Євро-2012: Лондон і Делі посперечалися, до кого ближчий Київ...

Євро-2012: Лондон і Делі посперечалися, до кого ближчий Київ...

Євро-2012 підштовхнуло до питання: хто ми - Азія, де прийнято показною розкішшю для гостей прикривати кричущі злидні, чи таки Європа, яка навчилася не лише організовувати яскраві спортивні свята, а й заробляти на них...

Чи покращить Євро-2012 імідж України у світі, чи, навпаки, все скінчиться економічним провалом? З'ясовувати це, будемо говорити прямо, справа невдячна - занадто багато тут політики. Хворобливі амбіції й голослівні звинувачення - не дуже хороший засіб у боротьбі з непрозорими схемами бюджетного фінансування єврооб'єктів. Тому дуже цікавим є сторонній погляд, і не просто експертна оцінка ризиків, а прогноз, що грунтується на особистому досвіді.

Дебати на тему: «Проведення великих спортивних заходів зміцнює економіку країни», організовані Фондом «Ефективне управління» в партнерстві з міжнародною телекомпанією BBC World News, дали можливість усім бажаючим усвідомити, що сумніви, які мучили українців стосовно європейського чемпіонату, не є чимось унікальним, а цілком інтернаціональні за своєю суттю. Несподівано гострою виявився суперечка між індійським екс-міністром молоді та спорту Мані Шанкар Айаром і британським лордом Пітером Мендельсоном, котрі брали участь у дебатах. Не важко здогадатися, що індієць виступав категорично проти «спортивних шабашів за народні гроші», тоді як англієць послідовно відстоював роль спортивних заходів у підвищенні інвестпривабливості країни. І хоча дати собі остаточну відповідь на питання - що ж дало Євро-2012 Україні - ми зможемо тільки через рік-два після завершення чемпіонату, але вже сьогодні можна говорити про те, що дане питання носить для України глибоко цивілізаційний характер. Хто ми - Азія, де прийнято показною розкішшю для гостей прикривати кричущі злидні, чи Європа, яка навчилася не лише організовувати яскраві спортивні свята, а й заробляти на них...

«Білі слони» Україні не страшні?

Хоча основним сюжетом вже було заявлено суперечку між представниками Індії і Великої Британії, але не можна не згадати і ще одного учасника дебатів - директора з питань політики та зовнішніх зв'язків торговельної асоціації The Trade Collective (ПАР) Ліеполло Лебоханга Пхеко. В своєму виступі вона застерегла Україну від будівництва до Євро-2012 так званих «білих слонів». («Білий слон» - термін, що використовується Міжнародним олімпійським комітетом для визначення об'єктів, які виявляються незатребуваними після проведення спортивних заходів).

Л.Пхеко нагадала, що ПАР після проведення Чемпіонату світу з футболу-2010 зіткнулася з проблемою незатребуваності ряду стадіонів. «Тепер на їх утримання доводиться витрачати великі гроші, а деякі стадіони навіть захоплюють місцеві сквотери (сквотинг - акт самовільного заселення покинутого або незайнятого місця). Крім того, після чемпіонату виявився незавантаженим реконструйований і розширений аеропорт в Йоханнесбурзі», - зазначила Л.Пхеко.

У цілому, за її словами, проведення Чемпіонату світу з футболу не принесло ПАР жодних інвестицій. «Кубок світу був організований досить добре, і нам не було соромно. Але на соціальному рівні він нічого не дав нашим людям. Питання репутації країни відходить на задній план на фоні величезних соціальних проблем ПАР», - зазначила вона.

Л.Пхеко також поскаржилася, що основний прибуток від проведення Чемпіонату отримали великі транснаціональні корпорації, які були офіційними спонсорами цього заходу. «Місцеві продавці навіть не могли продавати свою їжу та напої на стадіонах, це робили тільки офіційні спонсори», - зазначила представник ПАР.

Тут дуже несподіваною стала заява із залу, що пролунала після виступу пані Л.Пхеко. Молодий чоловік у костюмі заявив, що регулярно літає до ПАР грати в гольф і вважає аеропорт в Йоханнесбурзі цілком вдалим і потрібним проектом, а саму Л.Пхеко назвав єдиною в ПАР людиною, якій цей аеропорт не подобається. Ну що тут скажеш - якщо навіть українці мотаються в ПАР помахати ключкою, то аеропорти там дійсно потрібні чималі...

Віце-прем'єр Борис Колесніков, який виступив у ході дебатів з короткою промовою, дав зрозуміти, що тема «білих слонів» йому знайома, але в Україні південно-африканська ситуація не повториться.

