Ілюстрація / REUTERS

Мільярди в тіні: як працює підпільний ринок автомобільного пального

Ціни на пальне летять догори, вслід за нафтою і курсом валют. А водії голосують гривнею за дешеве. Цим і користуються підпільні ділки. За два роки тіньовий ринок автомобільного пального просадив державний бюджет на мільярд доларів. То хто ж стоїть за золотим підпарканним паливним бізнесом?

Ілюстрація / REUTERS

Тіньовий ринок автомобільного пального за два роки просадив державний бюджет на 25 млрд грн. І це тільки за офіційними підрахунками Рахункової палати. Експерти ж називають взагалі приголомшливі цифри. «Якщо говорити про загальні обсяги втрат державного і місцевих бюджетів, їх можна оцінити у 2 млрд доларів на рік», - розповідає експерт нафтогазового ринку Генадій Рябцев.

Підпільний бізнес буяє. У бочках вздовж доріг паливо на будь-який смак - і газ, і дизель і бензин. Ціна – на 5, а то й на 7 гривень нижча, ніж на брендових заправках. «Що там продається ніхто не знає, звідки – не відомо, можливо, навіть крадене. Нелегали процвітають», - констатує директор міжнародної академії стандартизації Олег Цільвік.

Лише від столиці до Вишневого «Гроші» нарахували півтори десятки бочок, які продають пальне з-під поли. Далі, до Боярки – ще стільки ж. Тіньових заправок по Україні із автогазом та дизелем - не менше двох тисяч, стверджують у нафтогазовій асоціації. Бо це пальне зараз найпопулярніше. За словами водіїв, які користуються такими заправками, так – значно дешевше.

На підпільних заправках паливо на будь-який смак – і газ, і дизель, і бензин

Поставити бочку з пальним при дорозі обходиться у 10 тис доларів. Повноцінна заправка коштуватиме півтора мільйона. Не погана економія для спритників, які мають зв’язки у місцевій владі.

«Ці 2 млрд доларів йде у велику кількість кишень. Кришування чиновниками на рівні районів чи сільрад», - говорить Генадій Рябцев.

Щоб дізнатись, хто стоїть за підпарканним паливним бізнесом, який приносить мільярди, «Гроші» зважились на небезпечний експеримент: заправляємо авто на підпільній АЗС.

«А що за солярка?», - питаємо.

«Я не знаю, другий день працюю», - звучить у відповідь.

«Білоруська? Українська», - цікавимось.

«Не знаю», - стоїть на своєму заправник.

«І по чому солярка?», - «По 25,4»

«А документи на неї є?», - продовжуємо допитуватись.

«Немає. У шефа є, коли він приїздить», - розповідає нам заправник.

«Чека теж нема? Як називається компанія»?», - питаємо.

«Не знаю», - звучить у відповідь.

Поки ми чекали на шефа і документи, до заправки під’їхали якісь чоловіки і сфотографували наше авто. А власник так і не з’явився.

Тому прямуємо до іншої заправки. Втім, жодних документів на пальне вони теж не мають. Але чек таки дають.

«А де берете дизель?», - питаємо тут.

«Нам привозять», - чуємо у відповідь.

«А якісь документи на нього є?» - цікавимось.

«Всі документи в офісі», - говорить заправник.

«А як офіс називається?», - не відстаємо.

«Приват Енерджі. Он є телефон – пишіть, дзвоніть», - відповідають нам.

Замість документів на пальне – телефони офісу на бочці

Замість документів на пальне - телефони офісу на самій бочці. Виявляється, офіційний власник і директор фірми - такий собі Тарас Салата. Телефонуємо йому. І маємо такий діалог:

«Добрий день! Тарас Миколаєвич?»

«Так»

«Купили у вас дизель…»

«Я до заправок не маю стосунку. Фірму передав. Дам контакт людини, яка розкаже…»

«Документів на вашій заправці не було…»

«Не може бути. А яка заправка?

«АЗС – 12»

«Давайте завтра поговоримо».

Втім, після цієї розмови більше з Тарасом Салатою нам зв’язатися не вдалося. Телефон він відключив.

Проте у Держреєстрі знайшлося ще кілька фірм, якими цей громадянин керує. Всі вони торгують пальним гуртом і вроздріб. А власник компаній - екс-народний депутат В’ячеслав Кутовий.

У Держреєстрі є власник компаній, які торгують пальним гуртом і вроздріб

Але за адресою реєстрації бензинових компаній цих панів шукати марно. Бо це - звичайні квартири. Під одним з таких будинків питаємо у місцевого мешканця про таке сусідство. «Я без поняття. Треба двірничку питати, може, знає», - говорить він.

Пробуємо набрати одну із спільних компаній Салати і Кутового. Представляємось гуртовими покупцями.

«Це Київгазпромсервіс, так. Кутового нема. В нього тільки особистий номер, але його не дам, - чуємо на іншому кінці телефонного дроту. – А що вам треба?»

«Пальне купити».

«Я дам вам інший номер. Пишіть – Олексій Миколаєвич. Це буде компанія Приват Енерджі».

За номером, який нам дали у Київгазпромсервісі знаходимо менеджера Приват Енерджі Олексія і домовляємось про купівлю пального. Зустрічаємось на парковці.

«До компанії має стосунок Кутовий?», - питаємо.

«Це наш власник», - розповідає Олексій.

«А Салата?», - цікавимось.

«Так, є такий», - говорить наш співрозмовник.

Отже, ми таки знайшли справжніх власників підпільних заправок. І це тільки на Київщині.

Колишній нардеп і голова підкомітету з питань газової промисловості та паливно-енергетичного комплексу В’ячеслав Кутовий

Офіс схований на півдорозі від Святопетрівського до Боярки. Тут є і ще одна фірма В’ячеслава Кутового (на дверях написано ТОВ «Газовик»).

Ще одна фірма Кутового ТОВ «Газовик»

Він - колишній нардеп і голова підкомітету з питань газової промисловості та паливно-енергетичного комплексу. Схоже, саме він і стоїть за фірмою Тараса Салати - Приват Енерджі. Хоч той цього й не визнає. Адже, коли ми запитали у нього напряму, чи знає він Кутового, відповідь була: «Не знаю таких».

Тобто директор як мінімум двох фірм не знає власника, який його наймав? «Гроші» двічі зловили підпільного ділка на брехні.

Залишили ми свої контакти і секретарці В’ячеслава Кутового. Але про свій бізнес він так нічого й не пояснив.

«Сірі заправки заробляють на тому, що не платять податків та зборів у повному обсязі. За якісне паливо видають всілякі сурогати, замість 95 палива продають 92 бензин», - розповідає експерт нафтогазового ринку Генадій Рябцев.

Махінації з документами дають супер прибутки. А замість пального споживач купує бовтанку із спирту чи бензолу – адже перевірити неможливо. «Визначили, чим відрізняється 95 від 92 на око, на зуб, на смак – не можливо. Навіть спеціаліст не скаже», - говорить Рябцев.

Тим часом, у бочках вздовж українських доріг продають і контрабандне паливо з Росії, і те, яке таємно виготовляють десятки міні-заводів по всій Україні. Сировина - газовий конденсат із підпільних свердловин. Тільки на Полтавщині їх 258. А платить за все зубожілий споживач.

«На нелегальному ринку контролювати нема кому, нема чим, і мало хто це робить. Все паливо, яке відбирали – все неякісна. Найкритичніше – це сірка і бензол – те, що дає шкоду нам, автомобілям і навколишньому середовищу», - говорить директор міжнародної академії стандартизації Олег Цільвік.

Апелювати до таких АЗС у разі поломки автомобіля не вийде. Цього не приховують і самі торгівці. «Заправляйтесь на брендовій. А зі мною навіщо воювати? Який сенс?», - чуємо від тітоньки на підпільній заправці.

Дізнатися, хто власник такої точки, у більшості випадків теж неможливо.

«Хто власник – не скажу. Підписувала договір про нерозголошення», - констатує та сама тітонька.

Читайте такожАвтогаз в Україні подорожчав майже до 15 гривень

Крім шкоди для бюджету підпарканний бізнес на пальному ще й отруює українців. Особливо - у містах. «Чим гірший бензин, тим він небезпечніший, багато викидів… В 20 м від трас в 10-15 разів більше норми свинцю. Це дуже шкідливо. Адже, передусім, це онкологія», - розповідає еколог Володимир Борейко.

Тобто усі магістралі Києва і великих міст вже небезпечні для життя. Особливо - перехрестя і вулиці в низинах, які не продуваються вітром, наприклад, Хрещатик. На 80% забруднюють повітря саме викиди автомобілів. Тим більше, якщо мотори працюють на бовтанці.

«Європі рівень смертності від викидів авто – 400 тис на рік. Це при Євро 5. А що у нас? У Києві жити небезпечно», - констатує Олег Цільвік.

А де ж контроль із боку держави? Виявляється, підпільні заправки не тільки прибутковий  бізнес, а ще й неконтрольований. «Хто може ліквідовувати ці заправки? А ніхто. АМКУ каже, що цього підприємства не існує в їх базах, податкова адміністрація каже – це не їхня справа, бо немає в реєстрі. Екологи теж нічого не знають, нацполіція проїздить ці заправки, бо в їх функцію не входить контроль за такими об’єктами», - нагадує експерт нафтогазового ринку Генадій Рябцев.

Таким чином, поки уряд дерегулює бізнес, такі персонажі як Тарас Салата і Вячеслав Кутовий кладуть гроші собі в кишені і нікого не бояться.

Леонід Олійник, Тетяна Стежар

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter