Президент України Віктор Янукович підписав Закон України «Про засади державної мовної політики».
Про це повідомляє прес-служба Глави держави.
У Законі України «Про засади державної мовної політики» визначається порядок застосування мов України, принципи мовної політики держави та її обов’язки щодо забезпечення конституційного права людини на вільне використання мов.
Як наголошують автори закону Вадим Колісниченко та Сергій Ківалов у пояснювальній записці до документу, закон регулює діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної мови в усіх сферах суспільного життя української держави, вільного розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин, а також щодо сприяння вивченню мов міжнародного спілкування.
Законом встановлено, що державною мовою України є українська мова. При цьому зазначено, що «жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови».
Разом з тим законом визначається, що право на мовне самовизначення та вільне користування мовами у приватному та державному житті є невід'ємним правом людини і громадянина.
На території України гарантується вільне використання регіональних мов, до яких віднесено російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку і угорську. Додано русинську, караїмську та кримчацьку мови відповідно до рекомендацій Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин. Дія цього положення поширюється на ті мови, які є рідними для не менше 10% громадян, що населяють певну територію за даними перепису. За рішенням місцевої ради чи за результатами збору підписів в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої складає менше 10 відсотків населення відповідної території. Чисельність регіональної мовної групи на певній території визначається на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Таким чином, якщо провести паралелі з даними останнього Всеукраїнського перепису 2001 року, то російська мова стане регіональною в 13 адміністративно-територіальних одиницях України (з 27-ми) – у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, АР Крим та мм. Києві й Севастополі; кримськотатарська – в АР Крим, угорська – в Закарпатській області, румунська – в Чернівецькій. Інші мови традиційних національних меншин України отримають захист в менших адміністративно-територіальних одиницях.
В державному управлінні, акти вищих органів державної влади приймаються державною мовою і офіційно публікуються українською і російською, регіональними мовами або мовами меншин.
Акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, акти місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування приймаються державною мовою або цією регіональною мовою або мовою меншини (мовами) та офіційно публікуються обома мовами.
В сфері адміністративних послуг, основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування встановлюється державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування нарівні з державною мовою використовується ця регіональна мова або мова меншини. Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, – й цією регіональною мовою або мовою меншини (стаття 11).
Паспорт громадянина України і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і, поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи (стаття 13 законопроекту).
Документ про освіту, отриману в навчальному закладі з навчанням регіональною мовою, за заявою осіб виконується двома мовами – державною і поруч, за бажанням особи, відповідною регіональною (стаття 13).
В слідстві та судочинстві документи складаються державною мовою.
Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (стаття 15).
Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, за клопотанням сторони процесу суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою. Держава гарантує можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою. Необхідність забезпечення даної гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів. Послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.
У економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються інші мови.
Стаття 20 законопроекту встановлює, що громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин (в межах території, на якій поширена регіональна мова). Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється у відповідності з потребою громадян. Вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, при умові обов’язкового вивчення державної мови в обсязі достатньому для інтеграції в українське суспільство (стаття 20).
Потреба громадян у мові навчання визначається в обов’язковому порядку за заявами батьків про мову навчання, або студентами власноручно при вступі до державних і комунальних навчальних закладів, а також, у разі потреби, у будь-який час періоду навчання.
Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від батьків учнів або студентів.
На практиці кількість заяв буде визнаватися «достатньою» в залежності від норм наповнюваності навчального закладу (залежить від типу населеного пункту), які встановлені профільними законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», тощо та регуляторними актами Міністерства освіти і науки України.
В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Об’єм вивчення регіональної мови або мови меншини визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цієї мови на відповідній території.
Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти укладаються державною мовою. Для осіб, які здобували повну загальну середню освіту мовою регіональними мовами або мовами меншин, за їхнім бажанням тести перекладаються мовою навчання (за винятком тесту з української мови і літератури).
Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома мовами. Обсяги регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності регіональних мовних груп і визначаються самими мовниками. Мова друкованих засобів масової інформації визначається їх засновниками відповідно до установчих документів (стаття 24).
Розв’язується і проблема дубляжу фільмів. Виготовлення копій фільмів іноземного виробництва, які розповсюджуються для показу в кінотеатрах, публічному комерційному відео і домашньому відео в Україні, здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням або озвученням чи субтитруванням державною мовою або регіональними мовами або мовами меншин на замовлення дистриб’юторів і прокатників з урахуванням мовних потреб споживачів (стаття 24).
Згідно зі статтею 27 Закону про мови, топоніми (географічні назви) – назви адміністративно-територіальних одиниць, залізничних станцій, вулиць, майданів і т. ін. – утворюються і подаються державною мовою. Поруч із топонімом державною мовою може відтворюватися його відповідник регіональною мовою.
Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.
Кожний громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім’я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.
Українська мова залишиться виключно єдиною мовою Збройних Сил України та інших військових формувань; засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою (хоча промовець може виступати іншою мовою); проекти законів, інших нормативних актів вносяться на розгляд Верховної Ради України державною мовою; мовою угод і картографічних видань є також українська мова.
Крім того Кабінету Міністрів України доручено забезпечити комплекс заходів щодо реалізації положень закону «Про засади державної мовної політики», а перехідними положеннями законопроекту вносяться зміни до низки інших законів України.
Як повідомляв УНІАН, 3 липня Верховна Рада прийняла закон "Про засади державної мовної політики", що викликало хвилю протестів по всій Україні. Опозиція заявляла, що закон прийнято з істотними порушеннями.
4 липня голова Верховної Ради України В.Литвин подав у відставку.
6 липня Верховна Рада відмовилася включити до порядку денного питання про відставку В.Литвина з посади голови парламенту.
Того дня В.Литвин заявив, що не підпише закон про засади державної мовної політики.
30 липня, на позачерговій сесії Верховна Рада відмовилася задовольнити заяву В.Литвина про звільнення з посади голови ВР.
Також парламент відмовився внести уточнення до закону «Про засади державної мовної політики», які запропонував В.Литвин.
Крім того, Верховна Рада розглянула 4 постанови, внесені депутатами від опозиції, про скасування мовного закону, проте жодний документ не набрав необхідної кількості голосів.
31 липня голова Верховної Ради України Володимир Литвин підписав Закон "Про засади державної мовної політики". Документ направлено на підпис Президенту України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мовний закон призведе до негативних наслідків, у тому числі фінансових – Порошенко
