Наливайченко: "Влада проводить політику, на яку не отримувала мандату довіри від народу"

Зараз на "допомогу" владі цілком вірогідно може прийти не просто більшість у Верховній Раді, а сумнівна конституційна більшість. Чи можна зарадити монополізації влади? Інтерв"ю з В.Наливайченком.

Монополізація влади однією силою – реальна загроза для держави з несформованими демократичними традиціями. Не позитив від примарної “узгодженості дій”, “єдності й послідовності у виконанні програм”, на чому наголошують нинішні очільники, а саме потенційна загроза диктатури в політичному, економічному, суспільному житті.

Зараз до мазаних одним миром президента й уряду цілком вірогідно може додатись не просто провладна більшість у Верховній Раді, а конституційна більшість. Саме це – важлива тактична мета “регіоналів”, про яку ще у березні п.р. заявив міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов: "Как бы о нас не говорили, или душками, или тушками не называли, но у этой коалиции есть и конституционная перспектива” (цитата мовою оригіналу).

Результат - на 9 липня  у складі коаліції “Стабільність і реформи” вже 263(!) народних обранця, в тому числі 24 бютівця та 16 нунсівців.

Нонсенс, але факт - провладна конституційна більшість успішно створюється... всупереч Конституції, на базі “тушок”, а не фракцій. Для виборців БЮТ і НУ-НС це означає ще й те, що їх голосами зманіпулювали на свій розсуд окремі депутати. Виборці голосували за “помаранчевих” і “біло-сердечних” як за ідейну альтернативу “регіоналам” у парламенті, а не за те, щоб ті отримали конституційну перевагу в Раді. А в результаті?.. Навряд чи народ надалі  залишатиметься мовчазним, невдоволеним, але бездіяльним спостерігачем. Адже у розумінні виборця і досі депутат, що пішов “стежками Мороза”, перейшов до ідейно протилежного табору – це зрадник, який заслуговує на позбавлення депутатського мандату, а, може, й взагалі позбавлення права надалі висуватись.

Зараз гостро згадується 2007 рік, коли саме перспектива, що коаліція у незаконний спосіб набере 300 голосів, стала приводом для указу президента про розпуск парламенту і проведення позачергових виборів.

На який сценарій очікувати, чи вирішать проблему дочасні вибори, хто і що мусить зробити і чому не робить – щодо цих питань поговоримо з тими, хто намагається позиціонувати себе як “нова сила”.На питання УНІАН відповідає координатор Громадської ініціативи «Оновлення країни», колишній голова СБУ  Валентин Наливайченко.

- Пане Валентине, як Ви розцінюєте вірогідність можливого створення в ВР конституційної більшості за рахунок “тушок” і які, на Вашу думку, наслідки для держави може це мати ?

- Щотижня ми чуємо, що лави коаліції ростуть за рахунок депутатів від НУ-НС та БЮТ, і я думаю, немає гарантії, що влада не назбирає 300 багнетів у парламенті. На сьогодні вже з упевненістю можна констатувати — влада проводить політику, на яку вона не отримувала мандату довіри від народу. Воля народу спотворена і громадяни взагалі усуваються від прийняття рішень у власній державі. Головна стаття Конституції стверджує, що джерелом влади є народ. Тому намагання сформувати «конституційну» більшість  неконституційними методами є антинародними і незаконними. Це загрожує правовим хаосом і становить загрозу безпеці держави і правам та свободам громадян.

На жаль, влада зараз займається задоволенням своїх політичних амбіцій, причому коштом стратегічних інтересів країни. Замість обіцяного об’єднання країни ми отримали цинічне втілення принципу «поділяй і владарюй», а проведення необхідних соціально-економічних реформ увесь час відкладається.

- Чи вважаєте Ви за необхідне провести дочасні парламентські вибори, саме тому, що створення більшості, яке зараз триває в Раді, спотворює вибір пересічних громадян?

- Дочасні вибори за чинним законодавством нічого не вирішать. За закритими списками до парламенту знову потраплять випадкові люди, які знову знехтують волею виборців. Крім того, вимагаючи висування кандидатів лише від партій, влада відверто ігнорує думку тих 40% українців, які, за даними опитувань, не підтримують жодну з політичних сил, представлених у владі.

Україні потрібна така система виборів, яка гарантуватиме громадянам можливість якісного вибору та контролю над депутатами. Важливо, щоб українці мали можливість відкликати депутата з парламенту за ті чи інші проступки. Якщо таку систему буде створено, то  вибори слід провести негайно.

- Які є легітимні засоби розпуску парламенту, чи піти з Ради нинішніх депутатів примусять лише масові протести? Якщо так, то як “Оновлення країни” діятиме в такій  ситуації?

- Влада розуміє, що саме тиск громадян може зірвати її плани щодо встановлення в Україні авторитарного режиму, тому й просуває закони, котрі обмежують право українців на протест та мирні зібрання. Саме тому чиниться шалений тиск на свободу слова. Однак це не повинно зупиняти суспільно активних громадян. Лише активна громадянська позиція українців може змінити ситуацію в державі і зупинити перетворення країни на власність одного з кланів. «Оновлення країни» не тільки підтримує, а й ініціює громадські акції на захист свободи зібрань, свободи слова та проти репресивного Податкового кодексу. Ми і надалі будемо на вістрі подій, адже довіряти захист головних прав громадян ні владним, ні «опозиційним» партіям не варто. І влада, і опозиція у нас не працюють на користь народу. Про народ вони згадують лише тоді, коли опиняються поза владою.

- Чи можуть реально партії, з яких найбільше перебіжчиків (НУ-НС, БЮТ) використати імперативний мандат і на з”їздах позбавити своїх депутатів-“тушок” партійності і викреслити із затверджених виборчих списків? Адже стосовно місцевих Рад таке право застосовувалось. Якщо є дієвий механізм, то чому його не застосовують практично? Чи всім політсилам  вигідна нинішня ситуація?

- Подібну ситуацію ми вже переживали у 2007 році, однак ні БЮТ, ні НУ-НС не зробили з неї жодних висновків. Вони імітують опозиційну діяльність, займаючись безпредметним критиканством, не пропонуючи навіть програми дій українських сил, не кажучи вже про самі дії. Їм вигідна «опозиційність», бо нічим іншим вони займатись не вміють. Тому ні імперативний мандат, ні викреслювання з виборчих списків перебіжчиків їм уже не допоможуть. Однак, у будь-якому випадку гадаю, що лідери НУ-НС і БЮТ повинні попросити у українців вибачення за те, що набрали до списків кон’юнктурщиків, які перейшовши до коаліції, зрадили волю виборців.

Я думаю, в Україні немає жодної реальної партії у європейському розумінні цього слова. Є фан-клуби вождів, бізнес-групи, партії газової труби, партії офшорних капіталів. Партії не виконують свого основного призначення — не відстоюють інтереси громадян у державній політиці. Велика кількість українців просто не довіряє партіям, і тому ми будемо боротися, щоб виборче законодавство було змінено і люди могли обирати конкретних людей до місцевих рад, щоб самі мали набагато більше можливостей обиратися і творити і в своїй державі, і  в своєму місті політику по-новому.

Спілкувалась Тетяна Мазурчук (УНІАН)

УНІАН в Google News