“Запоріжсталь” стала частиною української мегакомпанії?

У єдиній картині майбутньою української металургійної мегакомпанії з донецькою "пропискою" бракує усього декілька "пазлів". Ось і "Запоріжсталь", видається, знайшла нового власника. Утім, сама "мегакомпанія" не поспішає з офіційними підтвердженнями...

Учорашня новина про продаж 50% акцій “Запоріжсталі” українському "Метінвесту", а також перехід на початку 2010 року 50%+2 акцій ІСД під контроль російських інвесторів підтвердили давні прогнози експертів про зміну власників на метпідприємствах України, позбавлених власної сировинної бази. Зовнішність українського металургійного ринку міняється остаточно і безповоротно. Схоже на те, що в українській металургії, крім пари-трійки зарубіжних компаній, залишиться лише одна вітчизняна мегакомпанія – “Метінвест”. З одного боку, укрупнення меткомпаній – цілком у дусі світових тенденцій, проте, як не крути, а антимонопольне законодавство поки ніхто не відміняв. Мабуть саме тому питання, хто ж насправді купив акції “Запоріжсталі”, поки залишається відкритим, оскільки того ж дня власник "Метінвеста" спростував слова запорізького губернатора про операцію, що відбулася.

Купили, домовилися чи тільки збираються?

Про те, що власники «Запоріжсталі» з дня на день продадуть підприємство, в українських ЗМІ писали весь квітень нинішнього року. Коротко нагадаємо хід подій. У середині 2009 року співвласники основного акціонера «Запоріжсталі», компанії Midland Group, – Едуард Шифрін і Олексій Шнайдер заявили про намір продати близько 50% акцій меткомбінату. Другим за величиною пакетом акцій комбінату володіють співвласники "Індустріалбанка" Ігор Дворецький і Віталій Сацький, що є гендиректором “Запоріжсталі”. Не зважаючи на те, що виробнича база “Запоріжсталі” вимагає глибокої модернізації (на підприємстві використовуються морально застарілі мартенівські печі), до кризи вартість “Запоріжсталі” оцінювалася приблизно в 2 млрд. дол. США. Зрозуміло, що сьогодні ця сума зменшилася, а відповідно, вартість 50% акцій не перевищить 1 млрд. дол.

Потенційними покупцями “Запоріжсталі” аналітики називали корейську POSCO, найбільшу металургійну компанію світу ArcelorMittal, кілька російських компаній і, звичайно ж, найбільший український металургійний холдинг «Метінвест». Тут важливо пам`ятати, що 6 жовтня 2009 року Группа «Метінвест» і компанія POSCO підписали Меморандум про взаєморозуміння, який став початком вивчення можливостей і здійснення взаємовигідної співпраці. Не виключено, що одним з напрямів такої співпраці і мало стати спільне придбання «Запоріжсталі».

Минуло трохи більше семи місяців і 12 травня на прес-конференції в Запоріжжі голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров підтвердив інформацію про те, що Група «Метінвест», підконтрольна Ринату Ахметову, придбала 50% акцій «Запоріжсталі». «Якщо ви наполягаєте, так, дійсно, він ці акції купив», – сказав Петров, відповідаючи на питання щодо достовірності інформації про придбання «Метінвестом» пакету акцій ВАТ «Запоріжсталь».

Більше того, Борис Петров повідомив, що представники обласної влади вже налагодили контакт з новими акціонерами, і відзначив, що зі зміною власників меткомбінату вимоги Запорізької ОДА не зміняться. «Від нових власників нам потрібно ті ж дві речі, що і раніше, – дотримання норм природоохоронного законодавства і збереження робочих місць», – сказав губернатор.

Після такої заяви високопоставленого чиновника, відповідь СКМ і “Метінвеста” позвучала як грім серед ясного неба. Того ж дня, 12 травня, прес-служба Группи СКМ розповсюдила заяву про те, що на даний момент ні Ринат Ахметов особисто, ні Группа СКМ (в т.ч. гірничо-металургійний холдинг «Метінвест») не є власниками ВАТ «Запоріжсталь», а також не перебувать у стані оформлення операції з придбання даного підприємства.

«Інформація про те, що «Метінвест» купив 50% акцій «Запорожсталі», яка з`явилася сьогодні в деяких ЗМІ, не відповідає дійсності», – наголошується в заяві. Непрямим підтвердженням заяви СКМ можна вважати і той факт, що в Антимонопольному комітеті України агентству УНІАН повідомили, що звернень про отримання дозволу на концентрацію пакету акцій “Запоріжсталі” до них не надходило.

Проте, в інтерв`ю УНІАН мер Запоріжжя Євгеній Карташов підтвердив факт проведення переговорів між Группою «Метінвест» і акціонерами ВАТ «Запоріжсталь» про продаж акцій підприємства. «Я знаю, що переговори про продаж пакету акцій з «Метінвестом» веде один з акціонерів «Запоріжсталі» - Едуард Шифрін», - сказав він. Разом з тим, мер відзначив, що операція ще не укладена, і не уточнив, який пакет акцій підприємства може бути проданий.

При цьому, на думку мера Запоріжжя, поява серед акціонерів ВАТ «Запоріжсталь» компанії Рината Ахметова позитивно позначиться на роботі підприємства. «У них є сировина, яка необхідна «Запоріжсталі», і фінансові ресурси для модернізації виробничої бази комбінату», - додав Е.Карташов. Думка Карташова особливо цінна з урахуванням того, що, за даними деяких ЗМІ, він теж є акціонером «Запоріжсталі».

У результаті маємо підтвердження факту переговорів про покупку і небажання найбільш вірогідного покупця визнавати факт здійснення операції. Причин для такої позиції у компанії Рината Ахметова може бути скільки завгодно, включаючи зобов`язання щодо нерозголошування комерційної таємниці перед акціонерами “Запоріжсталі”, які також коментувати продаж акцій поки не поспішають. Крім того “Метінвест” 26 квітня ц.р. почав дебютне розміщення євробондів у Парижі, яке, правда, було перерване 7 травня через боргову кризу у Європі. Проте заявляти про покупку нового активу у момент залучення інвестицій, як відомо, не прийнято. Однак приводом для “скромності” може служити і просте небажання зайве почути у свою адресу звинувачення в монопольному становищі на ринку. А саме до цього могло б привести отримання "Метінвестом" контролю над половиною акцій “Запоріжсталі”.

Криза – ніщо, вибори – все

Варто нагадати про те, що ще на початку осені 2008 року, коли світова економічна криза тільки торкнулася України, експерти в один голос заговорили про те, що власникам ряду металургійних активів доведеться з ними розлучитися. Йшлося про так званих безсировинних металургів. До таких приписували корпорацію ІСД (Алчевській і Дніпровський металургійний комбінати), ММК ім. Ілліча, а також “Запоріжсталь”. З початком спаду споживання металопрокату на світовому ринку і одночасним падінням цін на нього, перераховані підприємства різко втрачали конкурентоспроможність порівняно зі своїми вертикально-інтегрованими конкурентами. Останні, маючи в своєму складі крім металургійного виробництва, гірничо-збагачувальні і коксохімічні підприємства, могли скорегувати собівартість стали за рахунок власної сировини. До проблем безсировинних компаній додалися і боргові зобов`язання перед кредиторами. Адже на піку цін і споживання на ринку металу, що спостерігався в кінці 2007 – на початку 2008 років, кредити для металургів були вельми доступні. Зокрема, ІСД вклало сотні мільйонів доларів в модернізацію Алчевського меткомбінату.

З початком кризи металурги звернулися по допомогу до держави і одержали ряд преференцій. Наприклад, для них були заморожені тарифи на залізничні вантажоперевезення і тарифи на електроенергію. Ті з металургів, хто мав доступ у владні кабінети, вибивав і персональні пільги, серед яких своєчасне повернення ПДВ для експортерів, безмитне ввезення устаткування і багато що інше. Перше місце в боротьбі за державні пільги, безумовно займав ІСД, один зі співвласників якого Віталій Гайдук за минулої влади очолював радників прем`єр-міністра. У розпал кризи з боку меткомбіната ім. Ілліча і «Запоріжсталі» неодноразово звучали докори в адресу власників гірничорудних підприємств України, в першу чергу компанії «Метінвест», в необгрунтовано високих цінах на залізорудний концентрат. При цьому, не зважаючи на те, що «Метінвест» йшов на компроміс і знижував ціну для українських споживачів, критика в його адресу не послаблювалася. Особливо відрізнився на цьому фоні гендиректор ММК ім. Ілліча Владимир Бойко, який неодноразово заявляв, що «Метінвест» монополізував ринок залізорудної сировини в Україні, сконцентрувавши під своїм контролем близько 70% виробничих потужностей цієї галузі. Правда АМК, як під керівництвом "регіонала" Олексія Костусєва, так і при б’ютівцю Александру Мельниченкові не знайшов у діях «Метінвесту» порушень антимонопольного законодавства. Вимагала зниження цін на зрс і «Запоріжсталь».

Загалом боролися безсировинні металургійні компанії за виживання як могли, і здавалося, що ще трохи, і вони прорвуться. Але, як каже прислів`я, скільки мотузці не витися, а кінець однаково буде. Начебто і криза пішла на спад, і ринки металопрокату почали помалу відновлюватися, та запас міцності у вітчизняних безсировинних металургів був вже на нулі і першим не витримав “ІСД”.

У січні 2010 року 50% плюс 2 акції ІСД купила група неназваних російських інвесторів на чолі з відомим бізнесменом Олександром Катуніним. Але це, так би мовити, офіційна версія. Кому насправді дістався контрольний пакет акцій ІСД ,так дотепер і не зрозуміло. До речі, тоді Антимонопольний комітет України також не одержував звернень щодо отримання дозволу на прибання акцій ІСД. У АМК відзначили, що дана трансакція не вимагала узгодження з антимонопольним відомством, оскільки жоден з нових власників не перевищив гранично допустимого порогу концентрації акцій компаній, можливого без узгодження з АМК. Основну роль в рішенні про продаж контрольного пакету акцій ІСД зіграли борги корпорації, які за деякими оцінками, вимірюються 3 млрд. дол. ІСД було просто не в змозі їх обслуговувати без допомоги з боку.

Але у “Запоріжсталі” борговий портфель далеко не такий обтяжливий, значно гостріше для підприємства стоїть питання забезпечення сировиною. Проте весь кризовий 2009-й “Запоріжсталь” якось пережила, хоч і закінчила рік зі збитками, але залишалася на плаву. Чому ж акціонери пішли на продаж комбінату саме зараз? Відповідь на це питання лежить вже не в економічній, а в політичній площині. У Запоріжжі подейкують, що акціонери “Запоріжсталі” мали тісні контакти з Юлією Тимошенко, проте після її програшу на президентських  виборах вони вже не можуть розраховувати на критично важливу для підприємства державну підтримку. Такі українські реалії – хто ближче до влади, той і замовляє музику.

Висновок напрошується однозначний. Практично не залишається сумнівів в тому, що покупцем «Запоріжсталі» стане «Метінвест», можливо, в альянсі з корейською POSCO. Таким чином, де факто, в Україні залишиться усього одне «незалежне» від крупних корпорацій метпідприємство – ММК ім. Ілліча. Судячи з усього, не надовго, оскільки і його керівництву розраховувати на прихильність нової влади не доводиться, а претендентом на покупку комбінату також неодноразово називали "Метінвест".

Хоча в придбанні українських металургійних підприємств завжди знайдуться й інші зацікавлені сторони, в першу чергу росіяни, а також ArcelorMittal, але останнє слово тепер буде за гігантом вітчизняної металургії «Метінвестом». У результаті Україну чекає поява по-справжньому крупної металургійної компанії, яка цілком може об`єднати до 80% сталеливарного виробництва країни під своїм контролем. Природно, що така концентрація виглядатиме суперечливою з погляду антимонопольного законодавства, як українського, так і зарубіжного. Не варто забувати, що "Метінвест" володіє активами в Європі. Значить, і наступного разу (читай при покупці ММК ім. Ілліча) «Метінвесту» доведеться дистанціюватися від операції, залишаючись фактичним покупцем.

P.S. За великим рахунком, для металургійної галузі поява ветикально-інтегрованого гіганта начебто і непогана. Таким чином будуть відновлені розірвані в ході приватизації зв`язки між підприємствами колишнього Металургпрому та Укррудпрому. Українські металурги і рударі нарешті зможуть звести баланс споживання сировини і виробництва кінцевої продукції. Але питання – чи допустима така концентрація активів в руках представника бізнесу, якого асоціюють з однією з політичних сил в країні, де бізнес і політика нероздільні?

Сергій Закруткін (для УНІАН)

УНІАН в Google News