Україна і Білорусь: Митний союз не залишиться непоміченим...

Україна вже кілька років поспіль має від`ємне торгівельне сальдо. Економічні відносини з Білоруссю не стали винятком. Інтерв`ю УНІАН радника-посланця Посольства України в Білорусі Олександра Cосюри...

Україна традиційно кілька років поспіль має негативне зовнішньоторговельне сальдо. Дана невесела тенденція не стала винятком і в економічних відносинах з Білоруссю. Про економічне співробітництво двох країн, підсумки двосторонніх зв`язків 2011 року, перспективи на майбутнє і пошуки нових напрямків роботи в інтерв`ю УНІАН розповів радник-посланець Посольства України в Білорусі Олександр Cосюра.

- Олександре Васильовичу, в останні роки у торгово-економічних відносинах України та Білорусі склався дисбаланс не на користь Києва. Років три тому зовнішньоторговельне сальдо з Білоруссю перетворилося для нас із позитивного на негативне. Чому?

- Торгово-економічні відносини двох країн зберегли свою динаміку і позитивний потенціал, незважаючи на ті складнощі, які ми спостерігали протягом 2011 року в Білорусі. Зокрема, присутній дисбаланс у бік зростання поставок товарів з Білорусі до України, але він цілком закономірний.

Перш за все, це спровокували проблеми, що виникли в Білорусі з купівлею валюти. Адже перші дев`ять місяців минулого року, а точніше з середини 2011 року, у білоруських підприємців малої та середньої ланки не було можливості придбати валюту на внутрішньому ринку. І ті структури, які традиційно купували продукцію в Україні та виводили її на білоруський ринок, втратили таку можливість. Тобто, відсутність вільної реалізації валюти в Білорусі стала дуже стримуючим фактором під час закупівлі не тільки товарів в Україні, а й усього імпорту до Білорусі.

Якщо подивитися динаміку зовнішньоторговельного балансу Білорусі за минулий рік, то такий стан речей стає дуже помітним. Адже той адміністративний вплив на процес розподілу валюти, який зберігався в країні, давав доступ до неї тільки певним держпідприємствам. Валюта виділялася виключно для розрахунків за енергоносії та ліки. Все інше імпортувалося за рахунок власних резервів підприємств-експортерів. Але вони, як правило, закуповували комплектуючі, сировину і т.д. В цей період були істотно скорочені поставки готової продукції, товарів некритичного імпорту, продуктів харчування, у тому числі з України.

По-друге, - девальвація. Коли в країні вона на такому високому рівні, то конкурентоспроможність товарів істотно зростає. У будь-якому випадку, собівартість продукції, виробленої всередині країни, в доларовому еквіваленті значно нижча, ніж аналогічної, що випускається в т.ч. Україною. Тому відбувся своєрідний поштовх підприємств-експортерів Білорусі до нарощування поставок за межі країни з метою заробити валюту. Адже білоруські підприємства могли поставити ціну в доларовому еквіваленті нижче, ніж вона існувала до цього моменту, і при цьому вдало торгувати. Дані фактори й зіграли вирішальну роль у плані зниження імпорту на територію Білорусі. І це все робилося, щоб в кінцевому підсумку піти від негативного торгового балансу. Як результат, у другому півріччі - з липня по листопад включно - Мінськ вийшов на позитивне торговельне сальдо.

Що ж до України, то ми традиційно кілька років маємо від`ємне торговельне сальдо. Основним фактором є енергопостачання, щодо Білорусі - нафта. А для України в певній мірі це товари критичного імпорту.

- Але ж до кризи торговельне сальдо України з РБ було позитивним?

Максимальний плюсовий результат у торгівлі був зафіксований у 2008 році, хоча на дворі вже була криза. Але динаміка роботи зберігалася, і ми мали товарообіг в обсязі 5 млрд. дол. При цьому, в той період позитивне сальдо було і з білоруської сторони. У 2009 році товарообіг впав до 3 млрд. дол., в 2010-му вдалося вийти на нормальну динаміку - 4,7 млрд. дол. Щодо минулого року поки ще немає офіційних даних, але розрахункова цифра перевищує 6,1 млрд. дол. І те, що з української сторони не знижені обсяги продажів, вони навпаки зросли на 4-5%, в порівнянні з 2010 роком, - дуже хороший результат.

- Які товари традиційно експортуються в Білорусь і навпаки?

Близько 60% всього того, що ввозиться до України з Білорусі, - продукція нафтопереробки. Поставляється і сільгосппродукція завдяки територіальній близькості і добре розвиненому трафіку. Традиційно, з огляду на високу якість, користується гарним попитом в Україні білоруська м`ясо-молочна продукція. У зворотному напрямку поставляється українська рослинна олія, яку практично не виготовляють наші сусіди, більша частина потреби країни покривається поставками з України. Крім цього, добре затребувані в Білорусі товари кондитерської галузі України.

Наступний напрямок - машинобудування, цей трафік - двосторонній. З України на ринки Білорусі поставляється продукція важкого машинобудування, для залізничної галузі, дуже багато комплектуючих для виробництва вагонів і т.д. З Білорусі йдуть автомобільна та тракторна техніка, комбайни, техніка, яка використовується в комунальному та лісовому господарствах, дорожньому будівництві, також продукція хімічної промисловості.

Незважаючи на те, що істотний вплив на двосторонній товарообіг має експорт нафтопродуктів, Україна вчинила дуже лояльно щодо білоруських партнерів, враховуючи, що весь минулий рік проводили антидемпінгове розслідування за даними поставками. Воно закрите, ніякі обмежувальні заходи прийняті не були. Білорусь зберегла для себе український ринок, чого не можна сказати про проблеми за позиціями, в яких зацікавлена українська сторона. Мова йде про річну історію навколо поставок українського пива. Минулого року через це ми втратили близько 10 млн. дол., тобто поставки скоротилися вдвічі. Система ліцензування, яка була впроваджена в Білорусі, передбачає встановлення мінімальної ціни, за якою наше пиво може на даний ринок поставлятися. Але якщо до девальвації білоруського рубля дана позиція мала якусь економічну основу, то після зниження рівня собівартості їх продукції залишати цінове регулювання, яке робить наше пиво мало не вдвічі дорожчим за білоруське, - неадекватна міра. Адже встановлення мінімальної ціни в Білорусі економічно не підтверджено, проводиться виключно адміністративним способом. Дане питання нас дуже хвилює, і ми його намагаємося вирішувати. Що стосується українських поставок до Білорусі, то в цій сфері лідером є металургійна продукція.

- Зараз широко поширена думка про високу якість білоруських продуктів, наприклад, в Україні серед масового покупця вони мають реноме "якості з СРСР" і позиціонуються як "зроблені за радянським ГОСТом". Чи висока ця якість насправді, чи ми маємо справу з піаром, якоюсь грою на ностальгії за Союзом?

Як я уже зазначав, у зв`язку з валютною кризою в Білорусі вихід на експорт отримали ті підприємства, які працюють в основному на внутрішньому ресурсі. Це дало можливість знизити експортні ціни і розширити обсяги продажів. А частина галузей, в тому числі і кондитерська, залежать від імпорту. Для того щоб зробити, наприклад, шоколадні цукерки, необхідно закупити какао-боби, різні олії, і це вже закладає достатньо високий рівень собівартості в даній продукції. Тому всі виробники шукають певний баланс між ціною, якістю і регулюючими нормативними документами для того, аби зробити продукт конкурентоспроможним. Але знизити кінцеву ціну продукції намагаються не за рахунок зниження якості.

- Оскільки ми зачепили тему якості, то не можна не згадати українсько-російський «сирний» конфлікт. Білоруська сторона також висловлювала свою думку з цього приводу. Чи поставляються українські сири в Білорусь і чи відповідають вони вимогам за якістю?

На сьогодні Білорусь поступово стає, та й позиціонує себе досить великим гравцем на м`ясо-молочному ринку в СНД з прицілом на Європу. У цьому сегменті, особливо враховуючи обсяги ринку РФ, ми стаємо конкурентами. Природно, кожен розсудливий бізнесмен використає дану ситуацію, щоб випередити конкурента. Для Білорусі, з точки зору ринку того ж сиру, чому б і не підтримати позицію РФ і заявити, що білоруські сири кращі. Україні треба вийти з досвідом із цієї ситуації, вивчати технології виробництва, технічні умови, ГОСТи і контроль, природно.

Якщо говорити про поставки українських сирів до Білорусі, то вони дуже незначні, тому що білоруський ринок насичений сирами місцевого виробництва. Я особисто, якщо є вибір, намагаюся брати білоруську молочну продукцію, тому що вона досить якісна.

