У нас ціна на рейкові кріплення нижча орієнтовно на 35-40% / УНИАН
 

Віталій Руденко: Іноді дивуюсь їхній жадібності. Дубневичі сьогодні монополізували тендерів на "Укрзалізниці" на кілька мільярдів гривень у рік

Директор компанії «АТ Механіка» Віталій Руденко в інтерв’ю УНІАН розповів, як його фірма стала небезпечним конкурентом для фірм, які належать народним депутатам від БПП братам Дубневичам, і що робить менеджмент «Укрзалізниці», щоб протягом 10 років не допустити незалежні від нардепів компанії до багатомільярдних тендерів залізничників.

У нас ціна на рейкові кріплення нижча орієнтовно на 35-40% / УНИАН
 

Корупція у державних підприємствах, зловживання на тендерах та закупівлях – тези, що лунають в українському медіапросторі щодня. Антикорупціонери-розслідувачі відкрито говорять про те, що найбільший зиск з діяльності державних компаній отримує не номінальний власник – народ України, а окремі представники цього народу, наближені до вищих посадових осіб держави. Традиційно, однією за найбагатших (за обсягами бюджетів закупівель) та найнепрозоріших у цьому сенсі компаній є державна «Укрзалізниця», де лад у фінансах і тендерах безуспішно намагаються навести «демократичні» уряди, починаючи з 2005-го року. Наразі абсолютну  більшість різноманітних тендерів української залізниці виграють компанії, пов’язані з однією родиною – народними депутатами Дубневичами (відомими, крім іншого, найбільшими в парламенті «покладами» готівки). Ярослав Дубневич є головою Комітету ВР з питань транспорту, обидва вони – впливові фігури у президентські фракції БПП. Секрети свого неймовірного тендерного успіху брати-депутати не афішують, однак, на нечесні способи перемоги у битвах за доступ до державних ресурсів скаржаться конкуренти фірм, що належать Дубневичам. Деякі з таких епізодів вже стали предметом розслідування НАБУ.

Одним з найпомітніших конфліктів останніх років є боротьба за постачання вкрай важливих для безпеки руху на залізниці деталей – рейкових кріплень. Рейкові кріплення – деталь, призначена для притиснення рейки залізничної колії до шпали. Щорічно, ремонтуючи та будуючи свої металеві «дороги», «Укрзалізниця» закуповує величезну кількість цих кріплень на десятки мільйонів гривень.

 Рейкові кріплення – деталь, призначена для притиснення рейки залізничної колії до шпали / УНИАН

Виробниками цього елементу залізничної колії в Україні є дві приватні компанії – «АТ Механіка» та «Корпорація «КРТ»», яка належить впливовим народним депутатам з пропрезидентської фракції парламенту– Ярославу та Богдану Дубневичам.Причому,протягом десятироків постачати свою продукцію залізничникам вдавалося лише фірмі Дубневичів.

Будь-які спроби журналістів розібратись, чому так відбувається, чи нема тут корупційної змови з менеджментом «Укрзалізниці» (тим більше, що конкурент фірми нардепів, компанія «АТ Механіка» пропонує продукцію за значно нижчими цінами, а експерти стверджують, що – і кращої якості), вороже сприймаються Дубневичами. Депутати-бізнесмени починають звинувачувати журналістів в заангажованості та упередженості, а саму «АТ Механіку» - в неконкурентній боротьбі, виготовленні неякісної продукції та ініціюванні брудної інформаційної кампанії проти них. Навіть поширюють чутки про те, що «Механікою» у 2013 році опікувався син екс-президента Януковича –Олександр.

Враховуючи, що «Укрзалізниця» - стратегічне підприємство, від діяльності якого,в значній мірі, залежить стан економіки України, а правоохоронні органи чи не щодня повідомляють про мільйонні збитки компанії, а, відтак, – держави – при закупівлях та звинувачують посадовців держкорпорації у корупції, УНІАН вирішив краще вивчити «історію з кріпленнями». Першим погодився говорити на цю тему директор «АТ Механіки» Віталій Руденко. Сподіваємось, що тепер від інтерв’ю не відмовиться і його більш успішний конкурент по освоєнню бюджетів «Укрзалізниці» – за сумісництвом, голова Комітету Верховної Ради з питань транспорту Ярослав Дубневич.

Пане Віталію, прочитав на спеціалізованому сайті інформацію про те, що на початку вересня в Антимонопольному комітеті відбулась визначна поді: фактично вперше після Майдану залізниці не вдалось протягнути сумнівну закупівлю рейкових кріпленьу впливових братів Дубневичівна сотні мільйонів гривень. Це – ваша перемога, адже ви – їх єдиний конкурент у цьому змаганні за державні кошти?

В тому справа, що ні. Ми повинні були на усі сто відсотків, вперше за десятиліття, виграти цей тендер. У нас ціна на рейкові кріплення нижча орієнтовно на 35-40% [ніж у фірми депутатів Дубневичів]. До того ж, вони дещо кращі за якістю. І ми даємо гарантії на свою продукцію 5 років, тоді як Дубневичі– всього три роки.

А головне – втрачаємо не тільки ми. Втрачає держава. Незакупівля кріплень на чверть мільярда гривень веде до того, що ремонтувати рейкові колії нічим. Це значить, що продовжить валятись на складах купа шпал і анкерів на мільярд гривень.Будуть простоювати шпальні заводи «Укрзалізниці» в Гнівані, Старокостянтинові та Коростені. І їздити буде вкрай небезпечно.

А чому вивважаєте, що ваші кріплення кращі, ніж у Дубневичів?

Відверто кажучи, я думав, що наша кріплення та кріплення Дубневичів приблизно однакові за якістю. Але не так давно експертиза показала, що їхні продукція –гірша. У них сила притискання до рейки 23 кілоньютонів (кН), коли у нас – 25 кН. Окрім того, після неодноразових замикань-розмикань,кріпленняроз’їжджаються і виходить з ладу. І тоді, коли проходить потяг, кріплення вилітає. Якщо вилетіло кріплення, залізничні рейки розходяться. У такому випадку – стовідсоткова аварія поїзда.

Тоді скажіть, чи в Україні офіційно зафіксовані випадки аварії поїзда через неякісні кріплення?

Якщо помічник народного депутата, тим більше, голови комітету Верховної Ради з питань транспорту, тривалий час займає посаду головного інженера «Укрзалізниці», зафіксувати такі випадки майже не можливо.

Ви маєте на увазі, що офіційно така причина не буде названа, так? І про кого ж мова? 

Про Василя Яковлєва. Щоправда, останнім часом він злякався і звільнив місце для свого протеже Володимира Чемеринського, а сам пішов працювати заступником керівника департаменту колії в «Укрзалізниці».

В кінці травня цього року під Кам’янець-Подільським сталася аварія – з рейок зійшов потяг. Була інформація, що трагедія сталася якраз через неналежне утримання колії…

 Не так давно експертиза показала, що продукція Дубневичів – гірша / УНИАН

Так, але все одно сказали, що все сталося через потяг. Це стандартний шаблон: вина потяга і все… Хоча в перших повідомленнях дійсно вказували на те, що причина аварії – неналежне утримання колії. Але потім все заперечили, додавши, що колія була у нормальному стані, на відміну від потяга. Але що там сталося насправді, ніхто не дізнається.

 

Я, у свій час, віднайшов деякі акти, які готувалися на «Укрзалізниці» і які, до речі, підписував той же Василь Яковлєв. У цих актах сказано – кріплення не мають достатньої сили притиснення, внаслідок чого завчасно виходять з ладу верхня надбудова колії, що загрожує безпеці руху. Окрім того, в тендерній документації на закупівлю останнім часом послабшали вимоги до рейкових кріплень, зокрема, нормативне притиснення клем зменшено з 25 до 20 кілоньютоні [підприємство, що контролюється братами Дубневичами, спроможне виробляти кріплення з силою притиснення 23 кН. Як видно з відповідей вище, достатню, у відповідності до попереднього стандарту по виготовленню кріплень, силу притиснення, забезпечувала в Україні лише продукція АТ «Механіка»]

Можете розповісти, як «АТ Механіка» стала затятим конкурентом для фірми Дубневичів? З чого почалась боротьба? 

Мабуть, треба розпочати з того, що наша фірма «АТ Механіка» зареєстрована в 1992 році. На початку ми співпрацювали з «Укрзалізницею» по інших напрямках, зокрема, займались поставкою металоконструкцій. Але в цей же час виникла потреба у більш прогресивному типу кріплення. Тоді ми замовили уконструкторському бюро «Укрзалізниці», у спеціаліста Говорухіна, кріплення на основі пружини. Той, довго не думаючи, скопіював польські кріплення СБ-3 та видав нам технічну документацію, назвавши нове кріплення КПП-1. «Механіка» в стислі терміни налагодила їх виробництво та поставляла їх залізничникамз 1998 по 2002 роки. І все було нормально, поки керівником «Укрзалізниці» не став пан Костюк, який звернувся до конструкторського бюро «Укрзалізниці» з вимогою розробити новікріплення. І вони розробили. Назвали свій винахід КПП-5, права на який належали самій «Укрзалізниці». Але якось так сталось, що технічна документація на КПП-5 опинились в руках Дубневичів. Чи це був продаж, чи крадіжка – сказати не можу. 

Сам конструктор Говорухін каже, що у нього документацію вкрали. Деякі працівники «Укрзалізниці» розповідали, що Костюк навіть під час наради давав вказівку підлеглим продати технічну документацію всього за тисячу гривень. Як насправді відбувалось – не знаю.

Ось так у 2002 році у нас з’явився конкурент. Але конкурент, мабуть, сильний, бо миттєво нас відтиснули від «Укрзалізниці» - з 2002 року ми залізничникам не постачали практично нічого.

Так одразу?

Практично. Справа в тому, що деякий час у нас продукцію купувала фірма «Галпостач», яка потім перепродувала нашу продукцію «Укрзалізниці». До речі, ключові фігури «Галпостача» потім повністю перейшли у новостворену компанію «Корпорація «КРТ»»[яка належить братам Дубневичам].

Був випадок, коли 2007 року «Укрзалізниця» купила у нас ще невеличку партію кріплень. І все. Мабуть, це сталося випадково – фірма Дубневичів не впоралася [з обсягами замовлення]. Цікаво, що тоді керівництво «Укрзалізниці» усім розповідало, що закупили скріплення не у «Механіки», а у поляків.

А чому так?

Там все роблять, щоб нашу фірму навіть не згадували. Тому ми деякий час, за інерцією, намагалися ще оскаржувати тендери, закупівлі, але потім зрозуміли безперспективність таких дій. І було прийняте рішення – не зв’язуватись з «Укрзалізницею» взагалі.

Але потім настає 2010 рік, коли до влади прийшов Янукович…

І що? Навіть після приходу Януковича до влади протягом трьох років – 2010, 2011, 2012 – монополістом на постачання рейкових кріплень була винятково «Корпорація «КРТ»»Дубневичів.

Але Дубневичі поширюють інформацію про те, що «АТ Механіка» була взята під захист старшим сином Януковича – Олександром. До речі, є навіть розслідування програми «Акценти», яке вийшло на 5 каналі.

По-перше, щодо цієї програми, то там жодні журналістські стандарти взагалі не дотримані. Суцільне маніпулювання та підміна фактів. До речі, у сюжеті фігурують ті посадові особи «Укрзалізниці», які одночасно є помічниками народних депутатів Дубневичів. Думаю, це однозначно вказує, хто є замовниками такого сюжету.

Тепер, щодо Олександра Януковича, якого у народі називали «стоматологом». Йдеться про один тільки рік – 2013-й. Дійсно, одного дня приїхали до нас певні люди, з озброєною охороною. І сказали, що можуть у нас закуповувати для потреби «Укрзалізниці» кріплення[тобто, виконуватифункціюфірми-прокладки]. Вони досить глибоко були обізнані у ситуації, і уточнили, що нам все одно Дубневичів у тендерах не перемогти. Чесно, нам було байдуже, хто купить нашу продукцію. Тоді з тендерами жах, що відбувалось. Але досить швидко ми зрозуміли – люди впливові, оскільки [вони]почали вигравати тендер за тендером, відштовхуючи компанії Дубневичів. Звідси і почав поширюватись міф про те, що вони ніби «януковичські».

Так ви самі сказали, що приїхали люди поважні. Хто це був, як їх звали?

Відверто кажу, я досі не знаю, який вони мали стосунок до Януковича і які посади займали. Хоча і не відкидаю цього. Наскільки пам’ятаю, одного звали Михайло і він казав, що займається ще «Охматдитом». Іншого звали Ігор.

А хіба у вас були фінансові можливості, ще не вигравши тендеру, виробляти скріплення для нових партнерів-посередників?

В тому і справа, що ми висунули зустрічні вимоги – ми можемо виробити необхідну кількість продукції при умові авансових платежів з їхнього боку. Вони з`їздили до нас на заводи, подивились, чи ми можемо виконати замовлення, а потім зробили авансовий платіж.

Таким чином, ці «поважні люди» були впевнені, що у будь-якому разі виграють тендер «Укрзалізниці»?

Мабуть. Я ж кажу, вони були достатньо проінформовані про різні схеми постачання обладнання на «Укрзалізницю» і про те, хто за ними стоїть. Нам дійсно було не під силу потіснити Дубневичів з тендерів. А хлопці нам сказали – продаєте нам скріплення, а ми там далі самі розберемося. Нас це влаштовувало.

Враховуючи той рівень корупції на залізниці, відсутність конкуренції [при отриманнізамовлення] – будь-яка компанія погодилась би на такі умови.

Про які обсяги йшлося?

Один контракт був близько 30 мільйонів гривень. Потім ще один. Хоча ми не виконали весь обсяг замовлення. В країні почалася Революція Гідності і було вже не до контракту. По-перше, замовники перестали відповідати на телефонні дзвінки, а, по-друге, багато хто з нашої компанії більше часу проводив на Майдані, ніж в офісі.

До речі, ми усі в компанії сподівалися, що після Революції все зміниться. Ми зможемо чесно конкурувати, зникне корупція і безвідповідальність. Тому керівництво «Механіки» вирішило знову брати участь в тендерах «Укрзалізниці».  Але почалося те, що навіть у страшному сні не могло наснитись.

Про що йдеться?

В 2014 році ми чекаємо оголошення тендеру на закупівлю кріплень. А оголошення нема і нема. Тоді ми звертаємось в «Укрзалізницю», а нам кажуть: так тендер уже відбувся (до речі, повідомив давно знайомий нам Яковлєв). Ми –в шоці: як так могло статися? 

Виявляється, тендер був оголошений на закупівлю гумово-технічних виробів. Оскільки ми не є виробником гуми, ми не зверталися туди за отриманням тендерної документації. Але «Укрзалізниця», за один день до завершення подачі документів на тендер, все змінила і написала – кріплення для рейок, сталеві вироби. Дубневічі знали, що так буде і завчасно подали на цей тендер документи. Скажіть, хіба це не корупція найвищого ґатунку? Ну, одразу зрозуміло – була домовленість між «Укрзалізницею» та Дубневичем.

До правоохоронних органів звертались?

Звичайно. Звернулись до всіх – СБУ, прокуратури, МВС. Тоді була якась поліція на залізниці, навіть туди ми написали. І подали позов до суду. На початку все йшло чудово. Почались розслідування, призначені експертизи. З’явились висновки про те, що тендер проведено з порушенням законів і його треба скасувати, бо він призводить до завищення витрат з державного бюджету і так далі.

«Укрзалізниця», за один день до завершення подачі документів на тендер, все змінила і написала – кріплення для рейок, сталеві вироби. Дубневічі знали, що так буде і завчасно подали на цей тендер документи

Але суддя все рівно схвалює рішення – у задоволенні нашого позову відмовити. Мовляв, пізно – тендер уже відбувся.

Тоді ми стали перестраховуватись. Навіть якщо оголошується тендер на закупівлю іграшок чи білизни– ми подаємо документацію.

А скарги у вищі судові інстанції? В Антимонопольний комітет?

Звертались і до Київського господарського суду, і в Антимонопольний комітет. Скрізь – неофіційно– говорили, що ми праві, але вдіяти нічого не можуть.

Але в цей час що ще відбувається–Дубневичі зрозуміли, що ми готові активно відстоювати свою позицію, тож вирішили надовго вибити нас з конкурентної боротьби. Для цього вони подають позов в суд на «Укрзалізницю» з вимогою скасувати технічні умови на виготовлення нами скріплень КПП-1. Нонсенс. Це взагалі виходить за рамки здорового глузду, оскільки вони не мали жодних підстав, не мали нашої документації і таке інше. Але суд без нашої участі – адже нас ніхто не інформував і на судові засідання не запрошував – приймає рішення: технічну документацію на КПП-1 скасувати.

Цікаво, за якої аргументації? 

У нас є технічна документація. На титульному аркуші вказано усі погодження зі сторони посадових осіб «Укрзалізниці».

А тепер уявіть – юристи Дубневичів подають в суд ніби нашу документацію, але без цього титульного аркуша. І вимагають скасувати технічну документацію, адже вона, ніби, ніким не погоджена. І суд схвалює – скасувати.Забігаючи наперед, скажу, усі судові інстанції в Україні нам відмовили, ухвалюючи ніби під копірку відповідні рішення. Тепер наші позови знаходяться в Європейському суді з прав людини.

Пригадую, цікавий діалог відбувся у Апеляційному суді Києва. Суддя каже: погано, що не усі документи подали. Але суд першої інстанції не знав, що є докази, що уся технічна документація погоджена, а тому рішення винесено правильно. «Але нас суд навіть не викликав», - кажу у відповідь. «Ну, не викликали, так не викликали», - спокійно парирує суддя.

У якому році відбувались розбірки у судах?

Суди тривали весь 2014 рік. А в 2015 році – історія ще цікавіша. Я у різні інстанції, зокрема, в Українське агентство стандартизації, подав запити: чи дійсні наші технічні умови, якщо основне погодження замовника скасоване рішенням суду? І мені дають відповідь – якщо скасовують погодження, то Українське агентство стандартизації має винести припис на власника технічних умов (ТУ) усунути перешкоду чи причину, яка призвела до скасування погодження.

Але оскільки цей алгоритм не витриманий і до них ніхто не звертався, тоді ТУ є діючими. Більше того, Агентство зі стандартизації звернуло увагу на те, що у них у базі відсутні ТУ, які зазначені у рішенні суду. 

І що це значить?

Суд вказав у своєму рішенні не існуючі ТУ з відповідними номерами. А чому так сталось, можна лише здогадуватись. Мабуть, хтось для судді підготував проект рішення і припустився помилки з номерами. А суддя, особливо не вчитуючись, підписав відповідне рішення.

З цим листом від Українського агентства стандартизації ми звернулися до «Укрзалізниці», але там нас навіть слухати не захотіли.

Тоді я вирішив заново розпочати процедуру погодження ТУ. Зробив ксерокопію незаконно скасованих ТУ з усіма погодженнями, приніс в «Укрзалізницю», а там відмовляються брати до розгляду. Кажуть, то якихось актів нема, то протоколів і так далі. Тобто, знаходять тисячу причин, щоб нам відмовити у реєстрації та погодженні ТУ.

Хоча про знищення документації, може й не брешуть. За моєю інформацією, навіть рішення правління у них зникають, про всяк випадок. Це робиться для того, щоб унеможливити розслідування правоохоронними органами злочинів, скоєних посадовими особами «Укрзалізниці».

Окрім того, я звернувся у різні міністерства – Мінекономрозвитку та Мінінфраструктури – з запитом, що робити у ситуації, коли суд скасував наші погоджені ТУ. Надходить відповідь – у зв’язку з останніми змінами в законодавстві, вимога «Укрзалізниці» погодити ТУ є протиправною, а усі стандарти будуть скасовані. Що, власне, і відбулось.

Тоді з новими запитами – чи маю право пропонувати  «Укрзалізниці» свої кріплення для шпал, чи повинен з ними погоджувати технічну документацію, якщо так, то в якому порядку? Мінекономрозвитку відповідає: погоджувати документацію – справа добровільна, але вона у вас і так дійсна.

І якому році це все відбувається?

В 2015-му. Озброївшись цими документами, я реєструюсь на участь в тендері. Але «Укрзалізниця» знімає мою компанію з тендеру, мотивуючи необхідністю погоджувати технічну документацію. Кажуть, у них свої закони… Ось така боротьба. Протистояння триває до цього часу.

Є ще одна цікава особа – Едуард Пушкаренко. Він теж помічник Дубневича і одночасно очолює «Укрзалізпостач», компанію, яка взагалі здійснює усі закупівлі для залізничників

Виходить замкнене коло: вони не погоджують нашу технічну документацію, яку подано ще в 2014 році, і,в той же час, не допускають до тендеру, мотивуючи відсутністю погодженої з ними документації на виробництво кріплень для шпал.

Вас послухати – в Україні одне суцільне беззаконня…

Важко повірити, правда? Але така у нас реальність. Наведу останні ноу-хау від «Укрзалізниці». Щоб взяти участь у їхньому тендері, ми маємо надати їх наказ про створення комісії, яка дозволяє використання наших скріплень для шпал. Скажіть, звідки у мене візьметься внутрішній документ «Укрзалізниці»? Та навіть якби він у мене був, залізничники можуть в будь-який момент сказати, що він не дійсний, і таким чином заблокувати участь моєї компанії у тендері на користь фірми братів Дубневичів.

Я взагалі іноді дивуюсь їх жадібності. Дубневичі сьогодні монополізували тендерів на «Укрзалізниці» на кілька мільярдів в рік. Постачають все – від скріплень, гайок, шпал, закінчуючи постільною білизною.Тендерів нахапались стільки, що не можуть їх виконати. Зокрема, щоб не зірвати поставки кріплень, вони почали їх в минулому році закуповувати в агресора –в Росії. Це наскільки треба бути цинічним – бити себе в груди, говорити, що патріот, і закупляти продукцію в країні, яка вбиває наших солдат на Донбасі!

І не побоялись, що їхня компанія засвітиться?

В тому і справа, що вони це зробили не напряму, а через державний «Коростенський завод шпал», який належить «Укрзалізниці». Саме керівництву цього заводу було відправлено лист від імені правління «Укрзалізниці», який зобов’язував провести закупівлю в Росії. А тепер, коли порушена кримінальна справа, цей лист правління зник. Виходить, що директор з власної ініціативи зробив закупівлю. Наскільки мені відомо, зараз йде розслідування і його можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

До речі, у реєстрі судових рішень є інформація, що правоохоронні органи, зокрема, НАБУ, ведуть розслідування декількох справ, в яких фігурують фірми Дубневичів. Невже і від цього тендери в «Укрзалізниці» не стають прозорішими?

Відчуваємо, що щось змінюється. Але не так кардинально, якби хотілось. Ми починали нашу розмову з того, що у нас були усі шанси– вперше за багато років– виграти тендер на постачання скріплень. Але Антимонопольний комітет в останню мить скасував цей тендер. І це не випадково.

Невже «Укрзалізниці» не вигідно купувати дешевшу продукцію?

Виходить, що ні. Як наша продукція може бути вигідною, коли головний інженер Головного колійного господарства Укрзалізниці одночасно є помічником Дубневича?

Є ще одна цікава особа – Едуард Пушкаренко. Він теж помічник Дубневича і одночасно очолює «Укрзалізпостач», компанію, яка взагалі здійснює усі закупівлі для залізничників.

Це ж конфлікт інтересів, корупція на рівному місці?

Так. Але такого зв’язку не бачать ні правоохоронні органи, ні керівництво «Укрзалізниці», ні керівництво держави.

Микола Бабич

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter