Митний союз: заходьте, потанцюємо під російську "Калинку"...

Митний союз: заходьте, потанцюємо під російську "Калинку"...

На санкт-петербурзькому саміті Путін заявив, що бачить подальше розширення Митного союзу шляхом інтеграції в нього країн ЄврАзЕС. Уся фішка в тому, що союз трьох, який розвалюється на очах, Росія намагається реанімувати новими гравцями...

Російський апетит, особливо на тлі перемог в Україні, розігрався не на жарт. Втрачаючи своє лідерство на газовому і нафтовому ринках Європи, поступаючись багато в чому масштабам економіки Китаю, Росія прагне всіма силами підім`яти під себе пострадянський простір. Яскравим прикладом тому служить її санкт-петербурзький бенефіс, точніше спроба бенефісу. Північна столиця РФ 21 травня приймала відразу три форуми – засідання Найвищого органу Митного союзу (НОМС), Міждержавної ради ЄврАзЕС і Ради глав урядів країн СНД. І хоча в програмі самітів була заявлена маса питань, Митний союз був головним стрижнем під час дискусій. Ідея фікс – об`єднати те, що в принципі не може існувати разом, переслідує північного товариша вже не перший рік. Зрозуміло, Росії це потрібно для чергового самоствердження, як натяк на світовий поділ територій. Так і не розродившись на ділі союзом трьох – РФ, Казахстану і Білорусі – Росія зважилася на ще більш амбітний план. Розширити дітище, що не з`явилося на світ, за рахунок інтеграції в нього країн ЄврАзЕС. Але цього разу її апетит дещо «вкоротили» брати по союзу. Їм, як виявилось, не всі обіцяні блага від російської сторони до душі. На цьому фоні, може, і наша влада зможе натиснути на гальма. Адже змогли ж вони протистояти окремим «принадним» пропозиціям сусідки.

Союз з синдромом імунодефіциту

Митний союз, в який так солодко запрошує Росія всіх охочих, зокрема країни ЄврАзЕС, обіцявся запрацювати з 1 липня. Але санкт-петербурзькі переговори завершилися нічим. Не вдалося вирішити ключові питання – Митний кодекс, мито на нафту і газ, розмитнення іномарок. Компроміс не знайдено. Поставлені завдання – таки «увімкнути» Митний союз, заразом підключивши до нього нові країни – для російського прем`єра виявилися непідйомними.

*** Митний союз - угода двох або більше держав про відміну митних зборів в торгівлі між ними, форма колективного протекціонізму від третіх країн. Митний союз передбачає також утворення «єдиної митної території». Зазвичай країни – учасниці Митного союзу домовляються про створення міждержавних органів, що координують проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики. Як правило, це полягає в проведенні періодичних нарад міністрів, що керують відповідними відомствами, які в своїй роботі спираються на постійно діючий міждержавний Секретаріат. Фактично, йдеться про форму міждержавної інтеграції, що припускає створення наднаціональних органів. У цьому плані Митний союз є набагато жорсткішою формою інтеграції, аніж, наприклад, Зона вільної торгівлі.

На папері Митний союз існує майже п`ять місяців, але далі справа не йде. Наприклад, Митний кодекс, без якого не може бути загального митного кордону, іншими словами, загального економічного простору, ніяк не влаштовує гравців “в общак”. Головним підбурником спокою виступає Білорусь. Йдеться про нафту. Мінськ вимагає безмитних поставок. Москва, ясна річ, категорично проти. Ще один камінь спотикання – газ. Білорусь виступає проти монополії "Газпрому" при постачаннях російського газу в країну в рамках єдиної митної території. Та і ціну блакитного палива, яка на сьогодні складає 169,22 дол. за тисячу кубометрів, білоруси вважають не братською. До речі, як пишуть російські ЗМІ, Білорусь з цього року в односторонньому порядку встановила собі знижку і платить по 150 дол. за тисячу "кубів". "Газпром" вже направив Білорусі попередження, що припинить поставки, якщо та не розплатиться, борг вже зараз складає 137 млн. дол., а до кінця року перевалить за півмільярда.

Як відомо, нафтові і газові скандали із самого початку супроводжують Митний союз. РФ не раз відключала своїх «братів» від подачі палива, тим самим даючи зрозуміти, хто є хто.

Ще одне життєво важливе питання – мита на імпортні автомобілі. Рятуючи свій автопром, Росія уніфікувала їх під себе. У результаті, постраждав білоруський авторинок – машини подорожчали, попит впав на 31%.

Тим часом, і Казахстану не все до вподоби. Як відзначає директор "Групи оцінки ризиків" політолог Досим Сатпаєв, коментуючи результати переговорів в Санкт-Петербурзі, «офіційно було заявлено, що каменем спотикання стали питання, пов`язані з імпортом автомобілів, авіаційної техніки, товарів, які завозять громадяни для особистого споживання, і митними вивізними зборами. До речі, це саме ті больові точки Казахстану в цьому проекті, про які вже з початку року голосно говорять як представники місцевого бізнесу, так і експерти. І вся проблема в тому, що невирішеність цих питань загрожує нашій республіці новими соціальними проблемами...

Узяти хоч би той факт, що з 2,5 млн. самозайнятих в Казахстані істотна частина зав`язана саме на торгівлі, зокрема товарами з Китаю, Туреччини, Європи або Киргизстана. Зрозуміло, що цей імпорт душить місцевих виробників, але його обмеження здатне привести як до нового зростання безробіття, так і до підвищення інфляції, яку всіма силами намагаються утримати у межах 7–8%. Тому обнадіює те, що і Казахстан, і Білорусь не здають своїх економічних позицій так легко, як це хотіло б Москві. Хоча можна припустити, що для тієї ж Росії поява Митного союзу також грає роль додаткового інструменту в протидії китайської економічної активності в Центральній Азії. Але якщо говорити про Білорусь, то Мінськ явно хотів одержати від союзу цілком реальні економічні дивіденди у вигляді відміни експортного мита на російську нафту... транзит і переробка російської нафти є однією з серйозних статей доходу в бюджеті країни. Свого часу аналогічна ідея лобіювалася Мінськом і в рамках проекту створення Союзної держави Росії і Білорусі... Це говорить про те, що при самому негативному сценарії, без досягнення компромісу з Росією, Мінськ може взагалі відмовитися від своєї участі в Митному союзі»...

Амбіції понад усе...

Але, як виявилось, В.Путіна не дуже засмутив діалог-три, що не відбувся, він вирішив активізувати ідею залучення до нього ще пари-трійки країн - членів ЄврАзЕС. 

"Ось цей локомотив, я вважаю, що це буде ядро нашої організації, яке дозволить і всю організацію ЄврАзЕС підняти до цього рівня поступово. Тим більше що, наскільки я знаю з контактів зі своїми колегами, немає жодного практично члена ЄврАзЕС, який не хотів би приєднатися у перспективі до роботи і Митного союзу. Ми працюватимемо разом з вами і в цьому напрямку".

***Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС) було утворене на основі створеного в 1995 році Митного союзу Білорусі, Казахстану, Киргизстану і Росії. З ініціативою перетворення Митного союзу в нову міжнародну економічну організацію в травні 2000 року виступив у той час Президент Росії Володимир Путін.

10 жовтня 2000 року в Астані (Республіка Казахстан) глави держав (Білорусь, Казахстан, Росія, Таджикистан, Узбекистан) підписали Договір про заснування Євразійського економічного співтовариства. У серпні 2006 на Міждержавній раді ЄврАзЕС було ухвалено принципове рішення про створення Митного союзу у складі лише трьох держав, готових до цього, - Білорусі, Росії і Казахстану. Статус спостерігача при ЄврАзЕС надано Молдові, Україні, Вірменії і Євразійському банку розвитку.

Цікаво виходить. Практично смертельно хворого намагаються реанімувати не шляхом тривалої інтенсивної терапії, а запросивши до нього в палату якомога більше відвідувачів. Щось не дуже хочеться потрапляти в цю загальну палату номер 6. Заспокоюють заяви українського керівництва. Правда, вони часто нагадують сидіння на двох стільцях. Так, Президент України Віктор Янукович, відповідаючи в Страсбурзі на питання депутатів Парламентської Асамблеї Ради Європи в рамках участі в сесії ПАРЕ, заявив, що приєднання України до Митного союзу неможливе, «тому що економічні принципи, закони СОТ цього не дозволяють зробити». При цьому він підкреслив, що створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом є важливим пріоритетом серед національних інтересів держави. «Ми вибрали цей шлях і йдемо цим шляхом», - відзначив В.Янукович.

Особливо переконливо звучить після харківських і київських переговорів. Утім, життя показує, що пріоритети можна і посунути.

Кабмін теж, схоже, побоюється загрузнути в турботі Росії. Прем`єр-міністр України Микола Азаров на саміті в Санкт-Петербурзі заявив, що наша країна стурбована тим, щоб Митний союз негативно не вплинув на двосторонній режим вільної торгівлі між країнами-членами.

Він підкреслив, що в режимах торгівлі між країнами ще діють вилучення, і з кожними країнами вони різні. «Зараз проводяться консультації з підготовки нового консолідованого переліку вилучень з режиму вільної торгівлі, розробка якого має бути завершена до 1 липня. Хотів би сказати, що наша позиція полягає в тому, що перелік таких вилучень повинен бути мінімальним, а в ідеалі взагалі бути відсутнім. І в цьому напрямі ми готові співпрацювати», - сказав М.Азаров.

Дуже хочеться вірити запевненням влади, що наші добросусідські відносини з Росією так і залишаться ДОБРОсусідськими і... Якщо ти не тримаєш на меті злих намірів, то навіщо для задоволення власних надмірних планів підставляти під неприємності товариша. А нашій владі давно пора зрозуміти, що, балансуючи на канаті, і не бачачи кінцевої мети, дуже легко розбитися. Якщо заявляємо про непорушні пріоритети, то до чого грати на нервах такими затіями, як Митний союз і ЄЕП. Може, варто чітко йти перевіреним шляхом європейських держав. І у них зараз проблем хоч греблю гати, але вони вирішуються цивілізованими способами, абсолютно відкрито і прозоро, коли могутній економічно, хай неохоче, але таки допомагає слабшому. Та й розраховувати на безкорисливу допомогу не можна. Вона може обернутися «ведмежою послугою».

Нана Чорна (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter