Пристрасті навколо “АрселорМіттал Кривий Ріг”: робочий рух на захист “своїх” капіталістів

Профком АМКР категорично не згоден з висновками ФДМУ щодо виконання власником інвестзобов`язань. Але риторика відволікла профспілкових лідерів від насущних проблем робочих...

Профком “Арселорміттал Кривий Ріг” (АМКР) вкотре продемонстрував свою відданість так би мовити ідеалам боротьби зі світовою буржуазією. Профспілковий лідер меткомбінату - Юрій Бобченко – звинуватив Фонд держмайна в потуранні інтересам «транснаціонального власника». Він категорично не згоден з вердиктом Фонду щодо виконання в 2009 році компанією “АрселорМіттал” своїх інвестзобов`язань на колишній “Криворіжсталі”. На думку голови профкому, основні порушення – низька зарплата і постійне підвищення інтенсивності праці, які йдуть в ногу зі збільшенням числа нещасних випадків на підприємстві. Те, що профспілка бореться за п добробуту і соціальних стандартів для працівників комбінату, безумовно, правильно і логічно. Проте риторика Бобченка, якій би позаздрив Петро Симоненко, відволікла його дуже від основних проблем робочих. Всі, хто хоча би поверхово знайомий із ситуацією в українській гірничо-металургійній галузі, могли би помітити, що профспілковий діяч раз у раз звертав до тематики, яка знаходиться у сфері інтересів виключно власників металургійних активів, а не простих металургів.

Оштрафуйте нас, будь ласка

Почнемо з цитат. Коментуючи висновки ФДМУ щодо виконання інвестзобов`язань, Бобченко заявив: «Я не посоромлюся сказати, що це не Фонд держмайна, а фонд майна транснаціонального інвестора». На думку профкому, для виконання договору купівлі-продажу підприємства середня зарплата на АМКР мала бути підвищена з початку 2010 року до 6 тис. 417 грн., тоді як вона складає на сьогодні лише 3 тис. 778 грн. Крім того, за його словами, починаючи з 2006 року, підприємство побудувало для своїх співробітників 144 квартири, тоді як з 2000 по 2005 рік щорічно здавалося від 100 до 360 квартир. Голова профкому також вважає неприпустимим скорочення кількості працівників меткомбінату з 56 тис. 891 у 2005 році до 37 тис. 782 у 2010 році. При цьому він підкреслює різке підвищення інтенсивності праці на підприємстві, що, на його думку, веде до зростання нещасних випадків на виробництві. Він закликав ФДМУ реагувати на невиконання інвестзобов`язань власником АМКР накладенням штрафів.

Згідно прес-релізу, підготовленому профкомом АМКР, по рівню середньої зарплати меткомбінат посідає четверте місце в Україні. Випередили його відразу три метпідприємства, які, так чи інакше, контролює один з колишніх власників “Криворіжсталі” - Ринат Ахметов. Це - “Азовсталь”, а також  Макіївський і Єнакіївський метзаводи. “Азовсталь” і ЄМЗ входять до складу холдингу “Метінвест”, що є найбільш успішною гірничо-металургійною компанією України. Що стосується “Макіївського метзаводу” (ММЗ), то в жовтні 2009 року “Метінвест” одержав дозвіл Антимонопольного комітету на покупку більше 50% його акцій. В принципі ММЗ міг увійти до складу “Метінвесту” ще в 2007 році, коли Вадим Новінській і Ринат Ахметов домовилися про злиття своїх гірничо-металургійних активів.

Таким чином, профком прозоро натякає на того, хто, на його думку, є дійсно ефективним власником. Проте при цьому він забуває про деякі нюанси. В першу чергу, варто розібратися з першим місцем, яке за рівнем середньої зарплати (4 тис. 150 грн.) у рейтингу профкому посіла «Азовсталь». На цьому меткомбінаті працює близько 23 тис. чоловік і за важкий для металургів 2009 рік на підприємстві було виплавлено  4 млн. 643 тис. тонн сталі. Тобто, на одного працівника прийшлося 200 тонн сталі в рік. Тепер давайте подивимося на АМКР, де, за даними профкому, кількість працівників складає 37,7 тис. чоловік. За 2009 рік меткомбінат виплавив 5 млн. 39 тис. тонн стали, тобто на одного робочого АМКР за підсумками минулого року прийшлося 133 тонни стали.  Таким чином, продуктивність праці на АМКР рівно на 1/3 відстає від “Азовсталі”, тоді як середня зарплата криворіжців (3 тис. 200 грн., за даними профкому) нижча, ніж у “азовсталевців” приблизно на 1/4. Звичайно, питання продуктивності праці вимагає глибокого аналізу з боку фахівця, яким автор статті не є. Тут найважливішим чинником є устаткування, технології і ефективний менеджмент. Але одне можна сказати сміливо: вимагаючи підвищення зарплат і звинувачуючи власника у вичавлюванні останніх соків з трудящих, профкому “АрселорМіттал Кривий Ріг” все ж таки варто було згадати, що продуктивність праці на “Азовсталі” помітно вища.

