Феросплавні підприємства в боротьбі за виживання

Про невтішні підсумки роботи галузі у 2011 році і труднощі, які феросплавникам доведеться долати цього року, в інтерв`ю УНІАН розповів виконавчий директор Української Асоціації виробників феросплавів та електрометалургійної продукції Сергій Кудрявцев…

Феросплавна промисловість - одна з найважливіших підгалузей вітчизняного гірничо-металургійного комплексу, за останній рік зіткнулася з такими серйозними проблемами, що мова йде вже про саме виживання феросплавних підприємств України. У 2011 році наші виробники феросплавів були змушені скорочувати виробництво, незважаючи на те, що їхні основні споживачі - металургійні підприємства – збільшили виплавку сталі. І справа тут не в рецидиві кризи в окремо взятому сегменті промвиробництва, а в повній байдужість держави до ситуації в підгалузі. Часом навіть складається враження, що держчиновники усвідомлено створюють такі умови для роботи феросплавних підприємств, які не залишають їм ні найменшого шансу зберегти рентабельність.

Про невтішні підсумки роботи галузі у 2011 році та труднощі, які феросплавникам доведеться долати цього року, в інтерв`ю УНІАН розповів виконавчий директор Української Асоціації виробників феросплавів та електрометалургійної продукції Сергій Кудрявцев.

Агресія імпортерів і пресинг держави - феросплавні підприємства між молотом і ковадлом

- Сергію Леонідовичу, які підсумки роботи феросплавної галузі в 2011 році?

Підсумки роботи феросплавної галузі України в 2011 році складно назвати позитивними. Зниження обсягів виробництва в 2011 році, порівняно з 2010 роком, перевищило 11%.

Зупинюся на кожному з трьох найбільших підприємств детально. Почну з Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ). У НЗФ основні проблемні питання минулого року були такими. По-перше, це суперечка з екологічною інспекцією щодо норм викидів СО. Вимоги ці Національна академія наук України, куди звернулося підприємство, визнала нездійсненними в принципі і такими, що не мають аналогів у світі щодо підприємств цього типу. В результаті, з метою не перевищити норм викидів, встановлених інструкціями інспекції, у першому кварталі минулого року підприємству довелося працювати на мінімальній потужності, що призвело до зниження виробництва феросплавів. По-друге, неконтрольоване зростання імпорту феросплавів протягом всього 2011 року призвело на кінець року до утворення залишків непроданої продукції в кількості понад 60 тис. тонн, що в свою чергу так само не сприяло зростанню обсягів виробництва на НЗФ, і як наслідок, призвело до недоотримання раніше запланованого прибутку.

Зростання цін на електроенергію протягом 2011 року, а ціни піднімалися за рік 9 разів, і подальше зростання ціни електроенергії на 8,3% за два місяці 2012 року, привело підприємство на грань зупинки. До речі, фінансовий результат діяльності НЗФ за 2011 рік, на який негативно вплинули і агресивний імпорт феросплавів до України, і подорожчання електроенергії, і специфічні екологічні вимоги - збиток у сумі 2,8 млрд. грн.

Запропонований з січня 2012 року ще однією державною монополією - «Укрзалізницею» - підвищувальний коефіцієнт до існуючого тарифу на перевезення вантажів у розмірі 1,3 вже цього року призведе до збільшення витрат підприємства з оплати залізничних перевезень ще на 30-50%. Ці додаткові витрати сумарно складуть близько 3 млн. грн. на місяць.

Зростання собівартості виробленої продукції позначилося на відрахуваннях до бюджетів всіх рівнів, викликало труднощі з виконанням зобов`язань, взятих на себе підприємством перед трудовим колективом в частині запланованого на третій квартал підвищення середнього рівня заробітної плати до 5 тис. грн. на місяць.

Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ). Напевно, саме це підприємство зазнало найбільш серйозних проблем у 2011 році. Перше - це не вирішене питання з розташованою на території підприємства понижувальною підстанцією Ф-2, яка не є його власністю, що залишило у 2011 році половину підприємства на другому класі споживання електроенергії. Друге - це, власне, переведення заводу на другий клас споживання електроенергії через те, що він зовсім трохи не дотягнув за підсумками 2010 року до нормативу споживачів першого класу. В підсумку ціна електричного струму для ЗЗФ тільки через переведення на другий клас споживання зросла на 35%. А на ЗЗФ об`єктивно в собівартості продукції витрати на електроенергію складають 52-54%. Ситуація призвела до вимушеного скорочення чисельності трудового колективу на 1400 осіб, до зниження обсягів виробництва на 60%, до втрати частки внутрішнього ринку і частини традиційних експортних ринків. Тим самим була відкрита ще одна можливість для імпортерів зайняти додаткову нішу на вітчизняному ринку.

Унікальність ЗЗФ полягає ще й у можливості виробляти високоякісний марганець металевий, унікальний сплав, затребуваний в кораблебудуванні та військовій галузі - для виробництва особливо міцних сталей. Для його виготовлення технологічно потрібно паралельне виробництво феромарганцю, подальший збут якого сьогодні неможливий з економічних причин - через високі тарифи на електроенергію. Така ситуація виникла, в тому числі, і завдяки збільшенню частки аналогічного товару, але виготовленого на закордонних підприємствах та імпортованого на наш ринок.

Зазначу, що на Запорізькому феросплавному заводі широко використовувався феросплавний газ, отриманий шляхом відбору з електропечей в процесі виробничої діяльності. Використання феросплавного газу сприяло економії підприємством аналогічних обсягів природного газу, підвищенню екологічності та енергоефективності феросплавного виробництва, розташованого в даному випадку в центрі міста. Але вимушена зупинка половини потужностей підприємства, що відбулася через зростання тарифів на електроенергію, призвела до відсутності даного продукту і заміщення його на природний газ, що в сьогоднішніх умовах, призводить до зниження енергоефективності, безглуздого та економічно не виправданого підвищення витрат природного газу.

Є й інші негативні наслідки. Через вимушене зниження обсягів виробництва на підприємстві припинені необхідні Запорізькому регіоні інвестиційні проекти зі зниження викидів шкідливих речовин, із запуску нового сучасного цеху, збільшення використання феросплавного газу для опалення прилеглих житлових будинків. Дана ситуація призвела до скорочення робочих місць, замість збільшення, яке планувалося за рахунок запуску нового цеху.

Згадуване зростання імпорту вкупі зі збільшенням ціни електроенергії серйозно ускладнили ситуацію і третього за величиною виробника феросплавів в Україні. Стахановському заводу феросплавів (СЗФ) через зростання імпорту довелося відмовитися від виробництва марганцевих сплавів, випуск яких був налагоджений шляхом дорогого переобладнання печей буквально три роки тому, і повернутися до традиційного для себе виробництва кремнієвих сплавів. Частка електроенергії у виробництві таких сплавів, наприклад, феросиліцію становить близько 50%, і паралельне зростання імпорту, зростання вартості електроенергії протягом усього минулого року, і вже на 8,3% за перші два місяці поточного року, сьогодні призвело до розгляду підприємством можливості повної зупинки.

- А якщо резюмувати причини зниження виробництва феросплавної галузі в 2011 році...

Основними причинами втрат у феросплавної галузі стали, в першу чергу, відсутність у держави політики спрямованої на розвиток національного виробника. В результаті чого, ще й за умов відвертого потурання уряду, з початку 2011 року до України хлинули імпортні феросплави. За відсутності можливості нарощувати на фоні світового підйому в металургії рівень виробництва, наші феросплавні підприємства стали скорочувати його. Це викликало ланцюгову реакцію. Рівень електроенергії в структурі собівартості феросплавів збільшився з 30% до 45% (за цінами січня 2011 року). Обсяг споживання електроенергії феросплавними підприємствами у вартісному вираженні - більше 200 млн. грн. на місяць, причому відпускається вона на умовах передоплати. Недоотримання даних коштів електрогенерації (а через високу ціну феросплавні заводи змушені знижувати обсяги закупівлі електроенергії) стало поштовхом до збільшення витрат на виробництво електроенергії і, як наслідок, викликало зростання її вартості. Виходить своєрідне замкнене коло: спочатку підвищують ціну електроенергії, це призводить до зниження обсягів купівлі електроенергії, а потім, щоб компенсувати недоотриманий прибуток (через цілком прогнозоване зниження обсягів її закупівлі феросплавними заводами), держоргани знову підвищують ціну електричного струму. Але ж це шлях у нікуди!

Інтереси феросплавників конфліктують з «політичною» доцільністю

- Наскільки нам відомо, УкрФА намагалася перешкоджати неконтрольованому імпорту феросплавів до України?

У жовтні 2011 року, після закриття попереднього розслідування імпорту феросплавів без застосування заходів проти масового ввезення, що різко збільшилося на тлі кризи 2008 року, УкрФА в черговий раз звернулася в Мінекономрозвитку зі скаргою про необхідність порушення та проведення спеціального розслідування проти масового імпорту до України феросплавної продукції. Зазначу, що частка імпорту на внутрішньому ринку за перше півріччя 2011 року зросла з 18% до 52%! У листопаді 2011 року Мінекономрозвитку і Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відмовили в порушенні розслідування, пославшись на ряд формальних причин (надання кумулятивних даних і соціально-економічних показників за всіма виробниками, надання даних за період рівний чотирьом кварталам і подібні формальні причини). З метою уникнути розголосу реальних політичних причин, серед яких - провалена підготовка підписання договору про зону вільної торгівлі з ЄС, торг з РФ щодо ціни на природний газ, тут, у першу чергу, було враховано думку українських металургів, які скористалися можливістю за допомогою імпорту списувати заборгованість за своїм імпортним ПДВ.

Також вітчизняні металурги є монопольним покупцем продукції наших феросплавних підприємств і таким чином, можуть диктувати нам зручні для себе цінові умови, що теж не веде до здорової конкуренції з імпортерами. Останні 20 років, будь-яку сировину, а феросплави є сировиною для металургії, купують на умовах 100% передоплати. В нашому випадку, передоплата виправдана тим, що необхідну для виробництва феросплавів електроенергію, наші підприємства купують у держави на аналогічних умовах - 100% передоплати. Імпортери, які намагаються закріпитися на ринку України, сьогодні пропонують споживачам-металургам відстрочку платежу на термін до 90 днів. Навіть за умови однакової відпускної ціни, зрозуміло на чию користь буде комерційний вибір.

Повертаючись до відмови від порушення розслідування щодо імпорту та наших подальших кроків. У грудні 2011 року УкрФА оскаржила відмову Мінекономрозвитку і Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі в Окружному адміністративному суді Києва. Постановою від 8 лютого 2012 року Окружний адміністративний суд Києва відмовив у задоволенні позовних вимог УкрФА, пославшись на дані, отримані від Мінекономрозвитку, не прийнявши до уваги суть позову в частині порушення ряду законодавчих актів та прав феросплавних підприємств органами виконавчої влади. На нашу думку основним чинником відмови стала присутність під час судового засідання представників третіх осіб, високопоставлених співробітників деяких металургійних підприємств, яким ситуація з імпортом вигідна з точки зору обнулення експортного ПДВ. На даний момент завершується процес подачі апеляційної скарги.

Одночасно з цим, беручи участь в численних судових засіданнях, переговорах і консультаціях з Мінекономрозвитку, отримуючи детальні коментарі відповідачів та третіх осіб у суді, було встановлене чітке коло причин і підстав, які лягли в основу формальних відмов. Більше того, дане коло причин і підстав, на нашу думку, є вичерпним для Міністерства на справжній момент і дозволяє нам, сподіваючись на формальні причини шукати можливості, змусити органи влади виконати свої функції щодо захисту вітчизняних виробників.

Беручи все це до уваги, ми запропонували підприємствам стратегію, концепція якої полягає у розробці та подачі до Мінекономрозвитку скарг для порушення спеціального розслідування, підготовлених з урахуванням всіх причин і підстав попередніх відмов, знизивши, таким чином, ймовірність відмови від Мінекономрозвитку - якщо перед міністерством буде поставлена відповідна політична задача. Оскільки на сьогоднішній день в нашому випадку спеціальне розслідування залишається єдиним ефективним механізмом захисту ринку та збереження працездатності українських феросплавних підприємств. Інші види та механізми захисту ми розглядали детально і встановили їх недостатню ефективність щодо нашої галузі.

Поглиблення кризи у феросплавній галузі спровокує ланцюгову реакцію в інших галузях економіки

- У чому полягають негативні наслідки імпорту феросплавів до України?

Основними негативними наслідками імпорту для української феросплавної галузі та економіки в цілому, є вимушене скорочення робочих місць, недоотримання серйозних сум у вигляді відрахувань до бюджетів всіх рівнів, які не можуть перекрити дохід бюджету від імпорту товару (у вигляді мит). Додамо до цього те, що раніше вказана негативна ланцюгова реакція діє і в стосунках суміжних галузей, електроенергетики, гірничодобувної, а також перевізників. Дана ситуація призведе до «підсаджування» на імпортну голку наших металургів. Це у випадку критичного зниження обсягів виробництва вітчизняного аналогічного товару призведе до ситуації, коли і вітчизняна металургія виявиться заручником інтересів імпортерів, які диктуватимуть ту номенклатуру, проводити яку буде вигідно з точки зору інтересів великих зарубіжних металургійних гігантів. Більш енерговитратну, більш технологічно брудну, менш прибуткову для наших металургів.

Окремо підкреслю, що ситуація на ГЗК через зниження виробництва феросплавів українськими підприємствами є аналогічною ситуації в електрогенеруючій галузі. Відбувається зниження обсягів виробництва досить специфічної української марганцевої руди (високий фосфор, низький вміст марганцю), яка затребувана тільки на вітчизняних феросплавних підприємствах, в силу традиційних технологічних зв`язків і близькості розташування підприємств.

Аналогія з генерацією простежується в частині зростання умовно постійних витрат, необхідних для підтримки працездатності обладнання, які не передбачають розвиток та отримання прибутку. На ГЗК робляться спроби зберегти трудові колективи, хоча немає гарантії, що це вийде. І вже точно можна говорити про неможливість збільшення відрахувань до бюджетів.

- У ЗМІ говорять про погіршення соціального становища в регіонах, де розташовані феросплавні підприємства та інші енергоємні підприємства. Чи так це?

Не буду говорити багато - візьмемо лише Запоріжжя. Там змушено звільнені 7000 співробітників алюмінієвого комбінату і майже 1500 співробітників феросплавного заводу. Думаю, коментарі зайві...

- Які шляхи виходу із ситуації, що склалася?

Щодо імпорту шлях виходу із ситуації, що склалася, один. Уважно вивчити всі механізми, передбачені нормами СОТ, і державі знайти політичну волю для їх використання. Норми СОТ стосовно можливості введення санкцій проти масового імпорту кажуть. Перше - має спостерігатися суттєве зростання частки імпорту тієї чи іншої продукції протягом певного періоду часу. Починаючи з 5% за рік. У ситуації з феросплавами імпорт зріс за рік більш ніж на 100%. Друге - наявність збитків або загрози збитків (тобто, країни, які себе поважають, розглядають всі варіанти підтримки вітчизняних товаровиробників) для внутрішнього виробника, наприклад, зменшення частки ринку, яку займає національний виробник, вимушене скорочення працівників. Я вже описав все це, відповідаючи на попередні запитання. Третє - встановлення прямого причинно-наслідкового зв`язку між нарощуванням імпорту та погіршенням стану внутрішнього виробника, збитком, який йому було завдано внаслідок зростання імпорту. Заперечувати наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку неможливо. Тобто, повторюся, потрібна просто політична воля для залучення норм СОТ з метою збереження галузі, чисельність зайнятих працівників у якій в 2010 році становила понад 25 000 осіб!

Щодо електроенергії. Потрібно переглянути механізми закупівлі вугілля для ТЕЦ за державні кошти, і при цьому штучно, в ручному режимі не знижувати закупівельну ціну на вироблену недорогу електроенергію АЕС і ГЕС. Розглянути можливість усунути існуючий дисбаланс між тарифами для населення і промисловістю, припинивши практику перехресного цінового субсидування. Терміново розробити критерії для виділення сучасних електрометалургійних підприємств, частка електроенергії в собівартості продукції яких перевищує 20%, в окремий клас споживачів електроенергії. І знову таки - ввести загороджувальні мита на імпорт феросплавної продукції, що дозволить відновити баланс на українському ринку, а не фінансувати впровадження енергоефективних програм на зарубіжних підприємствах.

Крім відверто протекціоністських тарифних бар`єрів, у вигляді загороджувальних мит, країни ЄС з успіхом використовують різні нетарифні методи підтримки своїх виробників, такі як приховане субсидування вартості електроенергії для передових електрометалургійних технологій і підприємств, які їх використовують. А також введення різних сертифікацій і маркувань, отримання яких можливі тільки для підприємств розташованих в певних країнах або які відповідають певним критеріям, під які інші, в принципі аналогічні підприємства не потрапляють. Один із маловідомих прикладів - введення в ЄС Регламенту REACH, що вимагає з 2008 року, у кожного підприємства, яке ввозить свою продукцію на територію країн ЄС, провести дорогі дослідження своєї продукції в лабораторіях європейських країн, з метою отримання висновку про відсутність шкоди для жителя країни-члена ЄС і навколишнього середовища. Витрати наших підприємств на обов`язкові дослідження своєї продукції перевищили 2 млн. дол. Чудовий і законний механізм захисту. От тільки наша країна змогла, та й то за рахунок підприємств, просто перекласти даний Регламент, а впровадити або ратифікувати не змогли. Все на благо імпортерів. На жаль...

- Дякую за розмову.

Всеволод Осипов

УНІАН в Google News