Український авіапром знову опинився в заручниках у російської політики?

Українсько-російські проекти в авіабудуванні, які ще недавно вважалися перспективними і взаємовигідними, стрімко втрачають державну підтримку в РФ. Техніко-економічні аргументи не витримують конкуренції з політичною кон'юнктурою і внутрішньокорпоративним лобізмом...

Спільне радянське минуле продовжує "Рикошет" по авіапрому України, особливо, якщо виникає якась напруга в українсько-російських взаєминах. Що вдієш саме там - в часи СРСР і через 20 років після зникнення самої країни, виявляються коріння всіх сучасних проектів та розробок у авіатехніці, як української, так і російської. Приречені на співпрацю, авіапідприємства двох країн за останні пару років помітно активізували реалізацію спільних проектів. Найголовніше, що практично всі ці проекти однаково вигідні обом сторонам, а значить можуть сміливо розраховувати на державну підтримку в обох країнах, в першу чергу звичайно на російську. Але після серпневої зустрічі Януковича і Медведєва у Сочі нам говорять про те, що «медовий місяць» у відносинах України і Росії закінчився, переговори щодо ціни газу і Митного союзу не просунулися ні на крок і до України в черговий раз збираються застосувати «газову» зброю.  Але при чому ж тут авіабудування? Та все просто - в російському авіапромі давно сформувалися, як проукраїнське лобі, так і антиукраїнська фракція, і остання, чуйно тримаючи ніс за вітром, мабуть вирішила що прийшов час для активних дій...

Крила не беруть

За останні два роки ми звикли до того, що українсько-російські зустрічі, на тему авіапрому закінчуються підписанням все нових угод про закупівлю українських літаків Ан-140 і Ан-148 російськими авіакомпаніями. Не відстають і держструктури включаючи Міноборони РФ, яке планує придбати 60 Ан-70 і не менше 10 Ан-124. Офіційні російські представники неодноразово визнавали, що поглиблення співпраці з українським авіапромом вигідно для російських авіапідприємств, як з економічної так і з науково-технічної точок зору. Однак, Міжнародний авіаційно-космічний салон МАКС-2011, що проходить цього тижня в Москві, продемонстрував, що між українськими авіапідприємствами і російською Об'єднаною авіабудівною компанією (ОАК) виникли дуже глибокі розбіжності.

Коментуючи кореспонденту УНІАН ситуацію з реалізацією українсько-російських проектів, заступник генерального конструктора ДП «Антонов» Олег Богданов, який представляв на МАКС-2011 українську авіакорпорацію, відкрито заявив, що керівництво ОАК гальмує розвиток українсько-російських проектів в галузі авіації. У першу чергу, мова йде про нарощування випуску пасажирського літака Ан-148 на Воронезькому авіабудівному підприємстві відновлення будівництва Ан-124 «Руслан» в Ульяновську і запуску в серійне виробництво Ан-70.

О.Богданов підкреслив, що технологічні можливості дозволяють відновити виробництво Ан-124 в Ульяновську вже в 2014 році, проте керівництво російської «ОАК» наполягають на перенесенні старту виробництва на 2016 рік.

За словами представника ДП «Антонов», згідно із запропонованими планами з боку України, до 2020 року може бути випущено 19 літаків Ан-124 і 63 літаки Ан-70, проте через позицію ОАК цей показник буде вдвічі менше.

О.Богданов так само підкреслив, що виникли серйозні перешкоди на шляху нарощування випуску літаків Ан-148 на Воронезькому заводі. Згідно торішнім планами, погодженими з колишнім керівництвом «ОАК», в 2011 році повинно було бути випущено 28 літаків, а на практиці буде випущено тільки 4 одиниці. У ДП «Антонов» переконані, що таким чином порушуються коопераційні домовленістю. За даними О.Богданова, в Києві зроблено три комплекту крил для Ан-148, але Воронеж їх не бере. При цьому він підкреслив, що в 2012 році ОАК планує виробити тільки 12 літаків Ан-148.

«Все те, що зараз робиться - це не в інтересах Росії. Знищується не тільки промисловість України, а й самої Росії», - підсумував замгенконструктора ДП «Антонов».

Економіка або людський фактор?

Українсько-російські проекти "засуваються" керівництвом ОАК далеко на другий план. Але в чому ж справа, адже ще недавно ці проекти були заявлені російським керівництвом як одні з найбільш пріоритетних? Так, доручення про відновлення будівництва Ан-124 «Руслан» на Ульяновському авіапідприємстві було дано керівництву ОАК самим президентом РФ Дмитром Медведєвим. Якщо ж згадати про те, що український «Авіант», нині увійшов до складу ДП «Антонов» ще кілька років тому втратив технічні можливості з виробництва Ан-124, то Росія стає ексклюзивним виробником унікального за своєю вантажопідйомності транспортного літака, фактично не має конкурентів на ринку. Тому ще більш дивним виглядає небажання прискорити початок його складання.

Без відмашки з Кремля ніколи не повернулося б до проекту АН-70 і російське Міноборони. Тепер же, коли початок серійного виробництва і цього літака відсувається, можна тільки припустити, що хтось у ОАК все ж пролобіював модернізацію прямого конкурента 70-го - Іл-76.

Але все ж найяскравіший приклад того, що вітер в ОАК подув у протилежний від України бік, ситуація навколо Ан-148. Оцінений фахівцями як дуже перспективний, хоч і сируватий, літак проводиться Воронезьким акціонерним літакобудівним товариством (ВАЛТ) і ДП «Антонов». Попит на Ан-148 на ринку є, були б самі літаки. Проте, з початку цього року новий керівник ОАК Михайло Погосян, який раніше очолював компанію «Сухой», явно взяв курс на згортання цього проекту або як мінімум на серйозне урізування його фінансування. 18 червня 2011 М.Погосян висловив думку, що літак Sukhoi Superjet 100 (розробка компанії «Цивільні літаки Сухого») має найкращі ринкові перспективні, ніж українсько-російський Ан-148. Такої відвертої заангажованості від керівника ОАК ніхто не очікував. Попередній керівник російської корпорації Олексій Федоров був все ж помітно більше не упередженим навіть в ті роки, коли політичні взаємини між Україною і РФ були близькі до повного "замерзання". Зняття Федорова з посади голови ОАК в авіаційних кулуарах пов'язують мало не з особистою образою Дмитра Медведєва через неполадки в поставленому в 2010 році президентському борту Ту-214ПУ. Ну та це зовсім інша історія, підтвердити яку складно, як і в будь-яких випадках кадрових перипетій. Що б там не було, тепер українським авіабудівникам доводиться мати справу з людиною для якого інтереси «рідної» компанії виявляються вищими міждержавних домовленостей.

Українські чиновники в принципі особливо не соромилися у виразах, даючи характеристику М.Погосяну. Так в кінці липня цього року в Держагентстві України з управління державними корпоративними правами та майном (колишнє Мінпромполітики) зазначили, що керівник М.Погосян демонструє прагнення ліквідувати виробництво Ан-148 на ВАЛТ. Про це УНІАН повідомило високопоставлене джерело в Держагентстві. Зокрема, співрозмовник кореспондента УНІАН наголосив, що М.Погосян, як колишній керівник компанії «Сухой» (розробника літака Sukhoi Superjet 100), не може об'єктивно керувати ОАК, оскільки боїться конкуренції з боку літаків української розробки Ан-148 і Ан-158. «Здавалося, прямої конкуренції між Sukhoi Superjet 100 і Ан-148, Ан-158 немає, але він боїться цієї конкуренції і зробить все, щоб знищити виробництво на Воронезькому заводі», - сказав представник Держагентства.

За його словами, літак Sukhoi Superjet 100 створювався не для ринку СНД, а для західного ринку і виконаний переважно з іноземних, а не російських комплектуючих. Співрозмовник УНІАН вважає, що в умовах, коли попит на літаки Sukhoi Superjet 100 невеликий, М.Погосян прагне «знищити виробництво Ан-148 з метою зайняти їх місце на російському ринку».

Представник українського агентства підкреслив, що творець одного з літаків з лінійки ОАК не може об'єктивно керувати розвитком усіх проектів корпорації. Зрозуміло, що подібні заяви призначені в першу чергу для російського керівництва. Втім, офіційних підтверджень-спростувань із цього приводу немає.

Тенденція, однак

Але хоча всі крапки над «і» було розставлено, політика ОАК в ставлення українських літаків явно не поспішає змінюватися. Тепер свою стурбованість доводиться висловлювати вже президенту - генеральному конструктору ДП «Антонов» Дмитру Ківі.

В ході авіасалону МАКС-2011 він зазначив кореспонденту УНІАН, що літаки Ан-148, які експлуатує авіакомпанія «Росія», показали високу ефективність, і наліт на кожен літак досягає 300 годин на місяць. За його словами, зараз літак виходить на 400 годин.

Д.Ківа переконаний, що Ан-148 має масу переваг - може сідати на будь-яких аеродромах, літати в умовах відсутності видимості, чого не може зробити Sukhoi Superjet 100. Генконструктор «Антонова» переконаний, що в рамках «ОАК» можна безпроблемно випускати як Ан-148 так і Sukhoi Superjet 100.

«З моєї точки зору, це різні моделі. Ан-148 менше за кількістю пасажирів. Я бажаю успіху Сухому Суперджет - знаю, як важко створювати літаки. Далі життя і ринок покажуть», - сказав він.

У теж час, Д.Ківа стурбований зниженням темпів виробництва Ан-148 на Воронезькому авіазаводі. «Мене це теж бентежить тому, що відомо, що перші літаки не завжди відразу виправдані за собівартістю - вони завжди дорожче, тому як це майже ручна робота. Але при випуску великої партії вийде, що ця продукція прибуткова. Мене це (незначна кількість випущених літаків Ан-148 у Воронежі) бентежить, але наші партнери говорять, що далі планують нарощувати темпи випуску»- сказав він.

Хотілося б розділити оптимізм глави ДП «Антонов», але досвід підказує, що відносно України жоден російський чиновник не допустить самодіяльності, що йде в розріз з «генеральною лінією» вищого керівництва країни. Якщо виходити з таких посилок, то виходить, що пану Погосяну був даний карт-бланш для прийняття тих чи інших рішень по українсько-російським проектам, а головне з розподілу фінансування, що надходить в ОАК з держбюджету РФ. Або це "творча інтерпретація" найвищих наказів... Як тут не згадати про мстивий характер російського прем'єр-міністра, який він не раз демонстрував по відношенню до України. Не інакше як вітчизняне літакобудування потрапило в той же «ігнор лист», що й інша українська продукція, поступово витісняється з російського ринку заборонними митами. Не хочете вступати в Митний союз - тоді не ображайтеся, ніби натякає нам Володимир Володимирович. Але як після подібних ексцесів продовжувати розмови про те, що розвиток високих технологій в Україні неможливо без кооперації з російськими партнерами? Ми в черговий раз переконуємося, що для Москви немає таких тем, які не були б принесені в жертву амбіціям «збирачів земель руських».

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News