Україна, економіка... ТОП-ПОДІЇ десятиліття

Важливі, суперечливі, цікаві події економічного життя країни в 2000-2010 роках – за версією УНІАН-Економіка. Багато що саме у це десятиліття Україна пережила вперше. Давайте згадувати разом...

Перше десятиліття ХХI сторіччя і третього тисячоліття сповна наповнене позитивними і негативними подіями. Україна не залишилася осторонь світових глобальних процесів. Вона то піднімалася в економічному плані, міцніла і виступала в ролі світового лідера, то падала на дно під тиском кризи.  Економічна редакція УНІАН спробувала виділити найбільш важливі події десятиліття, щоб  нагадати про них своїм читачам. Виявилось, ми всі стали сучасниками цікавих, спірних, революційних подій – і позитивних, і негативних, і таких, значення яких оцінять тільки через роки.  Звичайно, це не рейтинг і, напевно, достатньо суб`єктивна "збірна солянка", напевно, багато що не спливло вчасно в пам`яті журналістів (деякі з них на зорі десятиліття тільки починали вчитися на журфаці). Звичайно, далеко не все увійшло до переліку з об`єктивних причин - не можна обійняти неосяжне. АЛЕ... Саме у це десятиліття почала активно будуватися (саме - будуватися і розвиватися) незалежна держава Україна. Під його кінець Україна  ледве видирається з виру світової економічної кризи. Але ж було й інше - був "бейбі-бум" і небувалий сплеск купівельної спроможності українців, які отримали можливість купити і квартири, і машини, був сплеск житлового і комерційного будівництва, було Євробачення, і перемога заявки на Євро-2012. Спробуємо пригадати - як це було...

Говорячи про українську економіку 2000-2010 рр., не можна хоч би стисло не пригадати деякі, безумовно, яскраві події суспільно-політичного життя, які так або інакше вплинули на життя економічне. З них і почнемо:

* Відміна смертної кари. Листопад 2002 року - Верховна Рада України ратифікувала протокол №13 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, щодо відміни смертної кари за будь-яких обставин. З 1 вересня 2001 року набрав чинності новий Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою 5 квітня того ж року. У Кодексі страту замінили на довічне ув’язнення.

* Помаранчева революція . Листопад-грудень 2004 року - проти фальсифікації виборів Президента України на користь тодішнього прем`єр-міністра Віктора Януковича на площі країни вишли мільйони українців. Наступного ж дня після другого туру протестувати на столичному Майдані Незалежності вийшли сотні тисяч не тільки киян, але й українців з інших міст. Верховний суд відмінив результати другого туру, був оголошений повторний другий тур, в якому переміг Віктор Ющенко. Після цього сцена і намети на Майдані стали основним атрибутом масових акцій будь-яких політичних сил.

* ЄВРО-2012. 2007 рік – Україна отримала право проводити Чемпіонат Європи з футболу 2012 року. 18 квітня 2007 р. в Кардіффі відбулося голосування, за результатами якого оголосили переможця тендеру на право проведення ЧЄ-2012. Перемогла спільна заявка України та Польщі.

* 2006 рік — проведення політреформи — набули чинності зміни до Конституції, за якими країна стала парламентсько-президентською.

* 2010 рік — в лютому на президентських виборах переміг Віктор Янукович , а вже восени політреформа була скасована. Починаючи з осені 2010 року в країні стаханівськими темпами будують вертикаль влади – від президента і нижче...

* "Газ по-флотськи". Апофеоз українсько-російської дружби: 21 квітня 2010 року президенти України Віктор Янукович і РФ Дмитро Медведєв  підписали в Харкові Угоду про продовження перебування в Севастополі Чорноморського флоту Російської Федерації (ЧФ РФ). Згідно з документом, з 28 травня 2017 року на 25 років продовжується дія угоди між Україною і РФ про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року з наступним автоматичним продовженням на п`ять років, якщо жодна зі сторін не проінформує письмово іншу про припинення їх дії не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії. Угода також передбачає збільшення орендної плати за перебування ЧФ РФ на території України, яка з 28 травня 2017 року складатиметься з платежів Росії у розмірі 100 мільйонів доларів на рік і додаткових засобів, що виходять за рахунок зниження ціни на російський газ. Верховна Рада 27 квітня 2010 року ратифікувала угоду про продовження терміну перебування ЧФ РФ на українській території, незважаючи на акції протесту і протидію опозиції. Таке рішення підтримали 236 народних депутатів з 450. Того ж дня президент В.Янукович підписав закон. Нагадаємо, за угодою від 1997 року флот РФ повинен був залишити Севастополь у 2017 році. За угодою від 2010 року термін оренди закінчується в 2042 році.

ЕКОНОМІКА

У 2000 році в Україні, вперше з моменту отримання незалежності, зафіксовано економічне зростання. Численні скандали того року не призвели до уповільнення української економіки. Завдяки реформам тодішнього прем`єр-міністра Віктора Ющенка, в Україні вперше зріс валовий внутрішній продукт (протягом 90-х ВВП постійно знижувався, в 1999 р. проти попереднього року зниження склало 0,2% і лише в 2000 р. почалося зростання, яке склало 5,9%.) та істотно зросло промислове виробництво (за підсумками 2000 року зростання склало 13,2%).

СОТ

Україна вступила у Світову організацію торгівлі в 2008 році, після 15 років переговорів. Процес приєднання України до СОТ почався в 1993 році і лише в 2005 році процес був прискорений.

5 лютого 2008 року Генеральна рада СОТ на засіданні в Женеві схвалила вступ України в цю організацію.  16 травня 2008 року набрав чинності ратифікований Верховною Радою 10 квітня 2008 р. Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі. Україна стала повноправним 152 членом СОТ.

ІНТЕГРАЦІЯ В ЄС

У нинішньому десятилітті фактично почалася інтеграція України в Євросоюз. 21 лютого 2005 наша країна і ЄС підписали трирічний план дій в цій сфері. Документом було передбачено 270 невідкладних заходів, які українська сторона повинна здійснити при проведенні реформ. У першу чергу, - вступ до СОТ, а також посилення ролі органів, що відповідають за забезпечення демократії і верховенства права. Особливий наголос зробили на забезпеченню демократичності майбутніх парламентських виборів 2006-го року, гарантії свободи слова, проведення податкової реформи і поліпшення інвестиційного клімату.

1 грудня 2005 року Євросоюз заявив, що визнає Україну країною з ринковою економікою.

6 квітня 2006 року на сесії Європарламенту в Страсбурзі прийняли резолюцію, в якій Європарламент закликав Єврокомісію почати переговори з Україною про асоційоване членство в ЄС.

25 лютого 2010 року Європейський парламент проголосував за резолюцію щодо України, в якій, зокрема, міститься пункт про можливість Києва попросити членство в Європейському Союзі.

ЗАКОНОДАВСТВО

Протягом десяти років у країні було прийнято 11 різних Кодексів:  Податковий кодекс; Бюджетний кодекс; Кодекс адміністративного судочинства; Цивільний процесуальний кодекс; Кримінально-виконавчий кодекс;  Господарський кодекс; Цивільний кодекс;  Митний кодекс; Сімейний кодекс; Земельний кодекс; Кримінальний кодекс.

СТВОРЕННЯ БІЗНЕС-ГРУП

В Україні сформувалися великі вітчизняні бізнес-групи — СКМ (підконтрольна Ринату Ахметову); Інтерпайп (Віктор Пінчук), ІСД (Сергій Тарута), Приват (підконтрольна Ігорю Коломойському, хоча група формально і не оформлена).

МІЛЬЯРДЕРИ УКРАЇНИ

Українські бізнесмени в цьому десятилітті вперше потрапили в міжнародні рейтинги мільярдерів, які складають американський журнал Forbes і польський Wprost.

Три українці за результатами 2004 року вперше потрапили в щорічний  список найбагатших людей планети, який складається журналом Forbes (рейтинг опублікували в березні 2005 р.). Ринат Ахметов, який контролює компанію System Capital Management, займає 258 місце з 2,4 млрд. дол. На 507 місці знаходиться зять колишнього президента країни Леоніда Кучми, бізнесмен Віктор Пінчук (1,3 млрд. дол.), а замикає українську трійку голова Ради директорів корпорації "Індустріальний союз Донбасу" Сергій Тарута, що зайняв 620 місце (1 млрд. дол.).

Незважаючи на кризу, за 2009 рік у рейтингу "Forbes" було 5 українських мільярдерів. З них найбагатшим визнали депутата-"регіонала" Рината Ахметова – він у свої 43 роки займав 148 місце зі статком у 5.2 млрд. дол.

