Реєстр корупціонерів засекретять, щоб не дратувати електорат?
Реєстр корупціонерів засекретять, щоб не дратувати електорат?

Реєстр корупціонерів засекретять, щоб не дратувати електорат?

20:31, 03.02.2012
11 хв.

Реєстр корупціонерів закриють від сторонніх очей, оскільки потрапити до нього мають реальний шанс чиновники найвищого рангу, як, в принципі, й народні обранці. Просто ніхто не хоче «засмучувати» електорат, особливо з огляду на вибори...

Однією з найбільших бід України і далі залишається корупція. Судячи з того, що багаторічна боротьба з нею не приносить позитивних результатів, напрошується висновок – або те, що називають боротьбою, нею не є, або особисті і корпоративні інтереси стали настільки життєво важливими принципами нашого суспільства, що в бою з ними національні інтереси знову залишаються у програші. Рада приймає масу антикорупційних законів, які, запрацювавши, демонструють свою цілковиту неспроможність, а також головний «побічний» ефект – корупційні схеми, як і ряди тих, хто «бере», тільки ростуть. Усі ці законодавчі нововведення переважно виконують дуже обмежену функцію, але, мабуть, для нинішньої влади першочергову – переслідування опозиції. Таким чином, їхнє основне завдання залишається в житті «незатребуваним». Це стосується як самого закону про боротьбу з корупцією (набув чинності 1 липня минулого року), так і різних його «дописок» у вигляді законів про держслужбу, доступ до публічної інформації, держзакупівлі тощо. Що стосується першого, то головним його дефектом є «недоторканність» корупції у вищих ешелонах влади.

Екс-міністр економіки Віктор Суслов так прокоментував цей документ: «У першу чергу цей закон спрямований на боротьбу з неорганізованою корупцією на низовому рівні влади, але не на боротьбу зі створенням великих корупційних схем, у яких беруть участь як політичні сили, так і високопосадовці». На його думку, випадки корупції за участю народних депутатів мали б бути виписані в законі окремо, з урахуванням їхнього особливого статусу. «Закон забороняє депутатам лобіювати інтереси комерційних структур, але жодного депутата не було притягнуто за це до відповідальності. Не було механізму, і немає його», – резюмував В.Суслов.

І цим усе сказано, навіть про майбутні законодавчі новації. Наприклад, Реєстр корупціонерів. Положення про нього оприлюднено на сайті Мін’юсту, який є власником «списку». Він буде електронною базою даних про осіб, що вчинили корупційні правопорушення.

Відео дня

Як обіцяє влада, в Реєстрі буде забезпечено єдиний облік відповідних осіб і осіб, яких притягали до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності за корупційне правопорушення. Їх вноситимуть до Реєстру на підставі рішення суду, яке набуло чинності, або наказу про накладення на них дисциплінарного стягнення за вчинення  корупційного правопорушення. Доступ до інформації, а також право вилучати або вносити відомості до Реєстру, матимуть Міністерство юстиції і його територіальні підрозділи.

Крім того, інформація, що міститься в Реєстрі, буде використовуватися для аналізу сфер державної політики і посад з найбільшими корупційними ризиками. Її також надаватимуть правоохоронним органам в рамках кримінального або адміністративного провадження.

Але найголовніше – відомості з Реєстру підпадатимуть під дію Закону «Про захист персональних даних» і надаватимуться виключно на запит держорганів (в т.ч. місцевого самоврядування) для проведення спеціальної перевірки відомостей про людей, які претендують на держпосади.

І що цікаво, спочатку приймаються закони про публічну інформацію і персональні дані, потім заявляється про складення реєстру корупціонерів (і це не могло не порадувати – влада нібито переходить до політики прозорості, всі «інтимні» подробиці стануть надбанням громадськості), а потім руками Конституційного Суду, до якого сміливо можна вжити термін «опричнина Президента», громадянам відмовили у доступі до інформації про політиків та чиновників, окрім даних про виконання ними функцій держави. КС всього лиш визначився з поняттям «конфіденційна інформація»! Таким чином, КС створив умови для розвитку корупції, позбавивши суспільство ефективних механізмів контролю влади...

Ясна річ, те саме стосується Реєстру корупціонерів, його закриють від сторонніх очей, оскільки потрапити до нього мають реальний шанс чиновники найвищого рангу, як, в принципі, й народні обранці. Просто ніхто не хоче «засмучувати» електорат, особливо з огляду на вибори. Тим часом ні для кого не секрет, що навіть при ЇХНІХ зарплатах купівля, наприклад, «Бентлі» для себе коханого, а також кожному зі своїх чад по віп-автомобілю (що і є в реаліях), не по кишені. Сюди додамо «хатинки» в елітному передмісті столиці, а також за межами батьківщини, яхти, літаки і таке інше. В такому разі навіщо було Президентові оголошувати тотальну війну з корупцією?..

До речі, є в Положенні про Реєстр корупціонерів й інші прорахунки, окрім «демократичних».

Як відзначає Олександр Пінчук, керівний партнер Правової групи "Домініон", «виникає величезний скепсис щодо належного функціонування такого антикорупційного інструментарію. По-перше, Єдиний державний реєстр не буде публічним, а витяги з нього зможуть одержувати тільки органи державної влади. Такий чинник, та ще й в нашій країні, дає підстави припустити, що власник реєстру зможе зловживати доступом і використанням інформації в реєстрі.

