Приватизація ОПЗ і КГЗКОР - тест на протекціонізм

Головна загроза успішній приватизації цих підприємств у створенні преференцій для обраних претендентів на об`єкт, адже у нас давно відпрацьована практика виписування умов приватизаційних конкурсів під конкретного покупця... 

Президент своїм Указом зняв заборону на приватизацію Одеського припортового заводу (ОПЗ) і Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР). Нинішня влада, як власне і попередня, зважилася на продаж цих скандально відомих об`єктів не від хорошого життя - затикати дірки держбюджету знову планують за рахунок приватизації. Звичайно, зараз не осінь 2009 року, коли прем`єр Юлія Тимошенко, не зважаючи на Указ президента Віктора Ющенка про заборону приватизувати ОПЗ, все ж таки дала Фонду держмайна добро на продаж заводу. До речі, тоді Партія регіонів була категорично проти приватизації ОПЗ як стратегічно важливого для країни підприємства. Але і сьогодні ризики вельми значні. Хоча, жорстка вертикаль влади, сформована в Україні при Вікторові Януковичу, не дозволить перекладати провину на примхливий Кабмін, некерований Фонд держмайна, або ангажовану Адміністрацію Президента, як це було при «помаранчевих». Якщо приватизація ОПЗ чи КГЗКОРу пройде з порушеннями або знову буде зірвана, винними будуть усі – від лецитатора аукціону до самого Президента. При цьому головна загроза успішній приватизації підприємств в створенні преференцій для обраних претендентів на об`єкт, адже у нас давно відпрацьована практика виписування умов приватизаційних конкурсів під конкретного покупця.

Фаворити

ОПЗ і КГЗКОР вельми значущі для своїх галузей – відповідно, хімічної і гірничо-металургійної. Найбільш вірогідним покупцем ОПЗ в Україні сьогодні є Group DFДмитра Фірташа. Що ж до КГЗКОРу, то цим активом давно цікавиться російський партнер Рината Ахметова, власник «Смарт Холдингу» Вадим Новінський. Останній є співвласником найбільшої української гірничо-металургійної компанії «Метінвест», в якій «Смарту» належить 25%, а компанії СКМ Рината Ахметова 75%. Як Фірташ, так і Новінський мають дуже серйозні зв`язки у вищих ешелонах влади і цілком в змозі довести, що саме вони стануть для ОПЗ і КГЗКОРу найбільш ефективними власниками. Варто визнати, що це багато в чому правда. Дійсно, і Group DF Дмитра Фірташа, і «Смарт Холдинг» Вадима Новінського є успішні вертикально інтегровані компанії, здатні забезпечити активам, які приватизуються, перспективу розвитку.

15 грудня у розмові з журналістами Дмитро Фірташ вже підтвердив своє бажання взяти участь в приватизації ОПЗ. «Смарт Холдинг» в питанні КГЗКОРу обережніший. Ще в жовтні цього року, коли перший віце-прем`єр Андрій Клюєв дав доручення підготувати проект закону про підготовку до приватизації КГЗКОР, представник «Смарт Холдингу» заявив, що компанія візьме участь в приватизації комбінату тільки після того, як будуть відомі остаточні умови конкурсу. Але це все нюанси, насправді як Дмитро Фірташ є фаворитом в конкурсі з ОПЗ, так і Вадим Новінський – найбільш вірогідний покупець КГЗКОРу.

Як би не хотілося відмовитися від значних довідкових відступів, але для розуміння передприватизаційної ситуації на ОПЗ і КГЗКОРі вони просто необхідні. Почнемо з хімзаводу.  

ОПЗ - ворота аміачного експорту

ВАТ «Одеський припортовий завод» (м. Південний, Одеська обл.) - другий за величиною виробник аміаку і карбаміду і третій - за випуском азотних добрив в Україні. Спеціалізується на перевантаженні хімічної продукції, що постачається з країн СНД на експорт. Завод є монополістом на українському ринку спеціалізованих послуг з прийому, охолодження і перевантаження аміаку для його подальшого транспортування.

Варто нагадати, що спроби виставити ОПЗ на приватизацію робилися багато разів. Останній раз Кабмін спробував продати завод 29 вересня 2009 року. Конкурс відбувся всупереч забороні, накладеній на нього Указом Президента Ющенка.

Рік тому в конкурсі брали участь ТОВ "Азот-сервіс (Росія)", ТОВ "Фрунзе-Флора (Україна) » і ТОВ "Нортіма" (Україна). Норвезька компанія Yara International ASA, яка виявляла зацікавленість в ОПЗ і навіть створила для його покупки альянс з лівійською і польською компаніями, все ж таки не ризикнула брати участь в спірному з юридичної точки зору заході. Переможцем конкурсу стало ТОВ «Нортіма», яке придбало ОПЗ за 5 млрд. грн. Компанія представляла інтереси Групи Приват, підконтрольної Ігорю Коломойському і Геннадієві Боголюбову.

Проте комісія Фонду держмайна України ухвалила рішення не визнавати ТОВ «Нортіма» переможцем конкурсу з приватизації ОПЗ у зв`язку з тим, що завод, на думку ФДМ, був проданий за заниженою ціною. Далі були позови і судові розгляди, в результаті яких підприємство так і залишилося в держвласності.

У 2011 році ОПЗ, швидше за все, знову буде виставлений на продаж, але хто з попередніх учасників конкурсу зацікавиться ним знову, сказати важко. Ясне одне – ОПЗ, як і раніше, цікавий зарубіжним інвесторам. У той же час, на думку власника Group DF Д.Фірташа, в питанні приватизації ОПЗ для України важлива не стільки ціна, за яку буде продано підприємство, скільки те, хто саме його купить. І в повітрі вже відчувається, що колишні наміри українських приватизаторів продавати вітчизняні підприємства в хороші зарубіжні руки поволі змінилися на думки про необхідність надання пріоритету вітчизняному покупцеві. Змужнілий (більш-менш) український бізнес наполегливо і, схоже, небезуспішно просуває ці ідеї в українську владу.

«Якщо ви подивитеся, які укрупнення відбуваються на світових ринках, що купує норвезька «Yara», що купують американці і росіяни, то ви зрозумієте, що життя змушує об`єднуватися всіх. Україні вкрай необхідно захистити свій ринок і своїх виробників, які як конкуренти украй невигідні Росії з її дешевим газом», - відзначив Д.Фірташ.

Він переконаний, що Україні необхідна крупна хімічна компанія, яка б консолідувала вітчизняні хімпідприємствам. «Україні потрібна компанія, яка могла би представляти її інтереси на світовому ринку. Для нас важливо купити тут все, що вийде, а потім купувати зовні. Таким чином, Україна могла б стати гравцем світового масштабу», - додав Д.Фірташ.

Все напрочуд відверто і зрозуміло. Додамо лише, що отримання групою компаній Group DF контролю над ОПЗ робить її безумовним лідером (або монополістом - це вже як кому більше подобається) на ринку азотних добрив України. Group DF через свій дочірній холдинг OstChem вже володіє ВАТ "Рівнеазот", ВАТ "Концерн "Стирол", ЗАТ "Таджиказот" (Таджикистан) і АТ "Нітроферт" (Естонія). Як відомо, виробництво мінеральних добрив, на якому спеціалізується OstChem, вимагає використання природного газу, причому не як палива, а як сировини. Саме тому українські виробники міндобрив опинилися в глибокій депресії після подорожчання російського газу для України. Але у Д.Фірташа є можливості забезпечити свої підприємства газом за цінами, значно нижче за ринкові. 12 з гаком мільярдів кубометрів природного газу, які Україна зобов`язана повернути РосУкрЕнерго, дозволять забезпечити сировиною підприємства Group DF. Інша справа, наскільки вистачить дешевого газу і що він робитиме потім з новопридбаними хімактивами. Протягом тільки 2010 року Group DF сконцентрувала акції кількох українських хімпідприємств. Експерти вже відносно давно говорили про те, що у разі покупки ОПЗ Дмитро Фірташ може надалі перепродувати його росіянам, які зацікавлені в контролі над перевалкою аміаку.

КГЗКОР - приватизувати те, що залишилося

Будівництво КГЗКОРу в нинішньому році відзначає сумну дату – 25 років з моменту початку процесу (воно почалося у 1985 році). Участь в будівництві брали, крім власне СРСР, Румунія, Чехословаччина, Болгарія і НДР. Після розпаду СРСР його правонаступником стала Україна. Зі всіма учасниками будівництва, окрім Румунії, Україна домовилася щодо компенсації вкладених коштів. Але і з Румунією особливих проблем виникнути не повинно, головне щоб довгобуд нарешті був запущений в роботу. Сумарний обсяг інвестицій, необхідних для завершення будівництва і введення в експлуатацію КГЗКОРу, за попередніми даними, складає близько 800 млн. дол. (за даними ФДМ, заборгованість України по КГЗКОРу  на 1 січня 2007 року перед Румунією складала $353 млн., Словаччиною - $115,1 млн., Болгарією - $1,4 млн., Німеччиною - $47,34 млн., загальна заборгованість - $517,43 млн.).

Протягом останнього десятиліття, мабуть, кожен з українських урядів намагався поставити крапку в нескінченному будівництві. Утім, спроби поки були безуспішними.

Згідно з прийнятою в серпні 2006 року урядом Юрія Єханурова постановою, передбачалося, що добудовою КГЗКОРу займеться спільне підприємство ТОВ "Українська рудно-металургійна компанія" (УРМК), створена українською "Смарт-груп" і російською "Металоінвест". Але в листопаді 2009 року уряд Юлії Тимошенко скасував постанову як нереалізовану.

Одночасно в червні 2009 року суд ввів процедуру санації держпідприємства КГЗКОР, у рамках якої у вересні того ж року було продано два корпуси - середнього і дрібного дроблення залізорудної сировини, що є одними з ключових активів підприємства. Обидва корпуси були придбані компанією "АФК-КР", яку пов`язують зі «Смарт Холдингом» Вадима Новінського. Таким чином, постає питання – а що власне держава зможе виставити на продаж. У ситуації, що склалася, найбільш логічним виглядає повернення до рішення, згідно з яким добудовою КГЗКОРу займеться УРМК. При цьому дуже ймовірно, що місце російського "Металоінвесту" в цій компанії посяде «Метінвест», підконтрольний Ринату Ахметову.

Але тут слід враховувати, що в участі в добудові підприємства був зацікавлений "Арселорміттал Кривий Ріг" (АМКР). На території АМКР сконцентровані найбільші в Україні відвали окислених руд, які є основною сировиною для роботи КГЗКОРу. АМКР готовий переробляти їх своїми силами із застосуванням нових технологій, проте це йому заборонено законом, згідно з яким всі окислені руди потрібно складувати для переробки саме на КГЗКОРі. У серпні цього року виконавчий віце-президент компанії «Арселорміттал» Арно Пупар-Лафарж заявив про те, що проект добудови КГЗКОРу мертвий. «Це складний проект, але моя приватна позиція – він вже мертвий. Він дуже застарілий», - сказав А.Пупар-Лафарж.

З одного боку це свідчить про те, що «Арселор Міттал» навряд чи братиме участь в конкурсі з КГЗКОРу, якщо такий взагалі буде оголошений. Але з іншого, це зовсім не знімає з української влади відповідальності за створення умов для чесного конкурсу. Якщо все буде зроблено правильно, то «Арселорміттал Кривий Ріг», швидше за все, повернеться до теми добудови КГЗКОРу, хоч би тому, що йому просто фізично нікуди складувати власну окислену руду. Віддавати ж її як сировину конкурентам, погодьтеся, не дуже цікаво.

Головне правильно запросити

Ми у жодному разі не намагалися натякнути на те, що Yara або «Арселорміттал» будуть ефективнішими власниками для ОПЗ і КГЗКОРу, аніж вітчизняні бізнес-групи. Та вони й узагалі можуть проігнорувати конкурс з продажу цих підприємств, але прийдуть інші. Конкуренцію українським (або українсько-російським) компаніям, природно, складуть росіяни, які не гірше за наших уміють лобіювати свої інтереси в Україні. Проте присутність учасників з далекого зарубіжжя, безумовно, пожвавить аукціони. У ході попередньої спроби продати ОПЗ було просто сумно спостерігати за тим, як ведучий аукціону зі шкіри дерся, затягуючи час в очікуванні пропозиції вищої ціни, яку так ніхто і не озвучив. Так багато букв і нічого нового, скажете ви – справді, новини тут немає, все це давно відомо. Але було би непогано, якби після продажу наших активів ніхто не міг говорити про те, що конкурс був виписаний під конкретного покупця, а інші грали роль статистів.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News