Україну покарали за дискредитацію ідеї Кіотського протоколу?

Україну покарали за дискредитацію ідеї Кіотського протоколу?

Україні заборонили торгувати кіотськими квотами. Експерти вважають рішення справедливим. І справа не в минулому уряді. До українських звітів про ведення кадастру викидів парникових газів давно висувають зовсім конкретні претензії...

Участь України в міжнародній торгівлі квотами на викид парникових газів, або, простіше кажучи, вуглекислого газу (СО2), тимчасово призупинено за порушення правил надання звітності згідно з правилами Кіотського протоколу. Таке рішення прийняв 12 жовтня Комітет Секретаріату Рамкової конвенції ООН зі змін клімату (РКЗК ООН) у Бонні. У Міністерстві екології і природних ресурсів сподіваються на швидку відміну вето. Глава відомства Микола Злочевський вважає, що в нинішніх проблемах України винен попередній уряд, який припустився ряду помилок у веденні кадастру викидів парникових газів. Згадують ще і нецільове використання Кабміном Тимошенко грошей, отриманих від Японії за наші квоти у 2009 році. Але якщо розібратися в питанні трохи глибше, то виявиться, що гіпотетична провина Тимошенко втрачається на тлі системних провалів української  політики щодо виконання умов Кіотського протоколу…   

Під прикриттям 1990-го

Кіотський протокол, прийнятий в Кіото (Японія) у грудні 1997 року на додаток до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК), зобов`язує розвинені країни і країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008-2012 роках порівняно з 1990 роком. Для впровадження Кіотського протоколу ЄС та інші країни розробили систему обмеження промислових викидів за допомогою квот, згідно з якою компанії зобов`язані коригувати свої показники викидів парникових газів з відповідними допустимими об`ємами квот на викиди. Україна ратифікувала Кіотський протокол в лютому 2004 року і отримала можливість реалізувати невживані нею квоти на викид СО2 на суму до 2,5 млрд дол. На перший погляд, умови Кіотського протоколу відкривали перед нами реальні перспективи зайняти лідируючі позиції на цьому ринку. Україна одна з небагатьох країн світу, яка з 1990 по 2000 рік різко скоротила викиди парникових газів. Маючи за часів СРСР одну з найпотужніших у Європі металургійну, хімічну і машинобудівну галузі, наша країна після розвалу СРСР різко скоротила випуск цієї продукції. Навіть після відновлення росту виробництва в металургії і хімпромі на початку 2000-х у нас зберігся величезний запас невикористаних квот. У результаті, ми отримали можливість продавати квоти тим країнам, які не мали такого глибокого падіння виробництва в 1990-х, а постійно нарощували викиди вуглекислого газу.

Починаючи з 2008 року, приватні українські компанії і Кабмін від імені держави почали продавати "надлишки". Першими були металурги. Одним з механізмів продажу квот приватниками стало укладення із зарубіжними фінансовими інститутами проектів спільної діяльності з подальшим продажем скорочень викидів. Усе начебто працювало нормально. За даними завідувача відділом енергоефективності і механізмів Кіотського протоколу Інституту технічної теплофізики НАНУ Володимира Крамара, завдяки проектам спільної діяльності в Україні з 2008 року вдалося знизити викиди СО2 на 50 млн. тонн. "Усього з реєстру України в реєстри іноземних держав перераховано 105 мільйонів тонн СО2, еквівалентні з яких 75 млн. тонн було продано державою, а інші 30 млн. тонн - приватними компаніями у рамках проектів спільної дії", - зазначає експерт.

Проте, весною цього року з`явилася інформація про те, що експерти РКЗК ООН не задоволені звітом України про ведення кадастру викидів парникових газів, а 12 жовтня нам заборонили ними торгувати. В. Крамар не розділяє оптимізму Мінекології і вважає, що заборона діятиме протягом усіх 6 місяців, навіть якщо Україна поліпшить кадастр обліку викидів. "Сподіватимемося, що заборону знімуть, але станеться це не раніше, ніж через півроку. Заборона може і не позначитися на тих проектах спільної дії, які вже запущені. Після закінчення напівроку ті, хто згенерував одиниці скорочення викидів, зможуть їх продати", - прогнозує учений.

Рахувати викиди так і не навчилися

Але чим же не вгодила Україна експертам РКЗК? "На жаль, помилки минулого уряду створюють проблеми з реалізації Кіотського протоколу в Україні, - зазначив міністр екології і природних ресурсів Микола Злочевський. - Переконаний, що коли Комітет розгляне звіт про ведення Кадастру викидів парникових газів у 2010 році, усі проблемні питання будуть зняті. Це станеться найближчим часом".

Мінекології також розповсюдило прес-реліз, у якому наводять думку нобелівського лауреата 2007 року, американського ученого-еколога Вудро Кларка, який вважає рішення кіотського комітету щодо України несправедливим. Проте, координатор з питань зміни клімату Національного екологічного центру України Ірина Ставчук висловила протилежну думку.

"Рішення про заборону Україні торгувати квотами було справедливим. До українських звітів про ведення кадастру викидів парникових газів виникали цілком конкретні претензії, до прикладу, деякі свої території Україна враховувала у звітах як ліси, тоді як експертам РКЗК було відомо, що ніяких лісів там вже давно немає", - розповіла І.Ставчук.

За її словами, ситуація посилюється тим, що в Україні відсутня верифікація даних щодо об`ємів викидів, які надають вітчизняні підприємства. "Так, окремі підприємства заявляють про те, що вони використовують для обліку викиду парникових газів власну методологію. У результаті виявляється, що у них викиди парникових газів помітно нижчі, ніж на аналогічних підприємствах, які користуються стандартною методикою обліку. І така ситуація влаштовувала Держкомстат, який не намагався перевіряти дані по викидах", - зазначила І.Ставчук.

Особливе нерозуміння, як підкреслює І.Ставчук, викликає у зарубіжних експертів той факт, що в українському звіті дані по 17 секторах промисловості були вказані як конфіденційна інформація. "Не надали даних щодо викидів, зокрема, асфальтові і скляні заводи. Тобто, ті підприємства, інформацію щодо яких в інших країнах конфіденційною не вважають", - уточнила експерт.

Однією з серйозних перешкод для підготовки Україною адекватного звіту про викиди, на думку І.Ставчук, є відсутність у нашій країні енергетичного балансу. "Немає єдиних даних про те, скільки енергії було вироблено, а скільки витрачено. Експерти РКЗК знайшли щодо кількох категорій відверто неадекватні дані. У результаті у них виникло резонне питання щодо реального об`єму викидів парникових газів в Україні. Про свої сумніви експерти РКЗК повідомили Україну ще у березні поточного року. Отже, в України був час для приведення свого звіту про ведення кадастру викидів парникових газів до вимог комітету з дотримання Кіотського протоколу", - вважає представник Національного екологічного центру.

Водночас, вона визнає, що проблема обліку викидів парникових газів в Україні є системною і дуже громіздкою. "Йдеться не лише про те, що Держкомстат повинен почати використовувати сучасніші методи обліку, але і про те, що необхідно вивести з тіні величезний сегмент української економіки", - вважає І.Ставчук.

У зв`язку з цим, на її думку, спроби нинішнього глави Мінекології перекласти відповідальність за провал українського звіту по викидах парникових газів на попередній уряд - непереконливі. "Нинішній уряд, як і попередній, не зробив ніяких реальних заходів для того, щоб зробити енергетичний баланс країни прозорішим і зрозумілішим", - вважає експерт.

Що тут можна сказати крім того, що навіть експерти з енергетичних питань визначають реальні об`єми споживання електроенергії українською промисловістю за непрямими ознаками, а не грунтуючись на даних НКРЕ або Держкомстату.

Зате гроші рахувати уміємо

Але найнеприємніше не в тому, що українські чиновники демонструють чудеса наївності, намагаючись видати голе поле за ліс. Вони, мабуть, не здогадуються, що фотографії з супутників давно вже перестали бути надбанням військових і що на цих фотографіях прекрасно видно вирубані ділянки лісу. Гірше те, що в Україні сформувалося відверто споживацьке відношення до торгівлі квотами на викиди вуглекислого газу.

"За останні півтора місяці Україна продала квот загальним об`ємом приблизно 20 млн. тонн СО2, нібито згенерованих за рахунок проектів зі зниження викидів, реалізованих ще до 2008 року. Проте, коли ми розглянули ці проекти, виявилось, що частина з них була реалізована ще до того, як Україна ратифікувала Кіотський протокол - у 2001 році і раніше. Сьогодні деякі українські компанії знаходять проекти, які були реалізовані багато років тому. Оформляють їх як проекти спільного здійснення і отримують гроші за зниження викиду парникових газів. Звичайно, у РКЗК подібна практика ніколи не знайде розуміння, оскільки ідеологія торгівлі квотами припускає, що гроші від їх продажу спрямовують виключно на ті проекти, які не могли б бути реалізовані без цього фінансування. У нас же ми бачимо, що проект реалізований 10 років тому, кредити за устаткування давно виплачені, а тепер його піднімають з архівів і намагаються заробити на продажі квот",  - пояснила І.Ставчук.

Вона так само вважає необгрунтованими претензії нинішньої влади до попереднього уряду щодо нецільового використання близько 380 млн. євро., отриманих у 2009 році від японських компаній на сплату українських квот. "З цих коштів фактично був реалізований тільки один проект з утеплення госпіталю в Криму. Незрозуміло, куди витрачаються інші кошти. Але що стосується провини уряду Тимошенко, то у березні 2010 року, за тиждень до того, як її звинуватили в нецільовому використанні цих коштів, Національний екологічний комітет отримав офіційну відповідь з Кабміну про те, що усі гроші лежать на рахунку Держказначейства. І усе це було вже при новій владі", - підкреслила І.Ставчук.

Але залишмо спроби нинішнього уряду перекласти провину за свої промахи на Тимошенко через півтора роки після її відставки. Така вже тенденція є в українській владі. Важливіше подивитися на себе очима інших учасників Кіотського протоколу. Адже немає сумнівів, що спроби застосувати "давальницьку" схему до виконання Кіотського протоколу з боку українських бізнесменів, зіграли далеко не останню роль в ухваленні рішення про заборону Україні торгувати квотами. Так, формально ми нічого не порушили, але коли великий бізнес намагається зірвати пару мільйонів доларів на екологічних проектах, це вже, вибачте, але інакше інакше як відвертим жлобством не назвеш. Ті ж, хто хотів реально допомогти поліпшенню екологічної ситуації в Україні, тепер позбавлені такої можливості. У глобальному сенсі подібні дії України дискредитують саму ідею Кіотського протоколу - чому хтось повинен брати на себе реальні зобов`язання зі зниження викидів, а ми, продовжуючи де-факто збільшувати їх об`єми (порівняно з 2000-м роком вони, безумовно, виросли) ще і торгуємо квотами. У цьому випадку різниця між об`ємами українських викидів СО2 у 1990 році і в 2009-му ніяк не може бути виправданням.

Петро Черних (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter