Український ОПК пройде «точку неповернення» під захоплене гудіння стадіонів
Український ОПК пройде «точку неповернення» під захоплене гудіння стадіонів

Український ОПК пройде «точку неповернення» під захоплене гудіння стадіонів

15:41, 07.09.2010
16 хв.

Влада заявляє, що кошти на розвиток ЗСУ з'являться лише у 2012 році. Експерти ж вважають, що якщо наш ОПК залишиться без фінансування ще два роки, то замовляти зброю в Україні буде ні в кого... 

Практично усе озброєння, яке має в розпорядженні сьогодні українська армія, було розроблене 30-40 років тому, а його елементній базі вже півстоліття. І якщо в США, ЄС або Росії освоюють виробництво озброєнь 5-го покоління, то в Україні міркують про модернізацію техніки 3-го покоління. Цей розрив продовжує збільшуватися, зводячи до абсолютного нуля і без того невисоку боєздатність нашої армії. На цьому фоні міністр оборони Михайло Єжель заявляє, що кошти на розвиток ЗСУ з'являться тільки у 2012 році. Експерти ж вважають, що якщо наш ОПК залишиться без фінансування ще два роки, то потім замовляти зброю в Україні буде ні в кого. Ми ж дозволимо собі згадати про горезвісне Євро- 2012, на підготовку до якого цього року планується витратити 10 млрд. грн., з яких близько 6 млрд. грн. вже освоєно. Для порівняння: на початок вересня підприємства оборонної галузі отримали в рахунок оплати держоборонзамовлення тільки 11 млн. грн. з 600 млн. грн., які їм обіцяли, але вже навряд чи дадуть. Невже футбол для нас у тисячу разів важливіший, ніж озброєння власної армії?..

Збройовий альтруїзм

Спершу дещо відступимо від заявленої теми і торкнемося питання українського збройового експорту. Як відомо, Україна як і раніше є в десятці найбільших світових експортерів озброєння і військової техніки (ОВТ), хоча і займає у ній останні місця. У 2009 році об'єм експорту українських озброєнь і спеціальних послуг склав 1,4 млрд. дол. що є рекордним результатом за усі роки незалежності країни. Проте, на думку директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Валентина Бадрака, Україна помітно відстає від світових темпів зростання експорту озброєнь. "З 2003 року об'єми експорту українського озброєння подвоїлися, тоді як у світі цей показник виріс у 2,6 раза", - зазначає В. Бадрак.

Відео дня

Зрозуміло, що 1,4 млрд. дол. - не прибуток, а тільки дохід, але все таки мільйонів 100 держава могла б надати на фінансування оборонного замовлення в поточному році. Вийшло б майже 800 млн. грн., яких цілком вистачило б.

Але той факт, що країна поки відносно упевнено почуває себе на світовому ринку ОВТ, практично ніяк не відображається на стані оборонної галузі. Відомо, що кошти на розробку нових ОВТ, виручені від експорту зброї, якщо і надходять, то украй рідко і в дуже обмежених об'ємах. Стає зрозуміло, що експорт зброї і оновлення парку озброєнь ЗСУ абсолютно окремі теми. Тобто, Україна готова з радістю озброїти кого завгодно, окрім власної армії.

ДержоборонВІДМОВА..

Для більшості підприємств вітчизняного ОПК єдиною надією отримати фінансування є державне оборонне замовлення. Тобто, держава через Міністерство оборони робить замовлення, а Міністерство фінансів передбачає в держбюджеті відповідну суму. На цей рік Міноборони підписало договори з оборонщиками об'ємом приблизно 600 млрд. дол. Проте, як заявив на першому Всеукраїнському форумі оборонної промисловості президент Асоціації "Українські оборонні технології" (УОТ) Володимир Грек, виконувати свої зобов'язання Кабмін практично ще не починав.

"З початку року підприємства ОПК отримали з держбюджету тільки 11 млн. грн., тоді як у 2007 році, найбільш успішному для вітчизняного ОПК, на початок вересня було отримано вже близько 500 млн. грн. Рівень фінансування, який забезпечує цього року Міністерство фінансів оборонній галузі, абсолютно незадовільний, оскільки згідно з держоборонзамовленням на 2010 рік, держава замовила озброєнь і техніки майже на 600 млн. грн. У результаті можна говорити, що виконання держзамовлення так і не почалося", - сказав В. Грек.

Більше того, за його словами, згідно з Державною програмою розвитку озброєнь і військової техніки, у 2010 році для виконання завдань з розробки, виробництва і закупівлі ОВТ повинно було бути передбачено 3,9 млрд. грн. На ділі виходить, що в держбюджеті спочатку було розписано всього біля 1/6 необхідних коштів.

В. Грек переконаний, що причини недофінансування - суб'єктивні. "Однією з головних проблем є той факт, що 80% коштів на виконання оборонного замовлення передбачені в спеціальному фонді держбюджету, звідки в ОПК вони практично ніколи не надходили. Але навіть якщо кошти надійдуть в останньому кварталі року і здійсниться проплата оборонзамовлення, то самі роботи буде ніколи виконувати. У результаті гроші будуть списані з рахунків спецфонду. Міністерство фінансів свідомо проводить таку політику, яка не дозволяє підприємствам ОПК виконувати державну програму розвитку озброєння і військової техніки", - підкреслює президент УОТ.

Мінфін влаштував "Перл Харбор" для оборонних проектів

До чого ж призвело таке наплювалиницьке ставлення до потреб ОПК і армії? Одним з найбільш драматичних моментів можна назвати зрив робіт за проектом будівництва українського військового корабля класу корвет. Декілька років напружених переговорів з європейськими виробниками корабельних озброєнь, отримання дозволів від їх урядів на постачання зброї в Україну, розробка самого проекту національного корвета, підготовка виробничого майданчика на Чорноморському суднобудівельному заводі, а головне - мрія українських моряків про нові кораблі, на усьому цьому може бути поставлений жирний хрест. Як повідомив під час форуму оборонної промисловості головний інженер казенного підприємства "Дослідницько-проектний центр кораблебудування" Євген Косоруков, бюджет 2010 року на будівництво першого корвета передбачає 35,8 млн. грн., яких вистачить тільки на розрахунки за роботи, виконані ще минулого року. Для того, щоб приступити до будівництва корабля, закладка якого планувалася ще весною цього року, грошей немає і не передбачається. При цьому, за словами Є. Косорукова, з бойових кораблів, що перебувають на озброєнні ВМС України, тільки три побудовані менше 20 років тому.

На думку експертів, зупинка проекту будівництва корвета завдає важкого удару по довірі до України з боку європейських партнерів у військово-технічній співпраці.

Але окрім корвета є й інші важливі проекти, виконання яких в поточному році зірване. Так, за словами В. Грека, на підприємствах українського ОПК "зависла" продукція на 1,2 млрд. грн., це - техніка і озброєння, виробництво яких почалося, але було зупинене унаслідок відсутності грошей.

Зокрема, за інформацією президента УОТ, на харківський завод ім. Малишева надійшов батальйон танків Т- 64, які повинні були пройти модернізацію за програмою "Булат". "Танки розібрали, почали працювати, а грошей немає, що тепер з ними робити, не зрозуміло", - зазначає В. Грек.

Відсутнє фінансування розробки багатофункціонального ракетного комплексу "Сапсан", який, на думку В. Бадрака, є найважливішим зі стратегічної точки зору проектом для України. За словами експерта, створення "Сапсана" дозволить нашій країні отримати неядерний щит стримування. Проте до фінансових проблем тут додаються і суто технічні. В. Бадрак вважає, що розробку "Сапсана" варто передати від КБ "Південне" конструкторському бюро "Промінь", оскільки останнє в змозі зрушити проект з мертвої точки. Тут виникає питання - невже КБ "Південне", що спеціалізувалося за часів СРСР на розробці міжконтинентальних балістичних ракет, не в змозі створювати ракети тактичні?..

Непоправні втрати

Що стосується ракетобудування у рамках потенціалу Дніпропетровська (КБ "Південне", ПО "Південмаш"), то, як вважає В. Грек, Україна його втратила. "Я як ракетник сьогодні можу сказати, що створити в Дніпропетровську комплекс "Сапсан" неможливо. Потенціал КБ "Південне" в частині створення бойових ракетних комплексів дуже низький. Не коментуватиму їх успіхи в космосі за проектом Sea Launch, але той ескізний проект по "Сапсанові", який вони захищали, мав 2 тисячі недоліків", - зазначив експерт.

Крім того, за його словами, Україна втратила виробництво артилерійських систем на Харківському тракторному заводі. "На ХТЗ вироблялися багатоцільові легкі броньовані тягачі МТЛБ, самохідні гаубиці 2С1 "Гвоздика". У результаті приватизації ХТЗ російською компанією, виробництво цього озброєння було згорнуте, а уся документація і спеціальне устаткування вивезено в Росію", - підкреслив В. Грек.

Серед багатьох і багатьох оборонних підприємств, полеглих в нерівній боротьбі з безгрошів'ям і байдужістю держави, окреме місце займає українська боєприпасна галузь. І тут мова навіть не про снаряди або мінометні міни, виробництво яких давно на межі зникнення, мова про звичайні патрони калібру 5,45 мм на 39 мм. Ті самі патрони, які використовуються в Ак- 74, які перебувають на озброєнні ЗСУ. Коли мова заходить про застаріле, а то і те, що просто відпрацювало свій ресурс, озброєння, нерідко можна почути, що, "мовляв, тільки і залишилося з "Калашів" відстрілюватися у разі чого". Так от не вийде. Патрони, як відомо, мають термін придатності, після закінчення якого вони вже не стільки страшні ворогові, скільки додають проблем тому, хто стріляє, даючи осічки і виводячи з ладу зброю. Запаси патронів необхідно постійно оновлювати. Маючи у своєму розпорядженні Луганський патронний завод, Україні, ймовірно, у цьому питанні нічого не віщувало проблем. Проте, за даними агентства Defense - Express, від колись потужного боєприпасного підприємства сьогодні залишилася одна вивіска, а від його колективу у декілька тисяч осіб - 26 робітників. Щоб відновити патронне виробництво в Луганську буде потрібно 200-300 млн. грн.

Власної зброї стало більше

Але, не дивлячись на те, що ми дуже багато втратили, є все ж напрями, за якими Україна таки набула за час незалежності. "В Україні ніколи не вироблялися протитанкові ракетні комплекси, а тепер ми їх робимо, у нас не розроблялися власні ракети "повітря-повітря", а тепер виробляються ракети власної розробки. У нас є дуже непогані напрацювання в бронетанковій сфері, раніше у нас не було своїх бронетранспортерів, своїх танків, а вироблялися виключно російські розробки. За останні роки в Україні успішно розвивалася радіолокація. У цілому, я думаю, що номенклатура кінцевої продукції в Україні стала ширша. Раніше кінцева продукція в основному робилася в Росії, а тепер ми освоїли виробництво цілого ряду зразків озброєнь. Потенціал наших оборонних підприємств ще настільки сильний, що якщо дати їм відносно невеликі гроші, то на довгі роки Україна отримає можливість розвивати високі технології і економіку", - переконаний В. Грек.

Справедливості ради варто зазначити, що ряд озброєнь і військової техніки, замкнутий цикл виробництва яких не так давно налагоджений в Україні, є практично повністю ідентичним російським аналогам, розробленим ще за часів СРСР. Зокрема, так йде справа з малими десантними кораблями на повітряній подушці - проект 958. Чотири такі кораблі суднобудівельна компанія Феодосії "Море" побудує за замовленням Китаю. Справа у тому, що проект 958 є українською версією добре відомого корабля "Зубр", який розроблений конструкторським бюро "Алмаз" (Санкт-Петербург).

Щодо можливих претензій з боку Росії з приводу порушення авторських прав на ті чи інші розробки озброєння, що виробляється в Україні, В. Грек висловив упевненість, що у вітчизняних оборонщиків не виникне проблем. "По-перше, у Радянському Союзі практично нічого не патентувалося, по-друге, коли стався розвал СРСР, був ухвалений закон про те, що усе, що залишилося в Україні, є українським. З цієї причини ми абсолютно спокійно ставимлся до модернізації техніки, розробленої за часів СРСР на території РФ. Крім того, існує закон України про модернізацію озброєнь і техніки, який дозволяє українським розробникам працювати у правовому полі", - пояснив В. Грек.

Між тим, останніми роками в Україні спостерігається зростання кількості приватних підприємств ОПК, що виконують державне оборонне замовлення. Як зазначає В. Бадрак, вони демонструють такий технологічний рівень, який раніше був під силу лише держпідприємствам. "Це, безумовно, є позитивним чинником. До прикладу, приватне підприємство "Адрон" виробляє системи протидії високоточній зброї, які поставляють в країни НАТО. Інше приватне підприємство - "Телекарт-прилад" змогло замінити своєю продукцією усю лінійку засобів зв'язку для української армії", - уточнив експерт. Але усе це, на його думку - украй рідкісні приклади успішної роботи підприємств ОПК України.

Головне - захотіти

Основне питання - як зупинити руйнування українського ОПК. На першому Всеукраїнському форумі оборонних підприємств експерти озвучили цілий комплекс заходів. Звичайно, у першу чергу, йшлося про відновлення фінансування держоборонзамовлення хоча б у тих обсягах, які були закладені в бюджеті-2010.

Другою за значимістю після відсутності грошей була названа проблема координації роботи оборонного комплексу. Голова підкомітету з питань ОПК і ВТС Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Анатолій Кінах констатував, що в Україні зруйнована система державного управління оборонно-промисловим комплексом. Взагалі, присутність на форумі А. Кінаха і голови комітету ВР з питань нацбезпеки Анатолія Гриценка була тією єдиною відчутною ниткою, яка могла б зв'язати учасників заходу з інститутами влади. Ні у чиновників з Кабміну, ні у членів РНБО не знайшлося часу для того, щоб послухати про проблеми вітчизняної оборонки…

"Коли ми констатуємо серйозні, кризові, системні проблеми в збройних силах, парламент проводить секвестр держбюджету і зменшує держзамовлення (підприємствам ОПК) на 2 млрд. грн. Приймається рішення про середньострокове планування бюджету, яким підтримується курс на руйнування армії і ОПК", - зазначив А.Кінах.

У зв'язку з цим він вважає необхідним збільшити загальний фонд оборонного бюджету з нинішнього рівня 0,9% ВВП до, як мінімум, 1,5% ВВП. За словами А. Кінаха, законопроекти, що передбачають реформування ОПК, будуть внесені до Ради найближчим часом, і до кінця року обов'язково мають бути прийняті.

А екс-міністр оборони А. Гриценко переконаний, що "треба дати чіткі відповіді на ряд запитань. По-перше, чи потрібна Україні армія? По-друге, чи потрібний Україні оборонно-промисловий комплекс. По-третє, чи буде в Україні науковий потенціал, високотехнологічні робочі місця, серйозна науково-технічна база, досягнення якої перетікатимуть через механізми конверсії в цивільний сектор".

Дійсно, ситуація в галузі така, що подібні питання вже не здаються риторичними. На думку В. Бадрака, однією з умов подолання кризи в українському ОПК, а, відповідно, і в Збройних силах України в цілому, повинна стати відмова від переходу найближчим часом на професійну армію. "Від цієї авантюрної програми слід відмовитися, оскільки вона абсолютно не реальна, а головне - ця тема не дозволяє зосередитися на питанні переозброєння армії і зупинити стагнацію в оборонній галузі", - підкреслює В. Бадрак.

При цьому він вважає необхідним визначитися з пріоритетними програмами у сфері розробки озброєнь в Україні. "Їм слід надати статус національних і забезпечити їх безперебійне фінансування упродовж усього року поза держбюджетом", - переконаний експерт.

На його думку, в ОПК повинен з'явитися єдиний центр управління, оскільки на сьогодні оборонні підприємства знаходяться в підпорядкуванні у десятка міністерств і відомств. "Ми пропонуємо для цього створити урядову структуру зі спеціальним статусом - Національне агентство з питань ОПК. Це агентство повинне координувати роботу галузі", - додав експерт.

Що ж до фінансування галузі, то, на думку керівника ЦДАКР, воно повинне складати не менше 600-700 млн. дол. щорічно. "І такі об'єми фінансування повинні зберігатися в ОПК упродовж 6-7 років. Тільки таким чином Україна зможе зупинити стагнацію оборонної галузі і забезпечити армію сучасним озброєнням. Природно, ключовим залишається питання вишукування коштів для фінансування оборонних проектів".

Нехай комусь це здасться перекладанням з хворої голови на здорову, проте, на закінчення ще декілька слів про Євро- 2012. Спостерігаючи за тим, якими ударними темпами йде підготовка до цього заходу, виразно розумієш, що якщо у вищому керівництві країни є люди, які чогось по-справжньому хочуть, - вони досягають непоганих результатів. І гроші знаходяться, і координація робіт на прийнятному рівні. Але не менш зрозуміло й інше, скільки б експерти не давали ділових порад владі, поки вона сама не перейметься необхідністю порятунку оборонної галузі і переозброєння армії - нічого не буде. Зараз складається враження, що наші керівники переконали себе у повній відсутності військової загрози для України. Страшно не хочеться стати свідком того, як їх у цьому переконають, але вже не експерти…

Петро Чорних (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся