Міністр освіти і науки України Дмитро ТАБАЧНИК пропонує у новому підручнику історії визнати лідерів ОУН-УПА Степана Бандеру і Романа Шухевича колабораціоністами.
Про це йде мова у статті Д. ТАБАЧНИКА "Яким має бути підручник історії", розміщеній на сайті Партії регіонів.
Як зазначає міністр, "у першу чергу підручник має бути історично коректний - трактування вітчизняної і світової історії не може мінятися зі зміною президента або міністра освіти, не може і не повинно залежати від особистих смаків, комплексів і фобій будь-якого посадовця. Тому підручник повинен наповнюватися фактами безперечними (якщо, звичайно, керуватися позиціями цивілізованого європейця, а не представника "маленького, але гордого", загубленого в горах племені)".
Наприклад, вважає Д. ТАБАЧНИК, "у розділі історії Європи середини ХХ століття підручник повинен допомогти учителеві пояснити учням, чим відрізнялася Велика Вітчизняна війна від Другої світової, які коаліції брали участь у війні і які були їх цілі, де проходили лінії фронтів, хто, коли, кому і з якої причини війну оголосив, хто визнаний світом агресором, хто у кого приймав капітуляцію. Напевно, після того, як увесь цей матеріал буде якісно засвоєний учнем у нього не буде жодних проблем з ідентифікацією, що так розбурхують сьогоднішнє суспільство, осіб Сталіна і Бандери з Шухевичем. В обох випадках я абсолютно згоден з колишнім прем'єр-міністром Польщі Лешеком МІЛЛЕРОМ: Сталіну не можна ставити пам'ятник, оскільки він безпосередній винуватець смерті (МІЛЛЕР сказав - вбивця) багатьох ні в чому не винних людей".
При цьому міністр освіти зазначає: "Але так само ми не можемо заперечувати роль Сталіна як Верховного Головнокомандувача армії, котра перемогла, і лідера країни, яка винесла основний тягар війни, у досягненні Великої Перемоги. А Бандера і Шухевич залишаться в історії як націоналісти і організатори масових вбивств, але при цьому вони ще і будуть навіки заплямовані колабораціонізмом. Адже не існувало у 1941-1945 роках іншої української держави, окрім УРСР".
За словами Д. ТАБАЧНИКА "навіть "найправовірніші" українські націоналісти ведуть державну спадкоємність саме від УРСР, оскільки я ще ні від кого не чув пропозиції відмовитися від статусу країни-засновника ООН і наново просити цю організацію про прийом України. Та і маса інших питань виникне, якщо відмовитися від радянської спадщини: політичних, територіальних, правових, майнових, фінансових - під їх тягарем впаде держава і міцніша від України. Таким чином, люди, які воювали проти Радянської України (навіть найгарячіші шанувальники Бандери і Шухевича не скажуть вам, що вони воювали за Радянську Україну) є колабораціоністами".
"Вивчення голих фактів, звичайно, не завжди буває досить для школяра, який ще тільки вчиться самостійно обробляти і системно аналізувати інформацію, але ідеологізацією підручника ми вже захоплювалися як у радянські, так і в помаранчеві часи. Напевно, нехай діти дізнаються про Голодомор, останню війну і попередні війни, про революції і повстання з документів і фактів. Ми ж візьмемо на себе сміливість прокоментувати ці факти таким чином: голод, "організований" зі злим наміром державних мужів, і голод, спровокований їх некомпетентністю, у рівній мірі вимагають відповідальності винних (якщо не юридичної, то історичної). Голод, від якого люди гинуть за соціальною ознакою, не менш страшний, ніж голод, від якого люди гинуть за ознакою етнічною. Мільйон загиблих - не менш страшна цифра, ніж десять мільйонів"., - пише у статті Д.ТАБАЧНИК.
Міністр упевнений, що "подібний гуманітарний, антропоцентричний підхід до історії не лише полегшить пізнання цього предмета нашим дітям та онукам, але і значно поліпшить громадський клімат в Україні".
Окрім того, Д. ТАБАЧНИК упевнений що "в повній відповідності з європейською традицією підручник історії не повинен охоплювати події останніх, як мінімум, десяти років. В іншому випадку це не історія - це політика".