Міст через Керченську протоку - торжество символизму без газу...

ККД від зустрічі президентів України та Росії у Геленджику не виправдав сподівань. Заявлений намір побудувати міст через Керченську протоку можна назвати "відмазкою" невдалих газових перемовин, вважають експерти...

Президенти України і Росії активно зайнялися демонстрацією зміцнення дружби Москви і Києва. Вони разом катаються на "Побєдах", жартують, розповідають про потепління стосунків між двома країнами. Дев`ятий раз за останні півроку, а це безперечний рекорд за всю історію взаємин України і Росії, Віктор Янукович і Дмитро Медведєв 4 жовтня зустрілися у Геленджику. Ймовірно, від такого частого спілкування можна було б чекати десятків взаємовигідних домовленостей. Але реально ми поки маємо лише пролонгації термінів базування ЧФ РФ у Криму, а тепер ще і проект будівництва мосту через Керченську протоку. Звичайно, є ще і знижка на газ, але, як вважають експерти, вона лише наблизила ціну російського блакитного палива для України до його реальної вартості. Що ж до моста, то цей проект, хоча і має масу слабких місць, зате як символ відновлення українсько-російської дружби просто ідеальний. Але символи символами, а хочеться відчути якісь реальні прояви дружби з боку північної сусідки, може, нам просто "забули" про них повідомити?.

Мистецтво наведення мостів

За підсумками зустрічі двох президентів у Геленджику написано і сказано вже немало, при цьому головний висновок зводиться до того, що українсько-російське спілкування носить швидше політичний, ніж економічний характер. Під час відео-мосту за участю російських і українських експертів також йшлося про те, що ККД від зустрічі глав двох держав не виправдав очікувань. Правда, російські аналітики були помітно оптимістичніші від наших. Більше того, вони бачать у результатах геленджицької зустрічі масу позитиву для України, у тому числі і проект мосту через Керченську протоку.

Заступник директора Інституту країн СНД Володимир Жаріхін нагадав, що ще до своєї інавгурації В. Янукович в одному з інтерв`ю американській газеті вже використав образ мосту. "Він сказав, що хотів би, щоб Україна стала мостом між Сходом та Заходом. Я думаю, що будівництво мосту між Росією і Європою об`єднає і саму Україну", - сказав В. Жаріхін.

При цьому він згадав анекдот про те, як звірі зібралися міст будувати. "Організували збори, вирішили, хто будуватиме, у які терміни. Але тут підняв руку їжак і говорить: я усе зрозумів, але у мене одне питання, ми як міст будуватимемо - уздовж річки чи впоперек? Ось і у мене таке відчуття, що довгий час з боку України міст будувався упоперек. Я б навіть сказав, що будувалася стіна, яка відгороджує Росію від Західної Європи. Але оскільки міст будувався десь уздовж Дніпра, виникла проблема розподілу України між Сходом і Заходом", - зазначив політолог.

При цьому він переконаний, що Україна Євросоюзу без Росії не потрібна і не цікава. "Вона стала б для ЄС ще одним економічним і політичним тягарем. А ось у разі формування великої Європи, Україна може зіграти дуже важливу роль об`єднувача, і будівництво мосту через Керченську протоку є однією з ланок реалізації цього глобального проекту", - вважає В. Жаріхін.

В одному з гумористичних оповідань у стилі фентезі описано таке явище як "складно наведену галюцинацію", воно використовувалося для того, щоб змусити героїв твору повірити в те, чого насправді не існує. Проект мосту через Керченську протоку поки виглядає саме "складно наведеним", тобто моста як такого немає, але образ вже непогано працює.

Уздовж або впоперек

Що стосується фінансово-економічної складової проекту, то тут за наявності певної конкретики існує і невизначеність. З одного боку, уже відомі приблизні технічні характеристики моста - його довжина складе від 5 до 11 км, вартість, за різними розрахунками, коливається в межах від 1 млрд. дол. до 1,7 млрд. дол. Будівництво планують завершити до 2014 року, коли в Сочі проходитиме зимова олімпіада.

Щодо місцерозташування є декілька варіантів, з них найбільш прийнятним експерти вважають так званий "тузлинський". У цьому випадку міст планують будувати якраз у тому місці, де розташована горезвісна коса (острів) Тузла. Як відомо, у 2003 році губернатор Краснодарського краю дав розпорядження насипати греблю з боку Таманського півострова до українського острова Тузла, з`єднавши його таким чином з територією РФ. У результаті Україна могла втратити частину своєї території, а Росія - отримати вихід до судноплавної частини Керченської протоки, яка в цьому місці розташовується між Тузлою і Керченським півостровом, що надавало Україні право брати плату з кораблів, які проходили через протоку. Можна припустити, що будівництво моста до вирішення питання про делімітацію кордону між Україною і Росією у Керченській протоці, швидше за все, закінчиться вирішенням суперечки навколо Тузли на користь РФ. У ході будівельних робіт протока між островом Тузла і Таманню цілком може "випадково" зникнути.

Досить туманна ситуація з фінансуванням, оскільки поки не зрозуміло, хто, з яких джерел і в яких частках оплачуватиме такий грандіозний проект. Є і чисто технічні проблеми, пов`язані з геологією і кліматичними умовами. У районі Керченської протоки дуже нестабільний грунт, а навесні після танення льоду в Азовському морі опори мосту можуть бути пошкоджені величезними крижинами.

Варто так само зазначити, що, за даними російських ЗМІ, незважаючи на наявність декількох варіантів будівництва моста, реально його проектування ще не починали. Усі технічні пропозиції, над якими зараз розмірковують експерти, розробляли ще у кінці 1990-х - початку 2000-х для ВАТ "Керченський міст", яке було створено за ініціативою колишнього мера Москви Юрія Лужкова, але так і не узялися до будівництва. Не треба бути надто розумним, щоб розуміти - Лужков як палкий прибічник "возз`єднання" Криму з Росією розглядав міст через Керченську протоку як один з чинників, здатний у подільшому допомогти поверненню півострова до складу РФ. Лужкова нещодавно відправили у відставку, але, як бачимо, його ідеї живуть. Хоча ніхто з російських керівників зараз відкрито не говорить про територіальні претензії до України, але навіть чисто психологічно міст стане серйозною підтримкою для тих, хто вважає Крим російським.

Виходить, що будівництво моста пов`язане для України з серйозними ризиками як фінансово-технічними, так і територіальними. Економічний ефект від нього безумовно буде, але, у першу чергу, для Росії, оскільки майже на 500 км скоротить дорогу з Європи на Північний Кавказ.

У той же час, питання збільшення вантажо- і пасажиропотоків між Керчю і Таманню може бути вирішене значно швидше, а головне дешевше. Варто тільки збільшити кількість поромів на Керченській переправі. Під час зустрічі президентів це питання обговорювали, і Д. Медведєв пообіцяв це зробити. Ось би на досягнутому і зупинитися, але декілька поромів - не президентський масштаб, міст - зовсім інша справа.

Під мостом

Але повернемося до теми очікувань, що не виправдалися. Керівник Центру українських досліджень Інституту Європи Російської академії наук Віктор Мироненко під час відео-мосту зазначив, що щодо результатів зустрічі Д. Медведєва і В. Януковича в Геленджику можна будувати різні версії. "Можна висунути гіпотезу про те, що президенти про щось серйозне домовилися, але нам чомусь про це не розповідають. Це - оптимістична гіпотеза. Песимістична полягає в тому, що і говорити особливо немає про що. Міст між Кримом і Таманню - це прекрасно. Це правильно з економічної точки зору, так сполучення між Росією і Кримом значно покращиться. Але якщо згадати про величезну кількість заяв, які були зроблені на попередньому засіданні українсько-російської економічної комісії, то виникає багато запитань до результатів зустрічі", - підкреслив експерт.

Він також сказав про існування глибоких протиріч у російській зовнішній політиці. "З одного боку, - це імперський розмах, бажання відновити вплив на пострадянському просторі, а з іншого боку - жлобство і жадність. У мене складається враження, що ті особи, які контролюють потоки нафти і газу, не мають анінайменшого ентузіазму ділитися своїми прибутками з будь-ким. Крайня скупість поєднується з ідеями будівництва російського світу", - сказав В. Мироненко.

Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут нагадав тезу про те, що будь-яка співпраця стає цікавою, тільки коли кожна зі сторін отримує свою вигоду. "Поки ж у взаєминах між Україною і Росією прикладів такої співпраці небагато. Основним вигодоотримувачем від тих рішень, які були прийняті президентами України і Росії в Харкові, став "Газпром". Та корекція цін, яка сталася після харківських угод, тільки наблизила вартість газу для України до його вартості для європейських країн. Тоді як реальних зрушень у перегляді кабальних газових угод, які були підписані попереднім урядом у січні 2009 року, так і не сталося. При цьому український ринок є для "Газпрому" навіть вигіднішим ніж, до прикладу, німецький, де "Гарзпром" вимушений діяти через спільні підприємства, отримуючи тільки половину прибутку. Україна чекає, коли Росія на практиці продемонструє потепління взаємин", - зазначив експерт.

На його думку, на порядку денному зустрічі президентів в Геленджику поза сумнівом були енергетичні питання, про що свідчить присутність в делегаціях двох країн міністрів енергетики. "Можливо, ці питання обговорювали у закритому режимі", - висловив припущення О.Нарбут.

У свою чергу директор Інституту імені Горшеніна Володимир Фесенко категорично заявив, що газові питання на зустрічі в Геленджику обговорювали. "Напередодні зустрічі президентів прем`єр-міністр України Микола Азаров і міністр палива і енергетики Юрій Бойко літали в Москву. Просто так вони в Москву перед Геленджиком не літали б, вони явно обговорювали там дуже серйозні питання. Ми знаємо, що Україна знову піднімала питання про перегляд формули ціни газу", - підкреслив політолог.

У відповідь на заяви українських колег російські учасники відео-мосту напівжартома запропонували відволіктися від газової теми. Вони натякнули, що Україні як жест доброї волі варто було б розглянути можливість зниження ціни на "горілку". Одним словом, відео-міст проходив у дуже невимушеній атмосфері, ну майже як спілкування наших президентів і не в образу експертам, з майже такою ж ефективністю. З тією тільки різницею, що зустрічі президентів коштують у тисячі разів дорожче, ніж організація відео-мостів.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News