Україна втратила 45 мільйонів гривень, які за класичною тендерною схемою перетечуть в кишені «нової еліти», пише видання «Наші гроші».
У виданні зазначають, що новий рік подарував новий скандал, який, щоправда, став бурхливим лише серед фахівців.
«Укрчастотнагляд» зробив все можливе, аби 72 мільйони гривень на розробку системи зі звільнення українців від рабства мобільних операторів отримала чітко визначена фірма», - йдеться у матеріалі видання.
Під «звільненням від рабства» мається на увазі уже відома абревіатура MNP (Mobile number portability), тобто система, яка дозволяє користувачам переходити від одного оператора до іншого, зберігаючи номер.
«Наші гроші» зазначають, що на тендері перемогла маловідома фірма «Діалінк», яка повідомила, що має намір поставити програму литовської фірми «Mediafon».
Видання «InternetUA» процитувало судовий позов однієї з фірм, чию дешевшу від переможця заявку викинули з тендеру. У ньому наведені наступні докази того, що тендер був заточений під заздалегідь визначену систему литовців.
Учасників тендеру зобов’язують використовувати невідомий фахівцям «SFTP-інтерфейс». […] Особливостями цього протоколу є те, що він не специфікований для можливості організації захищеного з’єднання, на відміну від протоколу FTPS (буква S наприкінці). […] і являє собою значну уразливість архітектури програмного забезпечення Системи MNP.
Відомо, що подібне найменування в якості якогось «SFTP-інтерфейсу» зустрічається тільки в описах системи Numlex литовської компанії Mediafon, яка брала участь у тендері у складі пропозиції ТОВ «Діалінк» з найвищою ціновою пропозицією.
Крім наведеного прикладу з «SFTP», зміст п. 3.5.4 ДКТ багато чому копіює зміст опису системи (ПЗ) Numlex, литовської компанії Mediafon, у тому числі у вимозі щодо передачі в окремому файлі даних про план нумерації. Саме така необхідність визначена у рішенні, що впроваджене за участю литовської компанії Mediafon у Російській Федерації, але в ТМЗК (Телекомунікаційна мережа загального користування – нормативний термін) України така потреба нічим не обумовлена.
Видання відзначає, що свідомо чи несвідомо, але організаторами тендеру заздалегідь створені умови для виключення найкращих вітчизняних розробок. У той же самий час організатори тендеру описали умови, за яких дані про конкретний (робочий) стан розподілу номерних діапазонів і персональних даних абонентів, що можуть бути легко передані у формати, які розпізнаються аналогічною системою, що впроваджена у Російській Федерації.
Тендерники «Укрчастотнагляду» примудрились викинути з тендеру за фінансову неспроможність ТОВ «Хуавей Україна» (ціна заявки 27 млн грн. – майже втричі, тобто на 45 млн – дешевша від переможця), хоча ця фірма представляє в Україні велику китайську корпорацію «Хуавей»,
На сайті «Укрчастотнагляду» «Наші гроші» знайшли старий прес-реліз про те, що ще у лютому 2015 року було підготовлено нову редакцію Стратегічного плану розвитку цього держпідприємства. Одним з нововведень стало «створення інформаційної системи централізованого технічного адміністрування персональних номерів та переносу абонентських номерів (MNP, Mobile number portability) тощо».
Після оновлення Стратегії було прийнято рішення про проведення тендеру на очікувану суму 72 124 900 гривень (пропозиція «Діалінку» згодом виявилась нижчою на піввідсотка від очікувань замовника). Тобто вартість досить творчої роботи визначили з точністю до сотень гривень, що досить важко пояснити з точки зору здорового глузду, зазначають у виданні.
Але під час апгрейду Стратегії сталась і важливіша подія. У перших числах лютого 2015 року у ТОВ «Діалінк» змінився склад засновників. Після озвучення планів «Укрчастотнагляду» у Реєстрі почали значитись лише двоє маловідомих засновників: броварчанка Тетяна Нечипорук та бориспілець Сергій Халімоненко.
Натомість зовсім інші прізвища були «до апдейту». «Наші гроші» взяли офіційний витяг на власників «Діалінк» станом на 2 лютого, і відразу стало цікавіше.
Напередодні публічного оголошення «Укрчастотнаглядом» планів щодо перенесення номерів зі складу засновників «Діалінку» вийшли Геннадій Ільїн і Лариса Ямчукова.
Геннадій Ільїн - екс-депутат Київради з президентської фракції «Солідарність», був замголови комітету з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.
За даними видання, має розгалужений бізнес у сфері нерухомості. Наприклад, має 2,34 гектарів землі неподалік від Осокорків під «базою відпочинку». Володіє часткою у фірмі «Класик», що була замовником скандального будівництва торгівельного центру на Львівській площі,8б у Києві. Тут його партнеркою виступала дружина екс-заступника генпрокурора Анатолія Даниленка Наталія.
Також володіє приміщеннями у торговому центрі на проспекті Перемоги у Києві разом з донькою екс-генпрокурора Віталія Яреми Ілоною та сином Даниленка В’ячеславом.
Племінник Ільїна Євген був керівником ТОВ «Грандіс Інвестментс», яку заснувала офшорна белізька компанія «Бейрок Файненс Лімітед».
Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко заявляв, що на офшори «Бейрок Файненс Лімітед» та «Мелліан Менджмент ЛТД» виводяться кошти колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького і тих, хто «став його кришувати після перемоги Майдану».
Син Ільїна Микита виступав співзасновником фірми «Солтанівка Каскад», яка була власником каскаду ставків під Києвом, де розташовано маєток Даниленка.
Як нагадують «Наші гроші», за інформацією ЗМІ, Геннадій Ільїн був бригадиром кримінального авторитета Салохи і начальником охорони Петра Порошенка.
Інші прізвища, пов’язані з «Діалінком» виявились теж невипадковими. Журналісти знайшли ці зв’язки у дуже несподіваному місці – офіційному бюлетні Держслужби інтелектуальної власності.
Виявляється, наприкінці 2014 року тоді ще депутат Київради Ільїн отримав авторські права на низку «літературних письмових творів технічного» та «науково-практичного характеру з дуже характерними назвами, як наприклад «Автоматизоване робоче місце, робоча станція «Е-документ» для видачі документів».
Співавторами Ільїна виявились Лариса Ямчукова (яка вийшла зі складу засновників «Діалінка» разом з Ільїним) та Тетяна Нечипорук (вона залишилась у засновниках «Діалінка», зберігши спадковість у власництві фірми).
Лариса Ямчукова – це дружина голови Державної міграційної служби Сергія Радутного, призначеного на посаду у березні 2014 року.
«Дружина начальника Держслужби отримала авторські права на обладнання для Держслужби через півроку після призначення чоловіка. І зробила це у співавторстві з впливовим депутатом з фракції Порошенка. Після цього Ямчукова з Ільїним вийшли зі складу засновників «Діалінку», залишивши там у власниках свою патентну співавторку Нечипорук. А фірмі вистелили шлях до 71 мільйона гривень на боротьбу з «мобільним рабством», - йдеться у матеріалі «Наших грошей».
Журналісти видання нагадують, що держпідприємство «Укрчастотнагляд» – ходить у фаворитах влади. За даними «Вісника держзакупівель», цій конторі єдиній в країні після повалення режиму Януковича вдалось провести тендер на будівництво (добудову) нового офісу за 53,61 млн грн., вже маючи пристойний і нестарий офіс (введений в експлуатацію у 2000 році).
Директором «Укрчастотнагляду» з лютого 2015 року є Володимир Корсун. До нього держпідприємство очолював Валентин Резніченко, нинішній губернатор Дніпропетровської області та бізнес-партнер голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна.
