Банкіри «захищаються» від держохорони й НБУ, а не від грабіжників

НБУ вимагає від банків підвищення безпеки. ГПУ при цьому загрожує банкірам кримінальними справами «за халатність». Останні ж стоять на своєму: охорона наших грошей - наша проблема...

Четвертий місяць поспіль банківське співтовариство у напруженому очікуванні – на що ж зважиться Нацбанк, щоби змусити фінустанови до підвищення власної безпеки. Сплеск в минулому році кількості пограбувань банків привів до того, що влітку 2009 року спочатку НБУ зажадав від банків підсилити охорону, а 17 листопада того ж року генеральний прокурор Олександр Медведько поставив вимогу до 1 грудня 2009 року перевірити наявність в банківських установах систем охорони і порушити кримінальні справи у разі їх відсутності проти керівників банків за службову халатність. Звісно, Національний банк не може стояти осторонь, коли Генпрокуратура береться за його підопічних. Тим часом, замість того, аби вступатися за банкірів, регулятор зажадав від них прискорити виконання власної постанови (№ 398 від 10 липня 2009 року щодо підвищення ступеня захищеності приміщень банків). Днями НБУ направив банкам розпорядження до 1 березня представити щоквартальні графіки з дооснащення розрахунково-касових вузлів захисним устаткуванням. За оцінкою Українського кредитно-банківського союзу, для виконання поставлених завдань знадобиться близько 2 млрд. дол. Рефлексуючи, фінансисти кинулися шукати ознаки лобіювання інтересів Державної служби охорони і виробників цього самого устаткування і, звичайно, скаржитися на величезні збитки в кризу. При цьому менше всього уваги приділяється першопричині історії – грабіжникам, які для банкірів виявилися меншим злом, аніж ДСО та НБУ.

НБУ подивував послідовністю

Виходячи з реакції банкірів, вони аж ніяк не чекали від свого регулятора таких жорстких дій. Причина їх нервової поведінки криється в далекому 2001 року, коли НБУ видав  постанову №413, якою вводилися стандартні вимоги до банківських сховищ і охоронних систем. На приведення у відповідність регулятор дав банкам 10 років. Термін виконання закінчується 1 січня 2011 року, таким чином, говорити про форс-мажор, який нібито НБУ створює для банкірів своєю торішньою постановою, не доводиться. Експерти в області охорони банків розглядають постанову №398 лише як доповнення до 413-ї. «Посилення політики НБУ щодо комбанків немає. Є тільки послідовність у веденні політики, чого вони не чекали. Багато хто вважав, що вимоги через 10 років забудуть. А в НБУ не тільки не забули, але й стали вводити нові норми (наприклад, до касових вузлів). Суть змін – усі засоби захисту і безпечного зберігання мають відповідати певним нормам. Іншими словами, потрібно мати сертифікат, виданий третьою, незалежною від виробника і покупця, стороною, що підтверджує відповідність виробу певному класу стандарту. Це не посилення, а впорядкування системи і створення єдиних правил для всіх», - відзначив  директор Центру сертифікації банківського устаткування, споруд безпеки, засобів захисту і систем якості Андрій Саблін у коментарі журналу «Банкиръ».

Хоча постанова НБУ № 398 видана під грифом ДСК (для службового користування) і її зміст, зі зрозумілих причин, розголошуванню не підлягає, але основні її пункти неважко передбачити. У першу чергу, йдеться про оснащення розрахунково-касових вузлів куленепробивним склом. Теоретично, у поєднанні з так званою "тривожною кнопкою" це дасть можливість банківським службовцям, у разі спроби пограбування, дочекатися приїзду міліції у відносній безпеці, оскільки грабіжник просто не зможе "пробитися" через броньований захист. Важко не погодитися, що куленепробивне скло – необхідний мінімум захисту, яким має бути оснащений касова зала будь-якої фінустанови. В Україні ж ми часто-густо стикаємося з відсутністю такого скла, особливо в невеликих відділеннях як державних, так і комерційних банків. Крім того, від банкірів вимагають обладнати касові зали камерами відеоспостереження, які допоможуть правоохоронним органам у пошуку злочинців. І тут варто згадати про наміри ГПУ у разі невиконання вимог порушувати кримінальні справи проти банкірів за службову халатність. Саме це найбільше зачіпає фінансистів, які переконані, що безпека банків – їх особиста справа, і рекомендацій вони не потребують.

Зустрічний «позов» до Генпрокуратури, держохорони й МВС

Банкіри не на жарт «спантеличені» обіцяними жорсткими заходами. Як відзначив в бесіді з УНІАН голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук, криміногенна ситуація сьогодні не демонструє погіршення, а установка систем охорони диктується економічними міркуваннями. «Банки – недержавна власність. Їх керівники вимагають від менеджменту передбачити будь-які можливості крадіжок. Проте вводити кримінальну відповідальність за халатність – занадто. Я за здоровий розгляд питання.

Будь-який підрозділ – відділення банку, філіал, навіть банкомат – мають мати систему охорони, філіал, наприклад, має ще мати й фізичну охорону. Технічний захист повинен бути поєднаний з фізичним. Це стосується й інкасаторів. Але боротися необхідно не з халатністю, а зі злочинністю. Я не проти захисту. Але для цього не треба встановлювати наддороге устаткування замість того, яке вже діє. Я за раціональний підхід”, - підкреслив Д.Гриджук.

Голова правління банку «Форум» Ярослав Колесник переконаний, що напади на комерційні банки – головний біль самих банкірів, і давати їм рекомендації, яке бронескло вони повинні поставити, у кого його купити і за скільки – неправильно. «Тут потрібно ставити акцент на тому, що у нас є інструментарій, і ми самі захистимо свої відділення. Скло ми сьогодні купуємо проти АКМ, проти гранатометів ще не купуємо, завтра буде інше скло, інші умови і т.д. Ці регулятивні процеси, на жаль, не на користь розвитку банківської системи в цілому. Є 421-а постанова НБУ, яка нам забороняє будь-які інвестиції цьогоріч, а, з іншого боку, нам кажуть – поставте інший захист”, - відзначив Я.Колесник.

У заяві Асоціації українських банків наголошується, що фінустанови охороняли б довірені їм цінності краще, якби влада прислухалася до пропозицій про впровадження необхідних удосконалень у цій сфері. “Згідно з Кримінальним кодексом України, до відповідальності за крадіжки і грабунок мають притягатися особи, які скоїли ці злочини, а не керівники установ, на які були здійснені такі напади. Зміцнення правопорядку в державі є основним завданням прокуратури і правоохоронних органів, основними ж завданнями комерційних банків є залучення і розміщення коштів, відкриття і ведення банківських рахунків і т.д.», - вважають в АУБ. У Асоціації переконані, що в заяві генпрокурора спостерігається підміна понять, коли замість пошуку винних правоохоронці шукають людей, халатність яких могла б привести до скоєння злочину іншими особами.

Однією з серйозніших претензій АУБ до держави є монополія ДСО на використання в охоронній діяльності вогнепальної зброї. «Неодноразово банкіри порушували питання про дозвіл на використання вогнепальної зброї охоронними підрозділами банків. Злочинці, як відомо, завжди мають доступ до вогнепальної зброї. Разом з тим, саме позиція уряду і Міністерства внутрішніх справ перешкоджають позитивному вирішенню даного питання. Причиною тому є тісне об`єднання бізнесу і влади в особі Державної служби охорони при МВС, єдиної структури України, яка має право надавати послуги охорони з вогнепальною зброєю», - підкреслюють в АУБ.

Ще далі в критиці держохорони пішов Український кредитово-банківський союз. У своїй заяві для ЗМІ УКБС натякає на недбале ставлення ДСО до виконання своїх обов`язків. «Свідченням такого припущення є низький відсоток розкриття резонансних нападів на відділення банків і спроби переконати суспільство, що у всіх цих випадках мало місце неналежне ставлення самих фінансових установ до власної безпеки», - сказано в заяві Союзу.

При цьому в УКБС відверто назвали фінансову складову проблеми. «У 2009 році сукупний чистий збиток банків сягнув понад 32 мільярдів гривень. У таких умовах вимагати від фінансових установ ще 2 мільярди на переобладнання касових вузлів неприпустимо. Особливо, коли йдеться про порівняння з 2-мільйонними втратами у результаті розбійних нападів на банки”, - заявила генеральний директор УКБС Галина Оліфер.

Але крім критики, у КБС є й конкретні пропозиції. Союз просить НБУ дозволити банкам приступити до виконання вимог 398-ої постанови з 1 січня 2012 року, а кінцевий термін перенести на 1 грудня 2013 року.

Банки "проти", а їх власна охорона - "за"

З наведених коментарів можна виокремити дві основні претензії банкірів до держави. Перша – не треба нас учити, як охороняти наші гроші. Друга – дозвольте озброюватися і не тисніть монополією ДСО.

Основний мотив як в першому, так і в другому випадку – економія грошей. Зіставленням реальних втрат банків від пограбувань в 2009 році з вартістю захисного устаткування і охорони банкіри займаються далеко не вперше. Дійсно, дане порівняння здається цілком вагомим аргументом на користь фінансистів. Так, грабують наші банки, прямо скажемо, на дріб’язкові суми – за весь рік ледве-ледве до 2-х млн. грн. “дотягли”. Адже напади в основному здійснюються на дрібні філіали, на крупний офіс мало хто ризикне спокуситися – там і охорона озброєна, і системи захисту серйозні. Утім, є у всьому цьому одне серйозне "але". З метою економії банкіри занадто мало уваги приділяють питанню безпеки своїх же службовців, та й, з рештою, й клієнтів банків, тобто, нас з вами.

Серед топ-менеджменту банків превалює думка, що підвищення ступеня захисту банківських відділень і озброєна охорона тільки провокують злочинців на жорсткі і агресивні дії. При цьому вони переконані, що, примушуючи їх купувати куленепробивне скло і встановлювати відеокамери, Генпрокуратура і МВС просто намагаються полегшити собі життя. Мовляв, не уміють ловити злочинців і тому змушують банки перетворювати свої відділення на броньовані фортеці, а це неестетично і справляє гнітюче враження на клієнтів. Від відеокамер, на думку банківських службовців, користі жодної, тому що злочинці завжди користуються масками. При цьому звучать натяки, що тут взагалі пахне корупцією, оскільки відеокамери банкам продають фірми, близькі до керівництва міліціянтів. До того ж, озвучуються заяви про те, що сертифікацію захисного устаткування пройдуть тільки “потрібні” (кому, правда, не уточнюється) фірми. Знаючи методи роботи наших держчиновників, легко повірити, що все це цілком можливо. Проте, як відзначив начальник служби безпеки одного з найбільших українських банків, який побажав залишитися неназваним, якщо десь і є ознаки корупції і лобіювання чиїхось бізнес-інтересів, то тільки не в питаннях закупівлі захисного устаткування.

Таку ж думку висловив ще один фахівець з охорони банків, відзначивши, що всі закупівлі відбуваються на тендерній основі і цілком прозоро. На жаль, обидва експерти послалися на відсутність у них повноважень давати коментарі для ЗМІ, вони готові були розмовляти тільки на умовах анонімності. Проте від цього їх думка не стала менш цінною. Варто підкреслити, що ці люди, які мають безпосереднє відношення до організації охорони банків, повністю підтримують вимоги НБУ. І відеокамери вони не вважають даремною деталлю інтер`єру, а одним із стримуючих чинників для грабіжника. Єдине, в чому вони готові підтримати банкірів, так це в питанні продовження термінів виконання розпоряджень регулятора. Ну і, звичайно, вони не проти появи в Україні закону, що дозволяє використання вогнепальної зброї приватними охоронними підприємствами. До речі, тут з банками згоден і НБУ, який виступив категорично проти включення фінустанов в перелік об`єктів, які підлягають обов`язковій охороні підрозділами ДСО. Але вирішити питання може тільки Верховна Рада. Тут важливо зрозуміти, наскільки виправдана критика держохорони.

Під охороною ДСО

Що ж до криміналу, то, за даними Національного банку, в грудні 2009 року були зареєстровані 21 тис. 952 банківські установи (194 банки, 1 тис. 236 філіалів і 20 тис. 519 відділень). Виходячи зі скарг банкірів, можна подумати, що ДСО “відітнула” не менше 70% ринку охоронних послуг в банківській сфері, розсадивши своїх співробітників, де тільки можна. Насправді ж ДСО охороняє лише 4%, або трохи більше 800 об`єктів з майже 22 тисяч. 30% банківських установ України (близько 6,5 тис.) охороняються ДСО за допомогою технічних засобів. Решта (приблизно 17,5 тис.) знаходяться під опікою відомчої служби охорони, недержавних охоронних підприємств, або ж не охороняються взагалі.

Як повідомили в Державній службі охорони, за 2009 рік на об`єкти банківської системи, які охороняються співробітниками ДСО (мова про фізичну присутність співробітника на об`єкті) не здійснено жодного нападу. За цей же період здійснено 1 озброєний напад на працівників Служби інкасації ДСО під час виконання ними договірних обов`язків. Згаданий напад відбито, грошові цінності не викрадені.

При цьому впродовж 2009 року на банки було здійснено 89 нападів, що рівно в два рази більше, ніж в 2008 і 2007 роках (2007 – 44, 2008 – 46). За 2009 рік на банківські об`єкти, які охороняються підрозділами ДСО за допомогою технічних засобів (тривожні кнопки), було зафіксовано 38 нападів, що складає 42% загальної кількості нападів. «Названі протиправні посягання носять нетривалий характер і, згідно зі статистикою, тривають від 30 секунд до 1,5 хвилини. У більшості випадків співробітники банківської установи натискають кнопку виклику міліції після того, як злочинці залишають приміщення банку», - відзначили в прес-службі Держохорони, при цьому додавши: «Облаштування робочих місць співробітників банків захисними конструкціями, які здатні захистити їх від застосування вогнепальної зброї, дає можливість банківським працівникам без загрози для життя натискати кнопку виклику міліції. Проведена з даного питання робота вже дала позитивні результати».

Зокрема, за інформацією ДСО, у Голосіївському районі Києва було здійснено розбійний напад на пункт обміну валют. «Невідомий громадянин, на обличчі якого була захисна маска, підійшов до пункту обміну валют і наказав касирові лягти на підлогу, погрожуючи, що стрілятиме. Нападник зробив з обріза мисливської рушниці постріл у вікно каси (скло касового приміщення (СП2) дало тріщину, але не розбилося), після чого він вимушений був сховатися, припинивши спроби оволодіти грошима. Співробітниця пункту обміну валют не постраждала»,  - розповіли в Держохороні.

Ще один подібний випадок стався в Дніпровському районі Києва в розпал свинно-грипозного масочного психозу. У відділення банку зайшов невідомий громадянин, на обличчі якого була марлева медична пов`язка, в руках він тримав поліетиленовий пакет. «Підійшовши до каси і заглянувши у віконце (касира на робочому місці не було), невідомий дістав з пакету сокиру і ударив кілька разів по склу касового приміщення (скло (СП2) дало тріщину, але не розбилося). Не досягвши бажаного результату, зловмисник залишив приміщення банку і зник у невідомому напрямку», - повідомили в ДСО.

Як кажуть, висновок напрошується... Ніхто не сперечається, міліція має ловити злочинців, а банкіри – видавати кредити. Справді, масована атака на фінансистів з боку Генпрокуратури і Міністерства внутрішніх справ виглядає як спроба перекласти на них функції з профілактики злочинності. Але наведені прес-службою ДСО приклади яскраво свідчать про те, що забезпечити своїх співробітників банки цілком у змозі. Хоча це і влетить їм у копієчку.

P. S.У своєму листі банкам НБУ повідомляє про те, що з початку нинішнього року в Україні було здійснено 8 злочинних нападів на банківські установи. З одного боку, це свідчить про те, що динаміка кількості нападів на банки повертається на рівень 2008 року, коли в місяць здійснювалося 4-5 спроб пограбувань, а не 7, як в 2009-му. Проте, дати банкам відтермінування щодо виконання вимог регулятора означає знову пустити все на самоплив. Якщо банкіри за 10 років не спромоглися «відгукнутися», то і тепер вони тягнутимуть до останнього, скільки часу не давай. Це означає, що ще декілька років більшість рядових банківських службовців зможуть у разі екстремальної ситуації розраховувати виключно на гуманізм злочинців. Керівництву банків, яке їздить на автомобілях ціною в мільйон гривень, легко міркувати про мізерні втрати від пограбувань в грошовому виразі. У них в голові, мабуть, просто не укладається, що людину можуть покалічити або навіть позбавити життя й за 1/10 цієї суми. На жаль, логіка злочинців зовсім інша. Пригадайте пограбування харківського відділення «Ощадбанка» в квітні 2009 року. Тоді від куль бандитів загинули три інкасатори, а викрадено було всього лише 300 тисяч гривень...

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News