Невразливий ФДМ

Природно, згадав Бобченко і про недостатність інвестицій в модернізацію виробництва на АМКР. Але дозволимо собі припустити, що обсяг інвестицій в оновлення виробничої бази безпосередньо пов`язаний з урізуванням витрат на соціальну сферу, в першу чергу, на ту ж таки зарплату. Голова профкому відзначає, що рентабельність на меткомбінаті в останній передкризовий рік (2008-й) зашкалювала, що, на його думку, цілком дозволяло вкладати гроші в оновлення устаткування і перехід до нових технологій. Він абсолютно має рацію. Але ніхто і не намагається спростовувати його ж думку щодо того, що “АрселорМіттал” як власник АМКР, в першу чергу, думає про прибуток, а вже потім про інвестиції. Дозволяло існуюче устаткування одержувати надприбутки, то навіщо його міняти? Наприклад, Макіївський метзавод теж цілком нормально працював на прибуток, не зважаючи на своє відчайдушно застаріле мартенівське і доменне виробництво сталі. Криза почалася, рентабельність різко впала і ось вже мартени і домни ММЗ зупинені, а 7 тисяч робочих, одержавши пристойну вихідну допомогу, відправлені на вільні хліби. Профспілки зітхають, але мовчать, адже все згідно із законом. Решта – 2 тисячі металургів Макіївського метзаводу – зайняті на виробництві металопрокату з чужої сировини, випереджаючи при цьому за рівнем середньої зарплати більшість своїх колег.

Але це все не більш ніж міркування, якщо ж апелювати до фактів, то у Фонду держмайна претензій до “АрселорМіттал” з приводу недостатності інвестицій в модернізацію виробничих потужностей сьогодні немає. Сумніватися в об`єктивності ФДМУ, звичайно, можна, але досвід підказує, що при будь-якому уряді Фонд відносився до контролю виконання інвестзобов`язань на “Криворіжсталі” дуже серйозно і прискіпувався до щонайменшої спроби інвестора ухилитися від них. І це в принципі не дивно, наїжджати на “АрселорМіттал” було для Фонду цілком комфортно, люди вони прийшлі, навіть якщо і образяться, то на подальшій кар`єрі держчиновника це ніяк не позначиться. А найголовніше, звичайно, прекрасний PR для ФДМ. Свого часу Валентина Петрівна Семенюк-Самсоненко з натхненням розповідала, як вона тримає «за горло індусів» з “Мітталл Стіл” і відпускати не збирається, так само діяли і її послідовники. Важко собі уявити, що щось змінилося у відносинах Фонду і “АрселорМіттал” зі зміною влади в Україні і призначенням нового керівництва ФДМ. Всім чудово відомо, наскільки пильно стежать за діяльністю “АрселорМіттал” в Україні наші власні металургійні магнати, особливо ті, хто користується величезним впливом в нинішній владі. Звичайно, не можна не згадати про те, що в травні 2009 року ФДМ і "АрселорМіттал Кривий Ріг" внесли зміни в договір купівлі-продажу, укладений в жовтні 2005 року. Власники підприємства одержали відстрочення на виконання інвестзобов`язань з технічного переозброєння виробництва і збільшення його потужностей у зв`язку з кризою. Окрім АМКР відтермінування ФДМ одержали й інші інвестзобов’язані власники активів у ГМК.

Єдине, що варто відзначити, так це дуже м`яку реакцію заступника голови ФДМУ Олександра Потімкова на різкі вислови Бобченка. Особисто присутній на прес-конференції голови профкому АМКР, Потімков у своїх коментарях журналістам був приголомшливо спокійний, багато раз повторивши, що профспілкові лідери мають право стверджувати все, що захочуть.

Правда, Потімков наполягає на правильності висновків комісії Фонду. «У договорі купівлі-продажу «Криворіжсталі» існує досить багато нюансів, пов`язаних з різночитаннями того або іншого пункту власником підприємства і профспілками. Ми знайшли такий механізм вирішення цих розбіжностей, як роз`яснення окремих пунктів договору. Всі дії ФДМУ з уточнення зобов`язань власника АМКР робилися з обов`язковою присутністю і згодою профкому підприємства», - сказав він.

Потімков також відзначив, що ФДМУ діє виключно в правовому полі. «Ми читаємо договір купівлі-продажу АМКР так, як він написаний, а не так, як комусь хотілося б», - додав він. Відзначивши при цьому, що ФДМУ не вважає обґрунтованими претензії профкому щодо підвищення зарплати до 6 тис. 417 грн. «Цього року власник узяв на себе зобов`язання підвищити заробітну плату і на кінець року він обіцяє 25% підвищення», - уточнив заступник голови ФДМУ. Підсумовуючи, він нагадав, що сам профком АМКР письмово виражав фонду подяку за принципову позицію відносно виконання на АМКР інвестзобов`язань в соціальній сфері.

Несподівана глибина залягання профспілкових інтересів

І ще кілька заяв профкому. Бобченко відзначив, що іноземним інвесторам, мовляв, було вигідно останні 5 років ловити рибку в каламутній воді українського безвладдя. Кинути камінь в «помаранчевих» сьогодні навіть не оригінально, але ж саме «помаранчеві» в особі прем`єр-міністра Юлії Тимошенко, хай і суто з політичних міркувань, домагалися підвищення зарплат для металургів АМКР. Це, вибачте на слові, не комільфо товариш Бобченко. Кілька разів повторивши, що профком поза політикою, Бобченко проте ясно давав зрозуміти, що при старих власниках, а також знаходячись в держвласності, «Криворіжсталь» квітнула і буяла, а ось при нових усе пішло шкереберть. Тут і скорочення трудящих, і техніка безпеки ні к бісу, і житлове будівництво для металургів затихло і т.д. і т.п.

За великим рахунком, Бобченко можна було би пробачити підлабузництво перед нинішньою владою і тенденційні перекручування. Тому що в найголовнішому він абсолютно має рацію – на АМКР найнижча зарплата серед європейських підприємств “АрселорМіттал”, і з цим дійсно не можна миритися. Має рацію Бобченко і в тому, що власник пішов на прив`язку зарплати до рентабельності підприємства тільки з початком кризи, тобто, коли рентабельність меткомбінату різко знизилася. Хоча, те ж саме відбувалося і на інших метпідприємствах України.

Але коли Бобченко зачепив питання експорту меткомбінатом залізорудної сировини, то це викликало деякий подив. Де зв`язок між виконанням соціальних зобов`язань і високим рівнем видобутку залізняку, абсолютно не зрозуміло.

“Нам здається, що власника цікавлять, в першу чергу, надра, адже комбінат був проданий з гірничо-збагачувальним комплексом. Якщо подивитися на період кризи, коли реалізація продукції підприємства була низькою, то можна побачити, що наші надра використовувалися по повній – якщо на наше виробництво потрібно 100%, то ми здобуваємо залізняку 150% і більше. Надлишки, як правило, відправляються за кордон, наприклад, у Казахстан, а звідти до нас везуть дороге казахське вугілля”, - розповів Бобченко. При цьому він нарікав на відсутність квот на вивезення української руди за кордон. Від цієї заяви тхне вражаючою упередженістю профспілкового діяча до власників рідного комбінату. Він відверто ігнорує відкриту інформацію про обсяги виробництва залізорудної сировини в Україні і обсяги його експорту. За підсумками січня-лютого 2010 року українські ГЗК виробили 12,4 млн. тонн зрс, з яких було експортовано 5 млн. тонн. Природно, свій внесок у вивезення української зрс вніс і АМКР, але, враховуючи, що за перших два місяці цього року на підприємстві було проведено 1,3 млн. тонн залізорудної сировини, навряд чи його експорт перевищив 700 тис. тонн. Таким чином, на АМКР доводиться не більше 15% загальноукраїнського експорту зрс, інші 85% були експортовані українськими і російськими власниками вітчизняних ГЗК. Що ж до ввезення в Україну дорогого казахського вугілля, то, знову таки, ні для кого не секрет, що в Україні якісне коксівне вугілля постійно в дефіциті, а з початком відновлення обсягів виробництва в ГМК вітчизняне вугілля пристойної якості і взагалі вдень з вогнем не знайдеш. Тут проти волі починаєш замислюватися про мотиви подібних висловлювань голови профкому, оскільки вигідні вони лише конкурентам АМКР, а не трудящим підприємства.

Звичайно, можна було б погодитися з Потімковим і не надавати особливого значення заявам профкому АМКР, хай, мовляв, говорять, що хочуть, – це їх право. Але, по-перше, профком АМКР говорить значно більше, ніж профспілкові організації інших метпідприємств, оскільки у нього на відміну від інших є реальна можливість впливати на власника через інвестзобов`язання. А по-друге, Бобченко в грудні 2009 року був висунутий кандидатом на посаду голови Центрального комітету профспілки гірників і металургів України (ПМГУ). Відповідне рішення було ухвалене учасниками конференції Криворізької міської організації ПМГУ, яка, безумовно, є найбільш могутньою організацією в галузевій профспілці.

Проведення Всеукраїнського з`їзду ПМГУ, на якому буде обрано його нового очільника, призначене на травень 2010 року. Бобченка вважають головним конкурентом нинішнього голови ЦК ПМГУ Володимира Козаченка, який вже давно очолює цю організацію.

Отже, всі заяви Бобченка мають сьогодні дуже навіть серйозну вагу, оскільки є, по суті, його передвиборною кампанією в боротьбі за посаду голови однієї з найбільш впливових профспілкових організацій країни. Посаду глави профкому АМКР в даному випадку можна порівняти з посадою прем`єр-міністра (правда, не в кризу) як стартовий майданчик на президентських виборах. І дякувати за це Бобченкові варто було б саме старій владі, яка продала «Криворіжсталь» не тільки за пристойні гроші, але і з унікальними для України інвестзобов`язаннями, які й дозволили голові профкому так чудово пропіарити власну персону.

Сергій Закруткін (УНІАН)

УНІАН в Google News