Саме білоруських сирів Росія закуповує найбільше (її товари займають близько 25% цього ринку, українська продукція - 17%), так що заборона щодо поставок українських сирів у РФ зіграє на руку білоруським виробникам.

- Які перспективи взаємної торгівлі України та Білорусі на цей рік, враховуючи, що з 2012 року "запрацював" Митний Союз?

Дві країни такого рівня розвитку мають всі перспективи і можливості для того, аби збільшувати співпрацю і товарообіг. Але ми повинні пам’ятати, що до тих проблем, які існували минулого року, накладав відбиток ще один процес - поступове входження Білорусі до Митного союзу. У МС відкрилися кордони, запрацювало вільне переміщення товарів і послуг без митного оформлення, без сплати ПДВ. У білоруських підприємств з`явився вибір - купувати сировину в Росії чи Україні, перевага віддавалася не нашому товару.

У 2012 році економічні взаємовідносини наших країн будуть розвиватися з урахуванням всіх перерахованих моментів. Сказати однозначно, що ми маємо позитивний майданчик у 2012 році для роботи, не можна. При цьому всі існуючі напрацювання дають привід для оптимізму. Є двостороннє розуміння, що найбільш перспективним є об`єднання зусиль і створення спільних підприємств, виробництв, продукція яких була б найбільш конкурентоспроможною на зовнішніх ринках.

- У яких галузях це можливо?

Зараз вже є певні напрацювання у фармацевтичній сфері, у виробництві світлодіодів, залізничному транспорті, космічній галузі та ін. У цих напрямках ми не конкуренти, а однодумці. Адже знайти точки дотику і зробити продукт за допомогою напрацювань, які вже існують, вийти разом з ним на зовнішні ринки, це, з моєї точки зору, дуже цікаво для наших країн і дозволяло б рухатися далі. А пошук напрямів триває. Цьому сприятиме і візит прем`єр-міністра України до Мінська, який запланований найближчим часом. Можливо, вдасться провести незабаром бізнес-форум.

У четвертому кварталі 2011 року через перераховані вище проблеми товарообіг двох країн пішов на зниження. Головне, щоб це не стало тенденцією. Ми дуже сподіваємося, що нинішня ситуація - точка стабілізації. Завдання номер один для нас - негативне сальдо для України, яке зараз спостерігається в торгівлі з Білоруссю, необхідно скорочувати і в перспективі виходити на рівномірні обсяги взаємної торгівлі.

- Дякую за розмову.

Розмовляв Павло Шаройко (власний кореспондент УНІАН в Республіці Білорусь)

Довідково.У січні-листопаді 2011 року загальний товарообіг (товари і послуги) України з Республікою Білорусь склав 5737,84 млн. дол. США і збільшився порівняно з січнем-листопадом 2010 року на 1600,1 млн. дол. США або на 38,7%, у тому числі товарами становив 5526,69 млн. дол. США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2010 року на 1561,05 млн. дол. США або на 39,4%. Негативне сальдо для України становить 1937,28 млн. дол. США.

Загальний експорт товарів і послуг склав 1900,28 млн. дол. США і збільшився щодо січня-листопада 2010 року на 102,72 млн. дол. США або на 5,7%, у тому числі товарами становив 1759,28 млн. дол. США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2010 року на 80,05 млн. дол. США або на 4,8%.

Загальний імпорт товарів та послуг з Республіки Білорусь до України склав 3837,56 млн. дол. США і збільшився щодо січня-листопада 2010 року на 1497,38 млн. дол. США або на 64,0%, у тому числі товарами становив 3767,41 млн. дол. США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2010 року на 1481,01 млн. дол. США або на 64,8%.

Основними статтями експорту за цей період до Білорусі залишається (від загального обсягу експорту товарів) продукція: металургійної промисловості - 27,4%; - АПК - 20,8%; - машинобудування - 16,8%; - хімічної промисловості - 12,1% .

Основними статтями імпорту до України за цей період залишаються: енергоносії - 68,6% (від загального обсягу імпорту товарів);

продукція машинобудування -12,0%; продукція хімічної промисловості - 9,2%; металургійна продукція - 2,5%; продукція АПК - 2,3%.

УНІАН в Google News