Прогнози для ГМК — ріст мінімальний, але обвалу не очікують

Світова металургія виходить з кризи - обсяги виплавки сталі б'ють історичні рекорди. На жаль, український ГМК значно відстає від докризових показників. Дається взнаки "економія" на модернізації та акцент на сировинний експорт.

Світова металургія в цілому відійшла від кризи, чого, на жаль, не скажеш про українських сталеварів. Показники свідчать - у 2011 році виробництво сталі у світі досягне чергового історичного максимуму, перевищивши 1,5 млрд. тонн. Тоді як  Україна виплавить всього близько 35 млн. тонн сталі, вийшовши таким чином тільки на рівень 2003 року і продовжуючи відставати від рекордного 2007-го на цілих 8 млн. тонн.

> Ріст металургійного виробництва у 2012 році очікується на рівні 3,2%, що теж не вселяє особливого оптимізму. З іншого боку, добре вже те, що на тлі приходу в Європу другої хвилі кризи, українським металургам не обіцяють падіння. Є і ще один суттєвий позитив - у країні різко виріс внутрішній ринок споживання металопрокату, що хоч якось компенсувало метпідприємствам втрати на зовнішніх ринках. Експерти також вважають, що наступний рік стане початком кінця домінування залізної руди над металопрокатом в структурі експорту вітчизняного ГМК.

Не в ЄС, але разом з ним

Як усі добре пам'ятають, кризу 2008 року в Україні  металурги відчули на собі одними з перших. Природно, що прихід в Україну другої хвилі кризи також пов'язували зі спадом в гірничо-металургійному комплексі. Проте, як вважають експерти, повторення сценарію першої половини 2009-го року, коли наші металурги скоротили виробництво мало не удвічі, у 2012 році нам не загрожує. За словами директора Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" Володимира Власюка, почавши своє зниження у IV кварталі поточного року, ціни на довгомірний металопрокат вже більше двох тижнів залишаються стабільними, що може свідчити про те, що вони досягли свого мінімуму. "У результаті ми очікуємо, що ціни на прокат до кінця року трохи піднімуться", - додав експерт.

В "Укрпромзовнішекспертизі" (УПЕ) зазначають, що поглиблення фінансових проблем у Європі і загроза нової кризи призвели до скорочення продажів на європейському ринку металопрокату і падіння цін на на нього. Так у вересні-листопаді 2011 року вартість однієї тонни прокату в середньому знизилася на на 90-100 доларів. Водночас, за даними УПЕ, реальне споживання металопрокату зменшилося в єврозоні не так критично. Згідно з прогнозами експертів УПЕ, середньорічні ціни на метал у 2012 році будуть нижчі від цін 2011 року на 20-25 доларів. У той же час, пом'якшити зниження цін на металопрокат допоможе здешевлення собівартості виробництва. У 2012 році ціна заготівлі зменшиться порівняно з поточним роком на 28 доларів. Таким чином, рентабельність вітчизняних метпідприємств теоретично має зберегтися на нинішньому рівні. Але усе не так просто, проблема полягає в тому, що наступного року на ринках сталі конкуренція ще більше посилиться. Нинішній рік наочно демонструє невтішні для українських металургів тенденції.

Так, за інформацією УПЕ, основний приріст виробництва сталі у 2011 році забезпечить Китай - плюс 66 млн. тонн, відбудеться і деяке відновлення виплавки сталі в ЄС - плюс 8,4 млн. тонн. Північна Америка наростила виробництво на 7,6 млн. тонн. На думку В. Власюка, особливо неприємним для України є той факт, що у 2011 році збільшила виробництво прокату на 4,5 млн. тонн Туреччина. "Раніше ми в Туреччину сталь поставляли, а тепер цей ринок для України дуже сильно скоротився", - сказав експерт. Нагадаємо, що загальносвітове виробництво сталі у 2011 році очікують на рівні 1,5 млрд. тонн. Наступного року УПЕ прогнозує черговий історичний максимум виробництва сталі у світі - 1 млрд. 564 млн. тонн.

При цьому, вже у році, що минає, металурги гостро відчували дефіцит ринків збуту. "У 2011 році розрив між наявними сталеплавильними потужностями і місткістю ринку сталі ще збільшився. Якщо виробничі потужності складають близько 2 млрд. тонн сталі на рік, то обсяги реального виробництва тільки 1,5 мільярда тонн. У результаті, учасників ринку сталі можна розділити на тих, хто набув і тих, хто втратив. З початком кризи Україна продовжує втрачати експортні ринки. Максимум експорту у нас було в 2007 році, коли ми експортували 28,2 млн. тонн металопрокату, а цього року ми експортуємо тільки 22,5 млн. тонн. Особливо тривожно, що об'єми експорту скоротилися не лише порівняно з докризовими показниками, але і зменшилися на 1,5 млн. тонн порівняно з 2010 роком", - підкреслює В. Власюк.

Ще одним неприємним моментом він вважає той факт, що, втрачаючи об'єми експорту на своїх традиційних ринках (Туреччина, Південно-східна Азія, Близький Схід), українські металурги наростили постачання на ринок ЄС. "У 2011 році приріст постачань українського металопрокату в Європу склав 1,8 млн. тонн, скоро ми поставлятимемо на європейський ринок чи не третину усього свого експорту. Ця ситуація ризикована можливістю порушення щодо України антидемпінгових розслідувань з боку Євросоюзу. Єврофер, що об'єднує європейських виробників сталі, уже ставить Україну на перше місце серед тих країн, які різко збільшили експорт сталі в Європу", - зазначив эксерт.

Ну і найсумніше полягає в тому, що в "Укрпромзовнішекспертизі" не знають, на які ринки Україна могла б збільшити постачання свого металопрокату. "Сьогодні у нас немає інформації про те, що десь у світі є можливість росту експортних ринків сталі", - констатував В. Власюк.

Укладаючи огляд світового ринку сталі, експерт підкреслив, що поки весь інший світ нарощує виробництво, перевищуючи докризові об'єми виплавки, тільки Євросоюз, а разом з ним і Україна, так і не відновилися.

Внутрішні резерви під великим знаком питання

Але як би то не було, а в 2011 році українські металурги все ж збільшили обсяги виробництва, а значить знайшли і додаткові ринки збуту. Очікується, що у 2011 році в Україні буде виплавлено 34,8 млн. тонн сталі, що на 1,2 млн. тонн або на 3,5% більше, ніж у 2010 році.

"Цього року ми очікуємо, що 9,2 млн. тонн металопрокату, виробленого на українських підприємствах, буде реалізовано на внутрішньому ринку. Це на 2,1 млн. тонн більше, ніж минулого року. Тільки внутрішній ринок дозволив у 2011 році наростити виплавку сталі в Україні" - говорить В. Власюк. Але зрозуміло, що збільшення споживання металопрокату на внутрішньому ринку стало можливим тільки завдяки реалізації інфраструктурних і будівельних проектів у рамках підготовки до ЄВРО-2012. Таким чином, сподіватися на збереження тендиций росту на внутрішньоукраїнському ринку металопрокату у 2012 році можна, тільки якщо в держбюджеті будуть знайдені кошти для продовження оновлення зношеної інфраструктури у таких сферах як автомобільна і залізнична, житлово-комунальне господарство, машинобудування. Ну і сама гірничо-металургійна галузь вимагає глибокої модернізації. Але навіть у цьому випадку, за оцінкою УПЕ, ріст виплавки сталі в Україні не перевищить у 2012 році 35,9 млн тонн, що усього лише на 3,2% більше, ніж очікуване виробництво 2011 року.

З металургів у рудокопи і зворотньо

Протягом останніх кількох років багато говорили про те, що з приходом кризи меткомпанії України, які мають у своїй структурі гірничо-рудне виробництво, стали все більше заробляти на експорті залізо-рудного концентрату, одночасно скорочуючи виплавку "нерентабельної" сталі.

Як зазначає начальник аналітичного відділу "Укрпромзовнішекспертизи" Олександр Крайников, іноді навіть складалося враження, що ринок залізної руди домінує над ринком сталі для українських меткомпаній. "Проте, за нашими оцінками, найближчими роками сировина повинна повернутися на те місце, яке їй від початків визначене. Тобто сировина гратиме роль базису для металургійного виробництва, а не конкурувати з металопродукцією за рівнем прибутковості. Події поточного року показують, що ціни на сировину стали неприйнятними для виробників металопрокату, тому на усіх сировинних ринках означився стійкий тренд на зниження цін. Вартість зрс на спотових ринках впала з 190 до 130-140 доларів за тонну і продовжує дрейфувати на цьому рівні. Причини в тому, що з одного боку темпи росту попиту на металопрокат помітно знизяться наступного року, а з іншого боку - у світі будуть введені в експлуатацію нові потужності з видобутку залізної руди і коксівного вугілля, які були закладені ще в докризовий період. У результаті на тлі уповільнення росту попиту на залізну руду, ми бачимо збільшення її виробництва, як наслідок ми прогнозуємо середню ціну на руду у 2012 році на 8% нижчу, ніж у 2011 році. Аналогічна ситуація спостерігатиметься і на ринку коксівного вугілля, тільки на нього ціна може впасти ще більше", - вважає експерт.

На його думку, єдиний вид металургійної сировини, яка подорожчає у 2012, - це металобрухт. "Ситуція на ринку брухту буде напруженою, пояснюється це тим, що в Україні планується введення в экплуатацию нового електросталеплавильного підприємства - "Дніпросталь", для якого брухт буде основною сировиною. При цьому досить складно наростити об'єми заготівлі брухту так само, як це можна зробити з зрс або коксом. Водночас ми не бачимо передумов для різкого подорожчання брухту", - сказав О.Крайников.

Він також сказав про специфіку заготівлі українського ринку брухту, яка помітно відрізняється від загальноприйнятої у світі практики. "У всьому світі в об'ємах заготівлі брухту 40-50% доводиться на машинобудівні підприємства, які в процесі виробництва своєї продукції генерують значні об'єми відходів металу. У нас на машинобудування доводиться відносно незначна частка. Крім того, великі об'єми брухту в Україні переробляють у напівфабрикати типу слябів або квадратної заготівлі, які експортують за межі країни. У результаті в Україні не закладається в достатньому об'ємі новий металофонд, який надалі міг би стати джерелом брухту", - підкреслив експерт.

Цей факт повинен стати темою для серйозних роздумів українських металугів і брухтозаготівельників. Якщо перші з року в рік ратують за обмеження експорту брухту чорних металів з України, то металобрухтники так само послідовно прагнуть зворотнього. Судячи з усього, з початком роботи "Дніпросталі" це питання відпаде саме собою, оскільки експортувати буде просто нічого, інша справа, що брухт продовжить витікати з країни у вигляді все тих же напівфабрикатів. У результаті, уже в осяжному майбутньому українським металургам може знадобитися імпортний брухт, що здавалося абсурдом ще зовсім недавно.

Але як би не йшли справи з брухтом, а, як уже було сказано вище, собівартість виплавки однієї тонни сталі наступного року знизиться приблизно на 28-30 доларів. "Зниження цін на сировинному ринку допоможе українській металургії компенсувати падіння цін на металлопрокат, але тільки до певної межі, оскільки проблема технічної відсталості залишається для нашої металургії дуже гострою", - констатував О.Крайников.

На закінчення можна лише вкотре нагадати багато разів сказану істину - складна ситуація в українській металургії стала наслідком недостатніх інвестицій в модернізацію металургійного виробництва у докризовий період. Тепер сучасні підприємства Туреччини і Китаю легко видавлюють "немодернізованих" українців з їх традиційних ринків.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News