Віктор Пінчук накопичив 3,1 млрд. дол. (при 2,6 у 2008 р.), займав 307 позицію. У Ігоря Коломойського було 2 млрд., а не 1,2 як раніше, місце 488 замість 601. Геннадій Боголюбов додав за 2009 рік 0,6 млрд. капіталу (до 1,7 млрд.) і 55 рядків у рейтингу – тоді він був на 582 позиції. Костянтин Жеваго зі статком у 1,2 млрд. в свої 36 років займав 828 рядок у списку, тоді як у 2008 р. його в ньому не було.

На верхівці ж всього списку вперше за 16 років – не громадянин США. Перше місце серед найбагатших людей світу в 2009 році зайняв мексиканський медіамагнат Карлос Слім. Його капітал оцінили в 53,5 млрд. дол. Засновник Microsoft Білл Гейтс – лідер списку 2009 року – змістився на другу позицію. Його багатство оцінюють у 53 млрд. дол.

МВФ

Підбиваючи підсумки 2000 року, багато ЗМІ називали в ТОП-ДЕСЯТЦІ скандал з МВФ. Тодішнє інтерв`ю екс-прем`єра Павла Лазаренка газеті "Файненшл Таймс", в якому він заявив про те, що українські посадовці робили махінації на позиках МВФ, використовуючи їх для спекуляції державними облігаціями (ОВДП), викликало незадоволення у Фонді. Подальші аудиторські перевірки МВФ не підтвердили цих звинувачень, але засвідчили, що Україна завищувала об`єм своїх валютних резервів, щоб одержувати позики від фонду. Цей скандал висвітлювали в світових мас-медіа і він призвів до заморожування програми розширеного кредитування України, яка була відновлена в кінці грудня 2000 року. Протягом десятиліття взаємостосунки з МВФ в України коливалися від позитивних до напружених, проте 2010 рік закінчився на позитивній ноті – отримали черговий транш.

FATF

За десятиліття по-різному складалися відносини України з Міжнародною організацією з розробки фінансових заходів для боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом (FATF) . У «чорному списку» FATF наша країна провела майже два з половиною роки: 1 вересня 2001-го чергова сесія цієї поважаної організації констатувала, що дієві механізми боротьби з відмиванням кримінальних грошей в Україні відсутні. А з 20 грудня 2002-го по 14 лютого 2003 року Україна стала однією з небагатьох, хто потрапив під дію контрзаходів FATF, — фінансових санкцій. Протягом року після цього удару (скоріше по іміджу, ніж по економіці країни) нормалізація відносин з Групою з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, стала одним із пріоритетів для керівників держави і політиків. У результаті – на лютневій сесії 2004 року члени FATF проголосували за виключення України зі списку NCCT — країн, що не співпрацюють у питаннях протидії відмиванню.

ВЕЗ І ТПР

Перша Північно-Кримська ВЕЗ "Сиваш" була створена рішенням Верховної Ради в 1996 році. У 2005 р. в Україні створили 11 ВЕЗ - "Миколаїв", "Інтерпорт-Ковель", "Порто-франко", "Порт Крим", "Рені", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Славутич", "Курортополіс Трускавець", "Яворів", а також 9 ТПР - в Автономній Республіці Крим, Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Луганській і Чернігівській областях, а також у містах Харків і Шостка. Проте, ВЕЗи так і не змогли реалізувати мотив їх створення — стати оазисом для залучення інвестицій. На жаль, велика частина їх перетворилася на “чорні дірки”, через які без сплати всіх податків у країну йшли товари, які не мали ніякого стосунку до інвестицій та інновацій. Компанії використовували спецрежим для ухилення від сплати ПДВ та імпортного мита на товари і продукти, призначені для продажу всередині країни. Тому, в березні 2005 р. Парламент за пропозицією Кабміну відмінив пільги для ВЕЗ, ТПР. Проте, в 2006 році реанімували три з цих ВЕЗ.

КРИЗА

Восени 2008 року світова фінансова криза докотилася до України. Національна валюта знецінилася до кінця року практично вдвічі. В результаті кризи різко впав ВВП, об`єм промвиробництва, стала зростати інфляція, різко зросло безробіття, були скорочені або "заморожені" зарплати.

БАНКИ

Іноземні фінансові групи почали купувати українські банки з вітчизняним капіталом. Зокрема, в січні 2005 року "Vilniaus Bankas", дочірній банк шведської банківської групи SEB (Skandinaviska Enskilda Ваnкеn AB), завершив операцію з придбання українського АБ "AЖІО". Вартість 94% акцій банку "АЖІО" склала 27,5 млн. дол.

У жовтні цього ж року Raiffeisen International завершив операцію з придбання другого за величиною комерційного банку України АППБ "Аваль" за 1,028 млрд. дол.

ПОДАТКИ

У грудні 2010 року прийнятий Податковий кодекс України. Оцінки цього документа з боку влади і з боку підприємців кардинально відрізнялися, починаючи з моменту появи проекту документа в парламенті. Результатом незадоволення бізнесу став Підприємницький Майдан у Києві — декілька тижнів тисячі підприємців з усієї країни мітингували на столичному Майдані Незалежності, пікетуючи Верховну Раду, Кабмін, Адміністрацію Президента з вимогою врахувати їхню позицію і вилучити з документа найбільш одіозні нововведення. Акція вирізнялася тим, що її ініціаторами і «фінансистами» були самі представники бізнесу. До «економічного Майдану» не мала стосунку жодна політична партія і впродовж всіх протестів підприємці старанно долали спроби будь-яких політичних сил приєднатися, а тим більше — очолити рух.  Проте, 18-19 листопада Рада прийняла ПК, істотно урізавши права малих підприємців і підсиливши повноваження податкової в частині проведення перевірок (зокрема, передбачалося ліквідувати спрощену систему оподаткування і підсилити контролюючі функції перевіряючих органів). Під тиском протестуючих, які вимагали ветування документа, Президент повернув ПК у Раду з поправками. 2 грудня 2010 р. Парламент прийняв ПК у новій редакції з урахуванням пропозицій Президента і 3 грудня В.Янукович підписав його. Частину вимог мітингуючих врахували, проте прийнятий документ, на думку більшості підприємців, так і залишився Кодексом для великого бізнесу.

Також 3 грудня близько 5.00 ранку під наглядом спецпідрозділів МВС комунальні служби демонтували наметове містечко підприємців на Майдані. У міліції пояснили, що згортання наметів здійснили за рішенням суду. Майже тиждень після цього Майдан Незалежності від готелю «Україна» був оточений суцільними металевими міліційними щитами і міліцейськими кордонами. За залізною огорожею встановлювали головну новорічну ялинку країни і атракціони. Рік закінчився судовими розглядами проти учасників протестів на Майдані (влада не давала дозвіл на проведення мітингів). Для двох учасників акції протесту на Майдані Незалежності суди вибрали запобіжні заходи у вигляді арешту і підписки про невиїзд.

У Головному управлінні МВС в Києві  повідомили, що обидвох затриманих звинувачують у скоєнні злочинів, передбачених статтями 194 (умисне пошкодження чужого майна (мабуть, йдеться про плити на Майдані, коли встановлювалися намети) і 293 (грубе групове порушення громадського порядку) Кримінального кодексу України.

СТРАХУВАННЯ

У 2003 році фактично почав роботу ще один регулятор на фінансовому ринку. Була створена і почала функціонувати Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держпуслуг), першим головою якої був Віктор Суслов.

ЄВРО

Україні до вступу в зону євро шлях неблизький і нешвидкий, але не пригадати про цю подію не можна.  Євро був представлений світовим фінансовим ринкам як розрахункова валюта в 1999 році, а 1 січня 2002 року ввели в готівковий обіг банкноти і монети. Євро замінив європейську валютну одиницю (ЕКЮ), яка використовувалася в європейській валютній системі з 1979 по 1998 рік в співвідношенні 1:1.

З введенням євро в готівковий обіг виник найбільший у світі єдиний валютний простір. Загальною грошовою одиницею стали користуватися 320 мільйонів європейців.

Євро офіційна валюта в 16 країнах «єврозони» - Австрії, Бельгії, Німеччини, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, на Кіпрі, в Люксембурзі, на Мальті, в Нідерландах, Португалії, Словаччині, Словенії, Фінляндії, Франції. Також валюта використовується ще в 9 державах, 7 з яких - європейські.

У першому десятилітті ХХI сторіччя в Україні почалися виплати по «згорілих» внесках Ощадбанку.

АГРО

* Введення Україною експортних мит на олійні дало поштовх розвитку внутрішніх потужностей з переробки соняшника. Як підсумок - Україна займає лідируючі позиції в світі з постачання олії.

* Введення обмежень на експорт зерна за хорошого врожаю підірвало імідж України як постачальника зерна. Частина зерна погнила, оскільки ніде було його зберігати, селяни зазнали величезних збитків через зниження цін на внутрішньому ринку, оскільки були позбавлені збуту.

* Обмеження імпорту "ніжок буша" дало поштовх для розвитку птахівництва. Як результат - Україна має одні з найсучасніших холдингів з вирощування птиці і виробництва охолодженого м`яса.

* Введення маркування  «Без ГМО». Як результат - ніякого ефекту для ринку, правильність маркування лабораторії не перевіряють, в бюджеті немає на це грошей.

 * У відносинах з Росією особливе місце займають періодичні обмеження поставок нашої продукції. Найяскравішою була заборона на ввезення в РФ українських молочних продуктів, оскільки близько 70% експорту сирів з України йде до Росії. Галузь досі не надолужила втрачене, а на російському ринку, поки ми були відсутні, міцно осіла Білорусь.

ПЕК

* Одеса-Броди – знакова труба. Нафтопровід побудований у 2001 році між містом Одеса на Чорному морі і містом Броди в Львівській області, де здійснена стиковка з нафтопроводом «Дружба».  Експлуатаційна довжина — 667 км., проектна потужність — 14,5 млн. тонн нафти в рік. По ньому передбачали транспортувати каспійську і казахстанську нафту в обхід турецьких проток з порту Південний під Одесою на НПЗ Східної і Центральної Європи і до Північної Європи через Гданський порт. Нафтопровід будувався впродовж 1996—2002 років. Вартість будівництва — 550 млн. гривень (близько $100 млн.). Передбачалося, що згодом буде прокладена труба з Бродів до польського Плоцька, який вже сполучений нафтопроводом з Гданськом. Проте, з 2002 по 2004 рік нафтопровід Одеса-Броди простоював, оскільки уряд України не отримав від нафтових компаній, які працюють на Каспії, гарантій щодо завантаження його сировиною. Росія домагалася використання цієї ділянки в реверсному режимі для постачань російської нафти в порти Середземномор`я. 18 серпня 2004 року Росія і Україна підписали довгострокову угоду про транзит нафти. Нафта з нафтопроводу Дружба поступає до терміналів українського порту Південний.

ГАЗОВИЙ КОНФЛІКТ

* Це десятиліття запам`яталося низкою конфліктів України з російським газовим монополістом «Газпромом». З`явилося навіть таке поняття, як «газова війна». В принципі, переговори про ціну на російський газ ніколи не були для українського керівництва простими. Росіяни давно використовували «енергетичну зброю» для досягнення своєї мети в економічних або політичних питаннях. Проте після того, як в Україні до влади пришли «помаранчеві» з їх прозахідною орієнтацією, «Газпром» почав діяти набагато жорсткіше, ніж за часів Леоніда Кучми. Різко підвищивши в 2006 році ціну газу для України, Москва чудово розуміла, що до кінця року «Нафтогаз України» буде просто не в змозі розплатитися. Так в грудні 2006 року почалася перше газове протистояння з перекриванням газового вентиля. Тоді, припинивши постачання газу Україні, Росія все ж таки продовжила транзитні постачання газу до Європи через газотранспортну систему України. Розрахунок був абсолютно правильним – у розпал опалювального сезону Україна не могла довго знаходитися на голодному пайку, в результаті Європа заявила про недопостачання російського газу через нашу ГТС. Таким чином «Газпром» добився бажаного результату, дискредитувавши Україну в очах ЄС, як надійного транзитера.

Але апогей газової війни припав на кінець 2008-го року, коли Дмитро Медведєв в ультимативній формі зажадав від України погасити газовий борг у 2,4 мільярда доларів за постачання у вересні, жовтні та листопаді. У грудні 2008 року в "Газпромі" пригрозили, що якщо Україна не перерахує необхідну суму до кінця 2008 року, постачання газу Україні буде повністю припинене. 7 січня 2009 року «Газпром» не тільки припинив постачання газу Україні, але й взагалі перестав прокачувати газ через нашу ГТС. У результаті багато європейських країн, перш за все в Східній Європі, зіткнулися з труднощами в забезпеченні побутових і промислових споживачів газом і змушені були відключати будинки від опалювання і зупиняти виробництва.

19 січня 2009 року в Москві підписали газові контракти між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром». 20 січня 2009 року "Газпром" відновив транзит газу до Європи через Україну. Проте підписаний Путіним і Тимошенко договір купівлі-продажу газу на 2009-2019 роки поставив Україну в дуже важке становище. Виною тому - формула ціноутворення на газ для України, прописана в цьому договорі. Відповідно до формули Україна одержала одну з найвищих цін на російський газ у Європі.

БАРТЕР У ПЕК

* У червні 2000 року віце-прем`єр з питань ПЕК Юлія Тимошенко провела реформу паливно-енергетичного сектора.  В результаті реформи уряд відмінив бартер і взаємозаліки в енергетиці України, примусивши всіх платити за паливо живими грошима, і ввів систему, за якої гроші від споживачів йшли на енергетичний ринок безпосередньо, а не через обленерго, приватні власники яких раніше часто просто привласнювали собі платежі споживачів. У результаті, в липні 2000 від підприємств, що розподіляли електроенергію, до бюджету поступили в 6 разів більше засобів. Це дозволило уряду Ющенка (очолював КМУ в 1999-2001 рр.) розплатитися з боргами перед пенсіонерами, студентами, працівниками бюджетних підприємств.

 ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА

* Закриття Чорнобильської АЕС. 15 грудня 2000 року в 13 годині 17 хвилин за наказом Президента України під час трансляції телемосту Чорнобильська АЕС – Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту (АЗ-5) назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильською АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії.

 * Запуск першого гідроагрегату Дністровською ГАЕС. 22 грудня 2009 року  введений в дослідницько-промислову експлуатацію перший гідроагрегат Дністровської гідроакумулюючої електростанції. Дністровська ГАЕС, одна з найбільших в світі гідроакумулюючих електростанцій, будується в Чернівецькій області на річці Дністер. Будівництво станції почали в 1983 році. Згідно з проектом, встановлена електрична потужність Дністровської ГАЕС (7 насосів-турбін) в генеруючому режимі складе 2268 МВт, в насосному режимі – 2947 МВт. Проект станції передбачає установку семи однотипних гідроагрегатів. Загальна кошторисна вартість будівництва складає 5,8 млрд. грн. Замовником будівництва Дністровської ГАЕС є ВАТ «Укргідроенерго», головним підрядчиком – ТОВ «Енергопром».

ПРИВАТИЗАЦІЯ

Розпродаж держвласності. Протягом 2000-2010 років приватним інвесторам продані найбільші держпідприємства  України - ЗАлК, ЛіНОС, Криворіжсталь, Луганськтепловоз, Рівнеазот, повністю продані держпакети 4-х обленерго. Також протягом всього десятиліття країна наполегливо намагалася продати Укртелеком і нарешті в 2010 році конкурс на продаж контрольного держпакету був оголошений.

БУДІВНИЦТВО

* Почався бум висотного домобудівництва. У 2002 році почалося експериментальне будівництво житлових будинків вище 25 поверхів, потім була розроблена нормативна база, яка регулює будівництво висоток, вона дала старт масовому будівництву хмарочосів. Згідно з ДБН, висотним будинком вважається будинок заввишки від 73,5 до 100 м.

* В Україні почалося будівництво вертолітних майданчиків. Сьогодні в столиці їх налічують, як мінімум, три: у Центрі серця, Інституті Амосова і Гідропарку. На етапі будівництва знаходиться вертолітний майданчик для Президента України на Парковій алеї. Як мінімум, на дахах двох висотних офісних центрів Києва запроектовано будівництво вертолітних майданчиків. Ідеї про будівництво вертолітних майданчиків виникали у столичної влади в 2005 році (йшлося про 9 майданчиків), 2009 року (17 майданчиків біля лікарень).

* З`явилася альтернатива ЖЕКам у сфері управління житлом. З ухваленням в 2002 році Закону «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків» в Україні почалося створення ОСББ та інших компаній у сфері ЖКГ. Сьогодні в країні 17% багатоквартирного житлового фонду управляють ОСББ.

* Завершилася масова безкоштовна приватизація житла. Процес безкоштовної приватизації державного житлового фонду з використанням житлових чеків почався в 1992 році. Спочатку термін безкоштовної приватизації був обмежений 2002 роком, потім його продовжили до кінця 2006 року, до кінця 2008 року, а потім і зовсім скасували у зв`язку з відсутністю терміну використання житлових чеків. На сьогодні в країні приватизовано близько 90% квартир.

* З`явилися будівельні афери, наймасштабніша з яких  - «Еліта Центр». У лютому 2006 року порушили кримінальну справу за фактом шахрайства проти групи компаній «Еліта-Центр», від діяльності якої постраждали понад 1,5 тис. осіб у Києві. Загальна сума коштів, які були одержані шахраями від інвесторів для будівництва неіснуючих квартир і подвійних продажів житла, оцінюється в 100 млн. дол. Досі вкладники компанії не отримали житло. Перший будинок на пр. Правди для постраждалих інвесторів планують ввести в експлуатацію до березня 2011 р.

* Почалося будівництво інфраструктури у зв`язку з проведенням в Україні чемпіонату Європи з футболу в 2012 році.

* Почалося безкоштовне оформлення і видача державних актів на право власності на землю. У серпні 2009 року Кабмін дозволив безкоштовно видавати держакти на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів і заняття садівництвом. На 1 жовтня 2010 р. в Україні видано близько 1,04 млн. безкоштовних державних актів на право власності на земельні ділянки, що складає 33,7% зареєстрованих заяв громадян.

ТРАНСПОРТ

* У 2008 р. в Україні з`явилася перша бюджетна (low-cost) авіакомпанія. Компанія «Візз Ейр Україна» з липня 2008 р. почала здійснювати перші внутрішні авіаперельоти, вийшовши на ринок з цінами 30-50 дол.

* Україна в листопаді 2007 р. відмовилася від продажу залізничних квитків за паспортами. Кабінет Міністрів 14 листопада прийняв постанову “Про внесення змін у Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом”, якою скасовані іменні залізничні квитки.

* У Міжнародному аеропорту «Харків» в кінці серпня 2010 р. відкрили новий авіатермінал. Він став першим приватним аеровокзалом в Україні (інвестор — Олександр Ярославський, президент групи DCH), першим терміналом, відкритим за часів незалежності, і першим побудованим об`єктом в рамках підготовки України до Євро-2012.

* Останні роки проводять роботи з переходу на прискорені пасажирські залізничні перевезення. На головних магістральних напрямах (Київ-Харків, Київ-Дніпропетровськ і Київ-Хутір-Михайлівській) в 1,5-2 рази вже підвищена швидкість руху пасажирських потягів. Сьогодні вони можуть курсувати зі швидкістю 140 км/год. на окремих ділянках, але це не вирішує питання. З покупкою потягів Хюндай обіцяють прискоритися до 160 км/год. на основних напрямах Євро-2012.

ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС

Початок цього десятиліття ознаменувався для українського гірничо-металургійного комплексу виведенням з держвласності практично всіх підприємств галузі. При цьому приватизація «Металургпрому» і «Укррудпрому» проходила абсолютно хаотично, за принципом «похапали хто і що встиг». Були зруйновані виробничо-коопераційні зв`язки між гірничорудними підприємствами, меткомбінатами і коксохімами, які опинилися під контролем конкуруючих фінансово-промислових груп. До середини 2008 року навіть безсировинні українські меткомпанії, такі, як ІСД, Запоріжсталь і ММК ім. Ілліча, були в змозі забезпечити достатню прибутковість свого виробництва. Проте спад попиту на металопрокат з початком світової кризи призвів до того, що тільки за наявності власної сировинної бази меткомпанія могла розраховувати на прийнятну рентабельність. У результаті, метпідприємства України, що не мали власної залізорудної сировини, були поглинені стійкішими до кризи вертикально інтегрованими структурами.

Однією з найбільш яскравих подій десятиліття для вітчизняного ГМК став продаж найбільшого підприємства галузі «Криворіжсталі». У жовтні 2005 року провели повторний конкурс з приватизації цього меткомбінату. Переможцем стала міжнародна металургійна компанія «Mittal Steel», що належала індійському мільярдерові Лакшмі Мітталу. «Mittal Steel» заплатила за 93% акцій «Криворіжсталі» 4,8 млрд. дол. при стартовій ціні в 2 млрд. дол. У 2006 році підприємство було перейменоване в «Міттал Стіл Кривий Ріг». Пізніше компанія «Mittal» об`єдналася з компанією «Arcelor», підприємство було перейменоване в «Арселорміттал Кривий Ріг». Продаж «Криворіжсталі» і після шести років залишається найбільшим і найдорожчим об`єктом, приватизованим за всю історію незалежності України.

У квітні 2006 року найбільша компанія України ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент», підконтрольна бізнесменові Ринату Ахметову, створила в своїй структурі компанію з управління гірничо-металургійними активами «Метінвест». За минулі чотири роки «Метінвест» стала одним з найбільших гравців на ринку металопрокату і залізорудної сировини. Вертикально інтегрована компанія є безумовним лідером в ГМК України. У Європі «Метінвест» контролює металопрокатні підприємства Ferriera Valsider і Metinvest Trametal (Італія), у Великобританії Spartan UK, крім того до складу «Метінвеста» входить Промет Стіл АД у Болгарії. В Україні компанія володіє меткомбінатом «Азовсталь», Маріупольським меткомбінатом ім. Ілліча, Єнакіївським і Макіївським метзаводами, Харцизьким трубним заводом. Крім того, до складу «Метінвеста» входять Північний, Центральний і Інгулецький гірничо-збагачувальні комбінати. Компанія також володіє американською вугледобувною компанією United Coal Company, ВАТ «Краснодонвугілля» і Авдіївським коксохімічним заводом. У структуру «Метінвеста» входить ще ряд профільних активів, а також підприємства, що займаються транспортуванням і продажем продукції ГМК.

АВІАПРОМ

Останні 10 років стали для українського авіабудування роками важких розчарувань і нездійснених надій. Кінець 20-го століття обіцяв українській авіапромисловості достатньо непогані перспективи в столітті 21-му. Ми гордилися найбільшим у світі вантажним літаком Ан-225 «Мрія» і сподівалися, що найближчим часом почнеться серійне виробництво Ан-70, який експерти вважали одним з найбільш перспективних військово-транспортних літаків у світі. На Харківському авіазаводі будували Ан-74. АНТК ім. Антонова і Київський завод «Авіант» тільки запустили в серію пасажирський Ан-140. Запорізька «Мотор-Січ» у кінці 1990-х по праву вважалася провідним авіадвигунобудівним підприємствам всього пострадянського простору. Були плани з відновлення виробництва Ан-124 «Руслан». У розробці у КБ Антонова знаходився реактивний пасажирський літак Ан-148. Одним словом, Україна мала всі підстави увійти до третього тисячоліття з міцним авіапромом.

Але, Ан-70 досі існує в єдиному екземплярі. Харківський авіазавод знаходиться в стані санації. Завод «Авіант», доведений попереднім керівництвом практично до повної зупинки, припинив своє існування, влившись у Держпідприємство «Антонов», в яке так само увійшло АНТК ім. Антонова. Ан-148 хоч і виготовляють в Україні, Ірані та Росії, але зовсім не в тій кількості, в якій очікувалося. Взагалі виробництво літаків в Україні за останні 10 років рідко перевищувало 2-3 штуки на рік, а в деякі роки наш авіапром і зовсім не побудував жодного літака. Україна повністю втратила технічні можливості з будівництва Ан-124, тепер ці літаки планують випускати в Росії. Єдиним реальним досягненням десятиліття можна вважати початок виробництва українськими і російськими авіапідприємствами Ан-148 і початок випробувань його приймача – Ан-158. Одне тішить, «Мрія» так і залишається найбільшим літаком у світі.

ОБОРОННИЙ-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

Як неодноразово наголошували експерти, після отримання Україною незалежності, країна стала володаркою одного з наймогутніших у Європі ОПК. Ми могли забезпечити потреби своєї армії в бронетехніці, вантажній авіації, військових кораблях різних класів, частково в стрілецькій зброї і артилерійсько-ракетному озброєнні і ще багато чому іншому. Традиційно в Україні була розвинена конструкторська школа у сфері систем радіолокації різного призначення. Незважаючи на дуже складну ситуацію у вітчизняному ОПК, що склалася до середини 1990-х років, кінець десятиліття наша оборонка зустріла навіть з певними успіхами. Чого вартує хоч би контракт на постачання до Пакистану 320 українських танків.

Проте, на початку ХХІ українській обороні довелося на собі випробувати, чим може обернутися чорний PR для такої чутливої сфери як експорт зброї. «Завдяки» плівкам майора Мельниченка, світова громадськість дізналася про те, що Президент України Леонід Кучма особисто віддав розпорядження про постачання до Іраку станцій пасивної радіотехнічної розвідки «Кольчуга». Згідно з розтиражованою ЗМІ інформацією, «Кольчуги» були здатні виявляти американські літаки-невидимки, побудовані із застосуванням технології Stealth. Незважаючи на те, що американці «Кольчуг» в Іраку так і не знайшли, а звинувачення щодо України не були доведені, пильна увага світової громадськості до українського збройового експорту серйозно ускладнила роботу наших спецекспортерів. Але не тільки зовнішні проблеми призвели до занепаду українського ОПК, непоправної шкоди нашій обороні завдала байдужість власної влади. Уряди мінялися, а практично повна відсутність фінансування державного оборонного замовлення зберігалася з року в рік. Ті

УНІАН в Google News