Я теж вважаю, що нові й реконструйовані стадіони в Києві, Харкові, Донецьку і Львові не будуть простоювати, адже і футбол у нас досить популярний, і всілякі шоу і концерти українцям ще не набридли. Ну, а найголовніше - в Україні все-таки значно спокійніша криміногенна обстановка, що стала однією з основних причин спустошення кількох стадіонів у ПАР, розташованих у вкрай неблагополучних районах.

Що ж стосується реконструйованих аеропортів у містах, які приймають Євро-2012, то з їх недозавантаженістю проблем ніби бути не повинно, оскільки старі аеропорти явно не справлялися з пасажиропотоком і не відповідали сучасним вимогам комфортності. Готелям, побудованим до чемпіонату, в українських містах теж застосування має знайтися, в крайньому випадку, ціни на готельні номери знизяться, а це не погано. Про потрібність інших об'єктів, які так чи інакше виявилися приуроченими до Євро-2012, говорити навіть не доводиться, так як транспортна інфраструктура в нашій країні й після будівництва нових розв'язок і мостів залишиться дуже далекою від досконалості.

Звичайно, були в оцінках представниці ПАР і такі, які цілком можуть знайти своє відображення в українських реаліях. Зокрема, коли вона говорила лише про короткотерміновий ефект проектів до спортивних заходів на ринку праці ПАР, то нас це теж стосується. Завершиться навесні 2012 року будівельна лихоманка на українських об'єктах і, швидше за все, десятки тисяч робітників опиняться у вимушеній відпустці або з в рази урізаною зарплатою.

Сила демагогії в її всеосяжності

Перший приз за неабиякі ораторські здібності та нестримну експресію, безумовно, слід присудити Мані Шанкар Айару. Він так гаряче викривав лорда Мендельсона в лицемірстві, що згадав у своєму виступі навіть пошуки біологічної зброї в Іраку та якийсь дивний хабар, отриманий лордом мало не з рук самого Мані Шанкара. У загальних рисах справа виглядала так:

Виступаючи в ході дебатів член Палати лордів Великобританії Пітер Мендельсон, як ініціатор і куратор будівництва стадіону «Купол тисячоліття» в Лондоні, не міг не згадати про цей об'єкт як про вдалий прикладі інвестицій у спортивну інфраструктуру. Лорд Мендельсон наполегливо рекомендував Україні постаратися за допомогою Євро-2012 «позначити себе на карті Європи» і залучити інтерес з боку інвесторів і туристів. Він також переконував нас не бути песимістами і не орієнтуватися на негативний досвід організації спортивних заходів таких країн, як Індія або ПАР. «Україна повинна винести уроки з неуспіхів інших країн. В Україні не обов'язково все має статися так само, як в ПАР, у вас може бути так, як в Барселоні чи Лондоні, спортивні об'єкти яких повністю затребувані й приносять прибуток», - сказав П.Мендельсон.

Визнаючи існування для України ризиків нецільового та неефективного використання коштів, виділених з держбюджету на Євро-2012, лорд разом з тим резонно зазначив: «Хто не ризикує, той не виграє». В цілому, на думку П.Мендельсона, Євро-2012 наблизить Україну до Євросоюзу як жоден інший економічний чи політичний проект.

Але тут настав час М.Шанкара. Він заявив, що будівництво «Купола тисячоліття» в Лондоні було передвиборною політичною акцією лейбористів, які вдалися до неї, щоб відвернути увагу виборців від провалу операції з виявлення хімічної зброї в Іраку. Але, за словами індійського екс-міністра, лейбористам це не допомогло, і вони все одно програли на виборах. Ось вам з одного боку приклад того, що не тільки у нас до всього домішують політику, а з іншого - демагогії в кращих українських традиціях. Бо змішати іракську кампанію з будівництвом «Купола тисячоліття» не тільки не зовсім коректно хронологічно, а й зовсім нерозумно з точки зору масштабності цих подій. Адже зрозуміло, що ніякими, нехай навіть найбільшими в світі стадіонами, війну в Іраку не прикриєш. Але М.Шанкар пішов далі, він звинуватив Велику Британію в отриманні хабара від індійського уряду в 100 тисяч доларів, який нібито й привів до перемоги Індії в конкурсі на проведення Ігор Британської співдружності, що проходили в жовтні 2010 року. М.Шанкар також стверджує, що по 100 тисяч у.о. отримали від Індії й усі інші країни Британської співдружності, включаючи Австралію і Нову Зеландію.

Після таких заяв лорд Мендельсон явно втратив британську витримку і, повернувшись до залу, всією своєю мімікою натякав на неадекватність опонента.

Воля ваша, але в те, що Велика Британія, Австралія та Нова Зеландія зазіхнули на індійські 100 тисяч, не віриться абсолютно, навіть якщо ці гроші були запропоновані конкретним людям, які відповідали за прийняття відповідного рішення. Набагато легше повірити у те, що екс-міністр просто один з колоритних представників тієї частини індійського політикуму, яка схильна і через 60 з гаком років незалежності в усіх бідах звинувачувати британських колонізаторів. Теж, до речі, привід для роздумів українцям...

Індійський рецепт: пісні, танці та любовні історії замість футболу

Далі М.Шанкар заявив, що спортивні заходи не повинні підміняти національну ідею розвитку. Він підкреслив, що не є противником спорту, але категорично проти масштабних спортивних заходів, які стають бізнесом для вузького кола чиновників і олігархів. «Якщо вам необхідні дороги, мости або аеропорти - будуйте їх, але не прив'язуйте ці проекти до Євро-2012. В іншому випадку ви підміняєте реальний розвиток національної економіки спортивними мегазаходами», - сказав індійський парламентарій.

За його словами, на підготовку до Ігор Британської співдружності, які проходили в жовтні 2010 року в Індії, було витрачено близько 18 млрд дол. замість запланованих спочатку 1,5 млрд дол. «Беніфіціаріями цих інвестицій стало дуже небагато людей, в першу чергу, які проживають в Делі. Тоді як решта населення величезної країни нічого не отримала. І це при тому, що у нас маса людей живуть на 2 долари в день. Вони як були бідні, так і залишилися», - сказав М.Шанкар.

Ще один учасник дебатів, директор Турніру УЄФА Євро-2012 в Україні Маркіян Лубківський намагався відбити атаки індійця загальними фразами. «Для мене Євро-2012 - геополітичний проект. У багатьох в Україні зберігся пострадянський менталітет, який не дозволяє нам наблизитися до європейських стандартів життя. Інфраструктура, яка з'явиться до Євро-2012, допоможе нам наблизитися до Європи. Якби не Євро, ми б так і не побачили цих змін», - стверджував М.Лубківський.

Але все це ми вже неодноразово чули, так що особливого впливу на зал аргументи представника УЄФА в Україні не мали, що й підтвердили результати голосування по завершенні дебатів.

Але ось ще одна прекрасна порада від М.Шанкара. Говорячи про бажання України покращити свій імідж у світі й залучити туристів за допомогою Євро-2012, він висловив думку, що такий підхід принизливий для національної гідності. «Країна - це не стадіон, це не те, що ви хочете транслювати на весь світ, головне ваше надбання - культура і традиції. Сила Індії - в її культурі. Приїхавши до Києва, я дізнався, що в Україні є цілодобовий канал, який транслює індійські фільми російською мовою, «Боллівуд» (збірна назва індійських кіностудій) - ось приклад того, як слід покращувати свій імідж і популяризувати культуру країни», - сказав він.

Україна, на жаль, а може бути й на щастя, не може похвалитися такою плодовитістю кіностудій, як Індія з її колоритними фільмами про історії несамовитого кохання. Так що нам цей варіант культурної експансії явно не підходить. Але ось що має торкати нас за живе, так це впевненість М.Шанкара в тому, що спортивні заходи рівня Євро-2012 таким країнам, як Індія чи Україні нічого доброго не несуть і, в першу чергу, через всепроникну корупції, що вразила їх. Скільки не роздумуй про питання впливу Євро-2012 на міжнародний імідж України, але нас уже давно мають за друзів по нещастю традиційно корумповані країни. Чи зможе Євро-2012 хоч трохи наблизити нас до Європи, чи ще більш підштовхне до Азії - мабуть, головне питання, що повисло в повітрі після дебатів у театрі ім. Франка, де вони проходили. Ми нічого не маємо проти Азії, а тим більше Африки, але все ж географічне розташування України хоч до чогось та зобов'язує.

P.S. У тексті статті свідомо опущені виступи із залу опозиційних політиків, які дорікали владі за надмірні витрати на підготовку до Євро-2012 та скасування тендерів на проведення відповідних робіт. Це ми і так знаємо, як знаємо і про те, що загальна вартість Євро-2012 для держбюджету Україні тривалий час крутилася навколо цифр 12-14 млрд дол., значну частину з яких було витрачено, а потім раптом різко впала до 750 млн дол. Але ось що цікаво, так це реакція залу на наведені в ході дебатів аргументи. Перед дебатами 66% учасників (а було їх всього близько тисячі) проголосували за те, що масштабні спортивні заходи зміцнюють економіку країни, 20% висловилися проти, а 14% відповіли, що не знають. Тоді як після дебатів кількість прихильників Євро помітно зменшилася - «за» були вже тільки 41%, «проти» - 52%, а 7% так і не змогли визначитися. Чи говорить це про те, що аргументи противників Чемпіонату були набагато вагомішими, ніж його прихильників. Мабуть, ні, скоріше, це свідчить про те, що поки українцям не нагадують про корупцію влади, вони все ж з ентузіазмом ставляться до всіляких розважальних заходів за державний рахунок.

Петро Черних (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter