Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Перший авіаносець Китаю: Україна зіграла "в казино"

ВМС Китаю отримали у своє розпорядження перший авіаносець «Ляонін» – той самий важкий авіаносний крейсер «Варяг», який Україна у 1998 році продала під казино компанії з Макао за ціною брухту

У Китаї відбулися національні урочистості – ВМС КНР одержали у своє розпорядження перший авіаносець «Ляонін». Це той самий важкий авіаносний крейсер «Варяг», який Україна в 1998 році у недобудованому вигляді продала компанії з Макао лишень за 28 млн дол. (з 1999 року Спеціальний адміністративний район Макао входить до складу КНР). Той факт, що корабель, який будували як флагмана радянського флоту, було продано за ціною брухту, вже наводив на роздуми щодо адекватності української влади.

Подальші події й узагалі поставили нашу країну в абсолютно безглузде становище, адже ми продавали «Варяг» з обов'язковою умовою – його не буде добудовано як військовий корабель, а він стане плавучим казино. Очевидні самі лише втрати – як фінансові, так і репутації, і здається цілком логічним, що офіційний Київ залишив факт церемонії передачі авіаносця «Ляонін» Військово-морським силам КНР без коментарів.

Але в історії з плавучим казино, яке врешті-решт стало авіаносцем, далеко не все так однозначно. Всі звикли, що представники української влади опанували мистецтво зберігати хорошу міну при поганій грі, але виявляється, що іноді буває і навпаки...      

Сага про безславного «Варяга» і гордого «Ляоніна»

Важкий авіаносний крейсер «Варяг» замислювався як флагман радянських військово-морських сил і був спущений на воду в Миколаєві у 1988 році. Проектна водотоннажність – 60 тис. тонн, у разі добудови він міг нести до 56 бойових літаків і вертольотів. Серед озброєння «Варяга» передбачалися крилаті ракети, зокрема з ядерними боєголовками, радіус дії яких становить до 500 км. За своїми розмірами і бойовою потужністю «Варяг» поступався б тільки найбільшим у світі американським авіаносцям класу «Німітц». Але, як мовиться, не так склалося, як гадалося. Будівництво «Варяга» було законсервоване у 1992 році, коли його готовність наближалася до 70%. До 1998-го крейсер перебував на суднобудівельній набережній Миколаївського чорноморського суднобудівельного заводу (ЧСЗ).

Добудова «Варяга» абсолютно не вписувалася в оборонну концепцію України – авіаносець був виключно ударною, а не оборонною зброєю. Та й грошей для такого дорогого проекту не було. При цьому підтримка недобудованого корабля на плаву потребувала певних витрат. У 1998 році Національне агентство з реконструкції і європейської інтеграції (було тоді таке в Україні) оголосило тендер на продаж "Варяга", при цьому основною умовою було зобов'язання покупця не використовувати корабель з військовою метою. Переможцем тендеру стала компанія Chong Lot з Макао. Її представники заявили про намір переобладнати "Варяг" у розважальний заклад. Але чимало експертів уже тоді говорили, що корабель потрібен Китаю, до складу якого в 1999 році ввійшла колишня португальська колонія Макао, саме як авіаносець.

Мабуть, так вважали і в США, під тиском яких Туреччина майже півтора року не давала дозволу на проходження «Варяга» через Босфор і Дарданелли. Врешті-решт, у травні 2002 року корабель відбуксирував до китайського порту Далянь, і декілька років про нього нічого не було чути, як, власне, й про те, що біля берегів Макао з'явилося нове плавуче казино.

Але кілька років тому з Китаю почали доходити чутки про те, що на пришвартованому в порту Далянь «Варягу» активно ведуться якісь роботи. Можливо, вже тоді нашому МЗС варто було бодай окреслити позицію України, але ніяких заяв озвучено так і не було. Згодом китайська влада визнала, що корабель планується використовувати як навчальний авіаносець, а в 2011 році він вийшов у своє перше плавання. 

25 вересня цього року Міністерство оборони КНР офіційно повідомило, що 24 вересня на озброєння китайських ВМС було урочисто прийнято перший у країні авіаносець. Проте не можна не відзначити, що, як не раз заявляло китайське військове керівництво, «Ляонін» планується використовувати виключно як навчальний корабель, для підготовки екіпажів нових авіаносних крейсерів, будівництво яких має намір розгорнути КНР. Перший бойовий авіаносець Китай планує побудувати тільки до 2020 року. Але добре відомо, що навчальна військова техніка за потреби легко стає бойовою, а тому найчастіше й називається навчально-бойовою. Як повідомляє ВВС, у церемонії взяв участь прем'єр-міністр Китаю Вень Цзябао, який заявив, що авіаносець стане могутнім приводом для національної гордості китайців. Судячи з репортажів китайських ЗМІ, передання «Ляоніна» ВМС стало подією загальнодержавного масштабу, організованою з притаманною КНР любов'ю до масових заходів.

І знову офіційний Київ не виявляє до цієї події анінайменшої цікавості, хоча це чудовий привід заявити про потенціал українського суднобудування. Напевно, всі так заглибилися у виборчу кампанію, що й голову ніколи підвести.

У коментарі УНІАН професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка Григорій Перепелиця заявив, що КНР не має анінайменших зобов'язань перед Україною стосовно «Варяга». «Корабель було продано через офшорну зону, тому Китай не несе перед Україною жодних зобов'язань. Це не була, по суті, міждержавна угода. При цьому варто пам'ятати, що ми продавали не готовий авіаносець, а тільки корпус, тому його добудова Китаєм не матиме для України ніяких міжнародних наслідків», – пояснив політолог.

На цьому можна було б поставити крапку, висловивши співчуття з приводу недалекоглядності українського керівництва кінця 1990-х, яке так безвідповідально поставилося до продажу авіаносця. Але є підстави вважати, що насправді ми маємо до діла з тим рідкісним випадком, коли Україна зуміла отримати вигоду з безнадійного проекту. І річ не лише в тому, що у Миколаєві досі стоїть недобудований ракетний крейсер «Україна», який тільки росіяни висловили готовність забрати, але виключно безоплатно.  

Іноді краще промовчати

Американці 14 років тому використовували крейсер «Варяг» як чинник торгівлі з Пекіном за повернення літака-розвідника EP-3, який разом з екіпажем зазнав аварії над територією Китаю. Щойно питання вдалося врегулювати, як Туреччина дала згоду на прохід «Варяга» у Середземне море. Це яскраве свідчення того, що США були не надто стурбовані планами Китаю створити власний авіаносний флот. Вони просто не вірили в те, що Китай впорається з таким амбітним завданням. У КНР на той момент не було ані досвіду, ані відповідних технологій, а найголовніше – не було палубного винищувача, без якого будівництво авіаносця втрачає будь-який сенс. І ось тут на допомогу прийшла Україна, яка в 2005 році продала Китаю дослідний винищувач Т10К, що залишився після розвалу СРСР на нашій території. Саме на основі цього літака було створено перший китайський палубний винищувач J-15. Військові КНР до того ж вивчали методику підготовки льотчиків палубної авіації на розташованому в Криму науково-випробувальному комплексі корабельної авіації (НИТКА).

Є дані й про те, що в ході добудови «Варяга» Китай залучав як консультантів фахівців Чорноморського суднобудівельного заводу і «Укрспецекспорту». А Миколаївський науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» поставив силову установку для китайського авіаносця. Таким чином, Україна була не тільки в курсі всього, що відбувалося з «Варягом», але й брала у процесі його добудови щонайдіяльнішу участь. Усе це дає нам підстави сподіватися, що й будівництво повністю китайського авіаносця не обійдеться без участі України. Хоча військово-технічна співпраця з Китаєм має свої особливості і рідко зводиться до купівлі тих чи інших зразків озброєння і військової техніки, частіше ж передбачає передання технологій з її виробництва. Але Китай настільки перспективний партнер для розвитку з ним ділових відносив у цій сфері, що завжди можна знайти взаємовигідні варіанти. А початок для такої співпраці покладено. Після всього сказаного скромне мовчання України виглядає вже зовсім інакше. А як іще накажете поводитися, коли західні ЗМІ розцінюють церемонію передачі «Ляоніна» ВМС Китаю як сигнал, посланий КНР своїм сусідам у момент зростання напруженості у Східнокитайському морі.

P.S. Не виключено, правда, що участь України в історії з першим авіаносцем КНР зводиться лише до низки непов'язаних між собою контрактів, що виникли з ініціативи китайської сторони. І зовсім не є наперед продуманою багатоходовою комбінацією, в якій продаж «Варяга» був тільки першим кроком. Коментуючи добудову «Варяга», президент асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек відзначив, що рішення про його продаж у 1998 році ухвалювалося без будь-якого довгострокового планування співпраці з КНР, «проте думаю, що це рішення, при всій його неоднозначності, було правильним. Урешті-решт, «Варяг» отримав шанс стати повноцінним кораблем, а не іржавіти, як крейсер «Україна», біля причальної стінки. Ну а те, що ми зуміли згодом заробити на добудові «Варяга», – це, як то кажуть, ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш. У даному випадку нам просто пощастило».

Петро Черних (УНІАН)

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку