Ілюстрація / REUTERS
Мільярди в тіні: як працює підпільний ринок автомобільного пального
22:00, 04.10.2018
9 хв.
Ціни на пальне летять догори, вслід за нафтою і курсом валют. А водії голосують гривнею за дешеве. Цим і користуються підпільні ділки. За два роки тіньовий ринок автомобільного пального просадив державний бюджет на мільярд доларів. То хто ж стоїть за золотим підпарканним паливним бізнесом?
Тіньовий ринок автомобільного пального за два роки просадив державний бюджет на 25 млрд грн. І це тільки за офіційними підрахунками Рахункової палати. Експерти ж називають взагалі приголомшливі цифри. «Якщо говорити про загальні обсяги втрат державного і місцевих бюджетів, їх можна оцінити у 2 млрд доларів на рік», - розповідає експерт нафтогазового ринку Генадій Рябцев.
Підпільний бізнес буяє. У бочках вздовж доріг паливо на будь-який смак - і газ, і дизель і бензин. Ціна – на 5, а то й на 7 гривень нижча, ніж на брендових заправках. «Що там продається ніхто не знає, звідки – не відомо, можливо, навіть крадене. Нелегали процвітають», - констатує директор міжнародної академії стандартизації Олег Цільвік.
Лише від столиці до Вишневого «Гроші» нарахували півтори десятки бочок, які продають пальне з-під поли. Далі, до Боярки – ще стільки ж. Тіньових заправок по Україні із автогазом та дизелем - не менше двох тисяч, стверджують у нафтогазовій асоціації. Бо це пальне зараз найпопулярніше. За словами водіїв, які користуються такими заправками, так – значно дешевше.
Відео дня
На підпільних заправках паливо на будь-який смак – і газ, і дизель, і бензин
Поставити бочку з пальним при дорозі обходиться у 10 тис доларів. Повноцінна заправка коштуватиме півтора мільйона. Не погана економія для спритників, які мають зв’язки у місцевій владі.
«Ці 2 млрд доларів йде у велику кількість кишень. Кришування чиновниками на рівні районів чи сільрад», - говорить Генадій Рябцев.
Щоб дізнатись, хто стоїть за підпарканним паливним бізнесом, який приносить мільярди, «Гроші» зважились на небезпечний експеримент: заправляємо авто на підпільній АЗС.
«А що за солярка?», - питаємо.
«Я не знаю, другий день працюю», - звучить у відповідь.
«Білоруська? Українська», - цікавимось.
«Не знаю», - стоїть на своєму заправник.
«І по чому солярка?», - «По 25,4»
«А документи на неї є?», - продовжуємо допитуватись.
«Немає. У шефа є, коли він приїздить», - розповідає нам заправник.
«Чека теж нема? Як називається компанія»?», - питаємо.
«Не знаю», - звучить у відповідь.
Поки ми чекали на шефа і документи, до заправки під’їхали якісь чоловіки і сфотографували наше авто. А власник так і не з’явився.
Тому прямуємо до іншої заправки. Втім, жодних документів на пальне вони теж не мають. Але чек таки дають.
«А де берете дизель?», - питаємо тут.
«Нам привозять», - чуємо у відповідь.
«А якісь документи на нього є?» - цікавимось.
«Всі документи в офісі», - говорить заправник.
«А як офіс називається?», - не відстаємо.
«Приват Енерджі. Он є телефон – пишіть, дзвоніть», - відповідають нам.
Замість документів на пальне – телефони офісу на бочці
Замість документів на пальне - телефони офісу на самій бочці. Виявляється, офіційний власник і директор фірми - такий собі Тарас Салата. Телефонуємо йому. І маємо такий діалог:
«Добрий день! Тарас Миколаєвич?»
«Так»
«Купили у вас дизель…»
«Я до заправок не маю стосунку. Фірму передав. Дам контакт людини, яка розкаже…»
«Документів на вашій заправці не було…»
«Не може бути. А яка заправка?
«АЗС – 12»
«Давайте завтра поговоримо».
Втім, після цієї розмови більше з Тарасом Салатою нам зв’язатися не вдалося. Телефон він відключив.
Проте у Держреєстрі знайшлося ще кілька фірм, якими цей громадянин керує. Всі вони торгують пальним гуртом і вроздріб. А власник компаній - екс-народний депутат В’ячеслав Кутовий.
У Держреєстрі є власник компаній, які торгують пальним гуртом і вроздріб
Але за адресою реєстрації бензинових компаній цих панів шукати марно. Бо це - звичайні квартири. Під одним з таких будинків питаємо у місцевого мешканця про таке сусідство. «Я без поняття. Треба двірничку питати, може, знає», - говорить він.
Пробуємо набрати одну із спільних компаній Салати і Кутового. Представляємось гуртовими покупцями.
