Імпортозаміщення - альтернативи немає...

Імпортозаміщення - альтернативи немає...

Потенціал імпортозаміщення є в усіх галузях економіки, в першу чергу, у сільськогосподарському та хімічному машинобудуванні, легкій промисловості, фармацевтиці. Однак без держпідтримки і стимулювання українських виробників не обійтися...

Заседание Кабинета министровТе, що на українському ринку переважають товари іноземного виробництва, давно вже не новина ні для економістів, ні для пересічних споживачів. Засилля турецького та китайського ширвжитку так само, як і імпортні автомобілі на наших дорогах, - звичне явище. Мало не єдина сфера, в якій Україна ще може змагатися з іншими країнами, до того ж відправляти продукцію на експорт - сільське господарство.

Згідно з офіційною статистикою, торік імпорт машин, устаткування і транспортних засобів становив 12,7 млрд дол. (майже 21% загальної кількості ввезених товарів), хімічної продукції - 10,1 млрд дол. (близько 17%). Тенденція зберігається і поточного року. Приріст імпорту перевищує приріст експорту: 46,7% проти 40%, відповідно. В результаті, негативне сальдо зовнішньої торгівлі за січень-липень 2011 досягло 6,67 млрд дол.

Внутрішнє виробництво відстає від експансії іноземної продукції: за 2001-2010 рр.. обсяг імпорту промтоварів збільшився в 4 рази, в той час як власне виробництво зросло лише у 3,2 рази.

Обмежений протекціонізм

Захищати внутрішнього виробника шляхом підвищення митних зборів та інших обмежувальних інструментів України не може, оскільки політику протекціонізму обмежують з одного боку діючі зобов'язання перед Світовою організацією торгівлі (СОТ), з іншого - перспектива створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Не слід також забувати про те, що українська економіка залежить від імпортних енергоносіїв, що теж істотно впливає на зовнішньоторговельне сальдо. Особливо сильно воно зросло після підписання газового контракту в 2009 році. За оцінками ряду експертів, а також джерел в уряді, Україна щорічно переплачує за газ, порівняно з іншими європейськими країнами, 4-6 млрд дол. А це б'є по конкурентоспроможності кожного нашого товару.

Крім цього, український експорт орієнтований, переважно, не на виробництво продукції з високою доданою вартістю, а на сировину, що робить економіку вкрай вразливою і залежною від кон'юнктури зовнішніх ринків. На витратні галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергоресурси, припадає 2 / 3 загального обсягу промислової продукції. "У міжнародній торгівлі Україна досі займає нішу торгівлі сировинними товарами, одночасно представляючи собою відкритий ринок для збуту високотехнологічної продукції з інших країн. Якість життя в нашій країні визначають, на жаль, не українські товари", - заявив прем'єр-міністр України Микола Азаров на засіданні уряду 7 вересня 2011 року.

Між тим, потенціал імпортозаміщення є в усіх галузях економіки, в першу чергу, у сільськогосподарському та хімічному машинобудуванні, легкій промисловості, фармацевтиці. Відмінні перспективи мають авіабудування і оборонно-промисловий комплекс. Однак без державної підтримки і стимулювання українських виробників не обійтися.

Наприкінці липня М.Азаров доручив Міністерству економічного розвитку і торгівлі розробити комплексну програму підтримки експорту та імпортозаміщення. Вона була схвалена урядом 12 вересня. Прем'єр-міністр стверджує, що документ є одним з найважливіших для української економіки за останній час. За словами першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, виконання тільки першого етапу програми дозволить вже в 2015 році досягти позитивного сальдо торгівлі товарами та послугами на рівні 1,5-2 млрд дол.

За словами розробників, назва програми - Програма розвитку внутрішнього виробництва - відображає її основну ідею. Йдеться про розвиток внутрішнього ринку в самому широкому смислі слова. Від розвитку внутрішнього попиту, який має задовольнити вітчизняна промисловість, залежить стійкість Україні перед світовими кризами. Програма передбачає злиття макроекономічних регуляторів з ефективною промисловою та аграрною політикою. Якщо ми навчимося успішно конкурувати всередині України - через нові технології, якість, енергоефективність і продуктивність праці, тоді ми зможемо успішно завойовувати і світовий ринок, вважає А.Клюєв.

Машинобудуванню - венчурний капітал

Одним з головних напрямків розвитку вітчизняної промисловості визначено високотехнологічне машинобудування, яке, на думку А.Клюєва, здатне конкурувати з іноземними виробниками і за ціною, і за якістю продукції. Яскравий приклад - Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ), якому вдалося модернізувати виробництво і впровадити систему стратегічного управління. Зараз НКМЗ - лідер важкого машинобудування в СНД, вироблене ним обладнання задіяне в більш ніж 50 країнах світу, в тому числі в США, Японії, Німеччини, Франції, Італії, Росії.

Тому першочергове завдання держпрограми - вдосконалення технологій машинобудування, від чого залежить переоснащення та оновлення будь-якого виробництва. «Наше завдання - якомога швидше надати новий імпульс розвитку машинобудування і вийти в перспективі на 30% показник від загального випуску промислової продукції", - заявив А.Клюєв.

Зрозуміло, що розвиток машинобудування неможливий без впровадження інноваційних технологій, причому власних, а не запозичених у сусідів. Стимулювати розробки планується в технопарках та бізнес-інкубаторах - розвиток інноваційної інфраструктури теж визначено одним із пріоритетів.

За попередніми розрахунками, на перших етапах для впровадження нових технологічних систем потрібно буде 10-15 млрд дол. Залучати кошти мають намір за допомогою венчурного фінансування - довгострокових (5-7 років) високоризикових інвестицій приватного капіталу в компанії, орієнтовані на розробку і виробництво наукомістких продуктів. Цей інструмент активно використовується у всьому світі, зокрема, США, Європі, Азії, а його ефективність підтверджується тим фактом, що, наприклад, в Америці в 2006 році обсяг венчурних інвестицій становив всього 0,2% ВВП, у той час як доходи підприємств, які отримали ці інвестиції, - 17,6% ВВП. У 2010-му обсяг венчурних інвестицій у США збільшився на 14% і досяг 23,7 млрд дол.

Продовольча безпека

Інший пріоритетний напрямок держпрограми - сільське господарство. Незважаючи на те, що експорт продукції АПК переважає над імпортом, в уряді стурбовані збільшенням ввезення традиційних для українського села продуктів, наприклад, овочів. Тому, на думку А.Клюєва, потрібно не тільки збільшувати власне сільгоспвиробництво, а й створити необхідну інфраструктуру для транспортування, зберігання і підготовки до реалізації продукції. На цьому прикладі видно взаємозв'язок основних урядових програм. Так, у проекті Держпрограми соціально-економічного розвитку на 2012 рік виписані плани щодо формування міжрегіональної розгалуженої мережі оптових сільгоспринків. Такі ринки вже почали відкривати  поточного року, а в 2012-у передбачається їх будівництво у Дніпропетровській, Запорізькій, Чернігівській, Сумській, Одеській, Рівненській, Херсонській та Київській областях. Також йдеться про створення овочесховищ, зерноскладів та елеваторів (Вінницька, Херсонська, Київська, Одеська, Кіровоградська області). У майбутньому році також заплановано ввести в дію 9 сучасних молочних комплексів (Івано-Франківська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області) і реалізувати 15 пілотних проектів з вирощування великої рогатої худоби у фермерських господарствах (Одеська, Харківська, Житомирська області).

Окремо виділена тема продовольчої безпеки, спрямована на мінімізацію споживання українцями неякісних імпортних продуктів. Пропонується покращити технології власного виробництва, ввести заборону на використання харчових добавок. "Ми плануємо створити мережу міжрегіональних сучасних лабораторій для підтвердження якості продовольчих товарів і вирішення спірних питань", - заявив А.Клюєв.

Але для вирішення всіх вищевказаних питань не обійтися без сучасних технологій, а саме - використання нової сільгосптехніки. Не секрет, що на цьому ринку переважають імпортні трактори і комбайни, причому такі, що вже були у вжитку. Машин вітчизняного виробництва не так вже й багато, та й їх якість, за відгуками аграріїв, поки що залишає бажати кращого. З одного боку, програма розвитку внутрішнього виробництва передбачає ряд системних заходів для підтримки вітчизняних сільгоспмашинобудівників: від прямого держзамовлення і здешевлення кредитів українським аграріям на покупку української техніки до введення обмежень на ввезення вживаного імпорту. З іншого боку, влада збирається стимулювати імпорт нових технологій, а також закликає світових виробників сільгосптехніки створювати власні виробництва в Україні. Для подібних інвестицій вже розроблено стимули, які будуть внесені в податкове і митне законодавства, а також планується прискорити дозвільні процедури, виділення земельних ділянок та підключення до всієї інфраструктури. Єдина вимога - локалізація не менше 80%, що означає виробництво більшості комплектуючих на місці. Ніякого «викруткового складання».

Програма розвитку внутрішнього виробництво містить плани і щодо секторів ПЕК, а також всіх основних галузей промисловості: від гірничо-металургійної до легкої промисловості, від фармацевтики - до оборонно-промислового комплексу. Є розділ, присвячений ЖКГ. Окремо виписаний план об'єднання зусиль держави, бізнесу, науки та освіти для відтворення економічного потенціалу України.

За словами експертів, вперше спостерігається певна системність економічних підходів влади, розуміння нею основних завдань, які стоять перед економікою і державою.

Як зазначає Олег Устенко, виконавчий директор The Bleyzer Foundation, «проблеми комплементації державних програм завжди були присутні в українській владі, при цьому основна - відсутність чіткої стратегії розвитку країни навіть на середньострокову перспективу. Президентська програма реформ, Програма розвитку внутрішнього виробництва, Державна програма соціально-економічного розвитку на 2012-2014 рр. знімають цю проблему і дають чітке бачення напрямку розвитку України на найближчі роки. Більше того, незважаючи на досить широкий комплекс завдань у цих програмах, чітко простежується орієнтація на інноваційний розвиток. Аналогічне завдання ставиться і в бюджеті 2012 року, який закладає основу майбутнього розвитку країни на 2013-2014 рр. на основі підвищення питомої частки капітальних витрат».

Все питання в тому, чи вистачить сил на виконання заявлених програм і чи дозволить світова криза Україні, нарешті, перейти на траєкторію прискореного розвитку. Дуже б хотілося.

Кирило Андрєєв

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter