Як відомо, керівництво країни, за традицією і з посиланням на західну практику, незабаром відзвітує про результати свого 100-денного перебування при владі. Звичайно, нам розкакжуть, скільки вже зроблено для «відродження» України, а також намалюють рожеві перспективи майбутнього. Про багато що з того, що за цей час трапилося, ми можемо і самі розповісти. Не скоро утихнуть пристрасті навколо харківських і київських українсько-російських домовленостей – продовження терміну перебування в Криму ЧФ РФ, інтеграція суднобудівників, авіапромів, нафтогазових секторів. Не варто знімати з рахунків і абсолютно непричетний до зустрічей на високому рівні металургійний переділ власності, від якого країну трясе ніяк не менше, ніж від нездійсненності возз`єднання з ЄС. Причому мова про основні принципи дружніх відносин Росії і України, а кожен з них має десятки тіньових пунктів «співпраці».
Але крім відновлення добросусідських відносин з північним сусідом – апогей 100-денного забігу – влада має відзвітувати й про економічні реалії. І не треба говорити про зростання ВВП, об`сяги виробництва, експорт та імпорт, хочеться почути про життєві проблеми – зарплатні борги, безробіття, застій в основних сферах промисловості і т.д. У вирішенні усіх труднощів даних питань, на відміну від Європи і свіу в цілому, ми йдемо, як мовиться, іншим шляхом. Якщо там урізують, скорочують, знижують, обмежують, то наше ноу-хау далеке від передових світових тенденцій. У нас навпаки підвищують, розширюють, дотують. А щодо статистичних даних, то їх так заплутали верхи за останні роки, що нам, низам, навряд чи варто їм довіряти.
Статистикою по безробітних
Почнемо з безробіття. За даними Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва, в Україні на сьогоднішній день близько 5 млн. громадян є безробітними. Чисельність населення України – майже 46 млн. осіб (45 905 341 осіб), причому від хорошого життя вона скорочується з 1989 року – тоді нас нарахували 52 млн. Якщо врахувати, що працездатне населення складає трохи більше половини загальної чисельності, то легко підрахувати – кожен п`ятий співвітчизник у пошуках, куди б прикласти свої руки.
Але не варто впадат у транс від такої статистики. Наприклад, у березні рівень безробіття в Японії склав 5%, у країнах єврозони - 10%, Німеччині - 7,8%, Італії - 8,8%, Іспанії - 20,05%. А зараз приготуйтеся – офіційний рівень безробіття в Україні в березні знизився на 0,1 п.п. і склав 1,8%. Цікаво, за допомогою яких формул рахують наші бюрократи? Одне тільки виправдовує їх, що в даному випадку йдеться про офіційно зареєстрованих на біржах праці. Але українці і в цьому не чета іноземцям, ми традиційно скидаємо з рахунків державу, не сподіваючись на її допомогу, викручуємося власними силами, влаштовуючись на тимчасові роботи без занесення в трудову, заробляючи у конвертах. До речі, таким чином ми виручаємо роботодавців – ненависних власників заводів, газет, пароплавів.
А зараз трохи про регіони. Почнемо з депресивних. У Закарпатті, за даними обласного центру зайнятості, на одне робоче місце претендують 11 осіб, а в Іршавськом районі області, зокрема, – 366 чоловік, Рахівському районі – 62, у Перечинському і Воловецькому – по 37 чоловік. Що говорити про область, якщо її населення, в основному, складають бабусі, дідусі і внуки тих, хто доглядає за людьми похилого віку, миє підлоги і вікна, прибирає вулиці і будує буинки далеко за кордоном, так і не знайшовши застосування своїм рукам на Батьківщині.
У Тернопільській області до 1 травня на одне робоче місце претендували 8 осіб. Найбільше навантаження в Борщевському районі – 27 чоловік, Зборівському – 22, Козівському – 17, Залещицькому – 15, Бучацькому і Кременецькому районах – по 14.
Що стосується продуктивних регіонів, то, наприклад, у Донецьку на одне робоче місце претендують 5 осіб.
Радує тільки Крим. Тут навантаження на одне робоче місце складає три особи. Причому кількість вакансій до літа збільшилася на 35%, і завдяки курортному сезону вона продовжить зростання.
Перераховувати "досягнення" можна довго, але офіційна статистика не принесе задоволення, скрізь цифри відрізняються на 2-3 одиниці.
Економіст компанії Astrum Investment Management Олексій Блінов вважає, що щомісячні дані про зайнятість від Держкомстату указують на те, що зайнятість росте не стільки в контексті збільшення кількості працівників, скільки завдяки їх поверненню назад на повнішу зайнятість. Тоді як загальна кількість найнятих працівників у квітні 2010 року все ще була меншою на 24,6 тис. осіб (у річному виразі), показник у перерахунку на повну зайнятість виріс на 125,5 тис. осіб.
Керівник інформаційно-аналітичного центру Forex Club Микола Івченко вважає, що Україна зможе вийти на докризовий рівень безробіття до 2011-2012 рр. На його думку, ситуація із зайнятістю в Україні протягом 2010 року має покращитися. Сприяти цьому буде відновлення ВВП на рівні 4%, зростання промисловості на 7,1% і роздрібного товарообігу на 5%, збільшення обороту у сфері транспорту на 6%. Рівень безробіття в поточному році, за методологією Міжнародної організації праці, серед населення у віці 15-70 років знизиться на 0,5% - до 8,3%, тоді як серед улюдей працездатного віку – на 0,6% - до 9%.
Добре платять там, де не ми працюємо
Плавно перейдемо до зарплат. В Україні заборгованість з виплати заробітної плати з початку року збільшилася на 15% і на 1 травня досягла 1,693 млрд. грн.
Найвищий рівень заборгованості (більше 100 млн. грн.) на 1 травня ц.р. зафіксований у трьох областях України і Києві. Зокрема, в Донецькій області заборгованість з зарплатні на 1 травня ц.р. склала 289,1 млн. грн. (з початку року виросла на 8,6%, проте знизилася на 0,9% в порівнянні з 1 квітня ц.р.), в Луганській – 155 млн. грн. (з початку року виросла на 17%, в порівнянні з 1 квітня – скоротилася на 10,2%), в Харківській – 150,4 млн. грн. (з початку року виросла на 25,9%, в порівнянні з 1 квітня – на 6,3%). На четвертому місці за рівнем заборгованості серед регіонів України знаходиться Київ – 145,1 млн. грн. (з початку року зростання на 3,3%, в порівнянні з 1 квітня – скорочення на 4,6%).
У Держкомстаті відзначають, що зростання заборгованості з виплати зарплати з початку року зафіксоване у всіх областях України, окрім Дніпропетровської (на 1 травня ц.р. – 74 млн. грн. проти 86,6 млн. грн. на 1 січня 2010 р.) і Тернопільської обл. (13,2 млн. грн. проти 13,4 млн. грн.).
Тільки у Чернівецькій області заборгованість з виплати зарплати на 1 травня ц.р. не перевищувала 10 млн. грн. – 8,8 млн. грн. (з початку року зростання на 54,4%, у порівнянні з 1 квітня – на 8,6%).
При цьому, за даними Держкомстату, у квітні ц.р. середня заробітна плата по Україні скоротилася на 2 грн., у порівнянні з березнем, і на 1 травня склала 2107 грн., з початку року – збільшилася на 191 грн. Середньомісячна зарплата в Україні в січні-квітні ц.р. складала 2021 грн.
Але не варто засмучуватися з приводу неспроможності цих самих двох тисяч грн. Ясна річ, що вони погоди не зроблять, але і померти не дадуть. Може, нам пора перейняти жорсткий досвід Заходу в плані економії. Правда, при такому бюджеті не зрозуміло, як проявляти чудеса нерозбазарювання...
Утішаєт тільки одне. Уряд цього року обіцяє, як мінімум, в п`ять разів підвищити мінімальні зарплати в бюджетній сфері. Тільки не зрозуміло, за чий рахунок.
А.Блінов вважає, що середня номінальна зарплата в Україні до кінця 2010 р. досягне 2400 грн. На його думку, солідне зростання зарплат за підсумками чотирьох місяців 2010 року було забезпечене, перш за все, галузями промисловості, які швидко відновлюються. Так, середня номінальна зарплата у видобувній промисловості виросла на 19,7% (у річному виразі), в металургії - на 24,2%, а в транспортному машинобудуванні - на 40%. «Це вказує на той факт, що поточне відновлення економіки все більше і більше відбражається на зростанні зарплат, підтримуючи думку про розворот тенденції з безробіттям», - вважає економіст.
І ще одна ініціатива, вона якраз на захист нас з вами – не VIPів. Мінагрополітіки виступає за запровадження в Україні «продуктових» карток для бідних.
Глава МінАП Микола Присяжнюк пояснює це так: «Наше завдання – виростити, забезпечити продовольчу безпеку і дорожче продати. Якщо є населення, яке не відповідає середньому рівню соціального забезпечення, (то його проблеми - УНІАН) має вирішувати Міністерство соціального захисту і Міністерство економіки». На його думку, якщо держава вимагає заборони цін від сільгоспвиробників, то вона має передбачити компенсації. «Або хай нам дають компенсацію, або хай краще вводять соціальні картки. Іншого шляху для аграрія немає».
Прекрасна ідея. По-перше, на майбутніх виборах претенденти на краще життя, причому уготоване нашими руками, ретельніше підбиратимуть продуктові «подарунки» для своїх виборців, а електорат – подумає перш, ніж радіти кілограму гречки і пачці чаю. По-друге, якщо з тимчасовою роботою не пощастило, то можна протягнути на державних харчах, як мовиться, "до понеділка", а там дивися, й влада зміниться...
Оксана Павловська (УНІАН)