«Це Київгазпромсервіс, так. Кутового нема. В нього тільки особистий номер, але його не дам, - чуємо на іншому кінці телефонного дроту. – А що вам треба?»
«Пальне купити».
«Я дам вам інший номер. Пишіть – Олексій Миколаєвич. Це буде компанія Приват Енерджі».
За номером, який нам дали у Київгазпромсервісі знаходимо менеджера Приват Енерджі Олексія і домовляємось про купівлю пального. Зустрічаємось на парковці.
«До компанії має стосунок Кутовий?», - питаємо.
«Це наш власник», - розповідає Олексій.
«А Салата?», - цікавимось.
«Так, є такий», - говорить наш співрозмовник.
Отже, ми таки знайшли справжніх власників підпільних заправок. І це тільки на Київщині.
Колишній нардеп і голова підкомітету з питань газової промисловості та паливно-енергетичного комплексу В’ячеслав Кутовий
Офіс схований на півдорозі від Святопетрівського до Боярки. Тут є і ще одна фірма В’ячеслава Кутового (на дверях написано ТОВ «Газовик»).
Ще одна фірма Кутового ТОВ «Газовик»
Він - колишній нардеп і голова підкомітету з питань газової промисловості та паливно-енергетичного комплексу. Схоже, саме він і стоїть за фірмою Тараса Салати - Приват Енерджі. Хоч той цього й не визнає. Адже, коли ми запитали у нього напряму, чи знає він Кутового, відповідь була: «Не знаю таких».
Тобто директор як мінімум двох фірм не знає власника, який його наймав? «Гроші» двічі зловили підпільного ділка на брехні.
Залишили ми свої контакти і секретарці В’ячеслава Кутового. Але про свій бізнес він так нічого й не пояснив.
«Сірі заправки заробляють на тому, що не платять податків та зборів у повному обсязі. За якісне паливо видають всілякі сурогати, замість 95 палива продають 92 бензин», - розповідає експерт нафтогазового ринку Генадій Рябцев.
Махінації з документами дають супер прибутки. А замість пального споживач купує бовтанку із спирту чи бензолу – адже перевірити неможливо. «Визначили, чим відрізняється 95 від 92 на око, на зуб, на смак – не можливо. Навіть спеціаліст не скаже», - говорить Рябцев.
Тим часом, у бочках вздовж українських доріг продають і контрабандне паливо з Росії, і те, яке таємно виготовляють десятки міні-заводів по всій Україні. Сировина - газовий конденсат із підпільних свердловин. Тільки на Полтавщині їх 258. А платить за все зубожілий споживач.
«На нелегальному ринку контролювати нема кому, нема чим, і мало хто це робить. Все паливо, яке відбирали – все неякісна. Найкритичніше – це сірка і бензол – те, що дає шкоду нам, автомобілям і навколишньому середовищу», - говорить директор міжнародної академії стандартизації Олег Цільвік.
Апелювати до таких АЗС у разі поломки автомобіля не вийде. Цього не приховують і самі торгівці. «Заправляйтесь на брендовій. А зі мною навіщо воювати? Який сенс?», - чуємо від тітоньки на підпільній заправці.
Дізнатися, хто власник такої точки, у більшості випадків теж неможливо.
«Хто власник – не скажу. Підписувала договір про нерозголошення», - констатує та сама тітонька.
Читайте такожАвтогаз в Україні подорожчав майже до 15 гривень
Крім шкоди для бюджету підпарканний бізнес на пальному ще й отруює українців. Особливо - у містах. «Чим гірший бензин, тим він небезпечніший, багато викидів… В 20 м від трас в 10-15 разів більше норми свинцю. Це дуже шкідливо. Адже, передусім, це онкологія», - розповідає еколог Володимир Борейко.
Тобто усі магістралі Києва і великих міст вже небезпечні для життя. Особливо - перехрестя і вулиці в низинах, які не продуваються вітром, наприклад, Хрещатик. На 80% забруднюють повітря саме викиди автомобілів. Тим більше, якщо мотори працюють на бовтанці.
«Європі рівень смертності від викидів авто – 400 тис на рік. Це при Євро 5. А що у нас? У Києві жити небезпечно», - констатує Олег Цільвік.
А де ж контроль із боку держави? Виявляється, підпільні заправки не тільки прибутковий бізнес, а ще й неконтрольований. «Хто може ліквідовувати ці заправки? А ніхто. АМКУ каже, що цього підприємства не існує в їх базах, податкова адміністрація каже – це не їхня справа, бо немає в реєстрі. Екологи теж нічого не знають, нацполіція проїздить ці заправки, бо в їх функцію не входить контроль за такими об’єктами», - нагадує експерт нафтогазового ринку Генадій Рябцев.
Таким чином, поки уряд дерегулює бізнес, такі персонажі як Тарас Салата і Вячеслав Кутовий кладуть гроші собі в кишені і нікого не бояться.
Леонід Олійник, Тетяна Стежар
