Україна відбудує кораблі ЧФ РФ? Щоб було що виводити…
Україна відбудує кораблі ЧФ РФ? Щоб було що виводити…

Україна відбудує кораблі ЧФ РФ? Щоб було що виводити…

17:29, 13.04.2010
14 хв.

Українські верфі з нетепрінням чекають замовлень ЧФ РФ, якому необхідні нові кораблі. Та оновленому флотові піти з Севастополя буде ще важче- наші суднобудівники "не відпустять"...

Українські суднобудівники, затамувавши подих, чекають конкретних пропозицій з боку російських військових моряків. Нещодавно російська преса з посиланням на джерело у генштабі Військово-морського флоту РФ повідомила про те, що вік кораблів ЧФ РФ перевищив 30 років, а це граничний термін експлуатації для більшості військових суден. При цьому відзначали, що з 2015 року російські кораблі взагалі можуть перестати виходити в море. В Україні, на відміну від Росії,  ця новина викликає дуже суперечливу реакцію. Тоді як прибічники виходу ЧФ РФ з Севастополя отримали привід для зловтішань, мовляв, до 2017-го і виводити нічого не потрібно буде, для вітчизняного суднобудування іржа на корпусах російських кораблів стала символом надії на власне відродження. І це зовсім не порожні фантазії, російські видання стверджують, що російський військовий флот серйозно розглядає можливість будівництва нових кораблів на українських верфях. Хоча ні про які конкретні переговори з цього питання між Україною і Росією доки нічого не відомо, вірогідність їх дуже велика, особливо у світлі останніх заяв українського керівництва про взаємовигідні проекти, які Україна може запропонувати росіянам в обмін на поступки щодо газу. Залишається питання - чи готові українські суднобудівельні підприємства виконати замовлення, якщо такі від ВМФ Росії надійдуть?

Теплий бриз з Києва замість холодної бори Новоросійська

Відео дня

Спершу розберемося з Чорноморським флотом РФ. Як повідомило інтернет-видання GZT.RU  джерело в штабі ВМФ Росії, у військовому відомстві готують ряд рішень щодо виправлення ситуації з тими, що кораблі ЧФ РФ вичерпали свій ресурс. "Насамперед, знімають з ремонту найбільш старі кораблі, які простіше утилізувати, ніж привести до ладу. Зокрема, на Чорноморському флоті до утилізації готують великий протичовновий корабель (ВПК) "Очаків", який вже другий рік іржавіє на відстої в Троїцькій бухті Севастополя", - цитує видання представника ВМФ.

Представник штабу ЧФ РФ також сказав, що бойовий потенціал флоту можна відновити за допомогою декількох новітніх корветів проекту 20380 "Стерегущий", які набагато перевершують в озброєнні великі десантні кораблі і здатні скласти основу чорноморського угрупування. "Два десятки таких корветів могли б забезпечити необхідний бойовий потенціал флоту", - підкреслив представник штабу Чорноморського флоту.

Окрім того, до 2015 року до складу Чорноморського флоту планують поставити два кораблі класу "фрегат", а також три нових дизельних підводних човни.

І, нарешті, найцікавіше в коментарі російського військфахівця з української точки зору. Виявляється, основна проблема в питанні оновлення ЧФ РФ -  нестача виробничих потужностей у Росії. "Усі суднобудівельні заводи завалені зарубіжними замовленнями на декілька років вперед, і навіть за наявності грошей дуже складно налагодити додаткове виробництво для потреб ВМФ Росії, оскільки там немає такої кількості фрезерувальників, токарів, зварювальників. Великий виробничий потенціал є в Україні, і ми розраховуємо, що потепління у російсько-українських відносинах може привести до реалізації ряду проектів на українських стапелях, які колись працювали на Чорноморський флот СРСР", - зазначив співрозмовник GZT.RU.

Сюди ж додамо і торішню заяву головкому ВМФ Росії Володимира Висоцького, який анонсував будівництво нових кораблів для Чорноморського флоту. "Що стосується Чорноморського флоту, я думаю, з десятого року ми почнемо закладати персонально по одному надводному кораблю далекої морської зони і по одному підводному човну для ЧФ. Такі можливості сьогодні є, опрацювання усі виконані, і, як би не складалася економічна ситуація, ця програма буде однією з пріоритетних", - заявив тоді В.Висоцький.

Не можна сказати, що російські військові згадали про українських суднобудівників тільки після зміни української влади. Розмови про те, щоб будувати військові кораблі на наших верфях, росіяни вели ще влітку минулого року. Той факт, що північні сусіди навіть в умовах політичної невизначеності в Україні вважали за можливе розглядати військово-технічну співпрацю з нами у сфері суднобудування, говорить багато про що. До того ж, уже тоді для усіх в Росії стало зрозуміло, що на своєму шляху до НАТО Україна остаточно заблукала, як кажуть, у трьох соснах. Тепер керівництво двох країн декларує "потепління" взаємин. І як тут не згадати, що одним з аргументів, які завжди приводилися на користь Севастополя як основної бази ЧФ РФ, були саме погодні умови. Річ у тому, що на узбережжі в районі Новоросійська, куди ЧФ РФ повинен піти після 2017 року, взимку часто бувають холодні поривчасті вітри бори, що серйозно ускладнюють базування військових кораблів.

Найвірогідніший виконавець

Важливим чинником у разі прийняття керівництвом ВМФ Росії рішення про будівництво нових кораблів в Україні може стати і те, що російська компанія Смарт, підконтрольна бізнесменові з Санкт-Петербурга Вадиму Новинському, володіє двома нашими суднобудівельними заводами. Природно, що Чорноморський і Херсонський суднобудівельні підприємства, що входять у "Смарт-холдинг", будуть розглядати як найбільш вірогідних виконавців російського замовлення. Проте, справа тут не лише в походженні власника, можливо, вагомішим аргументом для російських військових стане те, що в грудні 2009 року ЧСЗ став переможцем конкурсу на будівництво корветів на замовлення Міноборони України. Якщо українські військові вибрали цей завод, то логічно, що і росіянам він здасться найкращим.

Як заакцентував виконавчий директор ДАХК "ЧСЗ" Валерій Калашников, на сьогодні керівництво підприємства не отримувало пропозицій від російського оборонного відомства. Однак, за його словами, завод абсолютно готовий будувати такі кораблі, як російський корвет "Стерегущий", у разі появи відповідного замовлення. "Завод має усі необхідні умови для такої відповідальної оборонної роботи. Це потоково-позиційна лінія - критий елінг завдовжки 400 м, плавучий док, добудовні набережні загальною довжиною понад 1000 метрів, усе необхідне устаткування, зручна транспортна розв'язка. Саме ці умови стали сильними сторонами заводу, які враховувалися при участі в конкурсі на будівництво серії військових кораблів класу "корвет" для вітчизняних збройних сил. Сьогодні підприємство може будувати повнокомплектні військові кораблі повністю своїми силами. А шеф-монтажні роботи можуть здійснювати ті підприємства, які поставлятимуть озброєння та інше обладнання", - підкреслив В. Калашников.

Але, не варто забувати, що в Україні існує ще ряд суднобудівельних підприємств, які не менше, ніж Херсонський і Чорноморський заводи, будуть зацікавлені в отриманні російських замовлень. Це насамперед Державне підприємство суднобудівельний завод ім. 61 комунара (Миколаїв), ВАТ "Wadan Yards Okean" (Миколаїв), ВАТ Суднобудівельний завод "Затока" (Керч), ВАТ Завод "Ленінська кузня" (Київ), ВАТ суднобудівельна компанія Феодосії "Море" та інші.

Верфі на місці, а де корабели?

Те, що підприємства є - одне, але військове замовлення - абсолютно інше. Як сказав віце-президент Асоціації "Укрсудпром" Віктор Лисицький, українські суднобудівельні заводи серйозно недозавантажені. "Якщо говорити, що їх використовують на 10%, то це не буде великою помилкою. Проте, сама по собі наявність невикористовуваних виробничих потужностей ще не означає, що той або інший суднобудівельний завод може взятися за будівництво військового корабля, який значно складніший з технічної точки зору, ніж цивільні судна", - підкреслює експерт.

На його думку, з 11 суднобудівельних підприємств України більшість втратила кваліфіковані кадри. "Зрозуміло, що коли не було роботи, люди повинні були шукати її на стороні. Багато хто поїхав працювати на польські суднобудівельні підприємства, а хтось просто пішов на базарі стояти. У результаті, сьогодні трудові ресурси наших суднобудівників виснажені. Можна говорити про те, що з 11 тільки у 3-х є живі колективи і забезпечується відтворення кадрів, оскільки вони мають пристойне завантаження. У інших з кадрами великі проблеми", - наголошує В. Лисицький.

Ситуація в суднобудуванні дуже нагадує проблеми нашого авіапрому, коли, на думку експертів, навіть отримання замовлень не гарантує відновлення серійного виробництва через відсутність фахівців.

Між тим, віце-президент "Укрсудпрому" не схильний впадати в смуток. "Якщо Ви запитаєте мене, чи зможе Україна виконати російське замовлення, то я дам відповідь, що зможе. Якщо будуть чітко сформульовані завдання, які кораблі, у яких кількостях і в які терміни ми повинні побудувати, то після цього можна буде розвернути процес відновлення трудових колективів. Це займе не місяць, не два, навіть за рік не усе можна буде зробити. Я зі свого досвіду знаю, що для того, щоб стати хорошим судновим слюсарем-монтажником треба 3 роки. Навіть у радянські часи питання відновлення кваліфікованих кадрів на суднобудівельних підприємствах стояло дуже гостро. Проте, це цілком реальне завдання, особливо враховуючи настрій керівництва таких міст як Миколаїв та Херсон. Там сигнал про те, що будуть хороші замовлення, сприймуть з великим ентузіазмом і відновлення трудових колективів може йти досить хорошими темпами", - каже експерт.

Компенсація за втрату перспектив

Сьогодні українське керівництво заявляє, що Україна остаточно відмовилася від планів стати членом НАТО навіть в довгостроковій перспективі. Треба, щоправда, пам'ятати, що в нашій країні ніщо не таке тимчасове, як зовнішньополітичний курс. Але раз вже ми так голосно говоримо про свій позаблоковий статус, варто спробувати витиснути з нього усе, що можна, і суднобудування тут стоїть хоча і не на першому місці, але вже точно не на останньому.

Як зазначає В. Лисицький, у військовому суднобудуванні дуже важливу роль відіграє питання режимності. "Коли Україна декларувала курс на інтеграцію в НАТО, була одна ситуація, тепер домовитися буде значно простіше", - вважає  експерт.

Зрозуміло, що будівництво військових кораблів - справа не проста, у першу чергу з технічної точки зору, але для України, на думку експерта, - дуже вигідна. Окрім завантаження наших заводів, це ще і відносно високооплачувана робота. "Зарплата робочих, зайнятих на будівництві військових кораблів, коливається в межах 800-1000 доларів, а якщо платити менше, то кваліфікований фахівець просто утече в Польщу або Німеччину", - пояснив В. Лисицький.

Що стосується конкретних замовлень, то, за словами експерта, ще минулого року суднобудівники спілкувалися з цього питання з керівництвом Секретаріату Президента, а у рамках останньої зустрічі Путіна та Тимошенко в Ялті заявляли, що найближчим часом повинен з'явитися українсько-російський меморандум про співпрацю в галузі суднобудування. "Отже перший крок ми вже зробили, тепер повинен відбутися крок у відповідь з російського боку. При цьому нам треба враховувати, що росіяни зібралися будувати три великі суднобудівельні заводи - два на Далекому Сході і один у Виборзі. Але коли вони будуть побудовані, поки не відомо, а наші вже є", - підкреслив віце-президент "Укрсудпрому".

Отже, з урахуванням часу, необхідного для відновлення чисельності і якості підготовки трудових колективів українських суднобудівельних заводів, росіянам не варто тягнути з початком переговорів про конкретні замовлення. Якщо усе піде добре, дивись, до 2015 року перші кораблі для ЧФ РФ зійдуть зі стапелів українських верфів… 

Підводні течії

Що ж до походження власників українських підприємств, як одного з чинників у виборі виконавця російських замовлень, то на думку експерта, воно матиме 25-е значення. Ось тут і починаються нюанси, які хочеш-нехочеш доводиться враховувати у такій тонкій сфері, як військово-технічна співпраця. Вона, як відомо, міцно замішана на політиці…

"Якщо росіяни завантажать нашу промисловість, вони тим самим отримають більший вплив, ніж під час придбання додаткових потужностей в Україні, люди годуватимуться за рахунок їх замовлень, звичайно, і вплив зросте", - переконаний експерт.

На його думку, для українського суднобудування перебування в Україні Чорноморського Флоту РФ є дуже вигідним - заводи можуть розраховувати на стабільне завантаження з ремонту і обслуговування російських військових кораблів, а у кращому разі - на отримання замовлень на спорудження нових.

Таким чином, можна говорити про те, що робота тисяч українців на ВМФ Росії автоматично додає прибічників перебування ЧФ РФ на нашій території. Це украй важливо, враховуючи розмови українських політиків зовсім не проросійського штибу, що долю ЧФ РФ в Севастополі може вирішити тільки загальноукраїнський референдум.

Ще один чутливий для України момент - збільшення бойової потужності ЧФ РФ після оновлення його кораблів. Як не крути, але що менше значення гратиме угрупування ЧФ РФ, яке базується в Севастополі, як бойової одиниці, то простіше буде вирішуватися питання його виведення у 2017 році. Якщо ж до 2017 року на території України замість застарілих кораблів знаходитиметься сучасний флот, то ціна і без того принципового для росіян питання зросте ще більше. Звичайно, обізнана людина заперечить що вводити до складу ЧФ РФ нові кораблі Росія може тільки після узгодження з Україною. Проте, це питання можна вважати вирішеним. На початку квітня заступник голови комітету Верховної Ради з закордонних справ, депутат від Партії регіонів Леонід Кожара заявив, що Україна дасть добро на оновлення кораблів ЧФ РФ. "У питанні вступу нових кораблів для Чорноморського флоту підписана угода про базування флоту в Криму. Російська Федерація має повне право замінити якісь кораблі, але за умови не збільшення їх загальної кількості. Головна умова української сторони - щоб класифікація нових кораблів відповідала тим, які будуть виведені зі складу флоту і списані", - уточнив народний депутат.

І дилетантові зрозуміло, що будь-який новий зразок зброї, хай і відповідний за типом і класом своєму попередникові, означає підвищення бойової потужності. Ось і виходить, що такий економічно правильний крок як будівництво військових кораблів на замовлення Росії, у результаті ставить перед Україною одвічне питання - а воно нам треба?..

Петро Чорних (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся