Інтернет-магазини «впорядкують» по-нашому...

Кабмін схвалив проект закону «Про внутрішню торгівлю», яким передбачені особливості інтернет-комерції. Загалом, ринок очікують зміни і далеко не в кращу сторону - ціни зростуть, а якість обслуговування навряд чи...

Кабінет Міністрів вирішив впорядкувати роботу інтернет-магазинів, схваливши на своєму останньому засіданні відповідний законопроект. Перше, що спадає на думку після такої новини - приїхали, тільки почали входити у смак інтернет-шопінгу, а уряд вже тут. Зараз гайки закрутять, всіх обкладуть податками, зобов`яжуть виконувати абсолютно нереальні вимоги і «шара» закінчиться. З іншого боку, замовляючи товари в інтернеті, покупець діє на свій страх і ризик, оскільки повернути або обміняти неякісну продукцію може виявитися дуже проблематично. Тобто, зробити віртуальний ринок ширвжитку більш цивілізованим, безумовно, варто було б. Але проблема в тому, що зазвичай наша влада прагне так відрегулювати ту чи іншу сферу, що після цього від неї взагалі мало що залишається. До того ж, якщо говорити про впорядкування ринку електронної комерції, то для початку потрібно розібратися, а чи є він в Україні...

Інтернет-магазини як притулок для бізнесу

Для початку розберемося з «шарою». Вона в інтернет-магазинах є досить умовною. Тобто, купити побутову техніку чи, наприклад, куртку можна відсотків на 20, а то й 50 дешевше, ніж у торговому центрі, але у результаті це виявиться всього лише звичайна середньоєвропейська ціна даного товару. Не секрет, що націнки на одяг в стилі «кежуал» відомих європейських брендів становлять у київських ТЦ, як мінімум, 200-300% їхньої закупівельної вартості. Та що там одяг, витрати на розміщення товарів на полицях вітчизняних продуктових магазинів коливаються в межах 25-40% вартості (реклама, гарне місце на полиці і т.д.). Тим, хто буває в Росії, добре відомо, що ціни на електротехніку в тамтешніх супермаркетах відчутно нижчі, ніж у вітчизняних, що свідчить про явні прогалини в роботі антимонопольного відомства.

На українському ринку товарів широкого споживання існує жорсткий розподіл сфер впливу між посередницькими структурами, які є обов`язковою проміжною ланкою, що з`єднує виробника і продавця. Здійснюється також суворий контроль поставок імпортних товарів до України. Напевне, багато хто чув, що навіть якщо всі документи в порядку, податки і збори сплачені, але якщо ви чужий на ринку, імпортований вами товар зависне на митниці або буде затриманий іншими контролюючими органами на невизначений час. Поки ви не домовитеся із «відповідальним» за ринок, офіційно ввезти до України партію мобільних телефонів із Китаю, контейнер турецького одягу або десяток корейських мотоциклів не вийде. В результаті, зростає частка «чорного» та «сірого» імпорту, але тут вже виникає питання щодо його легальної реалізації через звичайні торгові мережі. Залишається один шлях - спробувати продати завезене через інтернет, але підходить такий варіант не для будь-якого товару. Найбільший обсяг продажів через глобальну мережу припадає на частку побутової техніки та всіляких електронних пристроїв - від комп`ютера до кишенькового ліхтарика. Я не хочу сказати, що в українських інтернет-магазинах представлена виключно контрабанда, але те, що задавлений корупцією та податками дрібний і середній бізнес намагається знайти в інтернеті хоч якусь віддушину, сумніву не підлягає.

Звичайно, і в інтернеті вас за бажання дістане податковий інспектор та інші контролери, але хоча б платити за оренду торгових площ не доведеться. При цьому український покупець поступово став освоюватися з таким видом торгівлі, про що свідчить оцінка ринку інтернет-продажів за 2010 рік у 8-10 мільярдів гривень. З одного боку, цифра невелика і порівнянна з річним обігом однієї великої мережі супермаркетів побутової техніки (наприклад, Фокстрот реалізував у 2010 році товарів на 6,8 млрд. грн.). Але з іншого боку, оцінки продажів інтернет-магазинів досить приблизні і, швидше за все, занижені, а у фіскальних органів, в умовах гострого бюджетного дефіциту, кожен мільярд на рахунку. Ось Кабмін і вирішив посилити контроль віртуальної торгівлі. 12 жовтня уряд схвалив проект закону «Про внутрішню торгівлю», яким передбачені особливості організації дистанційної торгівлі. У документі вперше окремою статтею визначено особливості роботи інтернет-магазинів.

Зокрема, підприємець повинен буде мати офісне приміщення, в якому він здійснюватиме оформлення і зберігання документів, пов`язаних із господарською діяльністю (у тому числі з купівлі-продажу товарів). Також підприємців зобов`яжуть надавати покупцям інформацію про найменування «фірми», її місцезнаходження, відомості про державну реєстрацію, про наявність патенту або ліцензії, умови договору купівлі-продажу. Якщо Верховна Рада прийме даний документ, то, як це зазвичай буває після жорсткості законодавства, першими під удар потраплять найдрібніші учасники ринку. Вони просто не в змозі виконати всі нові вимоги. Досвідчені інтернет-торговці будуть змушені підняти ціни, тобто наблизити їх до магазинних. Загалом, ринок чекають зміни і далеко не в кращу сторону - ціни зростуть, а от якість обслуговування навряд чи. Багато інтернет-майданчиків так і продовжать працювати в тіні, не надаючи покупцеві ніяких гарантій на товар, але компенсуючи це привабливою вартістю. Їх будуть виявляти, штрафувати, але якщо корумпована держава інших способів пристойно заробити людям не залишає, вони від свого бізнесу не відмовляться.

Упорядкувати те, чого немає

Все сказане стосується інтернет-магазинів, що працюють за традиційною для України схемою, але ж електронна комерція в своєму первісному значенні має з ними мало спільного. Купівля дитячих іграшок або холодильника в інтернет-магазині, в більшості випадків, не може бути віднесена до електронної торгівлі. Як це зазвичай у нас відбувається: знайшов в інтернеті потрібний тобі товар, зателефонував, замовив, чекаєш доставки. Ось тут головний нюанс - отримавши на руки замовлену річ, ви оплачуєте її паперовими грошовими знаками, а перераховує їх цілком реальний кур`єр. Тоді як електронна торгівля передбачає проведення платежів у віртуальному просторі за допомогою того ж інтернет-банкінгу.

Як відзначає президент компанії «Imena.ua» (національний реєстратор доменних імен України) Олександр Ольшанський, якщо ви вибрали товар за картинкою в інтернеті, а вам його привіз кур`єр, то це дуже далеке від того, що мається на увазі під дистанційною торгівлею в США чи Німеччині.

Одним із очевидних прорахунків законопроекту «Про внутрішню торгівлю» О.Ольшанський вважає вимогу про наявність офісу у кожного інтернет-магазину. «В принципі, ця вимога правильна, але от питання: 1 квадратний метр - це офіс? Навряд чи. А 100 квадратних метрів? Це вже схоже на офіс. Але якщо на 100 квадратних метрах зареєстровані 100 інтернет-магазинів, то чи буде це означати, що у них у всіх є офіси. Так само не є зрозуміло, чи можна вважати офісом склад», - міркує експерт, зазначаючи при цьому: «А чи є в українському законодавстві чітке визначення того, що є офісним приміщенням. Мені це визначення не відомо».

При цьому О.Ольшанський переконаний, що схвалений Кабміном законопроект, в принципі, не вирішує більшу частину проблем на ринку електронної торгівлі, а головне - він не служить його розвитку. «Потрібно пам`ятати, що реальний ринок електронної комерції в Україні близький до нуля. Якщо задати українцеві питання, коли він востаннє купував що-небудь в інтернеті, то він навряд чи відповість, що робив це взагалі хоча б раз у своєму житті. Для багатьох американців відповідь на це питання буде вимірюватися якщо не годинами, то вже днями точно. У розрахунку на душу населення український ринок електронної торгівлі становить чи одну тисячну від свого потенціалу», - констатує експерт.

На його думку, законопроект, що регламентує електронну торгівлю, мав би, в першу чергу, упорядкувати ситуацію з відповідальністю сторін. «Коли ви купуєте товар у звичайному магазині, в процесі беруть участь лише дві сторони - покупець і продавець. Зовсім інакше йде справа в електронній комерції: продавець і покупець, оператор рекламного майданчика - сайту, інтернет-провайдер (не один, а мінімум два), провайдер електронної пошти (повідомлення про оформлення замовлення зазвичай приходить на e-mail), банк-еквайєр, карткою якого користується покупець, служба доставки і т.д. У результаті в електронній трансакції може бути задіяно до 10 і більше суб`єктів, тоді як у звичайній їх всього 2. Тому, якщо ми хочемо цей ринок розвинути, то в першу чергу, необхідно чітко визначити, хто і за що відповідає, як гарантовані права споживача. Наприклад, у Європі існує норма подвійного акцепту (згоди), тобто, жодна покупка не може бути здійснена в один клік. Спочатку ви повинні виявити бажання придбати товар, а потім його підтвердити. Це зроблено, аби уникнути всіляких шахрайських схем. Повинні бути захищені і права продавця, щоб покупець не міг безпідставно звинуватити його в якихось зловживаннях», - вважає О.Ольшанський.

При цьому він переконаний, що в питанні законодавчого регулювання електронної комерції українським чиновникам не варто винаходити велосипед. «Ми можемо йти тим шляхом, яким до нас пройшли розвинені країни Європи. Я не вважаю, що схвалений Кабміном законопроект однозначно поганий, але, на мій погляд, перспективнішим міг би стати законопроект про електронну торгівлю, підготовлений кілька років тому депутатом Полунєєвим. Цей документ пройшов слухання в кількох комітетах ВР, був схвалений Нацбанком і податковою, але далі справа не рушила», - підкреслив експерт.

О.Ольшанський вважає, що ринку електронної торгівлі необхідний повноцінний закон. «Потрібен великий розгорнутий документ, який би враховував всі тонкощі і нюанси цього виду бізнесу, а не загальні правила, викладені в декількох реченнях. Тільки в цьому випадку можна розраховувати, що даний ринок буде в Україні розвиватися», - підсумував експерт.

З урахуванням вищесказаного можна припустити, що розробники законопроекту «Про внутрішню торгівлю» одним із його завдань вбачали створення інструменту для підвищення контролю за інтернет-магазинами. При цьому вони випустили з уваги, що ж насправді повинна являти собою дистанційна торгівля. Як інакше пояснити таку пильну увагу до наявності офісів, а не до розробки правил роботи для всіх учасників електронної трансакції. Немає сумнівів, що обсяги електронної комерції в усьому світі будуть зростати, відвойовуючи частку ринку в роздрібної торгівлі. Можна по різному ставиться до цього виду економічної діяльності. Хтось скаже, що це збитковий напрямок, здатний створювати лише «мильні бульбашки» на фондових біржах. Хтось переконаний, що через 20-30 років більше половини продажів споживчих товарів будуть здійснювати дистанційно. Але як би там не було, а Україні з її величезним потенціалом ринку електронної комерції варто набагато більше уваги приділяти цій сфері.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News