Безпека судноплавства: маяки в тумані недомовленостей
Безпека судноплавства: маяки в тумані недомовленостей

Безпека судноплавства: маяки в тумані недомовленостей

15:12, 01.06.2010
11 хв.

"Маякові" розбірки Києва і Москви, з урахуванням впертості РФ, можуть закінчитися тим, що Україна у якусь мить не зможе забезпечити безпеку судноплавства вздовж більшої частини узбережжя Криму, вважають експерти...

Чорноморський флот Росії залишається в Україні назавжди. Саме так з сьогоднішньої точки зору виглядають харківські угоди про продовження термінів базування російського флоту в Севастополі до 2042 року. Якщо переважна більшість українців, які нині живуть, могли розраховувати на власні очі побачити урочистий спуск російського прапора в Севастополі у 2017 році, то тепер на це може претендувати навряд чи половина з нас. Як люблять говорити поети - наше століття не довге. Від усвідомлення цього "назавжди" гостре занепокоєння викликають ті умови, на яких ЧФ РФ продовжить свою присутність у Криму. Одним з найчутливіших моментів є використання російськими моряками навігаційно-гідрографічного устаткування, що належить Україні. Росіяни не лише не поспішають передавати його законному власникові, але і говорять про необхідність повернення тих об`єктів, які "Держгідрографія" України узяла під свій контроль на підставі судових рішень. У результаті, Україна як і раніше буде не в змозі забезпечити безпеку судноплавства уздовж більшої частини узбережжя Криму - від Ялти до Тарханкута. І це на тлі офіційної відмови Росії нести відповідальність за безпеку мореплавства у наших територіальних водах.

Маяки з подвійним громадянством

Про "дружню" участь північної сусідки в цьому питанні свідчить засідання підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ і його перебування на території України українсько-російської міждержавної комісії, яке відбулося 28 квітня у Москві. Як повідомляли російські ЗМІ, воно відрізнялося від попередніх доброзичливою атмосферою, підкресленим прагненням сторін уникати конфронтації і досягнути реальних результатів. Українська сторона запропонувала встановити на гідрографічних об`єктах свої автоматичні ідентифікаційні системи як основу для спільного використання таких об`єктів. З цієї пропозиції можна зробити висновок, що Київ відмовився від своїх законних претензій на об`єкти гідрографії і готовий задовольнитися їх спільним з РФ користуванням. Здавалося б, ну чого ще хотіти Росії? Але ні, схильність української влади до компромісів росіяни розцінили як привід "просити" більшого.

Відео дня

"Доброзичлива атмосфера" зовсім не перешкодила росіянам нагадати української делегації про деякі невирішені питання. Зокрема, вони вважають необхідним повернути ЧФ РФ Ялтинський маяк, який, на їх думку, "захопили" представники українського держпідприємства "Держгідрографія" у січні 2006 року. У відповідь українській стороні довелося нагадати про радіонавігаційну станцію ЧФ РФ Марс- 75 у Генічеську, яку в червні 2009 року господарський суд Херсонської області ухвалив передати у власність України.

З боку усе виглядає так, ніби сторони обмінялися рівнозначними претензіями і зберегли, так би мовити, статус-кво. Але це зовсім не так, ще у 2006 році Україна представила Росії список навігаційно-гідрограграфічних об`єктів (71 об`єкт), які повинні знаходитися під юрисдикцією "Держгідрографії", ні один з них так і не передали Україні, незважаючи на абсолютну законність наших вимог. Серед об`єктів - 13 маяків, розташованих уздовж кримського узбережжя від Ялти до мису Тарханкут, з них тільки Ялтинський знаходиться під контролем "Держгідрографії", також близько двох десятків світлових навігаційних знаків, які охоплюють практично усе узбережжя півострова. Ще до списку входять 3 станції радіонавігаційних систем РС- 10 і 1 станція Марс- 75, на яку давно претендує Україна. Найцікавіше, що остання розташована не в Криму, а поблизу Генічеська - Херсонська область. Навіщо ЧФ РФ радіонавігаційна станція на українському узбережжі Азовського моря не зрозуміло в принципі. Ще не зрозуміліше, чому Україна досі не узяла цей об`єкт під свій контроль.

Що ж до спільного використання гідрографічних об`єктів Україною і Росією, то це нагадує історію з видачею російських паспортів у Криму. Як відомо, наше законодавство забороняє подвійне громадянство, але це не зупиняє кримчан, що бажають його отримати. Так і з маяками - згідно із законом вони українські, але розпоряджаються ними чомусь російські військові. Як в першому так і в другому випадку влада України закриває очі на порушення власного законодавства.

"Держгідрографія" залишається "сліпою і глухою"

Ще у 1998 році Росія юридично зняла з себе відповідальність за забезпечення безпеки судноплавства в територіальних водах України. У російських лоціях чітко прописано, що за це відповідає українська сторона, підкреслює директор міжнародних програм центру "Номос" Дмитро Штибліков. "На підставі міжурядових угод і актів Головне Управління навігації і океанографії (ГУНіО) Міністерства оборони Росії передало гідрографічне майно і засоби, необхідні для забезпечення безпеки мореплавства, національним гідрографічним службам країн - республік колишнього СРСР на Балтійському, Чорному і Каспійському морях, і відповідальність за безпеку мореплавства в територіальних водах і економічних зонах цих країн не несе" - процитував експерт російське повідомлення мореплавцям від 1998 року.

На думку Д. Штиблікова, з наявним на сьогодні у розпорядженні Держгідрографії устаткуванням Україна не в змозі забезпечити безпеку судноплавства у своїх територіальних водах. "На засіданні українсько-російської міжурядової комісії, що відбулося напередодні харківської зустрічі прем`єр-міністрів України і Росії, питання розділу гідрографічного майна Україні зрушило з мертвої точки. Був укладений договір між "Держгідрографією" України і ГУНіО Міноборони РФ про спільне користування об`єктами гідрографії і навіть про передачу частини маяків Україні. Але поки що процес передачі не пішов. Як би то не було, Україна несе повну відповідальність за забезпечення безпеки судноплавства у своїх територіальних водах", - підкреслив експерт.

Водночас, за його словами, в українсько-російських договорах про навігаційно-гідрографічне устаткування, укладених раніше, багато плутанини. Багато питань вимагають роз`яснення, але "Держгідрографія" не в змозі це зробити. (УНІАН не вдалося отримати коментар з приводу домовленостей з РФ щодо гідрографічних об`єктів в "Держгідрографії", оскільки керівництво держпідприємства знаходилося в довгостроковому відрядженні).

За словами Д. Штиблікова, об`єкти гідрографії в Криму - лише одне з 40 питань, що стосуються перебування ЧФ РФ на території України, які вимагають вирішення. "Жодне спірне питання харківські угоди так і не вирішили. Зрозуміло, російську сторону влаштовує такий стан справ: Севастополь і частина Криму залишаються якщо не російською територією, то, принаймні, підконтрольній РФ зоною. Україну ж не може влаштовувати те, що Російська Федерація де-факто контролює військову інфраструктуру значної частини Криму і при цьому повністю незалежна в питаннях застосування сил флоту з її території", - вважає експерт.
Напевно було б неправильним в питанні гідрографічних об`єктів України в Криму не згадати таку організацію, як "Студентське братство". Починаючи з 2005 року, ця Всеукраїнська молодіжна громадська організація регулярно пікетувала об`єкти ЧФ РФ з вимогою повернути навігаційно-гідрографічне устаткування, у першу чергу маяки, під юрисдикцію України. Декілька гучних акцій "братчиків" помітно оживили інтерес простих українців до цієї теми, але не більше того. Якщо поглянути на дії молодіжної організації неупереджено, то стає зрозуміло - вони у черговий раз довели, що в спорі з Росією Україна постійно діє з позиції "слабкого", а не "сильного". Як ще розцінювати потурання влади студентам в їх спробах захопити маяки, що їх охороняють підрозділи ЧФ РФ. Замість цього варто було на законних підставах задіювати усі можливості держави для отримання контролю над своєю власністю.

Корабель на мілині - морякові маяк

Зрозуміло що ситуацію з ЧФ РФ Україні треба вирішувати комплексно, розібравшись з усіма 40-ка питаннями, про які згадав експерт НОМОС. Але слід враховувати - якщо тема перебування ЧФ РФ в Криму, в цілому, є геополітикою, у якій Україна сьогодні йде на постійні поступки Росії, то гідрографія нерозривно пов`язана з економічними інтересами нашої країни. Фактично, єдиний по-справжньому глибоководний торговельний порт України розташований в Севастополі. Так, зараз його вантажообіг далекий від бажаних об`ємів, багато в чому, до речі, з вини ЧФ РФ, кораблі якого займають найбільш зручні причали. Нарощування вантажоперевезень за допомогою великотонажних океанських суден актуальне для багатьох галузей української економіки і, в першу чергу, для металургів. Для підприємств ГМК з початком кризи украй гостро стоїть питання здешевлення транспортування своєї продукції на експорт, і допомогти тут міг би повноцінний глибоководний порт.

Виходячи з цих передумов, у лютому 2010 року Міністерство транспорту і зв`язку України затвердило програму розвитку Севастопольського морського торговельного порту до 2015 року. Вона передбачає: збільшення пропускної спроможності порту, реконструкцію і нарощування виробничих потужностей, розвиток припортової інфраструктури і, звичайно, підвищення безпеки мореплавства.

Окрім того, за прогнозами експертів, у 2010 році повинна значно зрости кількість заходів іноземних пасажирських суден в Севастопольську бухту. Це пов`язано з тим, що круїзна компанія Crystal Cruises у програму заходів суден на цей рік, разом з Ялтою і Одесою, включила Севастополь. І ще, до 2015 року у Великому Інкермані планують створити поромний термінал для відкриття поромної лінії Зонгулдак (Туреччина) - Інкерман (Севастополь).

Як ці проекти можуть бути реалізовані, враховуючи нездатність України відповідати за безпеку судноплавства уздовж кримського узбережжя, абсолютно не зрозуміло. Хіба що у дусі старовинного голландського прислів`я, яке каже: корабель на мілині - морякові маяк.

Може здатися, що подібні висновки - перекручування, адже досі усе було в порядку. Звичайно, кораблі час від часу потерпають поблизу кримського узбережжя, але не частіше, ніж в іншій акваторії Чорного моря. Маяки і радіонавігаційні станції під контролем ЧФ РФ працюють цілком нормально, і досі не було приводу докоряти фахівцям, які їх обслуговують, непрофесіоналізмом. Але усе це досі. Так до 2003 року Росія нарівні зі США виконувала свої зобов`язання гаранта територіальної цілісності і безпеки України. Україна отримала їх у 1994 році в обмін на відмову від ядерної зброї. Проте, у 2003 році росіяни висунули свої претензії на острів Тузла в Керченській протоці, і наша країна, по суті, опинилася наодинці зі своїми проблемами. Хто після цього зможе з 100% упевненістю говорити про те, що маяки на узбережжі Криму не згаснуть одного дня під час нічного шторму. Росіяни успішно використовують в політичних суперечках з Україною "енергетичну" зброю у вигляді ціни на газ, так чому ж їм не може придти до голови випробувати на нас і гідрографічні засоби тиску…

Петро Чорних (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся