Кабінет міністрів України пропонує Верховній Раді ухвалити нову редакцію закону про вищу освіту.
Відповідний законопроект був зареєстрований урядом у парламенті 28 грудня 2011 року.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що проект нової редакції закону, порівняно з чинною, враховує сучасні параметри розвитку вищої освіти. Так, у законопроекті більш точно визначена сфера дії закону, зокрема, зазначено, що «Права вищого навчального закладу, передбачені цим законом, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами».
Розширення автономії вищих навчальних закладів визначено як головну засаду державної політики у сфері вищої освіти.
Передбачено інституційні, академічні та фінансові засади автономії вищих навчальних закладів.
Управління у сфері вищої освіти концентрується за центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
Звужено систему державних органів, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади (такими визначено Генеральну прокуратуру України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні мистецькі вищі навчальні заклади та вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання).
Демократизується управління вищими навчальними закладами.
Структура вищої освіти адаптована до Європейського простору вищої освіти, що закладає умови для полегшення визнання дипломів, академічної та професійної мобільності, реалізації можливості освіти впродовж життя.
Передбачено освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти – молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, а також вводяться освітньо-науковий рівень доктора філософії і науковий рівень доктора наук. Напрями підготовки, за якими здійснюється підготовка бакалаврів, замінено на спеціальності, які є складовими галузей освіти.
Збільшено строк навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра до півтора-двох років, а в аспірантурі за освітньо-науковим рівнем доктора філософії з трьох до чотирьох років. Встановлено строк навчання в докторантурі за науковим рівнем доктора наук – три роки. У законопроекті знято обмеження щодо форм навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії і науковою програмою доктора наук.
Змінено назву вченого звання «старший науковий співробітник» на «старший дослідник».
У зв’язку з передачею повноважень Вищої атестаційної комісії України до повноважень центрального органу виконавчої влади з формування і забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки внесено зміни до структури законопроекту. Зокрема, виключено розділ ІХ «Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників» і статтю 19 «Повноваження Вищої атестаційної комісії України» чинного закону.
Присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
Законопроект передбачає здійснення післядипломної освіти академіями, інститутами післядипломної освіти, структурними підрозділами вищих навчальних закладів, а також відповідними підрозділами наукових і навчально-наукових установ та підприємств з видачею відповідного документу, зразок якого, , як і положення про післядипломну освіту, затверджується Кабінетом міністрів.
Перепідготовку, що є нормою чинного закону, віднесено до здобуття вищої освіти на основі певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Змінено підходи до типів вищих навчальних закладів та створення філій і навчально-консультаційних центрів (представництв).
Інститут, відповідно до міжнародних норм, визначено як структурний підрозділ вищого навчального закладу.
Визначено типи вищих навчальних закладів – університет, академія, коледж, професійний коледж – та необхідні умови їхнього функціонування, а також вимоги щодо реалізації освітньо-професійних програм різних рівнів.
Ліквідовано рівні акредитації (І-ІV) вищих навчальних закладів та запроваджено акредитацію вищого навчального закладу за типом.
Визначено особливості військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), а також статус дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти.
Унормовано питання стандартів вищої освіти. Ліквідовано схему – державні стандарти, галузеві стандарти, стандарти вищого навчального закладу. У законопроекті передбачено, що до стандартів вищої освіти входять: освітньо-кваліфікаційні (освітньо-наукові) характеристики, освітньо-професійні (освітньо-наукова) програми, засоби діагностики якості освіти.
Перелік спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, за освітньо-науковим рівнем доктора філософії, науковим рівнем доктора наук передбачено затверджувати Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, а не Кабінетом міністрів, що дозволить оперативніше реагувати на потреби галузей економіки.
Визначено принципи роботи органів студентського самоврядування.
Новим розділом «Доступ до вищої освіти. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах» врегульовано зовнішнє незалежне оцінювання знань та умінь осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, та встановлено порядок його проведення. Визначено, що прийом до вищих навчальних закладів здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу.
Унормовано питання робочого часу педагогічних і науково-педагогічних працівників, що визначається як скорочена тривалість – 36 годин на тиждень.
Крім того, передбачено переведення системи оплати праці педагогічних працівників професійних коледжів з погодинної (шкільної) на оплату відповідно до посад, кількість яких встановлюється за нормативами.
Закріплено, що розмір академічної, соціальної стипендії студента не може бути менше прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць.
Установлено, що розмір плати за навчання для осіб, які навчаються на платній основі, не може змінюватися протягом строку укладеного договору.
