Резерви для армії: якщо стріляти нікому, то й патрони не потрібні...

ЗСУ добиває хронічний брак фінансів, ВВТ і пального. А найголовніше - у 2011 році термін контрактів закінчується у понад 11 тисяч офіцерів. Якщо ситуація в армії не зміниться, то її у нас не буде...

Під час свого першого брифінгу для ЗМІ новий міністр оборони Михайло Ежель постарався коротко позначити основні проблеми, які стоять перед Збройними Силами України. Звичайно, в першу чергу, йшлося про хронічне недофінансування ЗСУ, не зважаючи на яке військові мають удосконалювати свою бойову виучку. На думку нового міністра, перемога в бою залежить не від суперсучасної зброї, а від майстерності солдатів і офіцерів у використанні тих озброєнь і техніки, які має в своєму розпорядженні армія. Призвавши армію до жорсткої економії у всьому, М.Ежель, правда, пообіцяв поліпшити умови життя самих військовослужбовців.

У принципі, нічого нового, щось подібне говорили після свого приходу на пост глави Міноборони і попередники Михайла Броніславовіча. Але були в його виступі несподівані пасажі. Так, М.Ежель повідомив, що одержав від Президента доручення повернутися до військової структури держави – згадати про те, що таке мобілізаційний запас і резервісти. Хоча міністр і не став розвивати цю тему, проте найближчим часом саме це питання може затьмарити за своєю значущістю решту всіх проблем української армії. Річ у тому, що в 2011 році ЗСУ чекає масовий відтік офіцерів, і армія буде просто змушена оголосити мобілізацію на службу кадрових військових з резерву.

Усім надіти комбінезони і провертати уручну....

На брифінгу М.Ежель нагадав, що ще в 1996 році в Україні була прийнята програма розвитку Збройних Сил на наступні 15 років, термін виконання якої закінчується в 2011-му році. Також була прийнята і програма розвитку озброєнь і військової техніки (ОВТ). Оскільки міністр констатував повний провал обидвох, то немає сенсу зупинятися на їх складових. Разом з тим, глава оборонного відомства з помірним оптимізмом дивиться на перспективи фінансування ЗСУ в 2010 році. За його словами, Міноборони розраховує на  бюджет в 13 млрд. грн. «Хоча Міноборони і Збройні сили потребують фінансування на рівні, як мінімум, 19 млрд. грн. в 2010 році, але 13 млрд. грн. - це той рівень фінансування армії, який може дозволити собі держава», - заявив міністр. Він також відзначив, що в поточному році Міноборони розрахується з підприємствами оборонно-промислового комплексу за розробку озброєнь і військової техніки, а це - близько 700 млн. грн. Кошти  будуть передбачені в оборонному бюджеті-2010.

При цьому міністр підкреслив, що цьогоріч Міноборони планує профінансувати ряд пріоритетних розробок озброєнь і військової техніки, необхідних для переозброєння ЗСУ. “Ми не хочемо сьогодні гнатися за чимось новим. Не від суперсучасної зброї залежить перемога в бою, а від того, наскільки майстрово військовослужбовці володіють наявною зброєю. Наше озброєння дозволяє сьогодні забезпечити гідний рівень боєздатності. Головне сьогодні – це вчитися. У війська пущена директива щодо жорсткого розпорядку дня – ми не повинні бачити військовослужбовців на вулицях, всі повинно працювати на своєму посту з 8 до 18. Нам говорять, що не вистачає палива, немає електроенергії, але іноді можна обійтися і без цього. Є таке поняття як прокручування озброєнь уручну і це слід робити щодня”, - сказав міністр. Мабуть, він мав на увазі прокручування уручну колінчастого валу двигунів військової техніки, що знаходиться на тривалому зберіганні....

М.Ежель переконаний, що комбінезон має стати на найближчі 5 років повсякденною формою одягу українських військовослужбовців. «Комбінезон не тільки для того, щоб працювати, комбінезон - стан душі. Коли командир йде по частині, він повинен знати, що у нього під кожним каналізаційним люком знаходиться, що у нього в щитовій, скільки він повинен одержати води і електроенергії. Командир повинен знати, як забезпечити максимальний режим економії. Інакше бути не може – ми в такій ситуації», - відзначив міністр.

Кажучи про підтримку рівня боєготовності української армії, М.Ежель нарікає на те, що останніми роками практично не було масштабних навчань, в яких можна було би відпрацьовувати злагоджені дії крупних підрозділів. “В основному навчання проводилися на рівні індивідуальної підготовки, як максимум, на рівні взводів. У цьому плані ми маємо намір багато працювати”, - сказав він.

Зі слів М.Ежеля стає ясно, що новий міністр вельми скептично ставиться до переходу на контрактну армію в короткостроковій перспективі. «Колись я питав у командувача Військово-морськими силами США, скільки знадобилося часу для переходу на контрактну армію. 10 років Сполучені Штати переходили на контрактну армію і це при тому фінансуванні, яке вони мали в своєму розпорядженні. Починаючи з 2011 року, ми поступово переходитимемо на контрактну армію, а поки залишається змішаний принцип комплектування. Якщо за п`ять років ми справимося з переходом, означає справимося, але потрібно пам`ятати, що не тільки контрактник дає зобов`язання перед державою, але і держава повинна виконувати зобов`язання перед ним», - підкреслив М.Ежель.

При цьому він нагадав, що на сьогодні місячна зарплата військовослужбовця за контрактом складає близько 1 тис. грн., тоді як на харчування солдата-строковика виділяється 1 тис. 100 грн. «Контрактник не харчується в їдальні особового складу. Тобто, коли солдат йде в їдальню, контрактник дістає свою баночку з кашею. Ви розумієте, що такого бути не повинно, і найближчим часом це ганебне явище буде усунуте. Ті, хто служить державі, мають харчуватися за її рахунок», - вважає М.Ежель.

І ще одне. За словами міністра, 45 тисяч військовослужбовців-контрактників не мають власного житла, при цьому в 2009 році Міноборони одержало тільки 85 квартир.

М.Ежель особливо підкреслив, що армія - не та структура, яка може заробляти гроші для забезпечення власних потреб, а частина державного механізму. За його словами, на сьогодні стоїть питання про підготовку держави в цілому до захисту своєї безпеки. Саме в зв`язку з цим він повідомив про доручення Президента повернутися до військової структури держави і пригадати про мобілізаційний запас і резервістів.

У викладі міністра завдання, що стоять перед армією, виглядають цілком посильними, було б фінансування, ну і, звичайно, найголовніше - щоби ці завдання було, кому реалізовувати.   

В очікуванні масового “увалу”

Отже про резервістів. Як відзначив керівник дослідницьких програм Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Сергій Згурець, в 2011 році у багатьох українських офіцерів закінчується термін п`ятирічних контрактів, які вони підписали ще при Анатоліїю Гриценко. Їх умови такі: ті, хто звільняється достроково втрачають ряд пільг і соціальних гарантій. Природно, мали вважали за краще відбути свій термін до кінця. Але наступного року, якщо, звичайно, нічого не зміниться на краще, вони будуть готові піти без особливих сумнівів. Та і звідки узятися цим сумнівам, якщо зарплата підполковника з 14-ти роками вислуги складає 2,5 тис. грн., а старші лейтенанти за п`ять років можуть вислужити собі аж 1,7 тис. грн. у місяць.

За словами С.Згурця, в 2011 році термін контрактів закінчується більш ніж у 11 тисяч українських офіцерів, половина з яких дістане можливість піти на пенсію. Що ж до інших, то для продовження контракту мають з`явитися вагомі причини. Експерт висловив сумнів щодо істотної зміни ситуації з матеріальними благами до кінця року. За його оцінкою,  для забезпечення української армії в режимі “життя в казармі” в рік буде потрібно близько 7 млрд. грн., на бойову підготовку - ще близько 3 млрд. грн. При цьому, як ми пам`ятаємо, міністр пообіцяв погасити борги перед підприємствами ОПК і своєчасно оплачувати їх поточні роботи. Таким чином, грошей, навіть якщо оборонний бюджет цього року і буде профінансований в повному обсязі, у армії в обріз. Зрозуміло, що для підвищення зарплат офіцерам і контрактникам фактично нічого не залишається.

У висловах міністра оборони щодо резервістів С.Згурець бачить відгомін пропонованих раніше варіантів по задоволенню кадрового голоду в українській армії. За словами експерта, як тимчасовий захід Міноборони може розглядати можливість призову на військову службу офіцерів із запасу строком на 16-18 місяців.

Як відзначає експерт, загострення ситуації з комплектуванням армії офіцерським складом відсуває на задній план навіть таке найважливіше питання, як переозброєння ЗСУ новим виглядом ОВТ. “Якщо у війська і надходитиме нове озброєння, обслуговувати його буде просто нікому, оскільки солдату-строковику сучасний танк або зенітний-ракетний комплекс ніхто не довірить”, - переконаний С.Згурець.

За даними ЦДАКР, на сьогодні у ЗСУ 9 тисяч вакантних офіцерських посад, тоді як загальна кількість офіцерів в 200-тисячній українській армії складає близько 50 тис. Половина вакансій доводиться на посади командирів взводів, рот і батальйонів.

Якщо до цієї кількості в 2011 році додасться ще 3-4 тисячі вакансій, ситуація стане дійсно катастрофічною, оскільки займатися навчанням і бойовою підготовкою рядових солдатів стане просто нікому. І тут новому міністрові оборони можна тільки поспівчувати, спадщина йому дісталася дійсно важка, далі нікуди. При цьому заповнення вакууму в офіцерському складі за рахунок резервістів бачиться навіть суто цивільній людині вельми малореальним варіантом, хоч би з чисто організаційної точки зору. Навряд чи хтось з офіцерів запасу легко погодиться кинути своє цивільне життя і на півтора роки повернутися в ряди Збройних Сил. Навіть не зважаючи заяви, які стали звучати в останній рік, про різко збільшену популярність призову в армію у зв`язку з фінансовою кризою і безробіттям. Утім, така "популярність" має місце бути серед призовників після шкільної лави, які дійсно, не маючи ні спеціальності, ні досвіду роботи, практично нікуди не можуть влаштуватися. Ситуація ж у офіцерів-резервістів, швидше за все, зовсім не така плачевна, вони, як правило, непогано працевлаштовані, навіть на нинішній кризовий момент. Офіцерський призов загрожує перетворитися на такі ж “наздоганялки”, як і заклик на термінову службу.

Залишається одне – знайти аргументи, які переконають офіцерів залишитися в армії. Простіше кажучи, потрібно терміново знаходити кошти для підвищення офіцерських зарплат і активізувати програму будівництва житла для військовослужбовців. Можливо, сьогодні це варто робити навіть в збиток іншим статтям витрат армії, інакше у нас її просто не залишиться. І армії, що так і не встигла стати "контрактною", загрожує перспектива повернення в "суцільний призов"  - від рядового до генерала. Хоч би не докотитися до повної "партизанщини"...

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News