По-друге, оскільки основним або головним джерелом інформації про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, є Єдиний державний реєстр судових рішень України, то потрібно, щоб спочатку він запрацював у нормальному режимі, щоб усі ухвалені рішення судів вносилися до нього своєчасно і так далі.

Крім того, виникає сумнів у можливості внесення повних даних про особу в Єдиний державний реєстр. Зокрема, згідно з нормами Закону "Про захист персональних даних", доступ до баз персональних даних або їх поширення дозволяється тільки з відома суб`єкта персональних даних.

За таких умов створення реєстрів є не що інше, як спроба відвернути від реальних проблем у цій сфері. Такі заходи не допоможуть подолати корупцію в країні, де чиновники можуть їздити на крадених автомобілях, а міністерства використовують неліцензійне програмне забезпечення».

Володимир Гаріпов, керівний партнер ТОВ «Юридична контора Спектор», вважає, що «створення Єдиного державного реєстру покликане насамперед полегшити процедуру отримання інформації про те, чи особу, яка хоче обійняти посаду в держорганах, притягали до відповідальності за корупційне правопорушення. Водночас наявність даних про певну особу в Реєстрі не може бути причиною відмови у прийнятті людини на роботу в держоргани, оскільки вимоги та обмеження стосовно охочих потрапити на держслужбу регламентуються виключно спеціальними законами».

Що стосується порядку ведення Реєстру, то, за словами експерта, тут також виникають деякі питання. «По-перше, порядок передачі рішення суду власникові Реєстру (Міністерству юстиції), а також обов`язок суду або інших органів передати рішення власникові повинно бути передбачене загальним наказом Міністерства юстиції і Державної судової адміністрації (п.2.3. Положення про Єдиний державний реєстр), який досі не прийнятий і не відомо, коли буде прийнятий.

Також усі дані в Реєстрі грунтуються на рішенні (вироку) суду, в якому можуть не міститися вказані у положенні дані (місце народження, місце праці, реєстраційний номер облікової картки платника податків, але вони є обов`язковими для Реєстру (п.2.6. Положення про Єдиний державний реєстр)», – наголосив юрист.

Юрист ЮК Jurimex Ніна Кучерук зауважує, що «встановлення компетентними органами достовірності наданої кандидатом інформації, зокрема, є гарантією уникнення у майбутньому ситуацій невідповідності посадовця посаді через брак у нього відповідної освіти, громадянства тощо. Водночас нормативне закріплення положень про позбавлення особи права обіймати посаду через ненадання нею згоди на проведення перевірки суперечить положенням ст. 22 Конституції України (під час ухвалення нових законів або внесення змін у чинні закони не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод), адже виникнення такого права не ставилося в залежність від проведення перевірки і відповідно надання/ненадання згоди на її проведення. Таким чином, висуваючи додаткові вимоги під час призначення осіб на посади, Порядок організації спеціальної перевірки не перешкоджає корупції (хоча й ускладнює її), а збільшує перелік підстав та органів, у яких вона поширюється».

Ось так ми боремося з корупцією – на порушеннях одних законів виписуємо нові. Що, в принципі, вже стало традицією. До речі, усі нововведення в цій сфері реалізуються згідно з рекомендаціямиGRECO – група держав із протидії корупції Ради Європи (Україна приєдналася до ініціативи 1 січня 2006 року). У 2009 році Україна не мала претензій – рекомендації було виконано частково або вони перебувати у стадії вирішення. Через півтора року наша країна стала першою державою – учасницею європейської антикорупційної ініціативи, якій експерти знизили ступінь виконання за трьома рекомендаціями: № 3 – переглянути систему адміністративної відповідальності за корупційні порушення; № 5 – підсилити незалежність прокуратури від політичного впливу і уточнити її повноваження; № 24 – запровадити відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення.

У листопаді минулого року на сайті Міністерства юстиції було оприлюднено звіт GRECO щодо третього раунду оцінювання України. GRECO надало 7 рекомендацій у сфері криміналізації корупційних діянь, 9 рекомендацій – щодо прозорості фінансування політичних партій. До 30 квітня 2013 року Україна повинна інформувати організацію про реалізацію «порад». Мабуть, наші верхи зуміють відзвітувати. Адже на папері все виглядає цілком коректно.

Що ж до самих українців, заради яких, в принципі, і реалізується «антикорупційна» стратегія держави, то вони не вірять, що нововведення у цій сфері зможуть дати дієві результати. Так, згідно з результатами опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, 72,1% українців вважають, що антикорупційне законодавство не допоможе подолати корупцію в країні. 53,5% упевнені, що антикорупційний закон не сприятиме викорінюванню корупції через невиконання в Україні законів загалом. При цьому кожен четвертий з нас (25,8%) упевнений, що для боротьби з корупцією самого тільки закону не достатньо.

Отож: Україна і далі займає провідні позиції у світових рейтингах за рівнем корупції, «порушниками», як правило, є представники влади, а українці дедалі менше вірять у щирість намірів Президента і його оточення.

А влада не відмовляється від вибраного шляху, веде тільки їй зрозумілу боротьбу за справедливість. Приймає недосконалі, а часом й аморальні закони, наповнює особисто для себе (щоб про всяк випадок був компромат) реєстр корупціонерів. Янукович обіцяє їм «повідбивати руки. Не будуть нічого вже брати цими руками». Але, мабуть, на це бракує часу в гаранта. При цьому ті, що «беруть», сплять спокійно. Чого ж їм хвилюватися при таких розкладах...

Нана Чорна (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся