес. Фактично виникає замкнуте коло.

І, зрештою, за тими ж таки науковими висновками, у разі подальшого неконтрольованого розвитку карстів існує висока імовірність локального землетрусу техногенного походження, наслідки якого відчують і на територію Румунії. Все це може призвести до масштабної катастрофи.

“Не йде сьогодні мова про відновлення роботи Солотвинського солерудника, це вже неможливо практично. Науковці довели - якщо втрутилася вода, тривають процеси затоплення, то видобувати сіль небезпечно. І ніхто цього робити не буде. Нині мова про надзвичайну ситуацію на території родовища, про порятунок унікальних лікарень,  населеного пункту, людей! Чому цього ніхто не хоче чути?», - відзначає С.Нодь.

За його словами, влітку проблема загострюються тим, що лікуватися в солених водах озер, що оточують родовище, приїжджають тисячі людей з різних областей України. Уже який рік поспіль - і зараз також! - комісія з техногенно-екологiчної безпеки i надзвичайних ситуацій Тячівському району заборонила відкривати курортний сезон на території Солотвина, оскільки там у будь-який момент може відбутися просідання землі,  виникнути провалля, що може призвести до людських жертв. Проте це нікого не стримує...

Екологи – про екологію, медики – про хворих…

У проблеми родовища так багато аспектів, що навіть охопити всі важко. Один із найважливіших – із закриттям копальні зникне й унікальна алергологічна лікарня, в якій нині лікуються тисячі українців та іноземців. Спеціалісти кажуть, що солотвинська сіль краща за артемівську за лікувальними властивостями. В алергологічних лікарнях щороку проходить оздоровлення до 6,5 тис осіб. За статистикою, близько 2 млн. хворих на бронхіальну астму чекають черги.

Як розповів головний лікар обласної алергологічної лікарні, кандидат медичних наук Леон Данко, «на глибині 300 метрів, у відпрацьованих камерах Солотвинського солерудника шахти № 8, розташоване підземне відділення алергологічної лікарні. Унікальний мікроклімат - постійна впродовж року температура 18,4— 20,2 °С, відносна вологість 34— 40 %, атмосферний тиск 764— 760 мм рт. ст., іонізоване повітря, яке за вмістом бактеріальної флори відповідає умовам операційної, відсутність алергенів, шкідливих газів, у кілька разів нижчий радіаційний фон, зведений до мінімуму вплив електромагнітних полів і велика кількість іонів натрію створюють надзвичайно сприятливі умови для лікування різноманітних захворювань органів дихання». Причому черги на лікування тут завжди – величезні. Якщо ж лікарня припинить існування, шахта буде затоплена, 2 мільйони лише українців утратять назавжди свої шанси стати здоровими”.

Голова Закарпатської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Василь Лобко переконаний, що неконтрольована ситуація з затопленням Солотвинського солерудника загрожує, в першу чергу, забрудненням горизонтів підземних вод. «Мається на увазі  засолення, люди просто не матимуть, що пити», - уточнив В. Лобко. Ще один бік медалі –  ропа може потрапити до Тиси, яка протікає неподалік. А це вже несе глобальну  небезпеку – річка є транскордонною. «Ще 5-10 років такого байдужого ставлення до солерудника і всі його проблеми “полізуть нагору”. Повірте, тоді Чорнобиль може виявитися дрібницею», - додає В.Лобко.

Президент регіонального молодіжного екологічного об’єднання «Екосфера» Оксана Станкевич вважає, що «із зникненням з лиця землі Солотвинського солерудника назавжди буде втрачено унікальне геологічне утворення. А натрій хлор саме в цьому місці, за всіма дослідженнями, вважався найчистішим на теренах колишнього Радянського Союзу. Це найкраща сіль у Європі, ледь не у всій Азії».

Невже МНС проти людей?

Парадоксальна ситуація, нонсенс у повному розумінні цього слова! МНС добре знає все вище сказане, визнає ситуацію в Солотвині надзвичайною, а потім заявляє, що  проблем практично немає - небезпека маленького місцевого рівня, яку тутешня влада цілком спроможна вирішити… І це говорить відомство, на яке покладено обов”язки з попередження надзвичайних ситуацій. Але про все детальніше.

На початку року експертна комісія МНС України з визначення класів та рівнів надзвичайних ситуацій присвоїла ситуації в Солотвині найвищий рівень небезпеки — державний. Це мало стати поштовхом до порятунку ситуації, до розроблення відповідних програм, виділення фінансування тощо, але… 6 березня МНС звертається до уряду (цього разу до першого віце-прем’єр-міністра України Олександра Турчинова), аби інформувати про проблему. Між тим, в листі називає ситуацію локальною, місцевою... Виникає питання – МНС суперечить саме собі, чи просто в ньому бракує фахівців та компетентності, чи політичної волі?..

А процес на руднику тривають. За попередніми оцінками і тільки на ліквідацію провалів (понад 2 мільйони кубометрів) необхідно 180-200 мільйонів гривень. Ця сума розрахована згідно з п. 2 Постанови КМУ «Про затвердження порядку класифікації надзвичайної ситуації». Але збитки, які заподіяні внаслідок провалів, а також суми, необхідні для ліквідації проблеми, вищі, ніж це передбачено у документі. Згідно протоколу, розрахункова вартість відновлювальних робіт сягає близько 350 мільйонів гривень, і це виключно на ліквідацію ситуації.

Дотаційному Закарпаттю з проблемою не справитися

З огляду на такі цифри навіть непосвяченій людині зрозуміло, що Закарпаттю самому не справитися з проблемою. Гроші занадто великі для маленької непромислової області. Тим більше дотаційної. Тут необхідний комплексний підхід, серйозне державне фінансування. Але що саме?

Оскільки ДП «Солотвинський солерудник» належить до категорії стратегічних підприємств, то для нього неможливо знайти відповідного інвестора, який погодився б вкласти кошти в ліквідацію надзвичайної ситуації та відновлення його нормального функціонування. МінАП, з огляду на всі події навколо рудника, неспроможне знайти вихід й залишається пасивним спостерігачем. І чому в нашій державі все, як у старій приказці - «поки грім не вдарить, селянин не перехреститься»?

Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого?

Про те, що держава кинула Солотвино з його проблемами напризволяще, свідчить ще й той факт, що подану ще торік на затвердження проектну документацію на планову консервацію шахти № 9 загальною вартістю 99 млн. грн. затвердили лише в середині цього року, а надійшли папери лише два місяці тому, а з обіцяних 35 мільйонів переказано  лише 8,6 млн., з яких менше половини витратили на виплату боргів із зарплати та оплату електроенергії, а решта знову «зависла» на казначейських рахунках через постійні вигадування цією установою нових і нових умов отримання грошей.

«До речі, на роботи з консервації передбачено 24 місяці. Оскільки цього року нічого не робилося через брак коштів, то можна передбачати, що всі гроші надійдуть наступного року. Але навіть за такої умови виконати все й освоїти кошти буде нереально, бо в області просто немає необхідних будівельних потужностей. Тобто, кошти не використаємо, їх повернуть до бюджету й знову кричатимуть на кожному куті про неефективність витрачання фінансів у Закарпатті й тому подібне», - зазначає С.Нодь.

Хтось скаже, прочитавши все це, - нудна циферія? Може, й так, але вона лише підтверджує, що центральна влада практично свідомо загнала містоутворююче підприємство, яке має стратегічне значення для держави, у глухий кут. Настільки глухий, що зараз сама гадає, як з цього вийти. А головне то, що це тільки один приклад “професійної” праці “команди спеціалістів”...

Наталія Петерварі (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter