Голова правління «Української біржі»: Від України відвернуться інвестори через останні ініціативи влади

Президент підписав Закон «Про депозитарну систему України». Декілька норм документу викликали різку критику з боку фондовиків, які звинуватили державу в спробі монополізувати низку послуг. Про ситуацію у цьому сегменті ринку розповів в інтерв'ю УНІАН голова правління «Української біржі» Олег Ткаченко

На початку жовтня стало відомо, що Президент України 22 вересня підписав Закон «Про депозитарну систему України», яким передбачено створення централізованої депозитарної системи в країні, вводиться такий новий елемент як Центральний розрахунковий центр. Дана норма викликала критику з боку фондовиків, які звинуватили державу в спробі монополізувати послуги розрахунку і клірингу на фондовому ринку.  "Українська біржа" взагалі заявила про можливе своє закриття. На знак протесту 20 вересня вона з 10:00 до 11:00 припиняла свою роботу. Таким чином, проблеми на фондовому ринку України наростають сніговою лавиною. Про ситуацію розповів в інтерв'ю УНІАН голова правління «Української біржі» Олег Ткаченко.

- Олеже Васильовичу, нещодавно голова Біржової ради «Української біржі» Ігор Мазепа заявив, що у разі набуття чинності закону про депозитарну систему можна з 70% вірогідністю говорити про закриття біржі. Ви теж так вважаєте?

- З моменту оприлюднення цього закону у дію вступають лише певні його статті. Фактично ми ще рік житимемо за правилами, які існують зараз. Тобто, у нас ще є рік, аби спробувати змінити цей закон. Очевидно, Ігор Мазепа мав на увазі варіант, коли закон повністю вступить в силу, і прийдеться жити за новим правилами. Тоді, звичайно, питання щодо подальшої долі бірж справді буде дуже актуальним, і особисто я не переконаний в можливості існування дійсно ринкових бірж в Україні. Якщо цей закон вступить в силу, на біржі вже не буде тих обсягів торгів, які є зараз, хоча і зараз вони доволі скромні. Від України відвернуться як вітчизняні, так і іноземні інвестори, які вже зараз висловлюють свою стурбованість з приводу останніх ініціатив влади.

- Від декого на ринку можна почути думку, що справа не в іноземних інвесторах, а в тому, що біржі будуть позбавлені змоги депонувати кошти клієнтів на своїх рахунках.

- Останнім часом з’явилися «експерти» фондового ринку, про яких ще вчора ніхто не чув, і вони, як мантру повторюють цю тезу повсюди. Просто люди, які просувають закон, намагаються зробити акцент саме на цьому, щоб відволікти увагу від більш серйозного. Зрештою це справді важлива річ, але не основна. А насправді важливим є те, що після вступу в дію всіх положень цього закону, гроші клієнтів обліковуватимуться не в Нацбанку, а в якомусь акціонерному товаристві, яке в законі називається Розрахунковим центром. Так, одним з акціонерів у ньому буде центральний банк, але мова йде саме про акціонерне товариство, в якому, згідно з законодавством, акціонери відповідають за зобов’язаннями виключно в межах належних їм акцій. Фактично інвесторів у цьому випадку хочуть адміністративним рішенням змусити перейти до визначеної чиновниками ризикованої організації без права вибору.

Але крім операційних ця організація має й інші ризики. Слід пам»ятати, що цей центр перебирає на себе не лише банківські функції, але й стає центральним контрагентом для інших учасників ринку. Наприклад, якась біржа не створює своєї клірингової організації, а вирішує делегувати ці функції Розрахунковому центру. Таким чином, Розрахунковий центр стає центральним контрагентом, який має відповідати за виконання угод. Система раптом дає збій, Розрахунковому центру треба якось виконувати свої зобов'язання, і що він робить в цьому випадку? Відповідь очевидна - він покриває свої зобов'язання за рахунок грошей інших клієнтів. Тому я хочу ще раз повторити – монополізм Розрахункового центру - це зло, яке придумали лише в Україні. Такого розрахункового центру або взагалі не повинно бути, або повинна бути можливість у учасників ринку створювати такі не монопольні організації.

- Існує думка, що всі проблеми українських фондовиків від того, що вони не можуть налагодити нормальної комунікації з Національним банком?

- Наведу простий приклад. Фондовий ринок вже два роки кричить та благає надати можливість іноземні цінні папери завести в Україну. Хтось нас почув? Чомусь питання, що справді потребує вирішення, ігнорується, натомість вирішуються зовсім інші речі.

- Останнім часом керівництво профільної Комісії заявляє, що дії податкової можуть поставити вітчизняний фондовий ринок на межу краху. Невже ситуація настільки складна?

- У випадку, якщо будуть прийняті останні запропоновані податковою зміни до Податкового кодексу, необхідність у якомусь обговоренні інших проблем фондового ринку відпаде, оскільки ринок припине своє існування. Планується ввести, по-перше, податок з обороту на фондовому ринку, по-друге, там виписана така процедура, згідно з якою  для виконання укладеної угоди буде необхідно декілька днів. Тому що перед тим, як розрахунки пройдуть по депозитарній системі, потрібно  заплатити податок, аби податкова побачила цей платіж, відправила інформацію зберігачу, і лише тоді зберігач матимете змогу провести цю угоду.

Проте вважаю, що даремно говорити, що може бути у майбутньому, якщо прямо зараз фондовий ринок зазнає набаченого гніту з боку податкової. Зокрема, податкова дуже дивним чином трактує наше законодавство. Наприклад, всі знають, що сьогодні без профучасника не можна здійснити угоду на фондовому ринку. Ви перераховуєте гроші торгівцю, який виконує ваше доручення. Так от податкова вигадала, що гроші, які ви перерахували торгівцю, аби він купив цінні папери, є доходом цього торгівця, і з цього доходу він повинен заплатити податок.

- Все ж таки, у зв'язку з останніми подіями Ви більше оптиміст чи песиміст?

- Звичайно, я більше оптиміст. У питанні з законом про депозитарну систему нас підтримують іноземні інвестори. Свої плани ми як будували, так і будуємо, просто частину часу тепер займають спроби достукатись до влади і пояснити свою позицію. Нажаль, зараз наш ринок знаходиться в такій ситуації, коли йому потрібна активна реанімація. І без термінових дій, таких як допуск іноземних цінних паперів на ринок, його не врятувати.

- Складається враження, що допуск іноземних паперів - це чи не єдина чарівна рятувальна паличка для нашого ринку?

- Це один із головних і довгоочікуваних кроків. Україна має величезний потенціал для розвитку фондового ринку. Наприклад, через своє напрочуд вдале географічне положення вона може стати центром регіонального ціноутворення Чорноморського басейну на зернові культури. Наш, передусім, середній чи малий товаровиробник повинен мати можливість працювати з ф’ючерсами, хеджувати свої ризики, бачити реальну ціну, і по ній реалізовувати продукцію. Але знову ж таки, все залежить від волі регулятора. Законодавство дозволяє в його сьогоднішньому вигляді це робити. Ми говоримо про ф'ючерси на українську пшеницю на Чикагській біржі, але наші інвестори не можуть туди піти, тому-що валютне регулювання закриває таку можливість. Для кожного кроку необхідно мати ліцензію Національного банку.

- Зараз багато говориться про те, що на сьогодні більше українських грошей крутиться на російському фондовому ринку, ніж на українському. Це правда?

- Така тенденція справді є. Українські інвестори й раніше покидали країну, а зараз у зв’язку з погіршенням ситуації вони активно почали шукати можливість торгувати на Московській біржі, пробують виходити на Лондонську та інші. Більшість, звичайно, спочатку йде на Московську Біржу. Насамперед наші інвестори на російському ринку цікавляться ф'ючерсом на індекс РТС. Це п’ятий в світі по ліквідності інструмент, і звичайно інвестори йдуть туди, де більша ліквідність та кращі умови. І останні законодавчі зміни лише додають їм впевненості в справедливості прийнятих рішень.

- Дякую за розмову.

Розмовляв Андрій Гарасим (УНІАН)

УНІАН в Google News