Продаж "Запоріжсталі": українську металургію залили в форму "Метінвесту"

З купівлею «Запоріжсталі» холдинг «Метінвест» ще на крок наблизився до відтворення під своїм дахом цілісного гірничо-металургійного комплексу часів УРСР. І це повністю узгоджується із загальносвітовими інтеграційними процесами на металургійному ринку. От тільки роки «одиночного плавання» для багатьох українських підприємств можуть виявитися непоправною втратою...

Епопею з продажем «Запоріжсталі» можна вважати завершеною - у переможці вийшов найбільший гірничо-металургійний холдинг Україні «Метінвест». 30 липня холдинг офіційно заявив про завершення консолідації більше 50% акцій меткомбінату.

Цій події передували майже три роки переговорів, позовів, судів і навіть політичних інтриг. Галузеві експерти сходяться на думці, що для комбінату в цій новині у перспективі більше позитиву, ніж для самого «Метінвесту», який разом з додатковими виробничими потужностями отримав і додаткове фінансове навантаження, пов'язане з необхідністю їхньої модернізації. Але якщо абстрагуватися від виробничо-економічних аспектів купівлі «Запоріжсталі», то на прикладі цього комбінату можна побачити - до яких сумних результатів призвела хаотична приватизація українського гірничо-металургійного комплексу в кінці 1990-х - початку 2000-х. За прорахунки (або навпаки - за вміння дуже добре рахувати) тодішнього керівництва країни платити доведеться рядовим металургам. Питання тільки в тому, чи залишився у них час для того щоб розрахуватися по чужих рахунках ...

Між президентом і лондонським судом

Ще на початку осені 2008 року, коли світова економічна криза тільки торкнулася України, експерти в один голос заговорили про те, що господарям ряду металургійних активів доведеться з ними розлучитися. Мова йшла про так звані безсировинні меткомбінати. До таких зараховували корпорацію ІСД (Алчевський і Дніпровський металургійний комбінати), ММК ім.Ілліча, а також "Запоріжсталь". Як відомо, з початком кризи ціни на метал різко впали майже вдвічі, тоді як вартість залізорудної сировини (зрс) знижувалася значно повільніше. В результаті, підприємства корпорації ІСД, ММК ім.Ілліча і «Запоріжсталь» втратили рентабельність і опинилися на межі зупинки. Першим не витримав "ІСД" - в січні 2010 року 50% плюс 2 акції ІСД купила група, неназваних російських інвесторів на чолі з відомим бізнесменом Олександром Катуніним. Участь у фінансуванні угоди брав Зовнішекономбанк Росії (ЗЕБ), що свідчило про схвалення угоди на найвищому рівні, оскільки главою наглядової ради ЗЕБу був тоді сам Володимир Путін (на той момент В.Путін обіймав пост прем'єр-міністра РФ - ред.). Ситуація з власниками ІСД досі до кінця не ясна, проте зрозуміло, що корпорація перейшла під контроль росіян.

В середині 2009 року заговорили про намір продати свої металургійні активи і співвласники основного акціонера "Запоріжсталі", компанії Midland Group, - Едуард Шифрін і Алекс Шнайдер. Другий за величиною пакет акцій комбінату належав співвласникам "Індустріалбанку" Ігорю Дворецькому і Віталію Сацькому, що був також і гендиректором "Запоріжсталі".

Потенційними покупцями "Запоріжсталі" аналітики називали корейську POSCO, найбільшу металургійну компанію світу ArcelorMittal, кілька російських компаній і, звичайно ж, найбільший український металургійний холдинг «Метінвест». 12 травня 2010 на прес-конференції в Запоріжжі тодішній голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров підтвердив інформацію, яка раніше просочилася в ЗМІ, що Група «Метінвест», підконтрольна Рінату Ахметову, придбала 50% акцій «Запоріжсталі». Більш того, Петров повідомив, що представники обласної влади вже налагодили контакт з новими акціонерами.

Після такої заяви високопоставленого чиновника, відповідь "покупця" пролунала як грім серед ясного неба. Протягом буквально кількох годин після заяви Петрова, прес-служба Групи СКМ, в яку входить «Метінвест», розповсюдила заяву про те, що не тільки не є власником «Запоріжсталі», але навіть не знаходиться в стані оформлення угоди з придбання даного підприємства. Подальші події змогли пояснити причини такої категоричної заяви СКМ. Стало відомо, що компанія підписала з власниками Запоріжсталі договір купівлі-продажу акцій комбінату і сплатила 50 млн дол завдатку, при цьому сума операції склала більше 1,2 млрд дол Однак, потім власники Запоріжсталі нібито повернули СКМ завдаток разом зі штрафними санкціями ще в 50 млн дол і продали комбінат якимсь офшорним компаніям за 1,7 млрд дол. І тоді ж з'явилася інформація про те, що нові покупці пов'язані все з тим же ЗЕБом. Це ще раз підтвердило припущення про те, що в Москві прийнято рішення кинути чималі державні кошти на скуповування металургійних активів в Україні. Однак, також ясно, що для цього росіянам було необхідно отримати добро вищого українського керівництва. В іншому випадку переходити дорогу найбільшої української ФПГ, власник якої до того ж йшов під номером 7 у виборчому списку Партії Регіонів на виборах 2007 року, було безглуздо і безперспективно.

Але СКМ не здалася і оскаржила дії власників "Запоріжсталі" в лондонському суді, який заарештував акції комбінату до розгляду справи по суті (хоча офіційно факт оскарження в компанії тоді й не підтверджували). Зате це побіжно підтвердив Президент Україні Віктор Янукович, який в червні 2010 року повідомив, що в лондонському суді ведеться судовий розгляд у відношенні близько 50% акцій "Запоріжсталі". "За рішенням суду цей пакет арештований. Приблизно рік він не продаватиметься", - заявив тоді Президент. Він трохи помилився, з тих пір пройшло майже 2 роки. Метінвест все ж став власником «Запоріжсталі», а от Ріната Ахметова в списках Партії регіонів на нинішніх виборах до ВР немає і це, як було офіційно оголошено, його особисте рішення. Хтось скаже: ну і загнув - де «Запоріжсталь», а де парламентські вибори. Дійсно, дуже далеко і зв'язку між цими подіями, швидше за все, й близько немає, просто якось так збіглося все в часі.

Але хто ж правий в цій історії - Президент, не без благовоління якого для зарубіжного інвестора створювався режим найбільшого сприяння, або найбагатший олігарх України, який і без того володіє ледь не половиною країни? На перший погляд здається, що, звичайно ж, перший. Зрештою, ну скільки можна структурам Ахметова скуповувати все і вся, пора потурбуватися і здоровою конкуренцією на ринках. Все так, але не у випадку з металургією, тут діють зовсім інші закони, про що свідчать гігантські транснаціанальние корпорації, чільні на світових ринках сталі. Саме ці закони руйнували попередники Віктора Федоровича, розпродаючи меткомбінати направо, а гірничо-збагачувальні активи - ліворуч (винятком можна вважати хіба що меткомбінат "Криворіжсталь", який був відразу проданий в комплексі з гірничо-рудним виробництвом).

Інвестпривабливість «Запоріжсталі» бачить тільки ... «Метінвест»

Як вже було сказано вище, 30 липня компанія Metinvest BV (Материнська компанія однойменної міжнародної вертикально інтегрованої гірничо-металургійної групи "Метінвест"), викупила у бізнес-групи "Індустріал" контрольний пакет акцій комбінату «Запоріжсталь». При цьому, в прес-релізі "Метінвесту" уточнювалося, що сам холдинг став власником 49,032% акцій, а ще 1% був придбаний неназваною групою інвесторів. Надалі «Метінвест» планує завершити консолідацію контрольного пакета меткомбінату.

"Метінвест" міняє менеджмент на "Запоріжсталі"

Все логічно і зрозуміло - великий холдинг продовжує нарощувати свій потенціал за рахунок нових активів. З такою логікою згодні й експерти.

Аналітик ІК Concorde Capital Роман Тополюк вважає, що ефект синергії від придбання «Метінвестом» контрольного пакета «Запоріжсталі» безумовно буде, оскільки меткомбінат був і залишається одним з ключових споживачів залізорудної сировини, що виробляється холдингом. «Тепер, коли комбінат працюватиме в рамках холдингу, можна буде чіткіше синхронізувати як поточну виробничу діяльність, так і довгострокові програми розвитку« Запоріжсталі »і гірничорудних підприємств», - зазначив він.

Однак не варто забувати і про те, що 2011 рік «Запоріжсталь» закінчила зі збитками більш ніж в 124 млн грн. Та й сам «Метінвест», хоча й працює в "плюс", але основний прибуток за 2011 рік він отримав аж ніяк не за рахунок реалізації металопрокату, а від продажу залізорудної сировини. І причина цього не тільки в тому, що світові ринки металопрокату так до кінця і не відновилися після кризи, а й у тому, що 2 роки тому до складу «Метінвесту» увійшов ММК ім.Ілліча. Це один з найбільших українських меткомбінатів з не менш великими проблемами, які довелося вирішувати його новому власнику.

Але Роман Тополюк вважає, що для того, щоб оцінити ефективність покупки «Запоріжсталі» недостатньо дивитися на поточний фінансовий результат підприємства. «Той факт, що «Запоріжсталь» закінчила 2011 рік зі збитком ще не означає, що підприємство є безперспективним. Перерозподіл рентабельності на користь добувних компаній за рахунок металургійних зараз характерний для всього світового ринку. Така диспропорція повинна вирівнятися протягом наступних двох-трьох років, коли нові потужності з видобутку руди, які наразі вводяться, будуть випереджати приріст виробництва сталі. Як результат, рентабельність металургійних підприємств повинна відновитися. При цьому, «Запоріжсталь» виробляє продукцію з високою доданою вартістю, як для української галузі, це стосується гарячекатаного і холоднокатаного прокату », - сказав інвестаналітик.

Залишається сподіватися на те, що світовий ринок стали дійсно почне оживати вже в наступному році.

Відновлення розірваних зв'язків - все разом в «Метінвесті»

Утім, одна справа - сучасні методи оцінки інвестпривабливості, а зовсім інше - погляд на покупку «Запоріжсталі» очима ветерана вітчизняного ГМК. Але, як не дивно, вони багато в чому збігаються. Екс-міністр промислової політики України, інженер-металург за фахом, Валерій Мазур вважає, що покупка «Запоріжсталі» «Метінвестом», вигідна в першу чергу самому меткомбінату. «Метінвест» сьогодні - єдиний в Україні металургійний холдинг, який, як мінімум, декларує наміри інвестувати в модернізацію виробничих потужностей підприємств, що входять до його складу », - зазначає В.Мазур.

Разом з тим він констатував, що для «Запоріжсталі» «поїзд уже пішов». «Вже сьогодні собівартість продукції, виробленої на цьому підприємстві, найчастіше вище, ніж ціна, за якою аналогічний металопрокат пропонують на ринку китайські підприємства. Розмови про реконструкцію «Запоріжсталі» ведуться вже понад 30 років. В результаті автомобільний лист, який нібито в стані випускати «Запоріжсталь», - це залізо для парканів, а не для автомобілів. На жаль, в останні роки «Запоріжсталь» втратила конкурентоспроможність і не в змозі запропонувати ринку по-справжньому якісну сталь. В результаті вона втрачає ринки. Сьогодні «Запоріжсталь» працює всього відсотків на 60 від тих обсягів, які комбінат виробляв за часів СРСР. Зараз це близько 3,5 мільйонів тонн сталі на рік, а колись комбінат поізводітся навіть трохи більше 5 мільйонів тонн сталі на рік », - зазначив експерт.

На думку Мазура, технологічно «Запоріжсталь» відстала від своїх зарубіжних конкурентів на десятиліття, і надолужити це відставання практично неможливо. «Але все-таки« Метінвест »буде намагатися щось зробити в цьому напрямку, хоча глибока модернізація і зажадає не менше 1,5 мільярдів доларів і мінімум 5-6 років. Тому я думаю, що «Метінвест» навряд чи вплутається на «Запоріжсталі» в такі грандіозні проекти з модернізації, як це зробив ІСД на Алчевському меткомбінаті. Такі проекти сьогодні просто неможливо окупити ", - прогнозує В.Мазур.

Екс-міністр також розкритикував колишніх власників «Запоріжсталі», які на його думку експлуатували комбінат як "старого, але ще міцного коня", абсолютно не турбуючись про те, що рано чи пізно він впаде і більше не встане. «Зате вони вкладали у футбольний клуб «Маккабі» або купували команду«Формули-1». Це ні в які рамки не лізе », - нагадав екс-міністр (у 2007 році Едуард Шифрін і Алекс Шнайдер, співвласники компанії Midland Group, купили контрольний пакет одного з провідних ізраїльський футбольних клубів -" Маккабі "- авт.).

Однак незважаючи на все сказане, Валерій Мазур вважає неминучим подальше скорочення обсягів виплавки сталі в Україну. «В цілому українська металургія продовжить скорочувати обсяги виробництва і вийде приблизно на 26 мільйонів тонн сталі на рік. Приміром, мартенівські цехи, на тій же «Запоріжсталі» давно застаріли і їх пора закривати», - сказав експерт і додав: «Метінвест» постарається прибрати на «Запоріжсталі»все зайве, щоб комбінат вийшов у плюс за собівартістю виробництва».

Цікаво, що екс-міністр є прихильником подальшого укрупнення провідного металургійного холдингу України і навіть висловлює припущення про подальші потенційно цікаві придбання. «Метінвесту» було б непогано взяти під свій контроль ще й «Дніпроспецсталь». Колись «Запоріжсталь» і «Дніпроспецсталь» працювали в парі - наприклад, нержавійку виробляла «Днерпоспецсталь», а прокачувала її «Запоріжсталь». Чим більше підприємств української металургії знаходиться під дахом однієї компанії, тим більше шансів відновити втрачені між ними коопераційні зв'язки», - сказав експерт.

Ось такі справи. Виходить, що врятувати металургійну промисловість України від подальшого "всихання" зможе тільки поглиблення інтеграційних процесів в галузі. Ось тільки заглиблюватися вже особливо нікуди, та й часу на модернізацію давно не залишилося.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News